Ухвала

від 26.11.2024 по справі 132/363/13

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/363/13- ц

6/132/46/24

Ухвала

Іменем України

26 листопада 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калинівський відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ковальчука М.О., звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, яка обґрунтована тим, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.11.2014 року заборонено ОСОБА_1 виїзд за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон до повного виконання своїх зобов`язань.

Як вбачається з ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 07.07.2021 року по справі № 132/363/13- ц, згідно з відповіді Калинівського районного відділу ДВС Центрально Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) від 06.07.2021 року №24630/18.6-25 у відділі на виконанні перебував виконавчий лист у справі № 132/363-13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10.01.2013 року становить 118330, 53 грн, а також витрат на сплату судового збору в сумі 1184 грн. 15.12.2014 року державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Строк пред`явлення виконавчого документа до 15.12.2015.

Станом на 06.07.2021 повторно на виконання до відділу вищезазначений виконавчий документ не надходив. Надати матеріали виконавчого провадження не являється можливим у зв`язку з тим, що воно знищене через закінчення строків його зберігання відповідно до акту вилучених проваджень для знищення. У відділі відсутні будь-які докази щодо фактичного виконання рішення суду №132/636/13-ц та сплату даної заборгованості ОСОБА_1 .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, коли боржник фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404- VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404- VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання

перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист 15.12.2014 року було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 15.12.2015 року.

Оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, можна стверджувати про наявність підстав для задоволення заяви Заявника, так як збереження тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладених державними виконавцями з метою виконання ухвали суду, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у мирне життя Заявника.

Тому звертається до суду з даною заявою.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ковальчук М.О. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив слухати справу у його відсутність, заяву підтримує, на заявлених вимогах наполягає.

Головний державний виконавець Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до судового засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Так судом встановлено, що згідно з випискою з акта №6 «Про вилучення для знищення судових справ, невнесених до Національного архівного фонду» на підставі «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання», затвердженого наказом ДСА від 07.12.2017 №1087 цивільна справа №132/363/13-ц за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена.

Відповідно до копії рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2013 у справі № 132/363-13ц за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № R53400233266В від 29.02.2012 року, яка станом на 10.01.2013 року, складається з: простроченої заборгованості по кредиту 6 101,69 грн.; поточна заборгованість по кредиту 92 873,83 грн., інфляційні витрати 24,19 грн.; 3 (три) відсотки річних 43, 37 грн.; прострочена заборгованість по сплаті відсотків 10 879, 47 грн.; 3 (три) відсотки річних 78,87 грн.; інфляційні витрати 43,57 грн.; сума заборгованості за процентами за період з 28.12.2012 по 10.01.2013 833,87 грн.; 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) процентів пені за кожен день прострочення платежу 7 451,67 грн., всього на загальну суму 118 330 грн. 53 коп. (сто вісімнадцять тисяч триста тридцять гривень 53 копійки), а також витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 1 184 грн. (одну тисячу сто вісімдесят чотири гривні).

31.10.2014 року державний виконавець відділу ДВС Калинівського РУЮ звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з поданням про вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України боржника ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянину України, жителю АДРЕСА_1 , без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання ним своїх зобов`язань.

Подання обґрунтовано тим, що 04.02.2014 року державним виконавцем на виконання виконавчого листа у справі №132/363-13-ц, виданого 17.12.2013 року Калинівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 118 330,53 грн, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника у встановленому законом порядку. Однак, рішення суду, боржник ОСОБА_1 не виконує, а тому державний виконавець відділу ДВС Калинівського РУЮ звернувся до суду з даним поданням, так як у разі виїзду за кордон ОСОБА_1 буде неможливим або ускладненим виконати рішення суду.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.11.2014 подання задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянину України, жителю АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання ним своїх зобов`язань.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 07.07.2021 року по справі № 132/363/13- ц було відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 заінтересована особа: Калинівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про скасування заборони у праві виїзду за кордон до виконання боржником своїх зобов`язань у справі №132/363-13-ц.

Заявник ОСОБА_1 з 18.05.2022 року є діючим військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджується військовим квитком, копія якого долучена до матеріалів справи.

Також, як вбачається з посвідчення УБД, Заявник є учасником бойових дій, а отже приймає безпосередню участь у захисті Батьківщини.

Родина Заявника, його цивільна дружина, її не повнолітній син та їх спільний малолітній син, проживають за кордоном, як вимушені переселенці (копії підтверджуючих документів долучені до матеріалів справи).

Заявник є не тільки патріотом своєї країни, але й люблячим чоловіком та батьком для своїх дітей.

Такий захід як обмеження у права виїзду за межі України обмежує право Заявника на свободу пересування, позбавляє можливості Заявника під час відпустки поїхати до родини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач зобов`язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачі - ті обставини, на які вони посилалися як на заперечення проти позову.

Згідно з інформації Калинівського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 26.11.2024 року №45725/22.22-36/3 у відділі на виконанні перебував виконавчий лист у справі №132/363-13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10.01.2013 року становить 118330, 53 грн, а також витрат на сплату судового збору в сумі 1184 грн. 15.12.2014 року державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Строк пред`явлення виконавчого документа до 15.12.2015. Станом на 26.11.2024 повторно на виконання до відділу вищезазначений виконавчий документ не надходив. Надати матеріали виконавчого провадження не являється можливим у зв`язку з тим, що воно знищене через закінчення строків його зберігання відповідно до акту вилучених проваджень для знищення. У відділі відсутні будь-які докази щодо фактичного виконання рішення суду №132/636/13-ц та сплату даної заборгованості ОСОБА_1 .

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) нині діючим Цивільним процесуальним кодексом України, передбачені у Розділі VІ, норма статті 441, якого регулює тимчасове обмеження у праві виїзді за межі України.

Так, відповідно до положень статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (ч.5); суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця (ч.6); за результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч.7); відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України (ч.8).

Стаття 441 ЦПК України, що діє на час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № N 3857-XII із змінами (далі Закон № 3857-XII).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, коли боржник фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404- VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404- VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист 15.12.2014 року було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 15.12.2015 року.

Оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, можна стверджувати про наявність підстав для задоволення заяви Заявника, так як збереження тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладених державними виконавцями з метою виконання ухвали суду, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у мирне життя Заявника.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2024 року по справі № № 947/36027/21.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише оскільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).

Відповідно до ч. 5. ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заява Заявника є мотивованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Скасувати заборону на виїзд за межі території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка встановлена ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.11.2014 року у справі № 132/363/13- ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: