Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/31722/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31722/24

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

за участі секретаря Алексєєвої Н. М.

представника Національного банку України Найди Т.І.;

представника Мін`юсту Сокол Ю.С.;

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» - Глиняної Г.В.

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги Національного банку України, Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНОД» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії, про скасування повідомлення про повернення виконавчого листа, а також про зобов`язання вчинити певні дії,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

09 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю» «ФІНОД (далі ТОВ «ФІНОД»), в особі свого керівника ОСОБА_1 , звернулося до суду першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі- Відділ примусового виконання рішень) в якому просило:

визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Яковенка В.А. щодо складення повідомлень від 24.09.2024 за №76109127/6-20.1 та за №76109091/6-20.1 про повернення стягувачу, в особі ТОВ «ФІНОД» без прийняття до виконання виконавчих листів №420/31415/23, виданих Одеським окружним адміністративним судом 18.07.2024;

скасувати повідомлення від 24.09.2024 за №76109127/6-20.1 та за № 76109091/6-20.1 про повернення стягувачу, в особі ТОВ «ФІНОД», без прийняття до виконання виконавчих листів № 420/31415/23, виданих Одеським окружним адміністративним судом 18.07.2024;

зобов`язати відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, виданим 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом за №420/31415/23, яким поновити ліцензії, які видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацкомфінпослуг) від 21.02.2017 №344, та розпорядженням про надання гарантій від 21.02.2017 №344, що переоформлена відповідно до абзацу 4 пункту 10 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» від 12.09.2019 № 79-ІХ, а також постанови Правління НБУ від 26.03.2021 № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24.05.2021) - на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, торгівлю валютними цінностями;

зобов`язати відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, виданим 17.08.2024 Одеським окружним адміністративним судом за № 420/31415/23, яким зобов`язано Національний банк України (далі НБУ) прийняти рішення про включення ТОВ «ФІНОД» до Державного реєстру фінансових установ.

Підставами для задоволення позову, керівник ТОВ «ФІНОД» ОСОБА_1 указав таке.

По перше, представник зазначає про наявність судового рішення від 02.04.2024 у справі № 420/31415/23, яке набрало законної сили 25.06.2024, про зобов`язання НБУ прийняти рішення, яким поновити йому ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, надання гарантій, торгівлю валютними цінностями, а також рішення про включення ТОВ «ФІНОД» до Державного реєстру фінансових установ.

По друге, він наголошує, що повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, без прийняття до виконання, є незаконними та такими, що грубо порушують його інтереси, як стягувача, позаяк заяви про прийняття до виконання виконавчих документів та про відкриття виконавчого провадження були оформлені у відповідності із законодавством, а долучені копії додатків завірені належним чином.

Зокрема, стверджується, шо надані, на адресу державного виконавця, оригінали виконавчих листів № 420/31415/23 та документи, що підтверджують повноваження керівника ТОВ «ФІНОД» ОСОБА_1 , відповідали вимогам виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404- VIII (далі Закон - №1404- VIII), а заяви про примусове виконання відповідали вимогам статті 26 цього ж Закону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, ухваленого за наслідком розгляду справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, позов ТОВ «ФІНОД» задоволено.

Суд визнав протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Яковенка В.А. зі складання повідомлень від 24.09.2024 № 76109127/6-20.1 та від 24.09.2024 № 76109091/6-20.1 про повернення стягувачу ТОВ «ФІНОД» без прийняття до виконання виконавчих листів № 420/31415/23 виданих Одеським окружним адміністративним судом 18.07.2024 та скасував їх.

Суд зобов`язав Відділ примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом за №420/31415/23, яким зобов`язано боржника прийняти рішення про поновлення ТОВ «ФІНОД» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, виданої згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21.02.2017 № 344 та надання гарантій, виданої згідно з розпорядженням від 21.02.2017 №344 та переоформлену, відповідно до абзацу четвертого пункту 10 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» від 12.09.2019 № 79-ІХ; торгівлю валютними цінностями, видану відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.03. 2021 № 26 «Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями» (початок дії 24.05.2021).

Також, суд зобов`язав Відділ примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 18.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом за № 420/31415/23, яким зобов`язано НБУ прийняти рішення про включення ТОВ «ФІНОД» до Державного реєстру фінансових установ.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, провівши аналіз Закону №1404- VII, норм ДСТУ 4163:2020I та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 за № 1000/5 дійшов висновку, що з копій документів, доданих керівником ТОВ «ФІНОД» до заяв про прийняття виконавчого листа №420/31415/23 до виконання та про відкриття виконавчого провадження випливає, що в них міститься вся інформація про повну назву посади особи, яка засвідчила копії, а також про її прізвище та ім`я.

Такими представленими документами, як зазначив суд, був витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де містяться відомості про керівника товариства, копія паспорту ОСОБА_1 , наказу №19/12-2012-1к від 19.12.2012 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду генерального директора ТОВ «ФІНОД».

Дослідивши наведені документи, суд першої інстанції встановив, що вони всі містять наступні написи: «Згідно з оригіналом» , «Ген. директор ТОВ «ФІНОД» ОСОБА_1 02.09.2024 року», поруч стоїть підпис особи та проставлений відбиток печатки підприємства ТОВ «ФІНОД».

Тобто відмінність засвідчення документів, що вказана у положеннях пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020 та оформленими позивачем копіями, полягала в тому, що замість ім`я та по батькові особи вказано ініціали, а замість повної назви посади генеральний директор є скорочення «ген».

Поряд з цим, суд першої інстанції, звернув увагу, що підстава, зазначена державним виконавцем у повідомленнях про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме копій документів незасвідчені належним чином, не міститься в частині 4 статті 4 Закону №1404- VIII, яка визначає вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачу

Окрім того, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин, як джерело права положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд звернув увагу, що Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Це, на думку суду, зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

При цьому, суд першої інстанції покликався на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic» та «Walchli v. France».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, НБУ та Міністерство юстиції, в апеляційній скарзі, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ «ФІНОД» в задоволенні позову.

Апеляційні скарги складаються з таких доводів.

Так, покликаючись на пункту 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012

№512/510, скаржники наголошують, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами, зокрема, довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо).

При цьому, на думку скаржників, документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Оскільки, на їх переконання, заява стягувача, в особі ТОВ «ФІНОД», про прийняття виконавчого документа була подана особою, повноваження якої не підтверджені відповідними документами, виконавчий документ був обґрунтовано повернений заявнику без прийняття до виконання, на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404- VIII.

На переконання представника НБУ, засвідчення копій документів керівником ТОВ «ФІНОД» ОСОБА_1 , без зазначення повної назви його посади, а також зазначення ініціалів замість повного написання ім`я та по батькові є грубими порушеннями, що не дозволяли державному виконавцю прийняти виконавчі документи до виконання.

Поряд з цим, скаржник, в особі Мін`юсту, звертає увагу, що суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. На його думку, завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З урахуванням наведеного, скаржник, заявляє, що суд не може зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документу, а також не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

Резюмуючи викладене, представниця Мін`юсту вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, що повноваження Відділу примусового виконання рішень у спірних правовідносинах не є дискреційними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На її думку, на користь такої позиції свідчать висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.07.2021 у справі № 761/13085/14-ц про те, що суд не повинен визначати спосіб виконання виконавчого документа, у випадку, якщо законом повноваження виконавця визначено дискреційно, тобто виконавець наділений правом обирати варіант своєї процесуальної поведінки на власний розсуд з-поміж усіх, дозволених законом.

ТОВ «ФІНОД» у відзиві на апеляційну скаргу НБУ зазначає про необґрунтованість її доводів та вважає, що відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції. Мотиви, викладені у відзиві узгоджуються з мотивами, що зазначені в рішенні суду першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції представники НБУ та Мін`юсту підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представниця ТОВ «ФІНОД», в особі адвоката Глиняної Г.В., просила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін..

Фактичні обставини справи.

02.04.2024 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №420/31415/23, відповідно до якого задовольним позов ТОВ «ФІНОД» до НБУ про визнання протиправним та скасування рішення.

Так, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг НБУ №21/1575-рк від 21.08.2023 про анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Також у цій справі суд зобов`язав НБУ прийняти рішення про поновлення ТОВ «ФІНОД» ліцензій, які видані згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21.02.2017 №344, та розпорядженням про надання гарантій від 21.02.2017 №344, що переоформлена відповідно до абзацу 4 пункту 10 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» від 12.09.2019 № 79-ІХ, а також постанови Правління НБУ від 26.03.2021 № 26 Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями (початок дії 24.05.2021) - на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, торгівлю валютними цінностями.

Окрім того, суд зобов`язав НБУ прийняти рішення про включення ТОВ «ФІНОД» до Державного реєстру фінансових установ.

Указане рішення суду набрало законної сили 25.06.2024, після перегляду його П`ятим апеляційним адміністративним судом.

18.07.2024 Одеський окружний адміністративний суд видав, на виконання даного судового рішення, виконавчі листи.

25.07.2024 ТОВ «ФІНОД» направило на адресу Мін`юсту для виконання виконавчі листи № 420/31415/23 із заявами та доданими до них документами.

09.08.2024 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Яковенко В.А. склав повідомлення № 75738712/6-20.1 та № 75738649/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав, того, що надані до заяви додатки не засвідчені належним чином.

04.09.2024 ТОВ «ФІНОД» вдруге направило до Мін`юсту заяви про прийняття до виконання виконавчого листа та про відкриття виконавчого провадження, до яких додало відповідно оригінал виконавчого листа №420/31415/23 від 18.07.2024 та такі документи:

засвідчену копію наказу від 19.12.2012 №19/12-1012-1к про те, що відповідно до рішення загальних зборів учасників (протокол №03/12 від 18.12.2012) ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків генерального директора ТОВ «ФІНОД» з 19.12.2012;

засвідчену копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де керівником стягувача зазначений ОСОБА_1 , а також засвідчену копію паспорту генерального директора ТОВ «ФІНОД» ОСОБА_1

24.09.2024, за результатами розгляду вказаних заяв державний виконавець Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 склав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав того, що надані додатки до заяви про прийняття до виконання виконавчого листа №420/31415/23 та про відкриття виконавчого провадження не засвідчені належним чином.

У повідомленні, з посиланням на пункт 6 частини 4 статті 4 Закону №1404- VIII, зокрема, зазначено, що відповідно до вимог стосовно оформлювання документів ДСТУ 4163:2020 Національного стандарту України, Державної уніфікованої системи документації, які затверджені наказом Державного підприємства «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, заява про прийняття виконавчого документа та про відкриття виконавчого провадження подана особою, повноваження якої не підтверджені відповідними документами, себто надані додатки до заяви не засвідчені належним чином.

Як згадувалося вище, це виразилося в тому, що ОСОБА_1 не зазначив повністю своє ім`я та по батькові, а лише ініціали, до того ж скоротив слово «генеральний», написавши «ген.» директор

Зі змісту відзиву на апеляційну скаргу, а також з пояснень адвоката Глиняної Г.В. в суді апеляційної інстанції, колегії суддів стало відомо, що керівник ТОВ «ФІНОД», у третій раз звернувся до виконавець Відділу примусового виконання рішень зі заявами про прийняття до виконання виконавчого листа №420/31415/23 та про відкриття виконавчого провадження, надавши нотаріально посвідчені копії документів, які підтверджують його повноваженнями.

За результатами розгляду вказаних документів, виконавчі листи прийняті до виконання та 31.10.2024 відкриті виконавчі провадження за №76413653 та №76413696.

В якості додатків до відзиву надані копії постанов про відкриття виконавчих проваджень за виконавчим листом №420/31415/23, що виданий Одеським окружним адміністративним судом.

Також варто зазначити, що 15.11.2024 Верховний Суд прийняв ухвалу, якою задовольнив заяву НБУ та зупинив виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 420/31415/23 до закінчення їхнього перегляду в касаційному порядку.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляцій, з огляду на таке.

Як мовилося вище, Відділ примусового виконання рішень задовольнив заяви позивача про прийняття до виконання виконавчого листа та про відкриття виконавчого провадження. Отже, виконавче провадження відкрито та проводяться виконавчі дії направлені на виконання судового рішення.

Пункт 8 частини 1 статті 238 КАС України унормовує, що суд закриває провадження у справі, зокрема, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Аналізуючи наведену вище норму законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі.

При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі, необхідна сукупність певних фактів, зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності протиправними.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2018 у справі № 800/369/17, а також у постанові Верховного Суду від 24.04. 2020 року у справі № 520/7987/19.

Проаналізувавши надані позивачем докази, колегія суддів установила виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень, що виразилося у виконанні ним вимог ТОВ «ФІНОД», що були заявлені в позові.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені фактичні обставини справи не надають підстави вважати, що відсутні підстави ухвалювати рішення про визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після виправлення, прийнятих рішень.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції ключовим спірним питанням, у цій справі, є питання, чи були у державного виконавця перешкоди для відкриття виконавчого провадження.

Вирішуючи це питання, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що положення Закону №1404- VIII, зокрема, статті 4 не містять такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, як незасвідчення належним чином копій документів.

Колегія суддів погоджується з доводами адвоката Глиняної Г.В. про те, що ані Закон №1404- VIII, ані Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Мін`юсту від 02.04.2012 № 512/5 не вказує на те, що копії документів, які долучаються до виконавчого провадження повинні бути засвідчені відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020.

За такого правового регулювання, є підстави погодитися з правовою позицію суду першої інстанції, що в контексті спірних правовідносин державний виконавець Відділу примусового виконання рішень проявив надмірний формалізм, позбавивши стягувача права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Варто відзначити, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному захисту особи своїх порушених прав.

Отож, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Яковенка В.А. зі складання повідомлень від 24.09.2024 № 76109127/6-20.1 та від 24.09.2024 № 76109091/6-20.1 про повернення стягувачу ТОВ «ФІНОД» без прийняття до виконання виконавчих листів № 420/31415/23 виданих Одеським окружним адміністративним судом 18.07.2024, а також про їх скасування є законним та обґрунтованим.

Повертаючись до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, колегія суддів зазначає, що для застосування такої підстави для закриття провадження у справі, а саме за пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень.

Водночас, як встановлено матеріалами справи, суб`єкт владних повноважень виправив оскаржувані порушення лише після того, як йому були надані нотаріально посвідчені копії документів щодо повноважень представника юридичної особи, хоча, це не вимагається діючим законодавством.

Тобто, на думку колегії суддів, відсутність факту самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень, позбавляє суд апеляційної інстанції закрити в цій частині провадження у справі.

В той же час, як висновує суд апеляційної інстанції, є підстави для закриття провадження у справі в частині зобов`язання Відділу примусового виконання рішень відкрити виконавчі провадження на підставі виконавчого листа №420/31415/23 від 18.07.2024, позаяк такі дії вчинені державним виконавцем, про що свідчать постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2024 за №76413653 та за №76413696.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За правилами частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду розподіл судових витрат не проводився.

Керуючись статтями 238, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Національного банку України, Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року скасувати, в частині зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрити виконавчі провадження за виконавчим листом №420/31415/23 від 18.07.2024. Провадження, в цій частині рішення закрити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко