Рішення

від 28.11.2024 по справі 362/7885/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7885/23

Провадження № 2/362/909/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Ковалівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 р. позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Ковалівської сільської ради про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовує тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі з 07.12.2007 р., у якому народилась донька ОСОБА_3 , яка проживає з нею. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, тому позивач зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів, однак, рішення суду відповідачем не виконується і наявна заборгованість. ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, в утриманні доньки участі не приймає, не спілкується з нею, вихованням дитини ніколи не займався, станом здоров`я та лікуванням не турбувався, що підтверджує неналежне ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків. Таким чином, вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Позивач в судове засідання не з`явилась, судом повідомлялась належно, до суду подала заяву про слухання справи за її відсутності та підтримання позову.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення не подав.

Від представника Ковалівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та незаперечення щодо ухвалення рішення.

Дослідивши та проаналізувавши докази у справі, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає з ОСОБА_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , згідно акту від 06 листопада 2023 р.

З огляду на довідку Ковалівської сільської ради від 01.11.2023 р. за №357, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , та перебуває на утриманні своєї матері гр. ОСОБА_1 .

Позивач характеризується позитивно за місцем проживання та на роботі, що підтверджується характеристиками Ковалівської сільської ради від 01.11.2023 р. за №359, ФОП ОСОБА_4 .

Середньомісячна заробітна плата позивача, яка займає посаду продавця непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_4 , за 2023 р. склала 6700,00 грн.

За довідками із місця навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що вона має підвищену тривожність, стурбованість за розлучення батьків та відсутність спілкування з батьком, яскравих емоційних реакцій не спостерігається. Батько ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, шкільним життям дитини не цікавиться.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Ковалівської сільської ради від 14.05.2024 р., затвердженого рішенням Ковалівської сільської ради, від 14.05.2024 за №31, є доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів перебування сторін у шлюбі (як-то свідоцтво про шлюб), рішення про стягнення аліментів з відповідача, наявність заборгованості по аліментах, про що вказується в позовній заяві, позивачем не надано.

Крім того, як вбачається з Висновку органу опіки та піклування Ковалівської сільської ради від 14.05.2024 р., затвердженого рішенням Ковалівської сільської ради, від 14.05.2024 р. за №31, батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з повідомленням Пологівського старостинського округу Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 15.04.2024 р. № 20 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у лавах ЗСУ.

Отже, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Ковалівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко