Постанова

від 04.12.2024 по справі 296/8712/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/8712/24 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 56 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №296/8712/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про стягнення коштів

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 25 вересня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» (далі АТ «ОГС «Житомиргаз»). Просить стягнути з відповідача помилково сплачені ним 23 листопада 2023 року кошти в сумі 3576,84 грн за послуги з розподілу газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період із 09 лютого 2022 року до 18 грудня 2023 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що його мати ОСОБА_2 проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2023 року працівники Овруцького управління експлуатації газового господарства Житомирської філії ТзОВ «Газорозподільчі мережі України» шляхом обману та шантажу фактично примусили його оплатити надрукований ними в с.Дубовий гай Овруцького району завідомо неправдивий і незаконний рахунок АТ «Житомиргаз» на суму 3576,84 грн за послуги з розподілу газу за відсутності постачання природного газу до вказаного в рахунку будинку. Наголошує на тому, що між ним та відповідачем не існує жодних правових відносин та він не зобов`язаний оплачувати рахунки відповідача за доставку природного газу до вказаного будинку. Отже, 23 листопада 2023 року він помилково оплатив неправдивий рахунок АТ «Житомиргаз» №0400262303 на суму 3576,84 грн. Із метою повернення помилково сплачених коштів, він вирішив звернутися до суду за захистом своїх особистих майнових прав та інтересів.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 25 вересня 2024 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОГС «Житомиргаз» про стягнення коштів передана за підсудністю доОвруцького районного суду Житомирської області.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким направити справу до Корольовського районного суду м.Житомира для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції застосував постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №638/1988/17, яка не стосується предмета доказування у цій справі. Відповідно до частини другої ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцем знаходження. Місцезнаходженням відповідача є м.Житомир.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції (зі змісту частини третьої ст.360 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу цивільної справи на розгляд за підсудністю до Овруцького районного суду Житомирської області, суд першої інстанції виходив із того, що справа територіально не підсудна Корольовському районному суду м.Житомира, оскільки спір про стягнення заборгованості за надання послуг із утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Колегія суддівапеляційного суду не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

За загальним правилом відповідно до положень частини другої ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (загальна підсудність).

Водночас, за положеннями частини першої ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Із змісту позовної заяви убачається, що фактично ОСОБА_1 заявив вимогу про повернення помилково сплачених ним коштів в сумі 3576,84 грн, які, як стверджує позивач, набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Вимоги до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за надані послуги з утримання нерухомого майна наразі не заявлені, а тому передчасно стверджувати про виключну підсудність та територіальну юрисдикцію Овруцького районного суду Житомирської області щодо відповідної справи.

Отже, спір стосується повернення позивачу помилково сплачених останнім коштів на рахунок відповідача, тобто повернення безпідставно набутих відповідачем коштів.

Підсумовуючи викладене вище, позов виник із приводу повернення помилково сплачених позивачем на рахунок відповідача коштів, а не з приводу утримання нерухомого майна (стягнення заборгованості за надані послуги з утримання нерухомого майна), а тому має розглядатися за правилами загальної підсудності за місцем знаходження АТ «ОГС «Житомиргаз» (м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського,35), а не за правилами виключної підсудності, як помилково вважав суд першої інстанції та передчасно передав справу на розгляд до Овруцького районного суду Житомирської області.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2019 року в справі №638/1988/17, не може бути застосований до спірних правовідносин та є нерелевантним, оскільки спір між сторонами наразі виник із приводу повернення помилково (без достатньої правової підстави) сплачених позивачем та безпідставно набутих відповідачем коштів, а не з приводу стягнення заборгованості за наданні послуги з утримання нерухомого майна, як помилково вважав суд першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За вказанихвище обставин,ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню для продовженнярозгляду до Корольовського районного суду м.Житомира.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районногосуду м.Житомиравід 25вересня 2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2024 року.

Головуюча Судді: