Ухвала

від 02.12.2024 по справі 333/6053/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.12.2024 Справа № 333/6053/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6053/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/1164/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2024 року, якою у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, маючого середню освіту, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2024 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2024 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вказав, що єдиним запобіжним заходом, який здатний забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам є тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_7 вказує, що судом першої інстанції не розглядалось питання визначення розміру застави, не досліджено обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою.

Зазначає, що під час розгляду клопотання було встановлено, що ОСОБА_6 має родину, на його утриманні є малолітні діти, має дружину, має батьків та родичів, що вказує на його міцність соціальних зв`язків, має постійне місце проживання, раніше не судимий, працював за наймом, мав дохід для утримання родини та суду надано гарантійний лист про прийняття ОСОБА_6 на роботу, але вказані обставини судом не було взято до уваги.

Вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не доведені.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, задовольнити клопотання прокурора в частині обрання запобіжного заходу у вигляді застави з визначенням мінімальної суми застави, обрати ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та вказала, що ризик впливу відсутній, оскільки потерпілі в інкримінованому ОСОБА_6 злочині відсутній, а свідки прокурором не заявлялись, у суді першої інстанції досліджено письмові докази. Зазначила, що прокурор у поданому клопотанні про продовження запобіжного заходу просив визначити розмір застави, проте, судом було відмовлено.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника.

Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції в частині доцільності продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для їх запобігання.

Так, ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання за злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.

Крім того, і ризик незаконного впливу також не зменшився та обумовлюється тим, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні триває та як випливає із оскаржуваної ухвали, свідки та потерпілі ще не допитувались, а ураховуючи той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останній перебуваючи на волі, будучі достовірно обізнаним про місце роботи вказаних потерпілих, виходячи з викладених в обвинувальному акті фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, може вчинити спроби незаконно впливати на таких осіб, у тому числі психологічним чином або умовлянням змушувати їх змінити свої показання, надати нові або відмовлятися від наданих раніше з метою створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності.

При цьому, на спростовування доводів захисника про відсутність потерпілих в епізодах, які інкримінуються ОСОБА_6 вказують матеріали кримінального провадження, зокрема, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини.

Отже, ризик незаконного впливу на потерпілих не зменшився та є досить актуальним.

Крім того, апеляційний суд вважає, що і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, скоєних з метою власного збагачення, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має офіційного джерела доходу, що в сукупності свідчить про занадто високий ризик вчинення інших аналогічних умисних корисливих злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а доводи сторони захисту щодо відсутності таких ризиків спростовується вищевикладеним.

Даних про такий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин.

Разом з тим, розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , судом першої інстанції не було розглянуто можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, як того просив прокурор.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених в цій частині.

Отже, з аналізу вказаних положень, питання про не визначення розміру застави щодо окремих злочинів є правом суду, а не обоз яком.

Так, із поданого прокурором клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 випливає, що ініціатор клопотання просив продовжити запобіжний захід та визначити розмір застави у сумі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання колегії суддів, обставини, які б давали підстави не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні під час продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Ураховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, наявність встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, колегія суддів вважає, що визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн. є обґрунтованим, відповідає обставинам вчинення кримінальних правопорушень і не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2024 року, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2024 року включно, змінити.

Одночасно із прийманням під вартою визначити заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися за меді м. Запоріжжя без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена на користь держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4