Постанова

від 05.12.2024 по справі 520/15718/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 р. Справа № 520/15718/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 07.08.24 по справі № 520/15718/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТЗОН»

до Одеської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТЗОН» (далі ТОВ «СМАРТЗОН», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.05.2024 № UA500020/2024/000067/2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь позивача понесені судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000067/2 від 13.05.2024, оскільки на виконання вимог Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України), ТОВ «СМАРТЗОН» до митного оформлення були надані відповідачу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту), які за своїм змістом не суперечать один одному, не мають розбіжностей або наявних ознак підробки та містять усі дані, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Також зазначив, що позивачем разом з митною декларацією подано усі необхідні товаросупровідні документи, передбачені статтею 53 МК України, відповідно до погоджених умов поставки за договором, перелік яких зафіксовано у картці відмови за ЕМД.

Разом з цим, за наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли необґрунтовані сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів, внаслідок чого, митним органом безпідставно застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товарів. Стверджував, що Одеською митницею було фактично об`єднано усі шість позицій імпортованих «Комплектів стелажів» в один товар «Комплект металевих стелажів», що мало наслідком коригування заявленої позивачем митної вартості товарів (від 6,70 до 11,60 дол. США за одиницю) до єдиного показника 4,02 дол. США за 1 кг нетто та призвело до завищення загальної митної вартості у 5,5 разів, з 12083,00 дол. США до 66506,88 дол. США.

Переконував, що відповідачем не здійснено належне дослідження поданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості перевезення товарів за ЕМД, з яких чітко вбачається, що Товариством включено до митної вартості товарів транспортні витрати в сумі 258621,35 грн; заперечень щодо цифрових значень складових митної вартості у рішенні не наведено.

Зауважив, що з огляду на складання платіжних інструкцій за допомогою відповідної електронної системи дистанційного обслуговування банку доводи відповідача про відсутність підпису уповноваженої особи банку є недоречними. Посилання відповідача на не зазначення у платіжних інструкціях документу, який стосується оцінюваної партії товару спростовується змістом цих банківських документів від 10.11.2023 № MUR2 та від 09.01.2024 № MUR3, з яких вбачається, що оплата за комплект стелажів здійснена відповідно до контракту № 14/09-2023 від 14.09.2023».

Враховуючи, що згідно з пунктом 1.2. контракту (в редакції додаткової угоди від 27.09.2023) кількість та ціна товару встановлюються як у специфікаціях на постачання товару так/або інвойсах (рахунках фактурах), які складаються на кожну поставку товару, надання відповідачу інвойсу № EU23-1 від 11.02.2024 разом з ЕМД, що відображено у ЕМД, є достатнім для підтвердження митної вартості товарів.

Беручи до уваги, що у відповідності до умов пункту 2.3 контракту ціни товару, які встановлюються в доларах США, визначаються сторонами виходячи з умов поставки FOB (Інкотермс 2010) порт Ціндао, Китайська Народна Республіка (КНР) та включають вартість товару, вартість упаковки товару та її маркування, вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару та вартість навантаження товару на перевізні засоби в порту відвантаження, відсутність даних у наданих декларантом документах щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не може свідчити про наявність розбіжностей або не підтвердження митної вартості товарів.

Стверджував, що всупереч правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2019 по справі № 816/1199/15-а, відповідач у спірному рішенні безпідставно застосував другорядний метод визначення митної вартості та скоригував митну вартість лише за номером та датою ЕМД, не відобразивши при цьому опис товару, мотиви зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, якісних характеристик товару, комерційних умов, тощо, що є неправомірним.

Також повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 15000,00 грн, однак остаточний розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, буде повідомлено у порядку та строки, передбачені статтями 139, 143 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 520/15718/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТЗОН" (вул. Морозова, буд. 11, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 40518363) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.05.2024 №UA500020/2024/000067/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТЗОН" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5709 (п`ять тисяч сімсот дев`ять) грн. 39 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню), зокрема, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 2, 3 частини 2 статті 53, частини 3 статті 53, пункту 2 частини 6 статті 54, частину 1 статті 55, частин 2, 4, 5, 9, 10 статті 58, частини 1 статті 254, частин 1, 2, 3 статті 256, частин 1, 4 статті 337 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 520/15718/23 за адміністративним позовом ТОВ «СМАРТЗОН» до Одеської митниці скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «СМАРТЗОН» до Одеської митниці у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями, що на виконання вимог статті 54 МК України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 24UA500020004581U5 від 13.05.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості № UA500020/2024/000067/2 від 13.05.2024.

Разом з цим, судом першої інстанції не надано належної оцінки вищевказаним обставинам, які виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України, та обумовили витребування від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткових документів та відомостей, зокрема, рахунків про сплату посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (контракту), виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення відповідно до статті 254 МК України.

Враховуючи не надання декларантом митному органу витребуваних документів, наполягав на правомірності застосування на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000067/2 від 13.05.2024 другорядного методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2 б), оскільки за результатами проведеного аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МК України, було встановлено рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, який є більшим: 4,02 дол.США за кг нетто, (митна декларація №UA100230/2024/507935 від 24.04.2024) ніж заявлено декларантом 1,1239 дол. США за кг нетто.

Вважає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2024/000067/2 від 13.05.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні визначені джерела інформації, що використовувалися.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МК України, зазначив про наявність підстав для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2024/000166 від 13.05.2024.

Отже, на переконання апелянта, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2024/000067/2 від 13.05.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2024/000166 від 13.05.2024 митний орган діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушив права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СМАРТЗОН».

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу Одеської митниці без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 р. по справі №520/15718/24 без змін; судові витрати за апеляційним переглядом справи (в тому числі витрати на правову допомогу) покласти на відповідача.

В обґрунтування відзиву зазначив, що наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом, а наведені митним органом у спірному рішенні розбіжності спростовуються змістом таких документів, які не суперечили один одному, у повному обсязі доводили обґрунтованість ціни товару, проведення оплати у розмірах, встановлених укладеним контрактом, а транспортні перевізні документи містили достатню інформацію про вартість послуг з перевезення.

Наполягав, що відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що вказано неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу, що не мало місце у спірних правовідносинах.

Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі № 826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307 зазначив, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Оскільки відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, вважав, що суд цілком вірно встановив, що при прийнятті спірного рішення у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви щодо невірного розрахунку позивачем митної вартості товарів за ЕМД.

Також, при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів відповідач фактично не проводив консультацій з позивачем щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів, що додатково свідчить про формальність підстав та порушення процедури прийняття спірного рішення, та має наслідком визнання його протиправним та скасування.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу дублює зміст позовної заяви.

Повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи в суді апеляційної інстанції складає 5000,00 грн, проте, остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу разом із відповідними доказами буде наданий суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 129 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.09.2023 між ТОВ "СМАРТЗОН" та компанією QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING Co., Ltd. (Китай), укладено зовнішньоекономічний контракт №14/09-2023 (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту компанія QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING Co., Ltd. (Продавець) зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, постачати та передавати у власність Покупцю продукцію (названу надалі "Товар"), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар.

Згідно з п. 1.2. Контракту (в редакції додаткової угоди від 27.09.2023) найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціни Товару встановлюються у специфікаціях на постачання Товару та/або в інвойсах (рахунках, рахунках-фактурах), які складаються на кожну поставку Товару. Контракт діє до 31.12.2024.

У відповідності до інвойсу № EU23-1 від 11.02.2024 до Контракту сторони визначили до постачання товари: "Комплекти стелажів" різного асортименту загальною кількістю 1330 шт.; загальна вартість за інвойсом склала 12083,00 доларів США.

Інвойс № EU23-1 від 11.02.2024 до Контракту повністю співпадає зі Специфікацією №1 від 19.10.2023.

Матеріалами справи встановлено, що позиції, номер контракту, вартісні та кількісні характеристики в даних документах співпадають та розбіжностей не містять.

Як вбачається із умов Контракту, умови поставки FOB (Інкотермс-2010) - порт Ціндао, Китайська Народна Республіка (КНР).

Відповідно до Договору № 16012024-01 транспортного експедирування від 16.02.2024 ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" організовано перевезення товару.

Як вбачається зі змісту рахунку № 797 від 24.04.2024 та довідки ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" про вартість міжнародного перевезення вантажу №0805/3 від 08.05.2024, вартість послуг з транспортування товару до території України склала:

- морське перевезення за межами державного кордону України: Циндао (Китай) - Рені (Україна) - 228028,45 грн.;

- навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України - 22632,50 грн.;

- експедиторська винагорода за межами території України - 7960,40 грн.

Всього вартість транспортування товару склала 258621,35 грн.

Позивачем разом з електронною митною декларацією (далі - ЕМД) надавались наступні документи, що підтверджують транспортування товару: Договір № 16012024-01 транспортного експедирування від 16.02.2024, рахунок № 797 від 24.04.2024, коносамент (bill of lading) № BW24010445 від 14.02.2024, довідка TOB "Інтер Транс Лоджістікс" про вартість міжнародного перевезення вантажу № 0805/3 від 08.05.2024, платіжна інструкція № 5952 від 29.04.2024.

З наведених документів вбачається, що позивачем включено до митної вартості товарів за ЕМД транспортні витрати в сумі 258621,35 грн.

З метою митного оформлення вищезазначених товарів позивачем подано до Одеської митниці 13.05.2024 ЕМД № 24UA500020004581U5 (далі - ЕМД) за інвойсом № EU23-1 від 11.02.2024 до Контракту. Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом із митною декларацією також подані наступні документи: Контракт № 14/09-2023 від 14.09.2023, Додаткова угода від 27.09.2023, інвойс № EU23-1 від 11.02.2024, специфікація № 1 від 19.10.2023 до Контракту № 14/09-2023 від 14.09.2023, Договір №16012024-01 транспортного експедирування від 16.02.2024, рахунок № 797 від 24.04.2024, коносамент (bill of lading) № BW24010445 від 14.02.2024, довідка ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" про вартість міжнародного перевезення вантажу № 0805/3 від 08.05.2024, платіжна інструкція № 5952 від 29.04.2024, банківські документи від 10.11.2023 № MUR2 та від 09.01.2024 № MUR3.

Із аналізу вказаних документів, судом зроблено висновок про те, що вони також не містить розбіжностей щодо виду товару, його кількості, адреси поставки, тощо.

Суд зазначив, що заявлені числові показники митної вартості у повному обсязі документально підтверджені та відображенні у поданій митній декларації.

Проте, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 13.05.2024 № UA500020/2024/000067/2 з використанням альтернативного методу визначення вартості імпортованої продукції та не застосовано передбачений положеннями статей 52 - 57 МК України першочерговий порядок за договірною ціною. В якості підстав застосування альтернативного методу визначення митної вартості вказано, що документи, подані декларантом, які підтверджують митну вартість товарів, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) згідно п. 1 розд. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу III «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затвердженого наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах FОВ згідно з правилами Інкотермс 2010р до зазначених документів належать: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Але, декларантом разом з митною декларацією вказані документи не надано.

2) у відповідних графах наданих до митного оформлення банківських платіжних документах: від 10.11.2023№ MUR2, від 09.01.2024 № MUR3, відсутнє посилання на документ, що стосується оцінюваної партії товару. Разом з цим, у вказаних документах відсутній підпис уповноваженої особи банку та печатка банку, що свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документах;

3) у наданому до митного оформлення контракті (п.1.2) - вказано що найменування, асортимент, одинці виміру, кількість та ціна вказані у специфікаціях до даного контракту, що є його невід`ємною частиною. Також у п.4.1.1. та 4.1.2 вказано, що оплата здійснюється за погодженою сторонами специфікацією. До митного оформлення специфікацій не було надано.

4) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару, оскільки надані позивачем до митного органу документи відповідно до частини 2 статті 53 МК України у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару, а ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості.

На переконання суду, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України, який набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжності між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.

З огляду на що відповідачем було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів, які містять відомості щодо уточнення розбіжностей, для підтвердження заявленої митної вартості; запропоновано надати такі додаткові документи: рахунки про сплату посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору(контракту), виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення.

Позивачем на вказаний запит надано відповідь від 13.05.2024 № 1305-1, якою відмовлено у наданні витребуваних документів у повному обсязі.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а тому враховуючи, що на вимогу митниці декларантом не надано жодних додаткових документів, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме, 4,02 дол.США за кг нетто за митною декларацією № UA100230/2024/507935 від 24.04.2024.

Отже, фактичною підставою для коригування митної вартості слугував висновок митного органу про відсутність документального підтвердження заявленої ТОВ «СМАРТЗОН» до декларування митної вартості товару, оскільки подані декларантом документи не містили відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а заявлена митна вартість ввезених позивачем товарів, є нижчою, ніж вартість товарів в МД № UA100230/2024/507935 від 24.04.2024, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи копію митної декларації № UA100230/2024/507935 від 24.04.2024, яка була взята ним за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару, та навіть не зазначено конкретну назву товару, який був визначений відповідачем як подібний/ідентичний.

Окремо слід врахувати, що відповідно до поданої позивачем до митного оформлення ЕМД імпортований позивачем товар визначено ним комплектами та штуками, в той час як відповідачем застосовано одиницю виміру кг, що взагалі не відповідає якісним і кількісним характеристикам, заявленого до митного оформлення товару.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про невмотивованість та необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару у зв`язку з не наданням позивачем документів на підтвердження транспортних витрат до митного кордону України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (в тому числі) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Виходячи зі змісту положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі - Наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано наступні документи, що підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів:

- договір № 16012024-01 транспортного експедирування від 16.02.2024, укладений між ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс» (далі - Експедитор) та ТОВ «СМАРТЗОН» (далі Клієнт) відповідно до пункту 2.1 якого, Експедитор зобов`язується з плату і за рахунок Клієнта надавати транспортно експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг (а.с. 14-18);

- рахунок на оплату № 797 від 24.04.2024 (а.с. 19) відповідно до якого загальна сума послуг з перевезення імпортованого позивачем товару до митного кордону України складає 295020,00 грн з ПДВ;

- коносамент (bill of lading) № BW24010445 від 14.02.2024 (а.с. 20);

- довідка ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» про вартість міжнародного перевезення вантажу №0805/3 від 08.05.2024 (а.с. 21), відповідно до якої, вартість послуг з транспортування товару до території України склала 258621,35:

- морське перевезення за межами державного кордону України: Циндао (Китай) Рені (Україна) 228028,45 грн;

- навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України 22632,50 грн;

- експедиторська винагорода за межами території України 7960,40 грн.

Всього вартість транспортування товару за ЕМД до кордону України склала 258621,35 грн, що узгоджується з рахунком на оплату № 797 від 24.04.2024.

Згідно з ЕМД позивачем заявлено митну вартість товару, що складається з вартості товару 12083,00 дол. США х 39,7206 = 479944,01 грн та вартості транспортування товару до території України - 258621,35 грн. Всього 738565,36 грн.

З огляду на вищевикладене, твердження митного органу про не надання позивачем документів на підтвердження транспортних витрат до митного кордону України є такими, що не відповідають обставинам справи та спростовані дослідженими у справі доказами.

Крім того, як вбачається зі змісту вищевказаних документів щодо транспортування товару, вбачається, що вони пов`язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані про вантаж, детальний опис наданих послуг з перевезення, узгоджуються між собою, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують вартість перевезення поданого до митного оформлення товару.

Посилання відповідача на відсутність у платіжних інструкціях підпису уповноваженої особи та печатки, на думку колегії суддів, не є підставою для неприйняття таких платіжних документів до уваги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції № 22.Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжні документи SWIFT від 10.11.2023 № MUR2 (а.с. 23) та від 09.01.2024 № MUR3 (а.с. 24) містять посилання відповідно на контракт №14/09-2023 від 14.09.2023, дату операції, суму операції в доларах США 3624,90 та 8458,10, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами вказаного контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки чи підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», роздрукована та надана до митного органу електронна квитанція, яка містить визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку така не завіряється, а отже доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам митного органу про не надання позивачем до митного оформлення специфікацій, які відповідно до умов контракту є його невід`ємною частиною та підтверджують найменування, асортимент, одинці виміру, кількість та ціну товару, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту (в редакції додаткової угоди від 27.09.2023 (а.с.10)) найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціни Товару встановлюються у специфікаціях на постачання Товару та/або в інвойсах (рахунках, рахунках-фактурах), які складаються на кожну поставку Товару.

Тобто відомості про товар можуть бути зазначені як у специфікації так і у інвойсі, при цьому, інвойс № EU23-1 від 11.02.2024 до Контракту подавався позивачем митному органу разом з ЕМД, про що свідчить зміст ЕМД, спірних рішення та картки відмови до нього.

При цьому, слід зазначити, що вищезазначений інвойс № EU23-1 від 11.02.2024 містив посилання на Контракт та усі відомості щодо кількості та вартості імпортованого позивачем товару, а тому мав бути врахований митним органом при здійсненні митного оформлення.

Твердження митного органу про ненадання декларантом документів щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, що унеможливлює підтвердження вартості заявлених позивачем складових митної вартості за основним методом - за ціною угоди є неприйнятними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, умовами Контракту, за яким на адресу позивача надходив оцінюваний товар, визначено FOB (Інкотермс 2010) - порт Ціндао, Китайська Народна Республіка (КНР).

Умови постачання FOB, згідно з «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження відповідно до правил «Інкотермс 2010», що підтверджується коносаментами.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2.3. Контракту ціни Товару включають вартість Товару, вартість упаковки Товару та її маркування, вартість оформлення супровідних документів на Товар, вартість експортного митного оформлення Товару, вартість навантаження Товару на перевізні засоби в порту відвантаження. А відтак, погоджуючи умови поставки FOB, сторони контрактів виходили з того, що ціна товару включає в себе витрати на маркування, експортну упаковку, вартість витрат та транспортування до пункту призначення.

Отже, додаткові витрати на упаковку товару, пакувальні матеріали та роботи, пов`язані із пакуванням ТОВ «СМАРТЗОН» не понесено, а тому у митного органу були відсутні підстави для витребування документів щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей, зокрема, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), у даному випадку є безпідставною. Крім того, пунктом 1.4 Контракту визначено, що товар передається вільним від прав третіх осіб, продавець підтверджує, що є власником товару, що свідчить про відсутність додаткових витрат, які можливо включити до митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що при поданні до митного органу митної декларації № 24UA5000020004581U5 від 13.05.2024 декларантом заявлено митну вартість товару згідно з ціною поставки, зазначеній у наданих до митного оформлення інвойсі № UE23-1 від 11.02.2024, специфікації на поставку товару № 1 до контракту № 14/09-23 від 14.09.2023, платіжних дорученнях SWIFT MUR2 та MUR3 на рівні 12083,00 дол. США, які не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, а тому не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

Інших розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах відповідачем у спірному рішенні не наведено. Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Одеською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000067/2 від 13.05.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 по справі № 520/15718/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій