Постанова

від 24.09.2024 по справі 522/12811/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1773/24

Справа № 522/12811/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю.,Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року

у цивільній справі за позовною заявою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішень про державну реєстрацію,

встановив:

У липні 2019 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду із вказаним вище позовом, в якому просила скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни за № 44845830 від 26.12.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана державна реєстрація майнових прав виникла у зв`язку з незаконним улаштуванням мансарди за рахунок частини приміщення горища над житловими кімнатами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є замовниками будівельних робіт, мансардного поверху квартири АДРЕСА_1 .

Так, після здійсненої реконструкції, 17.12.2018 року, ОСОБА_1 зареєстрував в Управлінні державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 141183510730 "Реконструкція частини квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю" за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, декларація була скасована наказом УДАБК ОМР від 10.06.2019 року № 01-13/257ДАБК "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141183510730 від 17.12.2018 року", у із зв`язку із зазначенням у декларації недостовірних даних в частині розроблення та затвердження проектної документації.

Тож, проведена реконструкція частини квартири АДРЕСА_1 відбулася з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України.

Отримавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141183510730 від 17.12.2018 року (яка в подальшому була скасована) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 здійснено остаточну легалізацію самочинного будівництва шляхом державної реєстрації прав на реконструйоване приміщення.

26.12.2018 року реєстратором прийнято рішення № 44845830 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме загальну площу квартири з 72,89 кв.м. та житлову площу з 60,89 кв.м. змінено на 114,1 кв.м. загальної площі та 67,8 кв.м. житлової площі, 2 кімнати змінено на 4 кімнати, площа квартири АДРЕСА_3 збільшилася за рахунок захоплення частини горища, що є приміщенням загального користування.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 рокупозовну заяву Приморської РА ОМР задоволено, скасовано рішення реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни за № 44845830 від 26.12.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з відповідачів на користь Приморської РА ОМР судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 480,25 грн з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення вказаного вище позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні,просять рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року скасувати, провадження у справі закрити.

За доводами апеляційної скарги, у порушення норм процесуального права суд вирішив спір із порушенням правил юрисдикції - який було заявлено позивачем із метою реалізації власних управлінських функцій, а отже підлягав вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Із посиланням на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18 скаржники зауважують, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вона вичерпує свою дію фактом виконання і, як наслідок, будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються.

Також обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки само по собі скасування рішення державного реєстратора не призведе до поновлення порушених прав позивача.

У судовому засіданні представник скаржників адвокат - Грігорова Г.Л. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1,ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника скаржників адвоката - Грігорову Г.Л., яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України апеляційний суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги Приморської РА ОМР, суд першої інстанції виходив з того, що реєстратор здійснив реєстрацію прав на реконструйовану квартиру на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 141183510730 від 17.12.2018 року, яка в подальшому була скасована наказом УДАБК ОМР № 01-13/257ДАБК від 10.06.2019 року, на сьогодні відсутні підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про зміни, включені до реєстру на підставі рішення № 44845830 від 26.12.2018 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приморської РА ОМР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зважаючи на таке.

Як убачається з матеріалів справи відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 .

10.12.2018 зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт № ОД 061183440983 від 10.12.2018 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141183510730 від 17.12.2018 року, найменування об`єкта будівництва - «Реконструкція частини квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю» за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - фізична особа, технічний нагляд - ОСОБА_4 (серія та номер кваліфікаційного сертифіката АТ № 000015), проектувальник - ТОВ «Будівельна компанія «СДС» ІСДРПОУ 36996652), авторський нагляд - ОСОБА_5 , підрядник - фізична особа.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061183440983 від 10.12.2018 року скасовано наказом Управління № 01-13/256ДАБК від 10.06.2019 року на підставі акту, складеного за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, доповідних записок головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Найка В.Г.?

Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141183510730 від 17.12.2018 року, скасовано наказом Управління № 01-13/257ДАБК від 10.06.2019 року на підставі акту, складеного за результатами проведення нових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, доповідних записок головного спеціаліста.

26.12.2018 року рішенням державного реєстратора КР Агенція реєстраційних послуг Мельник Т.І. № 44845830 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме загальну площу квартири з 72,89 кв.м. та житлову площу з 60,89 кв.м. змінено на 114,1 кв.м. загальної площі та 67,8 кв.м. житлової площі, 2 кімнати змінено на 4 кімнати, площа квартири АДРЕСА_3 .

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.91 N 266-XXI "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь житловий і нежилий фонд місцевих рад, розташований у територіальних межах міста.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06 квітня 1992 №04 затверджено акти приймання-передачі майна у комунальну власність міста Одеси. Зокрема, акт від 18 лютого 1992 року щодо передачі майна у галузі "житлово-комунальне господарство".

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).Відповідно до статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництвом вважається в тому числі реконструкція об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. ч. 1-2 статті 26 цього Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджуються замовником.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється, а також ч. 8 ст. 39 Закону забороняється експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст.ст. 32, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті містобудування надається після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 7 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

А згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а відтак право власності на таке майно не може бути зареєстровано в загальному порядку відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Частина 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 523/3113/20.

Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (пункт 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466).

Як убачається з матеріалів справи, в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 141183510730 від17.12.2018 року відповідачами, зокрема у пункті 13 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» зазначено про проведення реконструкції без зміни розмірів (т.1 а.с.40).

Проте у результаті здійснення реконструкції вказаної вище квартири її площа збільшилася із 72,89 кв. м до 114,1 кв. м. Збільшення площі квартири відбулося за рахунок захоплення частини нежитлової площі горища, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та не надавалася будь-яким особам у власність чи користування для будівництва прибудови.

Ураховуючи наведене, зокрема, враховуючи зазначення у декларації недостовірних даних в частині розроблення та затвердження проектної документації відповідна декларація була скасована наказом УДАБК ОМР від 10.06.2019 року № 01-13/257ДАБК "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141183510730 від 17.12.2018 року".

Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

При цьому відповідно до ч. 2 цієї статті Закону, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Частинами 8, 9 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

При цьому згідно за ч. 2 цієї статті Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" N 1127 від 25 грудня 2015 року визначено, до для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

П. 77 цієї Постанови передбачає, що особливості державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об`єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції.

При цьому відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку, є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт.

Як убачається з переліку документів, на підставі яких була проведена реєстрація змін, підставою для реєстрації є рішення Приморського районного суду м. Одеси віл 13 червня 2018 року у справі №522/18080/17,технічний паспорт: видавник ТОВ "Конструкт-Проект-Груп" від 19 грудня 2018 року, декларація про готовність об`єкта до будівництва №ОД141183510730 від 17 грудня 2018 року.

Інших документів, на підставі яких проведено будівництво об`єкту нерухомості не зазначено.

Проте, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», такої підстави для реєстрації не передбачено.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року.

Відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Таким чином, відповідно до зазначеного Порядку у будь-якому випадку для реєстрації побудованого новоствореного або реконструйованого об`єкту нерухомості необхідний документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Оскільки рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни за № 44845830 від 26.12.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , яким загальну площу квартири з 72,89 кв.м. та житлову площу з 60,89 кв.м. змінено на 114,1 кв.м. загальної площі та 67,8 кв.м. житлової площі, 2 кімнати змінено на 4 кімнати, площа квартири АДРЕСА_3 , прийняте на підставі, зокрема, скасованої, за неправдивістю поданих даних, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора.

Неправильним є посилання скаржників на правову позицію Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18 про те, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку - вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Разом з тим після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, оскільки висновки у зазначеній постанові є нерелевантними до правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі, що переглядається.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, у справі № 916/1986/18 суди встановили, що право власності первісного, проміжного та кінцевого власників виникло на законних підставах та на момент його оформлення за кожною з цих осіб не існувало жодних обставин та підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості, тому суди, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з порушення принципу мирного володіння майном.

Водночас у цій справі, яка є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що внаслідок проведеної реконструкції квартири її власник захопив нежитлові приміщення горища, яке перебувало у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та не надавалася будь-яким особам у власність чи користування для будівництва.

Крім того, висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18 про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, а тому виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення, стосується позовних вимог про визнання неправомірною та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за відсутності додаткових позовних вимог таких, як скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва. У справі, що переглядається у апеляційному порядку, Приморська РА ОМР заявила також вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію змін об`єкта нерухомого майна (схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 495/10972/17).

В оцінці доводів апеляційної скарги, що відповідно до постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18 після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вона вичерпує свою дію фактом виконання і, як наслідок, будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, потрібно врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) виходила з оцінки можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проєкту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрації декларації судом (схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 330/1009/19).

Як нерелевантні відхиляє колегія суддів і посилання скаржників на правову позицію, викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №522/5487/17, оскільки на відміну від обставин цієї справи у справі №522/5487/17 суб`єкт владних повноважень дійсно звертався до суду на виконання делегованих йому управлінських функцій з захисту територіальної громади від можливих несприятливих наслідків, викликаних порушенням архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних та інших норм, за обставинами ж цієї справи підставою звернення позивача до суду стало протиправне захоплення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеса.

Щодо посилань скаржників на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права територіальної громади, колегія суддів зазначає про таке.

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Тож, оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав 26 грудня 2018 року опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18.

Встановивши, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом, збільшений за рахунок власності територіальної громади м. Одеси та перешкоджає у реалізації територіальною громадою м. Одеси своїх повноважень, як власника відповідних нежитлових приміщень горища земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про про скасування рішення державного реєстратора.

За таких обставин позивачем доведено підстави поданого до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позову.

Разом з цим, колегія суддів зауважує про хибність визначення позивачем у якості відповідача державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішень про державну реєстрацію та задоволення судом першої інстанції відповідних позовних вимог, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Так позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни за № 44845830 від 26.12.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни.

Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою, неналежність державного реєстратора, як відповідача у цій справі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) сторін, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Колегія суддів виснує, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з приводу порушення останніми права власності позивача на нежитлове приміщення горища, внаслідок дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо реєстрації за ними такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не можуть бути звернені до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни, якого позивач визначив співвідповідачем. Державний реєстратор, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (п.142-149).

З огляду на те, що позивач заявив позов також до неналежного співвідповідача державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни, рішення суду в частині задоволення таких позовних вимог Приморської РА ОМР є помилковим.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а рішення суду в частині задоволення позову до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни та стягнення з неї судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року потрібно залишити без змін.

Керуючись 367,374,376, 382-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішень про державну реєстрацію та стягнення на користь Приморської районної адміністрації Одеської міської ради судових витрат у сумі 480,25 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішень про державну реєстрацію.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова