Рішення

від 09.12.2024 по справі 752/18755/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

09.12.2024 Справа № 752/18755/23

Номер справи 752/18755/23

Номер провадження 2/756/3697/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені комунальні послуги, в якому просила стягнути з останньої на свою користь 50% понесених витрат на житлово-комунальні послуги, що складає 50 899,37 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.

08 лютого 2008 року ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

26 лютого 2008 року позивач, як власник квартири, прописала в ній свою доньку ОСОБА_2 (відповідач), де остання постійно мешкала.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021 по справі № 752/22184/21 визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Весь час, починаючи з 26.02.2008, протягом якого відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_2 , остання ухилялася від сплати комунальних послуг. Всі житлово-комунальні послуги постійно сплачувала її матір - позивач ОСОБА_1 , витрати несла одноособово.

Загальний розмір понесених витрат у зв`язку зі сплатою житлово-комунальних послуг склав 101 798,73 грн, у зв`язку з чим позивач уважає правильним стягнути з відповідача половину вказаних витрат.

18 вересня 2023 року за наведеним вище позовом відкрито спрощене позовне провадження.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку з тим, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 вона ніколи не проживала, оскільки з 1994 року виїхала на постійне місце проживання до Об`єднаних Арабських Еміратів. Відтак уважають, що підстав для стягнення з неї житлово-комунальних послуг немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд уважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2008, позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА, позивач ОСОБА_1 з 26.02.2008 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА, відповідач ОСОБА_2 з 26.02.2008 по 11.02.2022 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021 по справі № 752/22184/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України установлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021 по справі № 752/22184/21 установлено, що відповідно до Акта-довідки ЖЕК № 3381 від 03.08.2021 року ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , понад 10 років.

Позивач надала розрахунок заборгованості понесених витрат на житлово-комунальні послуги за період з 21.10.2013 по 31.12.2021, відповідно до яких за вказаний проміжок часу вона понесла витрати на утримання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальний розмір яких становить 101 798,73 грн.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Норми ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулюють права та обов`язки індивідуального споживача.

Як установлено рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021 по справі № 752/22184/21 відповідно до Акта-довідки ЖЕК № 3381 від 03.08.2021, що в період з 21.10.2013 по 31.12.2021 відповідач у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживала та відповідно не користувалася житлово-комунальними послугами за час визначений позовними вимогами щодо відшкодування витрат.

У силу норм ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач не є споживачем в даному контексті.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Як указав Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 по справі № 638/5001/17, для особи, яка не проживає в квартирі і не користується послугами, вартість яких залежить від кількості осіб, які ними користуються, відсутні підстави для стягнення з неї вартості таких послуг.

Верховний Суд 20.01.2020 у справі № 711/8946/18 у своїй Постанові дійшов висновку, що без визначення чіткої частки у майні або без встановлення порядку користування приміщенням - не можливо об`єктивно встановити розподіл витрат на всі комунальні послуги між співвласниками.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи, що відповідач не проживала та не користувалася житлово-комунальними послугами, про сплату яких наполягає позивач, суд уважає правильним та доцільним у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 322, 360 ЦК України, ст. 1, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 5, 12-13, 76, 81, 82, 263-265, 267 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2024 року.

Суддя,- Белоконна І.В.