Ухвала від 12.05.2025 по справі 333/6053/23

Справа № 333/6053/23

1-кп/333/209/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 12023082040000477 від 25.03.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одружений, офіційно працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України,

за участі прокурора- ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , . обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженніКомунарського районногосуду м.Запоріжжя перебуваєкримінальне провадженняза обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Так, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, є особою раніше судимою, судимість за вчинення якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи що ОСОБА_3 може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих. У зв`язку із зазначеними вище обставинами, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував відноснозадоволення клопотанняпрокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави. Зазначив, що з досліджених судом відеодоказів вбачається системне порушення норм чинного КПК при проведенні досудового розслідування, інший обвинувачений перебуває на заставі.

Інші учасники кримінального провадження в судовому засіданні підтримали думку адвоката ОСОБА_7 .

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

За положенням ч.3ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , продовжено на строк 60 днів, тобто до 22 травня 2025 року включно.

На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак завершити кримінальне провадження з об`єктивних причин не можливо.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_3 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також враховує, що ОСОБА_3 не працевлаштований, постійного прибутку не має, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів, що свідчить про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за раніше вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих, керуючись таким принципом кримінального судочинства як безпосередність сприйняття судом доказів, вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі чого, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі обвинуваченого, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам є тримання під вартою.

Що стосується клопотання захисника щодо визначення розміру застави, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених в цій частині.

Отже, з аналізу вказаних положень, питання про не визначення розміру застави щодо окремих злочинів є правом суду, а не обов`язком.

Так, із поданого прокурором клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 випливає, що ініціатор клопотання просив продовжити запобіжний захід без можливості застосування застави.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_3 знаходиться під вартою більше двох років, судовий розгляд не може бути закінчений наразі з причин, що не залежать від ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про можливість визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні під час продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, наявність встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, суд вважає, що визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн. є обґрунтованим, відповідає обставинам вчинення кримінальних правопорушень і не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 142, 181, 194, 323, 336, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 10 липня 2025 року включно з можливістю внесення застави.

Розмір застави визначити у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена на користь держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя : ОСОБА_1