Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/2826/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2826/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (суддя Завальнюк І.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 29.02.2024) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В:

24.01.2024 ГУ ДПС в Одеській області звернулося до адміністративного суду з позовом до ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС", у якому просило надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог податкового органу відмовити повністю.

На обґрунтування поданої скарги апелянт, посилаючись на те, що Верховний Суд у постановах від 28.01.2020 у справі №520/3516/19 та від 25.03.2021 у справі №807/1621/15 зауважив, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі встановлені статтею 95 ПК України та передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом, звертає увагу на те, що надані платіжні інструкції, зокрема датуються 05.10.2022 та 06.04.2023, а позивач звернувся до суду 24.01.2024, тобто як мінімум через 8 місяців. Таким чином, інформація зазначена на вказаних інкасових дорученнях, не може вважатись актуальною на час звернення позивача до суду та судового розгляду справи.

Також апелянт звернув увагу на те, що станом на момент складення акту опису майна ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" №75/15-32-50-08-08 від 27.05.2020 балансова вартість майна не була визначена (нежитлова будівля, загальна площа 36 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 28036937), що свідчить про порушення контролюючим органом вимог Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затверджені наказом Міністерства фінансів України №586 від 16.06.2017.

Окрім того, акт опису майна від 27.05.2020 складений щодо загальної суми заборгованості станом на 27.05.2020, яка складала 1 018 395, 79 грн, водночас, позивач просить надати йому дозвіл на погашення податкового боргу відповідача у загальній сумі 1 473 783,20 грн, однак акту опису до відповідної суми боргу платника податків у порядку, передбаченому ст. 92 Податкового кодексу України, не надає.

Окремо апелянт зауважив, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не додано до позову належних доказів направлення відповідачу рішення про опис майна в податкову заставу.

На обґрунтування порушення судом норм процесуального права апелянт зазначив, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. У даному випадку строки для звернення податковим органом до суду для примусового стягнення податкового боргу сплили, оскільки Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду 24 січня 2024 року, тобто після спливу 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Камбіо-стройсервіс" зареєстровано юридичним департаментом Одеської міської ради за №15541200000000447 від 27.02.2004.

За даними Головного управління ДПС в Одеській області Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Приморській державній податковій інспекції за №2161 від 04.03.2004.

Станом на 20.07.2023, відповідно до довідки про суми податкового богу, що підлягає стягненню, та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; по орендній платі з юридичних осіб та по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить всього 1 473 783 гривень 20 копійок.

Заборгованість, що підлягає сплаті по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: нарахування по податковій декларації №9006244976 від 24.01.2022 року на загальну суму 585,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006244976 від 24.01.2022 року на загальну суму 585,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006244976 від 24.01.2022 року на загальну суму 585,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006244976 від 24.01.2022 року на загальну суму 585,00 грн. (основний платіж).

Заборгованість, що підлягає сплаті по орендній платі з юридичних осіб виникла в результаті: нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,91 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9006240617 від 24.01.2022 року на загальну суму 9 101,93 грн. (основний платіж).

Заборгованість, що підлягає сплаті по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виникла в результаті: нарахування по податковій декларації №9305619906 від 19.11.2020 року на загальну суму 936 861,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9337230803 від 17.12.2020 року на загальну суму 12 423,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9368987303 від 18.01.2021 року на загальну суму 19 822,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9028864555 від 18.02.2021 року на загальну суму 58 209,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9054891373 від 17.03.2021 року на загальну суму 4 699,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9089998625 від 19.04.2021 року на загальну суму 2 338,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9131813676 від 20.05.2021 року на загальну суму 334 153,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9163405492 від 18.06.2021 року на загальну суму 102 482,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9199548841 від 20.07.2021 року на загальну суму 289 472,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9237682810 від 18.08.2021 року на загальну суму 207,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9273144483 від 20.09.2021 року на загальну суму 421,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9311458912 від 20.10.2021 року на загальну суму 504,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9353018004 від 22.11.2021 року на загальну суму 206 601,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9387270393 від 20.12.2021 року на загальну суму 276,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9421428659 від 18.01.2022 року на загальну суму 169,00 грн. (основний платіж); нарахування по податковій декларації №9034831596 від 18.02.2022 року на загальну суму 900,00 грн. (основний платіж).

Крім того, платнику податків була нарахована пеня на загальну суму 3296 грн, відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Листом № 17597/6/15-32-13-05-06 від 22.08.2022 ГУ ДПС в Одеській області направило рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №273/15-32-13-02-39 від 18.08.2022, яке було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та листом №28605/6/15-32-13-05-06 від 20.06.2023 направило рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №375/4-1532 від 16.06.2023, яке було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що вказані заходи не призвели до погашення ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" податкового боргу, податковий орган звернувся до банків обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суму податкового боргу, від яких було отримано наступні відповіді:

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №424-13-05 від 05.10.2022 року на суму 10 380 доларів США 00 центів повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року р. гл. 1 п. 12, п. 27, гл. 5 п. 80 на рахунок платника накладено арешт для забезпечення виконання іншого виконавчого документа;

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №425-13-05 від 05.10.2022 року на суму 383 663 грн. 87 коп. повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року р. гл. 1 п. 12, п. 27, гл. 5 п. 80 на рахунок платника накладено арешт для забезпечення виконання іншого виконавчого документа;

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №426-13-05 від 05.10.2022 року на суму 383 663 грн. 87 коп. повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року р. гл. 1 п. 12, п. 27, т. 34 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №427-13-05 від 05.10.2022 року на суму 383 663 грн. 87 коп. повідомлення про повернення платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) без виконання відповідно до пунктів 12, 27, 69, 70 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунки платника;

платіжна інструкція №800-13-05-53 від 06.04.2023 року на суму 287 447 грн. 91 коп. повідомлення про повернення платіжної інструкції без виконання відповідно до пунктів 12, 27, 80 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ №163 від 29 липня 2022 року, в зв`язку з тим, що платіжна інструкція надійшла за іншим документом про арешт коштів, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів;

платіжна інструкція №801-13-05-53 від 06.04.2023 року на суму 7 861 долар США 00 центів повідомлення про повернення платіжної інструкції без виконання згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року р. гл. 1 п.12, п. 72, гл. 4 п. 72 коштів немає;

платіжна інструкція №802-13-05 від 06.04.2023 року на суму 287 447 грн. 91 коп. повідомлення про повернення платіжної інструкції без виконання згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року р. гл. 1 п. 12, п. 27, гл. 5 п. 80 на рахунок платника накладено арешт для забезпечення виконання іншого виконавчого документа;

платіжна інструкція №803-13-05 від 06.04.2023 року на суму 287 447 грн. 91 коп. повідомлення про повернення платіжної інструкції без виконання згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління НБУ №163 від 29.07.2022 року р. гл. 1 п. 12, п. 27, т. 34 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

У відповідності до ст. 89 розділу 2 Податкового кодексу України ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №41/11/15-32-50-08-08 від 17.04.2020 року.

На підставі вищезазначеного рішення про опис майна у податкову заставу, податковим управлінням був кладений акт опису майна ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" №75/15-32-50-08-08 від 27.05.2020.

Посилаючись на те, що за ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" обліковується податковий борг у розмірі 1 473 783,20 грн., а кошти товариства, на які можливо б пред`явити стягнення, відсутні, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з даним адміністративним позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна товариства, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ГУ ДПС, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність застосування заходу погашення заборгованості у вигляді надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Підпунктами 16.1.1-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Згідно з положеннями пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1-88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положеннями пунктів 89.1, 89.2, 89.8 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з положеннями пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем було виконано умови, встановлені приписами ПК України щодо звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. Ураховуючи, що відповідачем доказів на підтвердження сплати суми податкового боргу надано не було, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області.

Колегія суддів відхиляє як неаргументовані посилання апелянта на те, що незважаючи на те, що акт опису майна від 27.05.2020 складений щодо загальної суми заборгованості станом на 27.05.2020, яка складала 1 018 395,79 грн., позивач просить надати йому дозвіл на погашення податкового на більшу суму (1 473 783,20 грн.), оскільки абзацом другім пункту 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Щодо посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 28.01.2020 у справі №520/3516/19, то колегія суддів зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Отож, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, пунктом 17 постанови у справі №520/3516/19 зазначено, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, приписи якої передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спір колегія суддів Верховного Суду у справі №520/3516/19 погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що обґрунтованими є лише вимоги контролюючого органу в частині надання дозволу на погашення суми податкового боргу ПАТ ВТФ "Сіверянка", що вже була стягнена з відповідача за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 825/1490/14 в частині надання дозволу на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 69 275,03 грн. та 60 348,09 грн. по орендній платі з юридичних осіб за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

У справі №520/3516/19 Судом зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню вимоги контролюючого органу про надання дозволу на погашення решти суми податкового боргу, за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, оскільки контролюючим органом не було застосовано процедуру стягнення цієї суми податкового боргу з розрахункових рахунків відповідача, також судом не винесено постанови про задоволення таких позовних вимог контролюючого органу (воно не набрало законної сили), на його виконання не направлялись інкасові доручення до банків, що обслуговують рахунки ПАТ ВТФ "Сіверянка", крім того, контролюючим органом не з`ясовано факту відсутності достатніх коштів для погашення саме цієї суми заборгованості. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Аналіз обставин даної справи, що переглядається судом апеляційної інстанції, дає підстави стверджувати, що наведена апелянтом постанова Верховного Суду у справі №520/3516/19 ухвалена за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання апелянта на те, що судом першої інстанції прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Слід зазначити, що правозастосування статті 95 ПК України є єдиним, натомість правовідносини у цій справі та у справі, наведеною апелянтом, є різними. Та обставина, що предметом розгляду цієї справи є надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, стягнення якого здійснено в межах судової процедури, виключає подібність правовідносин між цією справою та справою №520/3516/19.

Відхиляючи як неаргументовані посилання апелянта на те, що строки звернення податкового органу до суду для примусового стягнення податкового боргу сплили, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є не стягнення податкового боргу, а надання судом контролюючому органу дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 статті 12, статті 257 та ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов