Постанова

від 04.12.2024 по справі 2040/8015/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа №2040/8015/18

касаційне провадження № К/9901/7061/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндхенд Юкрейн» (далі - Товариство) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 (суддя Бідонько А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Тацій Л.В., Яковенко М.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндхенд Юкрейн» до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління та ДФС України, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: скасувати наказ Управління № 6751 від 12.09.2018 «Про проведення документальної планової перевірки Товариства»; визнати дії щодо включення Товариства до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2018 рік незаконними; визнати рішення Управління № 40568/10/20-40-14-02-17 від 26.09.2918 про застосування адміністративного арешту майна платника податків незаконним.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що дії Управління із включення позивача до плану-графіка планових перевірок є неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, з огляду на що наказ Управління № 6751 від 12.09.2018 про проведення документальної планової перевірки та, відповідно, рішення Управління № 40568/10/20-40-14-02-17 від 26.09.2918 про застосування адміністративного арешту майна платника податків незаконними та підлягають скасуванню.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21.11.2018 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: з долученої до матеріалів справи інформаційно-аналітичної довідки щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіка перевірок, судом встановлено наявність ризиків несплати податків, з огляду на що Товариство було відібране та включене до Плану-графіка документальних перевірок на вересень 2018 року; план-графік проведення планових документальних перевірок на 2018 рік сформовано згідно вимог наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (у редакції наказу МФУ від 27.02.2017 №294); оскільки наказ про проведення документальної планової перевірки та дії контролюючого органу щодо включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок відповідають приписам чинного законодавства, а Товариство, в свою чергу, безпідставно не допустило працівників Управління до проведення планової перевірки, то відповідач, приймаючи рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Крім того, суд зазначив, що на час розгляду справи рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства фактично припинило свою дію у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обгрунтованим.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.02.2019 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу Управління № 6751 від 12.09.2018 «Про проведення документальної планової перевірки Товариства» та прийняв в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства скасування наказу Управління № 6751 від 12.09.2018 «Про проведення документальної планової перевірки Товариства» задовольнив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на дату прийняття наказу від 12.09.2018 доказів, підтверджуючих наявність у Управління даних про коригування плану-графіку на 2018 рік, матеріали справи не містять, з урахуванням того, що відповідно до листа ДФС України про направлення даних про коригування плану-графіка на 2018 рік Управління отримало скоригований план-графік лише 13.09.2018. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції щодо решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2018 рік законодавцем віднесено до виключної компетенції відповідачів, передбаченої Порядком формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, тобто є дискреційними повноваженнями контролюючих органів; рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства фактично припинило свою дію у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обгрунтованим.

Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до норм Податкового кодексу України та Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, до плану-графіка відбираються платники податків, які мають найбільші ризики щодо несплати податків та зборів або невиконання іншого законодавства, тоді як Товариство у повному обсязі сплачує до бюджету усі необхідні податки та збори, а також виконує інші положення діючого законодавства. Також, скаржник зазначає, що оскільки судом апеляційної інстанції був скасований наказ на проведення перевірки, то, відповідно, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства є незаконним.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.12.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 04.12.2024.

Управління подало відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства, обґрунтування відзиву Управління щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що листом № 28333/7/99-99-14-03-01-17 від 12.09.2018 ДФС України повідомила, зокрема, Управління про затвердження коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на вересень 2018 року. Також повідомлено, що план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік з урахуванням коригування розміщено на сайті ДФС України.

Згідно додатку до листа Товариство було включене до плану-графіку перевірок на вересень 2018 року.

Вказаний план-графік перевірок на вересень 2018 року був оприлюднений на офіційному сайті ДФС України 17.09.2018.

На виконання вимог листа ДФС України ГУ ДФС у Харківській області видано наказ від 12.09.2018 № 6751 про проведення документальної планової перевірки Товариства з 25.09.2018 тривалістю 10 робочих днів.

Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення № 857 від 12.09.2018 про проведення документальної перевірки надіслано на адресу позивача та отримане ним 14.09.2018.

На підставі наказу Управління від 12.09.2018 № 6751 та відповідно до направлень на перевірку від 24.09.2018 № 9526, № 9527, службові особи Управління 25.09.2018 здійснили вихід на адресу Товариства для проведення документальної планової виїзної перевірки за період з 08.12.2016 по 30.06.2018 за місцезнаходженням (податковою адресою) позивача: м. Харків, вул. Маліновського, 3 .

Проте, представником позивача за довіреністю від 20.09.2018 Комісаровою Ю.І. 25.09.2015 було відмовлено в допуску до проведення перевірки, що підтверджується відповідним актом № 7498/20-40-14-02-08/41014690 від 25.09.2018.

В свою чергу, заступником начальника Управління ДФС було прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків -Товариства, що перебуває (розміщене, зберігається), зокрема, але не виключно, за адресами: м. Харків, вул. Маліновського, 3 .

Надаючи правову оцінку діям та рішенням контролюючого органу, Верховний Суд виходить із наступного.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство було включене до плану-графіку перевірок на вересень 2018 року відповідно до положень Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок 524).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 розділу І Порядку 524 план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу І Порядку 524 разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків засобами інформаційних систем ДФС.

Пунктом 2 розділу III Порядку 524 передбачено, що при коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

Згідно пунктом 3 до плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов`язкових платежів.

Матеріалами справи підтверджується, що включення Товариства до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2018 рік було здійснене на підставі Інформаційно-аналітичної довідки щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіка перевірок.

Так, включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2018 рік, законодавцем віднесено до виключної компетенції відповідачів, передбаченої Порядком 524.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, приймаючи рішення стосовно заявлених позовних вимог, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах розгляду відповідної адміністративної справи. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2018 рік законодавцем віднесено до виключної компетенції відповідачів, передбаченої Порядком формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, тобто є дискреційними повноваженнями контролюючих органів.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пунктів 94.4 - 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків , яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

За приписами підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України однією з підстав припинення адміністративного арешту майна платника податків є відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Оскільки рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна фактично припинило свою дію у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим, суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндхенд Юкрейн» залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова