Рішення

від 06.12.2024 по справі 420/31180/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31180/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в особі Дніпровського відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання протиправною відмови в оформленні та видачі паспорту у формі книжечки та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 жовтня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в особі Дніпровського відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області, в якому позивачка просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в особі Дніпровського відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII та зобов?язати Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в особі Дніпровського відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503- XII.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що 15 серпня 2024 року вона звернулась до Дніпровського відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області із заявою, в якій просила замінити виданий їй раніше паспорт громадянина України у вигляді ID картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до п.п. 2, 13 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України» від 26 червня 1992 року.

Листом від 26.08.2024 року № С-151/6/6501-21/6510228-24 позивачці було відмовлено у видачі нового паспорту зразка 1992 року у вигляді книжечки у зв`язку з відсутністю, на думку відповідача, законних підстав.

Позивачка вважає надану відповідь відмовою у видачі паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що 15.08.2024 року до Дніпровського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про обмін паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 13.08.2020 року на паспорт громадянина України у вигляді книжечки, зразка 1994 року. При цьому відповідач зазначає, що заява від 15.08.2024 була подана в довільній формі (написана від руки на аркуші паперу А4) та до заяви не було долучено жодного документа в якості додатків, перелік яких визначено у п. 69 Постанови № 302, п. 1 розділу IV Тимчасового порядку № 456 та п. 17 розділу ІІ Положення про паспорт громадянина України.

На зазначену заяву позивача 23.08.2024 року за вихідним реєстраційним №С-151/6/6501- 24/6510/228-24 Дніпровським відділом у м. Херсоні УДМС у Херсонській області було надано відповідь з роз`ясненням визначеного алгоритму дій та пакету документів необхідного для оформлення паспорта громадянина України.

Відповідач зазначає, що, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2020 року у справі № 260/99/19. Отже, відповідач вважає, що у Дніпровського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області не було законних підстав для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки сама заявниця не дотрималась вимог встановлених законодавством щодо зразка заяви та пакету документів, а тому подану в довільній формі заяву від 15.08.2024 слід розглядати лише як таку, що подана в порядку звернення громадян. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі № 500/2821/19.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

25 жовтня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №3ЕС/56971/24).

16 жовтня 2024 року від позивача надійшло клопотання про виправлення описки в ухвалі суду щодо зазначення вірного по батькові позивачки.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Виправлено описку у всьому тексті ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня року по справі № 420/31180/24 щодо по батькові позивачки, а саме замість зазначеного: « ОСОБА_2 », вірним вважати: « ОСОБА_3 ».

Станом на 06 грудня 2024 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивачки та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться документованою паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , оформленого 13.08.2020 року орган видачі 6510 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.02.2017 року орган видачі 6510, тобто паспорт громадянина України у формі ID-картки оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок самостійного волевиявлення, надання позивачем згоди на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення їх до безконтактного носія, в результаті чого автоматично сформований унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним.

15 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області із заявою, в якій просила замінити виданий їй раніше паспорт громадянина України у вигляді ID картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до п.п. 2, 13 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України» від 26 червня 1992 року.

Листом від 26.08.2024 року № С-151/6/6501-21/6510228-24 позивачці було відмовлено у видачі нового паспорту зразка 1992 року у вигляді книжечки у зв`язку з відсутністю, на думку відповідача, законних підстав.

Позивачка, не погоджуючись з відмовою відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, у вигляді паспортної книжечки звернулася з даною позовною заявою до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Законом № 1474-VIII від 14 липня 2016 року частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302» (набрала чинність 07.06.2019), до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 внесені зміни, якими передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної Міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Таку процедуру видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року регулює саме Тимчасовий порядок № 456, який набрав чинності 21.06.2019 року.

Згідно п. 3 розділу І Тимчасового порядку № 456 особі, яка досягла 16-річного віку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто. Така заява, у свою чергу, є одночасно і згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Під час заповнення заяви особою або її законним представником працівник територіального підрозділу ДМС інформує заявника про вимоги Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до п. 1 розділу IV Тимчасового порядку № 456 обмін паспорта здійснюється в разі, зокрема, зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження особи.

Пункт 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 визначає перелік документів, які особа має подати для обміну паспорта громадянина України: для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Крім того, п. 17 розділу ІІ Положення про паспорт громадянина України визначено, що для обміну паспорта громадянин подає: 1. Заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; 2. Паспорт, що підлягає обміну; 3. Дві фотокартки розміром 35х45 мм. 4. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Отже, чинне законодавство, що регулює порядок оформлення та обміну паспорта громадянина України, встановлює конкретні вимоги та процедуру, що передують отриманню особою такого документа.

Перш за все, це є волевиявлення особи (тобто її бажання), що виражається в особистому зверненні до органів міграційної служби з питання щодо оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну та видачі паспорта.

По-друге, таке зверненням повинно бути оформлено відповідною заявою, форма якої чітко визначена законодавством України.

По-третє, особа повинна подати разом з такою заявою відповідний пакет документів, що дають змогу працівникам органів міграційної служби здійснити відповідні перевірки та на підставі яких до паспорта громадянина України вноситься додаткова інформація (місце проживання особи, наявність реєстраційного номеру облікової картки платника податків, відомості про укладення шлюбу, відомості щодо дітей тощо).

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Судом встановлено, що 15.08.2024 року до Дніпровського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про обмін паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 13.08.2020 року на паспорт громадянина України у вигляді книжечки, зразка 1994 року.

При цьому, судом встановлено, що заява від 15.08.2024 була подана в довільній формі (написана від руки на аркуші паперу А4) та до заяви не було долучено жодного документа в якості додатків, перелік яких визначено у п. 69 Постанови № 302, п. 1 розділу IV Тимчасового порядку № 456 та п. 17 розділу ІІ Положення про паспорт громадянина України.

На зазначену заяву позивача 23.08.2024 року за вихідним реєстраційним №С-151/6/6501-24/6510/228-24 Дніпровським відділом у м. Херсоні УДМС у Херсонській області було надано відповідь з роз`ясненням визначеного алгоритму дій та пакету документів необхідного для оформлення паспорта громадянина України.

Відтак суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що у Дніпровського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області не було законних підстав для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки сама заявниця не дотрималась вимог встановлених законодавством щодо зразка заяви та пакету документів, а тому подану в довільній формі заяву від 15.08.2024 року відповідачем правомірно розглянуто як таку, що подана в порядку звернення громадян.

При цьому, судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться документованою паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , оформленого 13.08.2020 року орган видачі 6510 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 24.02.2017 року орган видачі 6510, тобто паспорт громадянина України у формі ID-картки оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок самостійного волевиявлення, надання позивачем згоди на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення їх до безконтактного носія, в результаті чого автоматично сформований унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним.

Таким чином, станом на сьогодні позивач вже документована паспортом громадянина України у формі ID-картки за допомогою засобів ЄДДР внаслідок самостійного волевиявлення, надання позивачем згоди на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення їх до безконтактного носія, в результаті чого автоматично сформований унікальний номер запису в Реєстрі.

Так, при зверненні до органу міграційної служби із заявою, позивачка не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.

Аналізуючи викладене, суд враховує, що позивачем надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорта громадянина України у формі ID картки вперше, у зв`язку з чим позивачці вже було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21 зазначив, що безпідставними є посилання позивача на його небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу його відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним. Отже, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надав згоду на обробку персональних даних та йому було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Щодо застосування до спірних правовідносин висновків, викладених Великою Палатою в постанові по справі № 806/3265/17 від 19.09.2018 року, судом встановлено наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що, по-перше, позивачка у цій справі звернулась до органу міграційної служби із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, замість паспорту громадянина України у вигляді ID-картки.

По-друге, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримувала паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм.

Отже, у Єдиному державному демографічному реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

У зв`язку із викладеним, дана справа не відноситься до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на її бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки на підставі релігійних переконань, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем повністю доведено правомірність вчинених ним дій при розгляді заяви позивачки.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання судових витрат судом не вирішується у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в особі Дніпровського відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання протиправною відмови в оформленні та видачі паспорту у формі книжечки та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби в Херсонській області в особі Дніпровського відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області (вул. Залаегерсег, 29, м. Херсон, код ЄДРПОУ 37839478).

Суддя С.О. Cтефанов

.