Ухвала

від 04.12.2024 по справі 753/22078/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22078/19

провадження № 1-кп/753/1439/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

представник потерпілої ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

законний представник ОСОБА_6 ,

особа, стосовно якої передбачається застосування

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 ,

у судовому засіданні з розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

громадянина України, розлученого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 23 квітня 2024 року після завершення апеляційного розгляду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого пп. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру призначено до підготовчого судового засідання на 22 травня 2024 року.

У судовому засіданні 22 травня 2024 року було задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку стосовно ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 20 липня 2024 року включно. За підсумками підготовчого судового засідання призначено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, до судового розгляду.

Після цього, розгляд кримінального провадження розпочався по суті.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 04 грудня 2024 року заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтовувала наявністю ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися. Прокурор вказала, що строк визначений 17.10.2024 ухвалою суду, закінчується 15.12.2024, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з наведеним прокурор просила продовжити запобіжний захід ОСОБА_7 строком на шістдесят днів. Прокурор зауважила, що інший, більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та просив таке задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 заперечувала. Зазначала, що на сьогоднішній день відсутній висновок лікаря щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , який міг би підтвердити його небезпечну поведінку. Наполягала на застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді передання на піклування матері з обов`язковим лікарським наглядом

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 вважала доводи захисника обгрунтованими.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Примусовими заходами медичного характеру (далі - ПЗМХ) є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України).

ПЗМХ можуть бути застосовані: 1) до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, передбачені Особливою частиною КК України, в стані неосудності; 2) до осіб, які вчинили злочин у стані обмеженої осудності; 3) до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли психічним розладом до ухвалення вироку або під час відбування покарання, що робить неможливим призначення або виконання покарання.

Глава 39 КПК України регулює питання про розгляд кримінального провадження щодо застосування ПЗМХ.

Приписами ч. 1 ст. 508 КПК України встановлено, що до особи, стосовно якої передбачається застосування ПЗМХ або вирішується питання про їх застосування можуть бути застосовані такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги, що виключають його небезпечну поведінку.

При цьому законодавець у ч. 2 ст. 508 КПК України закріпив положення, відповідно якого запобіжні заходи застосовуються до особи з моменту встановлення розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Частиною ч. 3 ст. 508 КПК України визначено, що застосування запобіжних заходів у провадженні щодо ПЗМХ здійснюється відповідно до загальних правил, передбачених гл. 18 КПК України з урахуванням особливостей передбачених гл. 39 КПК України.

Тому під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Так, станом на 04 грудня 2024 року, строк застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку спливає та після направлення клопотання на новий судовий розгляд кримінальне провадження розпочинається спочатку.

Суд вважає наявним ризик переховування ОСОБА_7 від суду, оскільки у разі встановлення факту вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки ст. 115 КК України, до нього може бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Окрім цього, реальним є і ризик незаконного впливу на недопитаних судом свідків та потерпілої у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 відоме місце їх проживання, які є його близькими та родичами особи загиблого, а отже може бути ним використано, враховуючи насильницький характер суспільно небезпечного діяння.

Оцінюючи вказані обставини, суд приймає до уваги, що поміщення особи у психіатричний заклад з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Незважаючи на заперечення захисника, які були оголошені у судовому засіданні, суд не вважає за можливе застосувати до ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом, оскільки в цьому випадку, характер суспільно небезпечного діяння, висунутого ОСОБА_7 має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, позаяк внаслідок зазначеного діяння вчинено протиправне заподіяння смерті малолітній дитині, а недоторканість життя та здоров`я людини, є найвищими соціальними цінностями, що виправдовує поміщення ОСОБА_7 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Суд також при вирішенні заявленого клопотання керується Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенія) та практикою ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні «Litwa v. Poland, заява 26629/95, п. 60» Суд наголосив, що основна причина, чому Конвенція дозволяє позбавити волі осіб, зазначених у п. 1 ст. 5 Конвенції, полягає не тільки у тому, що вони можуть представляти небезпеку для суспільства, а ще й у тому, що їх власні інтереси можуть потребувати їх утримання.

Слід також відмітити, що застосування найменш суворого запобіжного заходу у цій категорії справ можливе лише за згодою опікунів, близьких родичів чи членів сім`ї, водночас жоден з перелічених осіб не звертався до суду з можливістю та бажанням передання їм на піклування ОСОБА_7 .

У той самий час, законний представник ОСОБА_7 - його мати ОСОБА_6 , яка бере участь у всіх судових засіданнях, жодного разу не клопотала перед судом про необхідність зміни запобіжного заходу та не зазначала, що зможе забезпечити належну процесуальну ОСОБА_7 і запобігти наведеним ризикам шляхом передання їй сина на піклування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що встановлені судом ризики виправдовують подальше застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку та відповідає стану здоров`я ОСОБА_7 і є співмірним характеру суспільно небезпечного діяння та саме такий запобіжний захід здатен забезпечити уникнення ризиків вказаних судом.

Положеннями КПК України не визначено строків, на які може бути застосовано та продовжено запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, проте із урахуванням дії «презумпції осудності особи» (адже визнання суб`єкта неосудним як констатація його правового стану належить до виключної компетенції суду), суворості такого запобіжного заходу, тому строк запобіжного заходу має відповідати процесуальними гарантіям та судовому контролю з урахуванням вимог КПК України.

У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З урахуванням того, що наразі триває стадія судового розгляду, суд лише перейшов до дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 на 60 днів.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді поміщення особи до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку в КНП «ПСИХІАТРІЯ», застосований щодо ОСОБА_7 продовжити строком на 60 днів.

Керуючись статтями 92-94 КК України, статтями 508, 512 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, задовольнити.

Продовжити обраний стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку в КНП «ПСИХІАТРІЯ» на строк 60 днів, тобто до 01 лютого 2025 року включно.

Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_8