Постанова

від 06.12.2024 по справі 480/602/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 р. Справа № 480/602/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2024, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 26.07.24 у справі №480/602/24

за позовом ОСОБА_1

до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту також - відповідач) , в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 05.12.2023;

- зобов`язати Недригайлівський відділ державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 05.12.2023 та надати у встановлений законодавством строк запитувану інформацію.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідач не надав відповідь на його запит на отримання публічної інформації від 05.12.2023, тим самим допустивши протиправну бездіяльність.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/602/24 за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції задовольнити його скаргу та скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі №480/602/24, прийнявши постанову, якою його позов до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Окрім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв`язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та помилково у своєму рішенні проаналізував ненадання відповіді на запит (бездіяльність відповідача), як відмову в задоволенні запиту на інформацію. Зазначає, що твердження відповідача, зазначені у відзиві на позов, про те, що позивачу 15.12.2023 було направлено відповідь на запит про надання публічної інформації на поштову адресу АДРЕСА_1 не відповідають дійсності, оскільки жодних листів-відповідей до цього часу від відповідача йому не надходило. Вказує, що такі обставини справи суд першої інстанції не дослідив та проігнорував аргументи позивача в цій частині. Наводить доводи щодо того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначає, що норма ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов`язувала відповідача направити запит ОСОБА_1 належному розпоряднику інформації - Східному міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якщо сам відповідач не володіє цією інформацією. Вказане відповідачем вчинено не було, а суд першої інстанції неналежним чином проаналізував дану бездіяльність відповідача та невірно застосував норми матеріального права в цій частині, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Вказує, що досліджуючи матеріали справи, суд першої інстанції не навів і не проаналізував докази, які б підтверджували факт надання відповіді на запит ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції поверхнево дослідив вказані обставини та невірно проаналізував правовідносини між відповідачем та позивачем, чим грубо порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на подану позивачем скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно прийнято рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , просив залишити в силі вказане рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 05.12.2023 позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації.

Листом від 15.12.2023 року №16273 позивачу було надано відповідь на його звернення від 05.12.2023

Позивач, вважаючи бездіяльність Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання відповіді на його запит на отримання публічної інформації від 05.12.2023 протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.3 Закону України від 02.10.1992 року №2657-XII "Про інформацію" (далі по тексту - Закон №2657-XII) основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Згідно з приписами ст.5 Закону №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Статтею 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Приписами ч.2. ст.2 Закону №2939-VI визначено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Вимогами статті 12 Закону №2939-VI встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Положеннями частин 1, 2 та 5 статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2022 року у справі №9901/390/21 було зазначено, що запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, тобто раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям "відображеності та задокументованості") і знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Європейський суд з прав людини у справі «Бубон проти рф» (заява №63898/09, п.41,44) наголосив, що при вирішенні питання порушення статті 10 Конвенції у разі оскарження дій розпорядника інформації Суд має встановити, чи у цій справі відповідні національні органи володіли інформацією, про яку запитував заявник. Суд у цій справі також наголосив на тому, що запитувана інформація має бути готовою і доступною і не потребувати обробки та узагальнення.

Відповідно до ч.1 ст.23 №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Згідно з ч.2 ст.23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Так, як встановлено з матеріалів даної справи, 05.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із запитом на отримання публічної інформації (а.с.10), в якому просив відповідача у даній справі:

1) надати інформацію щодо розмірів виплаченої заробітної плати та розмірів виплаченої винагороди начальнику Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лісовій Ю. та старшому державному виконавцю Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глущенку Сергію Анатолійовичу за період з 01.10.2022 по 05.12.2023 в розрізі кожного місяця;

2) надати копії первинних документів (чеки, накладні тощо), які підтверджують оплату поштових відправлень під час здійснення виконавчого провадження №72931640 (в матеріалах виконавчого провадження вони відсутні);

3) повідомити, яким саме фінансовим документом (публічним договором оператора поштового зв`язку, опублікованим прайсом, тарифною сіткою тощо) керується Недригайлівський відділ ДВС під час оплати рекомендованих відправлень по виконавчим провадженням та надати копію відповідного документа;

4) надати інформацію скільки листів фактично було направлено під час здійснення виконавчих проваджень №73094030 та №73115397, зазначити вартість відправки, вказати кому направлялася поштова кореспонденція, скільки разів та надати трекінги поштових відправлень (в матеріалах виконавчого провадження дана інформація відсутня);

5) відповідь направити на адресу lawl00@ukr.net.

На вищевказане звернення позивача Недригайлівський відділ державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за підписом його начальника) надав відповідь ОСОБА_1 листом від 15.12.2023 №16273, в якому останнього було повідомлено про те, що надання інформації щодо розмірів виплаченої заробітної плати та розмірів виплаченої винагороди начальнику ОСОБА_2 та старшому державному виконавцю відділу Глущенку С.А. не відноситься до компетенції Недригайлівського ВДВС у Роменському районі Сумської області, а належить до компетенції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Інформацію на інші пункти запиту від 05.12.2023 було надано 31.10.2023 за вих. №13278 та 15.11.2023 за вих. №14378. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (а.с.19-20).

Надаючи правову оцінку наданій відповіді Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за підписом його начальника) від 15.12.2023 №16273, колегія суддів зазначає наступне.

Так, стосовно п.1 запиту позивача про надання публічної інформації від 05.12.2023, а саме щодо надання інформації стосовно розмірів виплаченої заробітної плати та розмірів виплаченої винагороди начальнику Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лісовій Ю. та старшому державному виконавцю Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глущенку Сергію Анатолійовичу за період з 01.10.2022 по 05.12.2023 в розрізі кожного місяця, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів норми п.1 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

На вказаний вище п.1 запиту позивача відповідачем було надано відповідь позивачу, що надання інформації щодо розмірів виплаченої заробітної плати та розмірів виплаченої винагороди начальнику ОСОБА_2 та старшому державному виконавцю відділу Глущенку С.А. не відноситься до компетенції Недригайлівського ВДВС у Роменському районі Сумської області, а належить до компетенції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Щодо доводу апеляційної скарги, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції, про те, що відповідач неправомірно не направив запит позивача належному розпоряднику інформації - Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, якщо сам відповідач не володіє цією інформацією згідно ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то колегія суддів такий довід не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина не була заявлена ОСОБА_1 в якості підстави позовних вимог. Відповідно приписів ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Стосовно п.п.2, 3, 4 запиту позивача про надання публічної інформації від 05.12.2023, а саме надання копії первинних документів (чеки, накладні тощо), які підтверджують оплату поштових відправлень під час здійснення виконавчого провадження №72931640 (в матеріалах виконавчого провадження вони відсутні); повідомлення, яким саме фінансовим документом (публічним договором оператора поштового зв`язку, опублікованим прайсом, тарифною сіткою тощо) керується Недригайлівський відділ ДВС під час оплати рекомендованих відправлень по виконавчим провадженням та надати копію відповідного документа; надання інформації скільки листів фактично було направлено під час здійснення виконавчих проваджень №73094030 та №73115397, зазначивши вартість відправки, вказавши кому направлялася поштова кореспонденція, скільки разів та надавши трекінги поштових відправлень (в матеріалах виконавчого провадження дана інформація відсутня), то колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач має статус боржника у виконавчому провадженні №72931640 з примусового виконання постанови Липоводолинського районного суду від 08.09.2023 №581/783/23 про стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн. (а.с.11).

Колегія суддів зазначає, що відносини між боржником та органом, який здійснює примусове виконання рішень (органом державної виконавчої служби) унормовані спеціальним законом, а саме Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Приписами ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до п.11 розд. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження можуть знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі державної виконавчої служби, офісі приватного виконавця у спеціально визначений для прийому громадян час і в тому обсязі, в якому вони бажають, за усним клопотанням до виконавця. Сторони виконавчого провадження (їх представники) або прокурор як учасник виконавчого провадження за бажанням можуть ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження в інший час. Виконавче провадження надається їм для ознайомлення на підставі письмової заяви, в якій зазначаються бажана дата та час ознайомлення. Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них. Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких документів не допускається.

Аналізуючи зміст п.п. 2, 3, 4 запиту позивача про надання публічної інформації від 05.12.2023, колегія суддів зазначає, що фактично запитувана позивачем інформація відноситься до витрат виконавчого провадження, які передбачені ст.42 Закону №1404-VIII.

При цьому, наказом Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження, згідно яких до витрат виконавчого провадження відноситься зокрема: пересилання документів виконавчого провадження - конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

Окрім того, п.2 розділу ІІ вказаного наказу передбачено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

Відтак, інформація про розміри витрат у виконавчому провадженні не є публічною інформацією у визначенні Закону №2939-VI.

В даному випадку Закон №2939-VI не поширюється на правовідносини між позивачем та органом, який здійснює примусове виконання рішень (органом державної виконавчої служби), оскільки ці правовідносини врегульовані спеціальним Законом №1404-VIII, а позивач в цих відносинах має конкретно визначений статус сторони виконавчого провадження та наділений відповідними правами.

Відповідачем повідомлено позивача, що інформацію про відповідь на пункти 2, 3, 4 запиту позивача про надання публічної інформації від 05.12.2023 було надано в листах від 31.10.2023 за вих. №13278 та 15.11.2023 за вих.№14378, які, як вбачається з матеріалів справи, було розглянуто в порядку Закону №2657-XII.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не надано доказів відправки відповіді на його запит, яким, як вже зазначалося вище судом, є лист від 15.12.2023 №16273, та зазначаючи про те, що відповідачем не надано чеків Укрпошти про відправку та не зазначено номер трекінгу листа, то колегія суддів відхиляє такі доводи, зазначаючи, що приписами ст.28 Закону №2939-VI унормовано, що рекомендованим поштовим відправленням обов`язково надсилаються лише постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, а всі інші документи надсилаються простим поштовим відправленням. Відтак, з огляду на наведене вище, у відповідача не було обов`язку надсилання відповіді позивачу на його запит (звернення) від 05.12.2023 саме рекомендованим поштовим відправленням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.23) та списку згрупованих поштових відправлень Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.27) вказана вище відповідь (лист від 15.12.2023 №16273) була створена та надавалася відповідачем на відправку (направлялася) на поштову адресу позивача (вул. Русанівська, 40, с. Московське, Роменського району).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач просив в своєму запиті від 05.12.2023 відповідь направити на електронну пошту lawl00@ukr.net не спростовує наведених вище висновків щодо направлення відповідачем зазначеного листа від 15.12.2023 №16273 на запит (звернення) позивача від 05.12.2023.

Відтак, з огляду на наведене вище, колегія суддів не приймає (відхиляє) доводи апеляційної скарги про ненадання будь - якої відповіді на запит позивача від 05.12.2023 на отримання публічної інформації, а також доводи апеляційної скарги щодо невідповідності дійсності направлення Недригайлівським відділом державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15.12.2023 відповіді на запит позивача про надання публічної інформації на поштову адресу с. Московське, вул. Русанівського, 40 у зв`язку з ненадходженням листів-відповідей.

Стосовно доводів скарги позивача щодо пропущення позивачем п`ятиденного строку на надання відповіді на запит на отримання публічної інформації, то колегія суддів зазначає, що відповідно до вже згаданої вище норми ч.2 ст.2 Закону №2939-VI цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників виконавчого провадження до інформації, створеної у ході такого провадження, визначений Законом №1404-VIII. Відтак, колегія суддів відхиляє наведені доводи скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно проаналізував правовідносини у справі, чим грубо порушив норми матеріального та процесуального права, є такими, що не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі.

При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги у даній справі є необґрунтованими, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо вимог ОСОБА_1 про покладення на відповідача його судових витрат, то колегія суддів зазначає, що оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відсутні, в розумінні ст.139 КАС України, правові підстави для задоволення таких вимог позивача.

Оскільки дана справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі №480/602/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський