Постанова

від 06.12.2024 по справі 607/2398/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/2398/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/969/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №607/2398/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Добра справа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2024 року Кредитна спілка «Добра справа» (далі - кредитна спілка, КС «Добра справа») звернулась в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №31/21 від 25 червня 2021 року в розмірі 58 571,16 грн, яка складається із: суми неповернутого кредиту у розмірі 42 800 грн, 13 034,02 грн суми недоплачених відсотків та 2737,14 грн - суми, нарахованої згідно з п. 8.2 кредитного договору.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 25 червня 2021 року між кредитною спілкою та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за №31/21, згідно з умовами якого остання отримала кредит в розмірі 43 300 грн терміном дії з 25 червня 2021 року по 25 червня 2023 року зі сплатою 45% річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 25 червня 2021 року між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено договори поруки за №31/21, згідно умов яких відповідачі зобов`язалися відповідати перед кредитною спілкою за невиконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором №31/21 від 25 червня 2021 року.

Взяті на себе зобов`язання відповідачі належним чином не виконали, не дотрималися графіку розрахунків погашення кредиту, станом на 25 червня 2023 року внесли в рахунок сплати тіла кредиту 500 грн, замість 43 300 грн та 25 936 грн в рахунок сплати відсотків за користування кредитом, замість 38 970,02 грн.

Крім того, пунктом 8.2 кредитного договору передбачено цивільно-правову відповідальність у вигляді додаткових процентів річних за неналежне виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 36% річних на суму несвоєчасно сплачених кредиту та/або нарахованих процентів.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів з вимогою про погашення зазначеної заборгованості, однак відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачів за кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року становить 58 571,16 грн, в тому числі: 42 800, 00 грн - суми неповернутого кредиту, 13 034,02 грн - суми недоплачених відсотків та 2737,14 грн - суми нарахованої згідно п. 8.2 кредитного договору.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2024 позов Кредитної спілки «Добра справа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як поручителя, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як поручителя, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , як поручителя, в користь Кредитної спілки «Добра справа» заборгованість за кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року в розмірі 55 834,02 грн, яка складається із: суми неповернутого кредиту у розмірі 42 800 грн та 13 034,02 грн суми недоплачених відсотків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь Кредитної спілки «Добра справа» судовий збір у розмірі 2886,50 грн по 721 грн 63 грн з кожного.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року у справі №607/2398/24 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та сятгнути судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що згідно зі статтею 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування"). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). Проте, при укладанні договору споживачу не була повідомлена повна інформація щодо кредитування. А тому, споживач був позбавлений можливості достеменно оцінити розмір своїх майбутніх витрат, які він буде зобов`язаний зробити на виконання договору.

Окрім цього, представник відповідача ОСОБА_1 вказує, що позивач посилається на розмір заборгованості, однак він ніяк не обґрунтований. Проводячи оцінку позовної заяви та додатків до неї, суд повинен звернути увагу на те, що позивач не надав належного розрахунку заборгованості. Більше того, такий розрахунок заборгованості повинен бути складений на підставі документів первинного бухгалтерського обліку. Також, у наданій до суду формі розрахунку заборгованості по кредитному договору не відображено належним чином інформацію, по якій можна визначити вірність такого розрахунку. А саме:розмір заборгованості наведені без методики зробленого розрахунку; не вказані дати та суми внесених позичальником грошових коштів на погашення кредиту; не відображено порядок зарахування внесених позичальником грошових коштів на тіло, відсотки; не зазначено з якої саме дати відповідач порушив графік повернення кредиту.

Враховуючи вищенаведені недоліки розрахунку заборгованості за кредитним договором, які є суттєвими і викликають сумніви у його достовірності. А, тому обставини, на яких ґрунтується позов не відповідають дійсним обставинам справи.

Також, стверджують, що майже всі погашення заборгованості в розмірі 25936,00 грн були зараховані на сплату відсотків, водночас на погашення тіла кредиту було розподілено тільки 500,00 грн, що є неправомірним.

Заявник також зазначає, що документи, подані позивачем, не мають належного підпису керівника кредитної спілки, що ставить під сумнів їхню автентичність. Крім цього керівник позивача з лютого 2022 року перебуває в Канаді і жодного разу в Україні не був, а тому фізично поставити підпис не міг.

У подібних випадках, згідно з постановою Верховного Суду України у справі №704/435/19-ц, подання недостовірних документів є суттєвим порушенням процесуальних прав сторін, що є підставою для скасування рішення суду.

Разом з тим, при винесенні заочного рішення судом не враховано, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином проінформований про той факт, що позивач подав до суду позовну заяву. Про існування оскаржуваного рішення відповідач дізнався від свого представника, коли останній отримав засобом електронного зв`язку оскаржуване рішення.

З цих підстав відповідач не зміг скористатись правом надати відзив на позовну заяву та інші заяви і клопотання. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повістки про виклик до суду з вищевказаних причин.

Від представника КС «Добра справа» - адвоката Мирончик Ю.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року у справі № 607/2398/24 залишити без змін.

Вказує, що в обґрунтування апеляційної скарги, представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 не було відомо про відкрите провадження у зв`язку із чим відповідач не зміг скористатись наданими процесуальними правами. Проте, такі доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, оскільки, як і у наданій заяві про перегляд заочного рішення, так і у апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає адресу, яка повідомлялась суду позивачем, та на яку судом направлялись судові повістки про виклик у судові засідання. Матеріали справи містять тільки докази направлення судових повісток та докази їх отримання відповідачами, що спростовує твердження відповідача ОСОБА_1 щодо незнання судового провадження, стороною якого він є.

На переконання позивача, заявник мав можливість реалізувати свої процесуальні права на стадії судового розгляду справи. Неподання ж відповідачем доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наявними в матеріалах справи, що відповідає положенням ЦПК України, які визначають заочний порядок розгляду справи.

Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було надано оцінку даним доводам та спростовано їх матеріалами справи, зокрема, повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень - повісток.

Окрім цього, заперечуючи законність рішення, представник заявника зазначає про задоволення судом вимог без належного розрахунку заборгованості та неврахування при винесенні рішення здійснених оплат позичальником, які мали місце 28.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 27.10.2021, 29.10.2021, 30.11.2021, 30.12.2021, 27.01.2022, 10.06.2022, 18.07.2022, 22.08.2022, 30.09.2022, 05.10.2022 та порядку їх зарахування.

Проте, вважають, що такі доводи є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять фактичний графік розрахунків, який відображає усі здійснені оплати позичальником, та який містить, в тому числі, усі наведені ОСОБА_1 платежі. Водночас, за умовами п.4.3 кредитного договору №30/21 від 25.06.2021 сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами підписаного графіку розрахунків №31/21 від 25.06.2021, позичальник зобов`язувався щомісячно, до 25 числа місяця, до кінця строку дії кредитного договору, вносити платіж на погашення відсотків за користування кредитом. Тіло ж кредиту підлягало поверненню в кінці строку дії договору, а саме 25.06.2023 у сумі 43300,00 грн.

Згідно п.4.5 кредитного договору №30/21 від 25.06.2021 року, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:

1) у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та

прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються інші платежі відповідно до договору.

Таким чином, з огляду на погоджений сторонами порядок здійснення платежів за користування кредитом, та умови кредитного договору, здійснені позичальником платежі спрямовувались на прострочені суми процентів за користування кредитом.

На підтвердження заборгованості кредитор надав докази надання кредитних коштів та розрахунок заборгованості за кредитним договором, які у сукупності підтверджують розмір поточної заборгованості. Водночас ні позичальником, ні поручителями не спростовано належними та допустимими доказами наявну заборгованість перед позивачем та не надано власного контррозрахунку.

Отже, заявником не доведено належними та достатніми доказами наявність підстав для скасування законного рішення з вищезазначених доводів.

Щодо доводів в частині порушення процедури укладення кредитного договору №31/21 від 25 червня 2021 року, то такі не заслуговують на увагу суду та не містять будь-яких доказів, які би вказували на нікчемність правочину. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано кредитний договір №30/21 від 25.06.2021, який підписано сторонами, та який містить норми-застереження щодо його дійсності (норми розділу 6), зокрема, підтвердження позичальника щодо володіння необхідним обсягом цивільної дієздатності, вільного волевиявлення, чіткого усвідомлення умов договору.

Так, позичальник, ОСОБА_3 , укладаючи кредитний договір, не заявляла зауважень до нього, не наполягала у процесі укладення договору на будь-яких змінах до умов договору, а також дотримувалася них, сплачуючи заборгованість. Також не зверталася до суду із визнанням договору недійсним.

Разом з тим, заявник - ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, а тому не володіє правом на його оскарження.

Водночас, проставляючи підпис у пункті 9.10 кредитного договору позичальник підтвердив, що до укладення договору йому надано у письмовій формі інформацію, яка визначена ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Паспорт споживчого кредиту, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору.

Щодо твердження представника відповідача, що документи подані позивачем, не мають належного підпису керівника кредитної спілки, то вважають їх надуманими та бездоказовими, оскільки позивачем було надано суду позовну заяву разом із копіями документів, яку підписано та засвідчено власноручним підписом уповноваженої особи позивача ОСОБА_6 .

Таким чином, вважають, що при винесенні рішення від 04 квітня 2024 у справі №607/2398/24 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою, в якій просила надати їй кредит в розмірі 43 300 грн (а.с.10).

25 червня 2021 року між КС «Добра справа» (кредитодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір за №31/21 (а.с.1-4).

Відповідно до умов п. п. 1.1., 1.3. вказаного кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у кредит позичальнику у сумі 43 300 грн та на умовах встановлених цим договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 45% річних.

Цей договір укладено строком на 24 місяці, що діє з 25 червня 2021 року до 25 червня 2023 року.

В силу умов п. 4.3. вказаного кредитного договору, сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами п. 8.2 кредитного договору, цивільно-правову відповідальність сторони несуть у вигляді додаткових процентів річних за неналежне виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У разі порушення позичальником строків розрахунків за цим договором по сплаті кредиту та/або нарахованих процентів понад 30 календарних днів, кредитодавець має право нараховувати позичальнику додаткові 36% річних на суму несвоєчасно сплачених кредиту та/або нарахованих відсотків.

Згідно графіку розрахунків додатку до кредитного договору за №31/21 від 25 червня 2021 року, погашення кредитного договору повинно здійснюватися кожного місяця платежами, розмір яких передбачено вказаним графіком у період з 25 червня 2021 року по 25 червня 2023 року.

На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 25 червня 2021 року між КС «Добра справа» (кредитор), ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки за №31/21.

Крім того, на забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 25 червня 2021 року між КС «Добра справа» (кредитор), ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_4 (поручитель) укладено договір поруки за №31/21.

Також, на забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору 25 червня 2021 року між КС «Добра справа» (кредитор), ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_5 (поручитель) укладено договір поруки за №31/21.

Відповідно до умов п. п. 1.1., 1.2. договорів поруки, в порядку та на умовах, визначених цими договорами, поручителі поручилися перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань, що виникли за кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року, укладеним між кредитором та боржником.

Предметом цих договорів є обов`язок поручителів виконати за боржника у повному обсязі грошові зобов`язання за кредитним договором, за умови невиконання або неналежного виконання боржником самостійно своїх зобов`язань за кредитним договором.

В силу вимог п. 2.1 договорів поруки, поручителі відповідають перед кредитором в тому числі, за сплату боржником кредиту в сумі 43300,00 грн, процентів за користування кредитом, згідно з умовами кредитного договору, сплату додаткових процентів.

Згідно з вимогами п. 6.1 договорів поруки, строк дії даних порук встановлюється з моменту укладення цього договору протягом трьох років від дня настання строку виконання кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 43 300 грн, що підтверджується заявою ОСОБА_3 на видачу готівки за №277 від 25 червня 2021 року, ордером до заяви на видачу готівки за №277 від 25 червня 2021 року та копією видаткового касового ордера про видачу готівки від 25 червня 2021 року.

Відповідачі належним чином не виконували взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість.

З огляду на викладене судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 , взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року належним чином не виконала, і кредитні кошти не повернула, внаслідок чого, станом на 01.07.2023 утворилась заборгованість у розмірі 55 834,02 грн, з яких 42 800 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 13 034,02 грн - заборгованість за процентами.

22.12.2023 КС «Добра справа» було направлено претензію №07 позичальнику та поручителям, у якій зазначено про їх обов`язок сплатити прострочену заборгованість, однак остання залишена відповідачами без розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідачі в порушення умов кредитного договору та договорів поруки належним чином не виконали умов кредитного договору за №31/21 від 25 червня 2021 року, своєчасно та в повній сумі не сплачували щомісячні платежі за кредитним договором, внаслідок чого станом на 01 липня 2023 року виникла заборгованість за кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року у розмірі 58 571,16 грн, яка складається із: суми неповернутого кредиту у розмірі 42 800 грн, 13 034,02 грн суми недоплачених відсотків, а тому майнові права позивача підлягають захисту, шляхом стягнення зобов`язання боржників виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за його користування.

Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, судом першої інстанції вірно встановлено, що 25 червня 2021 між КС «Добра справа» та позичальником ОСОБА_3 укладено кредитний договір за №31/21, який підписаний відповідачкою власноручним підписом, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 43300 грн, строком на 24 місяці місяців (з 25 червня 2021 року до 25 червня 2023 року) із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 45 % річних (а.с.2-3).

Крім того, в матеріалах справи наявний Графік розрахунків, що є додатком та невід`ємною частиною кредитного договору №31/21 від 25 червня 2021 року, підписаний відповідачкою ОСОБА_3 власноручним підписом 25.06.2021, зі змісту якого вбачається, що сума кредиту 43 300 грн, строк кредиту - 24 місяців, проценти за користування кредитом - 38970,02 грн, реальна річна процентна ставка - 55,544%, загальна вартість кредиту - 82270,02 грн.

Також у Графіку розраховано періодичність та розміри платежів з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом впродовж 24 місяців(а.с. 3 зворіт-4).

Отже, враховуючи, що кредитний договір № 31/21 від 25.06.2021 та додаток до нього підписані відповідачкою ОСОБА_3 , що свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній письмовій формі кредитний договір.

При цьому, спірний договір, в судовому порядку ОСОБА_3 не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Відтак посилання представника відповідача, на те, що при укладанні кредитного договору споживачу не була повідомлена повна інформація щодо кредитування є необґрунтованим та безпідставним, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Також не заслуговують на увагу твердження представника заявника в апеляційній скарзі з приводу того, що позивачем не надано суду належного розрахунку, щодо розміру заборгованості та неправомірного розподілення коштів внесених позичальником в сумі 25936,00 грн та порядку їх зарахування.

Так, згідно із поданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором за №31/21 від 25 червня 2021 року, станом на 01 липня 2023 року, ОСОБА_3 має заборгованість з тіла кредиту в розмірі 42 800 грн, з врахуванням сплати відповідачем тіла кредиту в розмірі 500 грн, за процентами - 13034,02 грн з врахуванням сплати відповідачем відсотків за користуванням кредитом в розмірі 25 936,00 грн (а.с.11).

Згідно з п.4.5 кредитного договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:

1) у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та

прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються інші платежі відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачка ОСОБА_3 своїх зобов`язань у визначений договором строк щодо повернення кредиту не виконала, здійснювала часткове погашення кредиту, а тому сплачені нею кошти відповідно до п. 4.5 договору були спрямовані в першу чергу на погашення прострочених процентів.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано. Отже, вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом наявності заборгованості позичальника, котрий узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих та непогашених відсотків відповідачкою.

Оскільки КС «Добра справа» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредиту у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то відповідно не може надати первинні банківські документи, а тому наданий суду позивачем розрахунок, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості у справі.

Щодо доводів представника заявника в апеляційній скарзі, що документи подані позивачем не мають належного підпису керівника кредитної спілки, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_1 не надає жодних доказів на підтвердження наведених ним у скарзі обставин. Так, як видно з матеріалів справи позовну заяву разом із копіями документів, підписано та засвідчено підписом головою правління КС «Добра справа» Лайпою О.В.

Щодо доводів представника заявника про неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, що після отримання позовної заяви судом першої інстанції було виконано вимоги ч. 6 ст. 187 ЦПК України шляхом направлення запиту щодо доступу до персональних даних, ОСОБА_1 , до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області. Із відповіді на вказаний запит судом було встановлено зареєстроване місце проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 ( а.с. 30).

У подальшому суд здійснював виклик відповідача у судові засідання, призначені на 06.03.2024, 04.04.2024, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за адресою встановленого судом місця реєстрації відповідача, що підтверджується судовими повістками про виклик до суду та поштовими відправленнями, які повернулись з відмітками про вручення особисто ОСОБА_1 ( а.с. 35,44).

Згідно з пунктом 1 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день день вручення судової повістки під розписку.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, доказів належного виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останніх підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та відповідачами не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту у розмірі 42 800 грн та 13034,02 грн суми недоплачених відсотків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чутченко С.О. зазначив, про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 2000 грн .

Колегія суддів вважає, що у стягненні витрат з КС «Добра справа» на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи вимоги частини 2 пункту 1 статті 141 ЦПК України, слід відмовити, оскільки позов кредитної спілки «Добра справа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі, тому судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, в даному випадку - ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року - залишати без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах понесених ним сум.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома