Постанова від 06.12.2024 по справі 520/33070/23

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 р. Справа № 520/33070/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/33070/23

за позовом Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (далі - позивач, АТ "Завод "Електроважмаш") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками, в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 00111000701 від 22.06.2021 р., відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника податку у сумі 1400244 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% в сумі 350061 грн., згідно з п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України (в подальшому ПКУ);

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 00113000701 від 22.06.2021 р., відповідно до якого зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за вересень 2020 року в сумі 26458 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 00114000701 від 22.06.2021 р., відповідно до якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 799561,16 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, визначені п. 120-1.2 ст. 120-1 ПКУ та згідно із ст. 120-1 ПКУ, застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 399780,58 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 00115000701 від 22.06.2021 р., відповідно до якого зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.10.2017 р. по 30.09.2020 р. на суму 65895848 грн.;

- скасувати рішення № 00116000701 від 22.06.2021 р., відповідно до якого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у сумі 20044,56 грн.

19.08.2024 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якому позовні вимоги виклав у наступній редакції:

1) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00111000701 від 22 червня 2021 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника податку у сумі 1400244,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% в сумі 350061,00 грн., згідно п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України (далі ПКУ);

2) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00113000701 від 22 червня 2021 року, відповідно до якого зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за вересень 2020 року в сумі 26458,00 грн;

3) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00114000701 від 22 червня 2021 року, відповідно до якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ податкових накладних/ розрахунків коригування на суму ПДВ 799561,16 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, визначені п.120-1.2 ст.120-1 ПКУ та згідно зі ст. 120-1 ПКУ, застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 399780,58 грн;

4) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00115000701 від 22 червня 2021 року, відповідно до якого зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.10.2017 по 30.09.2020 на суму 65895848,00 грн;

5) визнати неправомірним та скасувати рішення №00116000701 від 22 червня 2021 року, відповідно до якого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у сумі 20044,56 грн;

6) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №50535000701 від 05.12.2023, відповідно до якого зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.10.2017 по 30.09.2020 на суму 65135082,00 грн;

7) визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №50435000701 від 05.12.2023, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника податку у сумі 1098197,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% в сумі 274549,25 грн., згідно з п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

В обґрунтування вказаної заяви про збільшення позовних вимог, представник позивача вказав, що податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701 він оскаржив до Харківського окружного адміністративного суду ще 25.12.2023. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №520/37395/23 закрито провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України. Представник позивача зазначає, що підставами позову у справі №520/37395/23 є незгода позивача з: висновком відповідача щодо ненарахування позивачем податкових зобов`язань за операціями ненадання послуг з гарантійного ремонту; встановленим заниженням позивачем фінансового результату до оподаткування на суму фінансових витрат, які підлягають включенню до собівартості кваліфікаційного активу; відсутність інформації про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2021 року №00111000701, від 22.06.2021 року №00115000701; вірогідність застосування подвійної відповідальності до позивача, згідно як прийнятих раніше податкових повідомлень-рішень від 22.06.2021 №00115000701 та №00111000701, так і оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701; необхідність застосування підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, згідно якого тимчасово з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року. Тобто, підстави позову у справі №520/37395/23, як вважає представник позивача, є іншими ніж у даній справі №520/33070/23. Таким чином, на думку представника позивача, податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 порушують права Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на дотримання щодо нього з боку контролюючого органу законодавства та на сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій щодо недопущення застосування до позивача наслідків неправомірної перевірки, проведеної всупереч встановленим вимогам податкового законодавства. У зв`язку з цим позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги шляхом оскарження у даній справі не тільки податкових повідомлень-рішень, зазначених у позовних вимогах у позові, а й додатково податкових повідомлень-рішень від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про збільшення позовних вимог у справі № 520/33070/23, повернуто без розгляду заяву представника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про збільшення позовних вимог у справі № 520/33070/23.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення обставин справи та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що у своїй заяві позивач просив не тільки скасувати податкові повідомлення-рішення, а і визнати їх неправомірними. Також вказує, що у заяві про збільшення позовних вимог просив суд окрім податкових повідомлень-рішень, зазначених у позові, також визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 та від 05.12.2023 №50435000701, які були винесені відповідачем у межах тієї ж документальної планової виїзної перевірки, що й оскаржені згідно позову у даній справі №520/33070/23 рішення, але після ухвалення у справі №520/12550/21 постанови від 30.11.2023, що набрала законної сили. Зазначив, що у межах справи №520/12550/21, в якій були заявлені інші підстави позову ніж у даній справі, позивачем оскаржувалися результати вказаної перевірки, а податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 і №50435000701 є відкоригованими за результатами судового оскарження та часткового задоволення позовних вимог у справі №520/12550/21. Вказав, що оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024, залишеною в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 було закрито провадження у справі №520/37395/23, тому податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 та від 05.12.2023 №50435000701 наразі не оскаржуються. Наголосив, що ним було чітко зазначено у позові, що підставами позову у даній справі №520/33070/23 на відміну від позовів у справах №520/12550/21 та №520/37395/23 є незаконність перевірки, проведеної під час мораторію встановленого законодавством та незаконність будь-яких наслідків такої перевірки. Таких підстав позову у вищезгаданих справах №520/12550/21 та №520/37395/23 не було.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 - залишити без змін.

Повертаючи без розгляду заяву представника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі № 520/37395/23, яка набрала законної сили, вирішено питання щодо обґрунтованості оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701, тому дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" у справі № 520/33070/23 про збільшення позовних вимог в частині оскарження таких податкових повідомлень-рішень від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701 є безпідставною та необґрунтованою.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

За приписами ч.1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

У силу приписів ч.2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Так, підставою для подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, в якій позивач вважає за потрібне оскаржити також податкові повідомлення - рішення від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701, слугувала незгода позивача з: висновком відповідача щодо ненарахування позивачем податкових зобов`язань за операціями ненадання послуг з гарантійного ремонту; встановленим заниженням позивачем фінансового результату до оподаткування на суму фінансових витрат, які підлягають включенню до собівартості кваліфікаційного активу; відсутність інформації про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2021 року №00111000701, від 22.06.2021 року №00115000701; вірогідність застосування подвійної відповідальності до позивача, згідно як прийнятих раніше податкових повідомлень-рішень від 22.06.2021 №00115000701 та №00111000701, так і оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701; необхідність застосування підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, згідно якого тимчасово з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року. Тобто, підстави позову у справі №520/37395/23 (предметом якої були податкові повідомлення - рішення від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701 та провадження у якій закрито на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України), як вважає представник позивача, є іншими ніж у даній справі №520/33070/23.

Судовим розглядом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701 прийняті контролюючим органом, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №520/12550/21, з урахуванням вимог Порядку №1204, шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарги в судовому порядку. Нове податкове повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 містить зменшену суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 65 135 082 грн. ( в частині не проведення позивачем капіталізації фінансових витрат при створенні кваліфікаційного активу у розмірі) та податкове повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50435000701 містить зменшену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 098 197 грн. ( в частині не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за операціями з надання послуг з гарантійного ремонту продукції власного виробництва). Отже, податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 прийняті за результатами судового оскарження по справі №520/12550/21, а не за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена в постановах від у справах № 826/15527/17 (постанова від 07 грудня 2020 року), № 804/3114/16 (постанова від 12 серпня 2021 року), № 380/7694/20 (постанова від 27 вересня 2022 року), № 420/7190/22 (постанова від 21 вересня 2023 року), норми Податкового кодексу України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження.

Як убачається з ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі № 520/37395/23, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №520/37395/23 встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 05.12.2023 №50535000701 та №50435000701, які є предметом спору у справі №520/37395/23, прийняті за результатами часткового скасування грошового зобов`язання в судовому порядку попередніх податкових повідомлень-рішень № 00115000701 та № 00111000701 від 22.06.2021 року, які набули статусу узгоджених з дня набрання законної сили постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі №520/12550/21, у зв`язку з чим закрито провадження у справі № 520/37395/23.

Відповідно до ч.2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Колегія суддів звертає увагу, що різне формулювання позивачем позовних вимог у справах № 520/37395/23 та №520/33070/23 не змінює того факту, що ці вимоги виникли із одних тих же підстав та стосуються одного і того ж предмету позову, що зумовлює необхідність дослідження судом ідентичних обставини і норм права. Зміна (перефразування) позовних вимог, зокрема його мотивів не свідчить про зміну предмета оскарження.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції про недопустимість повторного звернення із вимогами, щодо яких є така, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зважаючи на п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, як основної засади судочинства - обов`язковість судового рішення та необхідність дотримання принципу правової визначеності.

Колегія суддів з також звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом та може при поданні позовної заяви викласти всі підстави і мотиви незгоди з оскаржуваним рішенням.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі № 520/33070/23 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко