Постанова

від 05.12.2024 по справі 560/7559/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7559/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

05 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2024 року позивач, - ДП "Шепетівський військовий лісгосп", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 №0068100411 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 5 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 2311,73 грн. та у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 202,27 грн.

Також, позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №0068120411 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 6334,31 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 №0072820409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 4516,93 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 №0072860409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 883,70 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 №0072850409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 274,06 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Немирівським відділом податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області проведена камеральна перевірка щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з рентної плати ДП «Шепетівський військовий лісгосп».

За результатами перевірки складено акт №4257/02-32-04-11/43075760 від 30.01.2024, на підставі якого прийняті ППР:

- від 26.02.2024 №0068100411 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 5 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 2311,73 грн. та у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 202,27 грн.;

- від 26.02.2024 №0068120411 (форма «Ш») про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою на загальну суму 6334,31 грн.

Козятинським відділом податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області проведена камеральна перевірка щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з рентної плати ДП «Шепетівський військовий лісгосп».

За результатами перевірки складено акт №5115/02-32-04-09/43075760 від 05.02.2024, на підставі якого прийняті ППР від 28.02.2024 №0072820409, №0072860409, №0072850409 (форма «Ш») про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з Рентної плати у розмірі 10 % грошового зобов`язання погашеного з затримкою.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, суми штрафних санкцій визначено в залежності від строків затримки сплати грошового зобов`язання у розмірі 5% та 10%.

Отже, відповідач не був зобов`язаний встановлювати вину платника податків для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідноз пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Як передбачено п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників земельного податку забезпечити своєчасну сплату визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання щодо плати за землю.

Сплачуючи податкові зобов`язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.

За змістом пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 3 статті 287 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином строк затримки сплати має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Разом з цим, факт допущення податкового правопорушення позивач не заперечує, а зазначає лише про відсутність умислу.

З цього питання колегія суддів зазначає, що у постановах від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

З огляду на встановлене, за наслідком проведення камеральних перевірок, податкове правопорушення, допущене ДП "Шепетівський військовий лісгосп", контролюючим органом було вірно притягнуто позивача до відповідальності саме на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з пп.4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України одним із принципів податкового законодавства є принцип стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Проте, за наведеного вище правового регулювання, зокрема, можливості контролюючим органом застосовувати санкції за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати, колегією суддів не встановлено порушення відповідного принципу.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень 26.02.2024 №0068100411, від 26.02.2024 №0068120411, від 28.02.2024 №0072820409, від 28.02.2024 №0072860409, від 28.02.2024 №0072850409.

Крім того, колегія суддів зазначає, що певні описки та/або недоліки ППР не можуть слугувати підставою для їх скасування, у разі встановлення факту порушення та правильності застосування санкції.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.