Рішення

від 14.11.2024 по справі 522/11066/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/11066/24-Е

Провадження № 2/522/5934/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Бондар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційні нарахування, 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «ООЕК» та побутовим споживачем ОСОБА_1 , що мешкає та є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіціальному сайті https://ooek.od.ua/, а також в газеті «Одеські вісті» від 29.12.2018 року №99, на умовах раніше укладеного договору з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №10204015 як з постачальником за регульованим тарифом шляхом вчинення позивачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії та частковою сплатою суми боргу. Згідно умов договору ТОВ «ООЕК» постачало електричну енергію на об`єкт побутового споживача, розташований за адресою: : АДРЕСА_1 .

Для проведення розрахунків позивачем на ім`я побутового споживача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за ці розрахункові періоди.

З отриманих даних вбачається, що за о/р № НОМЕР_2 станом на дату надання інформації АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за період лютий 2021 року березень 2024 року було спожито 3761 кВт/год електричної енергії на суму 6920,40 грн. Станом на січень 2021 року вхідне сальдо складало 1363,38 року.

У зв`язку з несплатою боржником ОСОБА_1 вартості спожитої електроенергії за о/р №02001/1020415 виникла заборгованість в розмірі 6583,78 грн, інфляційних нарахувань 67,20 грн. та 3% річних у розмірі 57,58 грн, що є підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК» в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.

Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 10 липня 2024 року було відкрите провадження у вищезазначеній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

В судове засідання 12.08.2024 року з`явилася представник позивача, просила суд не фіксувати судове засідання технічними засобами. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань чи відзиву до суду не надходило.

В судове засідання 04.09.2024 року представник позивача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою юридичної особи. про причини неявки суд не повідомила. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань чи відзиву до суду не надходило.

В судове засідання 14.11.2024 року з`явилася представник позивача, надала заяву з проханням не фіксувати судове засідання технічними засобами, не заперечувала проти винесення судом заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань чи відзиву до суду не надходило.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що між сторонами спору був укладений договір про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , що розміщений на офіціальному сайті https://ooek.od.ua/, а також в газеті «Одеські вісті» від 29.12.2018 року №99, на умовах раніше укладеного договору з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №10204015 як з постачальником за регульованим тарифом шляхом вчинення позивачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії та частковою сплатою суми боргу.

Для проведення розрахунків позивачем на ім`я побутового споживача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за ці розрахункові періоди.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 червня 2024 року було відмовлено ТОВ «ООЕК» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію у зв`язку з порушенням заявником строку позовної давності у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Так, з розрахунку суми заборгованості за спожиту електроенергію за о/р НОМЕР_3 / НОМЕР_4 вбачається період, за який позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги, тобто з січня 2021 року по березень 2024 року.

В матеріалах справи наявна копія відповіді АТ «ДТЕК Одеські електромережі» а запит ТОВ «ООЕК» щодо інформації про показники засобів обліку електричної енергії.

Окрім цього, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно судом вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є 5-кімнатною та належить відповідачу на праві приватної спальної часткової власності, а саме в частці 778/3000.

У зв`язку з реформою у сфері енергетики, всі діючі станом на 31.12.2018 р. побутові споживачі постачальника за регульованим тарифом (в Одеській області - це АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» (АТ «Одесаобленерго») автоматично, без додаткової згоди самих споживачів, почали отримувати послуги постачання електричної енергії від нового постачальника електричної енергії (в Одеській області це ТОВ «ООЕК») на умовах раніше укладених договорів. Такий порядок прямо врегульований п. 13 Перехідних положень ЗУ «Про ринок електричної енергії», п. 2 та п. 4 Постанови №312 від 14.03.2018 р. про затвердження «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (скорочено ПРРЕЕ)

З 01.01.2019 року відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.8 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», абз.14 пп.1.1.2; ч.3 пп.3.1.6; абз.1-2 пп.3.1.7; абз.1-2 пп.3.2.1; абз.1 пп.3.2.5; пп.3.3.1; пп.3.3.5 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», які затверджені Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ) постачання електричної енергії побутовим споживачам здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розроблений ТОВ «ООЕК» на підставі типового договору (додаток №6 до ПРРЕЕ), а також публічної комерційної пропозиції №1-УП «Споживач: індивідуальний побутовий споживач, колективний побутовий споживач» (що є невід`ємною частиною та додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг), які опубліковані на офіційному сайті https://ooek.od.ua/. а також в газеті «Одеські вісті» від 29.12.18 р. №99.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов цього договору, що розміщений на офіційному сайті постачальника універсальних послуг, а також в засобах масової інформації, і не потребує двостороннього підписання паперової форми договору.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких лій, шо засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, про що прямо передбачено абз.5 п.13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатитисуму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складатиме: основну суму богу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України. Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Разом із тим, наданий заявником розрахунок заборгованості містить нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію нараховану за період з 01.01.2021 року по 01.03.2024 року, а також і нарахування 3% річних у розмірі 57,58 грн. та інфляційних витрат у розмірі 67,20 грн. за періодз січня 2024 року по березень 2024 року.

Таким чином, основний борг позивачем стягується за період з січня 2021 року по березень 2024 року, проте як наданий заявником розрахунок заборгованості містить нарахування 3% річних та інфляційних витрат за період з січня 2024 року по березень 2024 року, що не відповідає вимогам ст.625 ЦК України, а саме,запрострочення виконання грошового зобов`язання боржник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано підстави для стягнення 3% річних та інфляційних витрат, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

Окрім цього, суд не вбачає жодної інформації щодо способу зняття показників за спірною адресою, невідомо чи передавалися показники лічильника відповідачкою чи знімалися співробітниками ДТЕК, чи була проведена звірка даних, які були передані відповідачкою з тими даними, які були зафіксовані ДТЕК. Тому суд не може брати до уваги наявні в матеріалах справи докази та не вбачає підстав для задоволення позову.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог ТОВ «ООЕК».

Керуючись ст.ст.15, 16, 526, 610, 611, 612, 625, 633, 634, 714 ЦК України, ст.ст.56, 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ЗУ «Про судовий збір», ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 259, 260, 263, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю.Б. Свячена

14.11.24