Ухвала

від 04.12.2024 по справі 750/8136/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/8136/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/965/24 Категорія - ч. 4 ст. 186 КК України. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю

захисника - адвоката ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові,одночасно в режимі відеоконференції із власних технічних засобів із захисником, клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року, щодо ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_8 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.

Відповідно до поштового штемпеля на конверті, 17.10.2024р. адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_8 , звернулася з апеляційною скаргою на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду та його скасування в частині засудження ОСОБА_9 .

Посилаючись на положення ст.ст. 395, 117, 22, 20 КПК України вказує, що судовий розгляд кримінального провадження відбувався без участі захисника. Крім того, стверджує, що обвинуваченому фактично не було роз`яснено право користуватися правовою допомогою, а відтак, на переконання адвоката, особа не могла усвідомлювати свої дійсні права, зокрема, і своє право на захист, що фактично і стало підставою для пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Заслухавши захисника, яка просила про поновлення строку на апеляційне оскарження, прокурора, яка просила відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження, так як процесуальний строк був пропущений без поважних причин, перевіривши матеріали кримінального провадження та за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у поновленні строку належить відмовити.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на вирок або ухвалу суду про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

З матеріалів справи вбачається, що копію вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року засуджений ОСОБА_8 отримав особисто у день ухвалення вироку - 03 липня 2024 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 119).

Відповідно до довідкового листа по справі (а.с.134) від 05.08.2024р. було видано розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили та направлений ОСОБА_8 , за його домашньою адресою, який він отримав 13.08.2024 р., відповідно до зворотнього повідомлення (а.с. 142).

Крім цього, до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області направлено розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, з урахуванням того, що виникла необхідність затримати особу на виконання цього вироку.

Строк на оскарження вироку минув 02 серпня 2024 року, увесь цей час ОСОБА_8 перебував на волі і мав реальну можливість звернутися до адвоката за захистом своїх прав, необхідності чекати ще два з половиною місяці щоб згадати про удаване порушення права на захист не було.

Так, на стадії досудового розслідування ОСОБА_8 було роз`яснено право на захист (а.с.70), проте останній вказав, що послуг захисника не потребує, також особі були роз`яснені права підозрюваного і вручена відповідна пам`ятка (а.с. 69).

У подальшому, в ході судового засідання головуючим суддею було встановлено особу обвинувачених та роз`яснено права та обов`язки учасників судового засідання, що підтверджується не лише журналом судового засідання (а.с.25-29), а й долученою до матеріалів кримінального провадження відеофіксацією судового засідання (а.с.24).

Крім того, в ході судового розгляду (а.с.96-103) головуючий з`ясовував про наявність клопотань в учасників процесу, проте такі до початку розгляду справи по суті не надходили. Більше того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 розгляд справи було відкладено на наступний день для підготовки його до судових дебатів, що, в усупереч твердженням захисника, свідчить про те, що особа не лише достеменно зрозуміла свої права, а й користувалася ними у повному обсязі.

При цьому колегія суддів зазначає, що категорія кримінальних правопорушень за якими ОСОБА_8 визнано винним, а також дані про його особу, відповідно до положень ст. 52 КПК України, не передбачали обов`язкову участь захисника при розгляді вказаного кримінального провадження.

З іншого боку, ОСОБА_8 не перебував під вартою і не був обмежений у можливості протягом тривалого часу залучити захисника та оскаржити вирок суду. Даних та доказів про перебування особи на лікуванні чи на території де проводились активні бойові дії апеляційна скарга не містить.

Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено жодних обмежень чи порушень прав обвинуваченого, які перешкоджали звернуся з апеляційною скаргою у визначені п.1 ч.2 ст. 395 КПК України строки.

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення «вирішена справа», відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК України встановлено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Приймаючи до уваги, що клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить вагомої підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду, а посилання в апеляційній скарзі на те, що особа не могла усвідомлювати свої дійсні права, зокрема, і своє право на захист, суперечить матеріалам кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про відмову захиснику ОСОБА_6 у задоволенні її клопотання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 395, ч. 4 ст. 399 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Захиснику адвокату ОСОБА_6 відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року, щодо ОСОБА_8 .

Апеляційну скаргу повернути захиснику ОСОБА_6 без розгляду

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_3