Ухвала

від 03.12.2024 по справі 755/8555/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/8555/23 Головуючий у 1 інстанції: Марфіна Н.В.

провадження №22-ц/824/17443/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі: Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року у справі за клопотанням керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про заміну первісного співвідповідача належним у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна.

09.08.2024 року до суду надійшло клопотання керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про заміну первісного співвідповідача належним, у якому сторона позивача просить замінити неналежного співвідповідача у справі №755/8555/23 ОСОБА_2 на належного співвідповідача - ОСОБА_3 .

Вимоги клопотання мотивовано тим, що на час пред`явлення позову право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 . Разом з цим, під час розгляду справи в суді прокурору із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що спірна квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2023 року. Тобто, співвідповідач ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі відчужила спірну квартиру ОСОБА_3 , що свідчить про вчинення нею дій з метою ухилення від повернення квартири територіальній громаді. У п.1.3, п.1.5 Договору купівлі-продажу спірної квартири від 02.10.2023 року продавець ОСОБА_2 зазначає, що на момент укладення цього договору судові справи щодо квартири не ведуться. Продавець ОСОБА_2 у своїй заяві від 02.10.2023 року, яку вона надала нотаріусу при посвідченні договору, стверджує про те, що осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру, немає. Зазначене ставить під сумнів добросовісність ОСОБА_2 як попереднього володільця спірної квартири. Прокурор посилається на положення ст.ст.2, 51 ЦПК України, зазначає, що про факт відчуження квартири у жовтні 2023 року співвідповідач ОСОБА_2 суд не повідомила, а тому сторона позивача об`єктивно не знала і не могла знати про факт продажу квартири після відкриття провадження у справі та необхідність заміни неналежного співвідповідача належним. За наведених обставин прокурор вважає, що є підстави для заміни співвідповідача ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , як останнього набувача квартири, оскільки позовна вимога про витребування спірної квартири на користь територіальної громади в особі Київської міської ради може бути заявлена саме до неї.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року Клопотання задоволено частково.

В порядку процесуального правонаступництва залучено до участі у справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, замість співвідповідача ОСОБА_2 - у якості співвідповідача ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 залучено до участі у справі №755/8555/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В апеляційній скарзі адвоката Грищенка О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Скарга обґрунтована тим, що оскільки ОСОБА_2 набула право власності на квартиру на підставі договору дарування, а ОСОБА_3 набула право власності на підставі договору купівлі-продажу, тобто на підставі правочинів, правовідносини за якими врегульовано різними нормами матеріального права, то такі юридичні факти свідчать про відсутність ознак заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником. Це в свою чергу означає відсутність правових підстав для процесуального правонаступництва.

Зазначає, що з огляду на зміст клопотання про залучення співвідповідача, а також з огляду на первісний позов та обставини справи, вбачається, що прокурор у наведеному клопотанні визначає позовні вимоги, які стосуються громадянина України ОСОБА_3 , а саме: витребування квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Тобто, зазначене клопотання не є доповненням первісних обставин позову новими. Оскільки фактично зазначене клопотання містить нові підстави позову, якими прокурор обґрунтовує нові позовні вимоги щодо витребування квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , до залученого за клопотанням прокурора фізичної особи ОСОБА_3 .

Отже, вказує, що зміна предмету позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим, процесуальний кодекс передбачає право позивача змінити або предмет позову, або підстави позову, однак одночасна зміна предмету позову та підстав позову законом заборонена.

Крім того, приймаючи оскаржуване судове рішення, встановлював обставини на підставі недопустимих та належних доказів, що в свою чергу не забезпечило дотримання принципів верховенства права та справедливого судового розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу без змін.

Вказує, що основною вимогою позовної заяви є визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та передача її територіальній громаді міста Києва, а похідною - витребування цієї квартири від номінального власника до реального (віндикація).

Фактичним відповідачем за основною вимогою є співвідповідач ОСОБА_1 , а за похідною - діючий власник спірної квартири - при зверненні до суду це була ОСОБА_2 .

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі пред?явлення віндикаційного позову належним відповідачем є володілець майна (наприклад, постанова від 06.03.2024 у справі №750/254/22); власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними (наприклад, п.10.22 постанови Великої Палати від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Зазначає, що оскільки під час судового розгляду справи ОСОБА_2 , незаконно відчужила спірну квартиру - заявлена до неї похідна віндикаційна вимога у випадку її задоволення не призведе до реального (ефективного) відновлення права позивача - територіальної громади столиці в особі Київської міської ради.

Саме тому окружна прокуратура звернулась до суду із відповідним клопотанням, яке частково задоволено судом.

Аргументи адвоката Грищенка О.М. в цій частині не спростовують вказані факти.

Також вказує, що в апеляційній скарзі адвокат Грищенко О.М. вказує, що клопотання прокурора про заміну первісного співвідповідача належним співвідповідачем є заявою про одночасну заміну підставу та предмету позову у цій справі.

Вказані висновки представника відповідача ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи.

Предмет та підстава позовної заяви окружної прокуратури включають:

1) визнання квартири відумерлою спадщиною та передачу її територіальній громаді столиці (інститут відумерлої спадщини передбачає саме таку правову конструкцію з огляду на вимоги статті 1277 ЦК України та статті 338 ЦПК України) підстава - відсутність у померлого ОСОБА_4 спадкоємців за законом та за заповітом, оскільки співвідповідач ОСОБА_1 отримала вказану квартиру у спадщину після його смерті на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване; ці обставини жодної стороною не заперечуються; вказані предмет та підстава позову в цій частині є незмінними;

2) витребування спірної квартири у останнього її власника - спочатку у ОСОБА_2 , а після відчуження квартири - ця вимога заявлена до ОСОБА_3 ; підстава - стаття 388 ЦК України, оскільки спірна квартира вибула з володіння власника (територіальної громади столиці) поза його волею. При цьому ОСОБА_2 , як первісний співвідповідач, отримала спірне майно безоплатно, а ОСОБА_3 - за відплатним договором. Проте, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 отримали спірну квартиру від особи, яка не мала права її відчужувати, оскільки вибула з володіння дійсного власника поза його волею.

Тому, заміна первісного співвідповідача ОСОБА_2 на належного ОСОБА_3 , на яку на цей час зареєстровано право власності на спірне майно - не є одночасною заміною підстави та предмету позову; відбулась лише заміна неналежного співвідповідача на належного.

Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 19.09.2024 послався на відповідну практику Верховного Суду, яка спростовує позицію скаржника з цього питання.

Апелянт також вказує, що долучені до клопотання прокурора від 05.08.2024 року про заміну співвідповідача докази не відповідають вимогам, передбаченим ст.83 та ст.95 ЦПК України.

Вказані висновки є неспроможними, оскільки долучені до клопотання прокурора документи доводять ті обставини, на які посилається окружна прокуратура у цьому клопотанні. При звернені до суду з позовною заявою в первинній редакції факти, які підтверджуються долученими доказами, ще не існували.

Крім того, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна є загальнодоступною в силу вимог статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», функціонал Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає доступ до електронної реєстраційної справи, в якій зберігаються, серед іншого, документи, на підставі яких проведена державна реєстрація прав (або їх зміна, припинення тощо) на об?єкт нерухомого майна.

У зв?язку із цим, до клопотання прокурора від 05.08.2024 долучена не «ксерокопія» договору купівлі-продажу спірної квартири від 02.10.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а роздруківка цього договору, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Органи прокуратури в силу вимог чинного законодавства України не наділені повноваженнями посвідчувати документи, видавниками яких вони не є.

Більш того, сторонами цього договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також є учасниками справи, а тому вони мають свій примірник оригіналу вказаного документу, від них не надходило жодних клопотань чи заяв про те, що вони не укладали вказаний договір або не визнають його, що відповідно до ст.82 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування.

Слід також вказати, що оскаржуваною ухвалою жодним чином не порушені процесуальні чи інші права ОСОБА_1 , в чиїх інтересах із апеляційною скаргою звернувся її адвокат Грищенко О.М., оскільки ОСОБА_3 залучена як співвідповідач у цій справі до вимоги про витребування спірного майна, власником якого ОСОБА_1 не є.

Крім того, ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не висловили своєї позиції щодо оскаржуваної ухвали чи позовних вимог прокурора загалом.

З огляду на зазначене вище, заміна судом першої інстанції первісного співвідповідача належним відповідає чинному цивільному процесуальному законодавству України, а тому вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду від 19.09.2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, не вдаючись до оцінки доводів апеляційної скарги та не перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом.

Право на судовий захист і доступ до правосуддя одночасно є гарантією захисту всіх інших прав і свобод, що визнаються та гарантуються згідно із загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (напр., рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі "Volovik v. Ukraine").

Разом із тим "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland"), заява № 28249/95, § 53).

У правовій доктрині право на справедливий суд та право на апеляційне оскарження судового рішення часто характеризують змістовим взаємозв`язком, оскільки оскарження судових рішень в апеляційному порядку є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання "арреllatio" - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Апеляція по суті - це надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Також, із дотриманням принципу res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, діють нормативні, процедурні і процесуальні обмеження щодо механізмів апеляційного оскарження.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Підстави для закриття апеляційного провадження передбачені ст.362 ЦПК України.

Хоча ст.362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, за обставин цієї справи апеляційне провадження слід закрити, як таке, що було відкрите після спливу річного строку з моменту виготовлення повного тексту оскаржуваної ухвали за апеляційною скаргою особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Схожі за змістом висновки щодо закриття провадження, як помилково відкритого' містяться в ухвалах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі№ 826/10834/14, від 30 червня 2020 року у справі №320/2127/18, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі №29/5005/6381/2011, від 14 квітня 2021 року у справі №333/7816/14-ц, від 26 жовтня 2021 року у справі №666/6309/13-ц.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 жовтня 2018 року у справі

№ 826/16892/17 (провадження № 11-953апп18), постановою від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) закрила касаційне провадження у справі, яке було відкрито помилково.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.352, 362 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року у справі за клопотанням керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про заміну первісного співвідповідача належним у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 05 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: