Рішення

від 28.11.2024 по справі 747/181/24

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/181/24

Провадження № 2/747/92/24

РІШЕННЯ

іменем України

28.11.2024 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Волторніста С.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування записів про право оренди земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що позивач є власником земельної ділянки площею 3, 0 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 7425384500:05:001:1775 на території Української сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 2, 9962 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 7425384500:05:001:1778 на території Української сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підтвердженням права власності також є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В серпні 2023 року позивач виявив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», яке є правонаступником СТОВ «Агрофірма «Зоря», зареєстроване право оренди належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1775 на підставі договору оренди землі від 01.01.2013 та додаткової угоди про внесення змін до цього договору від 11.04.2018 року строком до 31.12.2028 року з правом пролонгації. Право оренди належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1778 також зареєстроване за ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», правонаступником СТОВ «Агрофірма «зоря» на підставі договору оренди землі від 01.01.2014 та додатковою угодою про внесення змін до цього договору від 11.04.2018 року строком до 31.12.2028 року. На звернення позивача представники відповідача надали позивачу додаткові угоди від 11.04.2018 року, в яких зазначено прізвище, ім`я, по-батькові позивача, площі земельних ділянок, кадастрові номери, строк дії та інші умови. Підписи в цих додаткових угодах вчинені не позивачем. Оскільки позивач додаткових угод щодо оренди землі з відповідачем не укладав та не підписував, у ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» відсутні підстави для правомірного користування земельними ділянками позивача. Так як позивач не підписував додаткові угоди і, як наслідок, істотних умов цих угод не погоджував.

Тому представник позивача просить суд обов`язати відповідача усунути перешкоди у користкуванні належною позивачу земельною ділянкою площею 3, 0 га з кадастровим номером 7425384500:05:001:1775, що розташована на території Української сільської ради Талалаївського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом скасування державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки згідно додаткової угоди від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» 01 січня 2013 року, номер запису про інше речове право № 4051611; та зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користкуванні належною позивачу земельною ділянкою площею 2, 9962 га з кадастровим номером 7425384500:05:001:1778, що розташована на території Української сільської ради Талалаївського району і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом скасування державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки згідно додаткової угоди від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» 01 січня 2013 року, номер запису про інше речове право № 7950455.

Відповідач - ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» - позов не визнав. Згідно наданого відзиву відповідач повністю заперечує проти позовних вимог оскільки 01 січня 2013 року між Турченком та СТОВ АФ «Зоря» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3, 0 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1775, право оренди за яким зареєстроване 24.12.2013 року за № 4151611. Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди землі, якою був викладений договір оренди у новій редакції, продовжено термін дії договору оренди до 31 грудня 2028 року. 01 січня 2014 року між Турченком та СТОВ АФ «Зоря» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2, 9962 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:1778, право оренди за яким зареєстроване 05.12.2014 року за № 7950455. Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди землі, якою був викладений договір оренди у новій редакції, продовжено термін дії договору оренди до 31 грудня 2028 року. В жовтні 2020 року за рішенням власника СТОВ АФ «Зоря» розпочало процедуру приєднання до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», і 03.12.2020 року приєдналось до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ». Майно, права та обов`язки СТОВ АФ «Зоря» перейшло до правонаступника, в тому числі і права оренди земельних ділянок, належних позивачу. Відповідно до умов договорів оренди, вони укладені на 10 років з урахуванням ротації культур основної сівозміни згідно з проектами землеустрою та діють до 31 грудня 2028 року. На виконання умов договорів позивачу щорічно з 2018 по 2023 рік включно нараховувалась та виплачувалась орендна плат, яку він отримував, тобто йому було відомо про умови договорів оренди. Позивач жодних усних чи письмових повідомлень про намір припинити дію договорів оренди протягом п`яти років не надавав, зауважень чи пропозицій від нього не надходило. Відповідач на законних підставах відповідно до умов договорів оренди є належним користувачем спірних земельних ділянок. І стверджуючи про недійсність (неукладеність) договорів оренди орендодавець діє недобросовісно та порушує права орендаря, оскільки ним оброблялись земель ні ділянки, сплачувалась орендна плата і орендар розумно покладався на виконання орендодавцем умов договорів оренди. Тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 05 квітня 2024 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 07 травня 2024 року, у якому оголошена перерва до 04 червня 2024 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 04 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у СТОВ «Батьківщина» оригінали документів, які містять вільні зразки підпису ОСОБА_3 , у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 26 червня 2024 року та 15 липня 2024 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 15 липня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, по справі призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення КНДІСЕ, та провадженя по справі зупинено на час проведення експертизи. Після повернення справи до суду із експертної установи з висновком експерта ухвалою від 16 вересня 2024 року відновлено провадженя у с праві та призначено підготовче судове засідання на 30 вересня 2024 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 30 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11 листопада 2024 року.

У судовому засіданні по справі представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив задовольнити, оскільки волевиявлення позивача на укладення з відповідачем додаткових угод було відсутнє. Про те, що взагалі укладені якісь угоди, якими продовжено термін дії договорів оренди, позивач дізнався з відомостей, що містяться у Державному реєстрі. Експертиза підтвердила, що підпис в додаткових угодах не позивача. Що стосується орендної плати, яку отримував позивач, то він її отримував за те, що відповідач користувався його земельними ділянками.

Представник відповідача Волторніст С.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки позивач з 2018 року по 2023 рік отримував орендну плату, не заперечував умов договорів оренди і додаткових угод, тобто погоджувався з ними. Крім того, представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу, вважаючи, що сума в 10 000 грн на правову допомогу є завищеною та несправедливою і просить суд зменшити суму витрат на правову допомогу до 3000 грн.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що згідно додаткової угоди від 11 квітня 2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2013 року, орендар СТОВ АФ «Зоря» та орендодавець ОСОБА_3 уклали цю додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2013 р про таке - сторони за взаємною згодою домовились внести зміни в договір оренди землі від 01 січня 2013 р, шляхом його викладення у новій редакції. Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Української сільської ради, кадастровий номер 7425384500:05:001:1775. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3, 00 га. Земельна ділянка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту ЯБ № 933397. Даний Договір укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур основної сівозміни з проектом землеустрою) та діє до 31 грудня 2028 р. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Договір підписаний сторонами - орендодавець ОСОБА_3 , орендар СТОВ АФ «Зоря» - ОСОБА_4 (а.с.16-21) Згідно додаткової угоди від 11 квітня 2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2013 року, орендар СТОВ АФ «Зоря» та орендодавець ОСОБА_3 уклали цю додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2013 р про таке - сторони за взаємною згодою домовились внести зміни в договір оренди землі від 01 січня 2013 р, шляхом його викладення у новій редакції. Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Української сільської ради, кадастровий номер 7425384500:05:001:1778. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2, 9962 га. Земельна ділянка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі витягу з ДРРР, індексний номер 19824686. Даний Договір укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур основної сівозміни з проектом землеустрою) та діє до 31 грудня 2028 р. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Договір підписаний сторонами - орендодавець ОСОБА_3 , орендар СТОВ АФ «Зоря» - ОСОБА_4 (а.с. 22-28) Згідно витягу № НВ - 9931428842024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.02.2024 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1775 становить 86 569, 82 грн (а.с.13) Згідно витягу № НВ - 9931429582024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.02.2024 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1778 становить 86 569, 82 грн (а.с.14) Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1775 площею 3, 0 га від 04.04.2024 року, власник земельної ділянки - ОСОБА_3 . За даною земельною ділянкою зареєстроване право оренди на підставі договору оренди землі від 01.01.2013 між ОСОБА_3 та СТОВ АФ «Зоря»; додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 11.04.2018 між СТОВ АФ «Зоря» та ОСОБА_3 , строк дії - до 31.12.2018 (а.с.28-29) Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:1778 площею 2, 9962 га від 04.04.2024 року, власник земельної ділянки - ОСОБА_3 . За даною земельною ділянкою зареєстроване право оренди на підставі договору оренди землі від 01.01.2014 між ОСОБА_3 та СТОВ АФ «Зоря»; додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 11.04.2018 між СТОВ АФ «Зоря» та ОСОБА_3 , строк дії - до 31.12.2018 (а.с. 30.31)

Згідно рішення учасника ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» від 01 грудня 2020 року, прийнято рішення у зв`язку з припиненням СТОВ АФ «Зоря» шляхом приєднання до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ`Ю яке є правонаступником, до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» переходять майно, права та обов`язки СТОВ АФ «Зоря» (а.с.66) Що стосується наданих відповідачем копій картки рахунку ОСОБА_3 про перерахунок йому коштів за орендну плату протягом 2018-2023 років (а.с.68-73), то позивачем не заперечується та обставина, що він отримував орендну плату як від СТОВ АФ «Зоря», так і від правонаступника - ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ».

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 29.08.2024, проведеного експертом Чернігівського відділення КНДІСЕ, «1. Підпис від імені ОСОБА_3 в додатковій угоді від 11.04.2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2013 року, в розділі «Реквізити та підписи сторін» в графі «

---

ОСОБА_3 » виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. 2. Підпис від імені ОСОБА_3 в додатковій угоді від 11.04.2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2014 року, в розділі «Реквізити та підписи сторін» в графі «

---

ОСОБА_3 » виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.» (а.с.108-115)

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми цивільного законодавства щодо спадкування та з приводу оренди, які регулюються як загальними положеннями Цивільного кодексу України, так і спеціальними положеннями Закону України «Про оренду землі».

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. ---- Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем та СТОВ АФ «Зоря», правонаступником якого є ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» 01 січня 2013 року та 01 січня 2014 року були укладені договори оренди належних позивачу-орендодавцю земельних ділянок. Без відомо орендодавця- власника 11 квітня 2018 року були укладені додаткові угоди до даних договорів оренди, якими продовжено термін дії договорів оренди на 10 років - до 31 грудня 2028 року. в ході розгляду справи було встановлено експерт ним шляхом, що позивач ОСОБА_3 зазначених додаткових угод не підписував. На підставі додаткових угод проведена державна реєстрація права оренди відповідача на належні позивачу земельні ділянки, тобто державна реєстрація проведена на підставі документу, який не підписувався власником майна. Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із ч.1 ст 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у ч.1 ст 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За ч.1 ст 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. - Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, як це передбачено ч.1 ст 638 ЦК України.

За ч.1 ст 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах, договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. За ч.1 ст 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону у відповідності до ч.2 ст 15 Закону України «Про оренду землі». У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У даній справі позивач звернувся з вимогою про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права оренди, зареєстрованого на підставі неукладених додаткових угод, посилаюсь на те, що ці додаткові угоди не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невідомою особою замість позивача, оскільки все ж таки чиїсь підписи на додаткових угодах стоять. Тобто позивач не підписував додаткові угоди та їх істотні умови не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 97).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту прав позивача - власника земельних ділянок - шляхом скасування права оренди даних земельних ділянок, яке було зареєстроване на підставі неукладених додаткових угод до договорів оренди, і якими користується до цього часу відповідача - ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ», як юридична особа - правонаступник первісного орендаря СТОФ АФ «Зоря». Законодавча визначеність такого способу захисту, як скасування державної реєстрації права (рішення державного реєстратора), визначена, як в ЦК України у п 10 ч.2 ст 16, у ст 21 ЦК України, так і прямо передбачено право на оскарження рішення державного реєстратора до суду спеціальним законом, а саме ч.1 ст 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Заявлена вимога відповідає і такому способу захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачає п.4 ч.2 ст 16 ЦК України. Тобто обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права на земельні ділянки відповідає вимогам закону та підлягає судовому захисту, оскільки метою звернення позивача до суду є відновлення ним свого права користування і розпорядження спірними земельними ділянками, які фактично використовуються відповідачем. При цьому ефективним способом захисту права, яке ОСОБА_3 вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про скасування державної реєстрації права оренди. Таким чином позовні вимоги є правомірн6ими та підлягають до задоволення.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивач, отримуючи протягом 2018-2023 років орендну плату, погоджувався з умовами додаткових угод, якими продовжено терміни дії договорів оренди, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказала на те, що у справі України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення. Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Отже доводи відповідача про те, що отримання позивачем орендної плати від відповідача за користування земельними ділянками свідчить про визнання позивачем оскаржуваних додаткових угод на умовах передбачених цими угодами не заслуговують на увагу.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1385 грн 12 коп згідно квитанції, яка міститься в матеріалах справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до ч.3 ст 133 ЦПК України, відносяться, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи. В ході розгляду справи судом призначалась судова почеркознавча експертиза за клопотання представника позивача. За проведення даної експертизи позивачем проведена попередня оплата на суму 6058, 24 грн. Таким чином, під час розгляду справи позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору та пов`язані із залученням експерта на загальну суму 7443, 36 грн. Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума понесених даних судових витрат в повному обсязі у відповідності до положень ст 141 ЦПК України.

Крім того, позивачем заявлена вимога про сятгення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000 грн, які ним були понесені. Розглядаючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи згідно положень ст 133 ЦПК України. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3 000 грн. своє клопотання представник відповідача мотивує тим, що дана позовна заява є ідентичною позовній заяві по справі № 747/425/24 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», тобто позов є шаблонним та не вимагає великої необхідності в досліджені судової практики, що значно зменшує кількість часу надання правової допомоги. Крім того, представник позивача брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції в загальному близько трьох годин, тобто і в даному випадку розмір витрат є некоректним та таким, що не відповідає дійсності.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2023 року між адвокатом Ковалюхом В.М. та ОСОБА_3 укладено договір про правову допомогу. Відповідно до п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання. Згідно умов договору за послуги, передбачені в п.1.1. договору замовник сплачує виконавцю винагороду 10 000 (десять тисяч) грн. (а.с.9-10) Детальним описом робіт, виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04 квітня 2024 року, зазначений розрахунок вартості послуг, який складає 500 грн за зустріч з клієнтом, ознайомлення з наданими матеріалами, оформлення документів на ведення цивільної справи - договору, ордеру, квитанції, на що затрачено 0, 5 год; 8 000 грн за вивчення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, судової практики, формування правової позиції, складання позовної заяви, друк, виготовлення копій документів, на що затрачено 8 год; участь в судових засіданнях - 1500 грн. (а.с.33) узгоджена сторонами договору сума фактично сплачена позивачем згідно квитанції від 28.02.2024 (а.с.32) При вирішенні питання стягнення з відповідача судових витрат, суд керується правовою позицією, висловлену Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Дослідивши надані представником позивача докази щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд вважає за необхідне зазначити, що по даній справі проведено шість судових засідань по справі за період з 07.05.2024 по 28.11.2024, які тривали в загальному 3 год 30 хв. Представник позивача брав участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - системи відеоконференцзв`язку EASYCON згідно поданого ним клопотання. На думку суду вартість наданої ним правничої допомоги в 10 000 грн не відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості і приходить до висновку про зменшення суми до 5000 грн. Зазначений висновок суду базується на рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії», де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд вважає, що послуги адвоката, надані ним позивачу, в сумі 10 000 грн не обґрунтовані, і приходить до висновку, що таким, що відповідає критерію виправданості, є сума судових витрат в 5 000 грн, тому вимога про стягання витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума понесених судових витрат на загальну суму 12 443 грн 36 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 204, 215, 253-255, 257, 261, 373, 391, 631, 638, 641, 642, 792 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 27-30, 76, 78, 81, 82, 89, 95, 109, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування записів про право оренди земельних ділянок - задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 3, 0 га з кадастровим номером 7425384500:05:001:1775 на території Українського старостинського округу Талалаївської селищної ради шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки згідно додаткової угоди від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» 01 січня 2013 року, номер запису про інше речове право № 4051611.

Зобов`язати ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 2, 9962 га з кадастровим номером 7425384500:05:001:1778 на території Українського старостинського округу Талалаївської селищної ради шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки згідно додаткової угоди від 11 квітня 2018 року до договору оренди землі, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» 01 січня 2013 року, номер запису про інше речове право № 7950455.

Стягнути з ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1385 (одна тисяча триста вісімдесят п`ять) грн 12 коп, витрати на залучення експерта в сумі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 24 коп, та 5000 (п`ять тисяч) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, всього - 12 443 (дванадцять тисяч чотириста сорок три) грн 36 коп

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВНІЧ», вул Науменка, 42 с Харкове Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 30148071).

Повний текст рішення суду виготовлений 09 грудня 2024 року.

Суддя Л.В.Тіщенко