Рішення

від 28.11.2024 по справі 357/8599/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8599/24

Провадження № 2/357/3708/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

28 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД»</a>, про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення внесених за будівництво коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 09 липня 2021 року між ним та ТОВ «Біла Вежа Буд», в особі засновника ОСОБА_2 , був укладений договір про спільну діяльність №090721, відповідно до умов якого компанія зобов?язується на свій ризик, за кошти інвестора, виконати увесь комплекс робіт по будівництву об?єкту нерухомості: багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці за кадастровим номером: 3220489500:02:021:0589 за адресою: Україна, Київська область, Білоцерківський р-н., в межах Шкарівської сільської ради. Ввести об`єкт в експлуатацію та передати Інвестору житлове приміщення (квартиру), які визначені Сторонами в Додатку №1 до Договору (надалі - Об`єкт нерухомості). В поняття Об`єкт нерухомості згідно з цим Договором крім самого Об`єкту нерухомості входять також системи електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, будь-які інженерні та інші комунікації, якими обладнаний об`єкт, що забезпечує можливість використання Об`єкту нерухомості за призначенням. Вимоги Інвестора щодо Об`єкта нерухомості, стоки, кошториси будівництва та інші умови визначаються в Додатку №1 до даного Договору. Згідно з додатком №1 до даного договору сторони погодили наступні специфікації Об`єкту будівництва: місцезнаходження нерухомості: Київська область, Білоцерківський район, в межах Шкарівської сільської ради, АДРЕСА_1 , 5-й поверх, загальна площа об`єкту нерухомості (квартири) повинна становити 75,2 КВ.М., Попередня вартість площі об`єкта нерухомості (квартири) на час закінчення виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомості (Додаток №1), що планується збудувати, становить: 1105440,00 грн. за 75,2 кв.м.. Згідно Додатку №2 «Графік фінансування будівництва» до договору про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021 року сума договору про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021 року становить: 1105440,00 грн. До підписання Договору Інвестор сплатив Компанії завдатки в розмірі: 269280,00 грн (Протокол інвестиції №050721 від 05 липня 2021 року, платник ОСОБА_3 ), 136000,00 грн (Протокол інвестиції №070721 від 07 липня 2021 р., платник ОСОБА_3 ), при цьому слід зазначити, що ОСОБА_3 є його дружиною. У ст. 60 СК України зазначено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя». Ця норма закріпила так звану «презумпцію спільної сумісної власності подружжя». Дії дружини ОСОБА_3 є законними і визнані відповідачем під час укладення Додатку №2 «Графік фінансування будівництва» до Договору про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021 року. В цьому ж додатку зазначається, що під час підписання Договору Інвестор сплачує Компанії ( за мінусом сплачених завдатків загальною сумою 405280,00 грн) грошові кошти в розмірі: 257984,00 грн. В строк, не пізніше 09 жовтня 2021 року, Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше 09 січня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше 09 квітня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше 09 липня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше 09 жовтня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше 09 січня 2023 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн. До моменту отримання права власності (до 01.04.2023) інвестор має в загальному сплатити Компанії 90% від суми Договору. 10% від суми Договору, а саме 110544,00 грн інвестор сплачує після отримання права власності на Об`єкт нерухомості (квартиру), а також після підписання оглядового акту приміщення та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 5-ти денного терміну після настання даних обставин. Згідно додатку №3 «Перелік робіт» до договору про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021 року сторони уклали додаток про наступне: 1 Зведення капітальної споруд з обштукатурювання внутрішніх стін. 2.3акриття віконних отворів та зовнішніх фасадних дверних отворів склопакетними конструкціями, тильних дверних отворів - металевими дверима або вхідними групами згідно з проектом. 3 Зведення комунікацій в об`єкт будівництва (квартиру): водопостачання з монтажем лічильника (без розведення труб), водовідведення (каналізація), автономне опалення (автономний котел у квартирі), електропостачання з монтажем лічильника. Ремонт території загального користування та облаштування прибудинкової території. Відповідно до квитанції від 12.09.2021 про отримання коштів згідно Договору №090721 від 09.07.2021 прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36850,00 грн та відповідно до квитанції від 22.10.2021 про отримання коштів згідно Договору №090721 від 09.07.2021 прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 55272,00 грн. Таким чином Позивачем на користь відповідача було перераховано кошти в розмірі 980 000,00 грн. Порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених змістом цього Договору (п. 5.2 Договору). 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і на час подання позову до суду. Таким чином, спираючись на дію воєнного стану, відповідач повідомив позивача про те, що не потрібно вносити платежі, передбачені договором, та додатково повідомить про відновлення будівництва об`єкту та необхідність внесення наступного платежу. З квітня 2022 року активні бойові дії на території Київської області припинились, установи та підприємства почали працювати в звичному режимі. При цьому жодних перепон у продовженні будівництва об`єкту за Договором не було. Однак, відповідач до теперішнього часу не розпочав будівництво даного будинку. Він неодноразово звертався до відповідача для отримання інформації стосовно даного будівництва, але відповідач ігнорував дані запити. Після цього він особисто намагався вияснити дане питання у відповідача, однак останній весь час посилався на скрутне становище, просив почекати, а під час останньої зустрічі повідомив, що будівництво не відновиться, а кошти він буде намагатися повернути. При цьому відповідач ініціював графік повернення коштів в сумі 980000 грн, сплачених інвестором ОСОБА_1 до Договору про спільну діяльність №90721 від 09.07.2021. Так, відповідно до графіку відповідач у період з 18.12.2023 по 09.02.2024 зобов`язується повернути трьома платежами всі вкладені інвестором кошти. Незважаючи на погоджений графік, відповідач не виконував свої обов`язки, внаслідок чого позивач 19.01.2024 звернувся до відповідача з претензією про досудове врегулювання спору. І лише після цього відповідно до видаткового касового ордеру від 01.02.2024 ОСОБА_1 видано кошти в сумі 190000,00 грн, згідно Договору про спільну діяльність №080721 від 09.07.2021.Залишок Компанії перед інвестором згідно Договору про спільну діяльність №090721 від 09.07.2021 становить 790000,00 грн. Таким чином, відповідач до теперішнього часу своїх зобов`язань не виконав, що спонукало позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Спираючись на вищевикладене та той факт, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за спірним договором, то відповідачем було допущено порушення умов договору щодо обов`язку збудувати та по закінченні будівництва передати йому у власність житлове приміщення, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання, оскільки позивач значною мірою позбавляється того, на що міг розраховувати за таким договором, а саме - отримання завершеного будівництвом житлового приміщення до 01 квітня 2023 року. Також, за таких обставин можна дійти висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми, сплачених ним внесків в розмірі 790 000,00 грн. Така сума є сумою збитків, що він поніс. Також, відповідно до п.5.6 розділу 5 Договору за порушення договору - за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором Компанія сплачує Інвестору або ж Інвестор сплачує Компанії штраф у розмірі 1,5% від суми несплачених коштів (у випадку невиконання зобов`язання Інвестором) та 1,5% від суми фактично оплачених коштів (у випадку невиконання зобов`язання Компанією) за кожен календарний місяць. З урахуванням узгодженого графіку останнє повернення коштів повинно було відбутися 09 лютого 2024 року, натомість станом на дану дату не було повернуто 790000 грн. На дату подання даної позовної заяви компанія не виконувала зобов?язання 4 місяці, а тому відповідно до п. 5.6 Договору компанія сплачує Інвестору 1,5% від суми фактично оплачених коштів за кожен календарний місяць з розрахунку 1,5% від 790000 грн =11850 грнх 4 місяці = 47400 грн. Крім того відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Таким чином індекс інфляції за весь час (з 09.02.2024 по 09.06.2024) прострочення складає - 12712,06 грн та 3% річних - 8223,77 грн. Таким чином, загальна сума зобов`язань ТОВ «Біла Вежа Буд» станом на червень 2024 року становить - 858335,83 грн. Крім того, невиконанням таких зобов?язань йому було завдано моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України. Йому заподіяно моральну шкоду внаслідок невиконання договору, що завдає йому як значних матеріальних збитків, так і порушує його право власності, в результаті чого позивач відчуває глибоке почуття несправедливості й образи, неможливість реалізації своїх бажань, занепокоєння, стрес, розчарування тривалу невизначеність. Завдану моральну шкоду він оцінює у розмірі 50000,00 грн.До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір про спільну діяльність передбачає в подальшому набуття позивачем (покупцем) права власності на житлове приміщення, що має здатися в експлуатацію до 01.04.2023, тобто в даному випадку він є споживачем. Тому, з урахуванням заяви від 24.07.2024, просив розірвати договір про спільну діяльність №090721, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Вежа Буд» від 09.07.2021, стягнути з ТОВ «Біла Вежа Буд» на свою користь грошові кошти за договором про спільну діяльність №090721 від 09.07.2021 та додатковою угодою до нього внесені за будівництво у розмірі 790 000,00 грн, грошові кошти за Договором про спільну діяльність №090721 від 09.07.2021 у розмірі 47400.00 грн, як відповідальність Компанії у відповідності до п.5.6 Договору, грошові кошти відповідно до ст. 625 ЦК України: інфляційні витрати у розмірі 12712,06 грн та 3% річних у розмірі 8223,77 грн, моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.

21.06.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2024 - 14:00 год.

22.07.2024 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.09.2024 - 10:30 год.

24.07.2024 представник позивача, адвокат Коннова Ніна Іванівна, подала до суду заву про зміну предмету позову.

05.09.2024 справа знята з розгляду, у зв`язку з відпусткою судді та відкладено підготовче засідання на 03.10.2024 12:00 год.

03.10.2024 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

03.10.2024 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 30.10.2024 - 10:30 год.

30.10.2024 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 28.11.2024 - 11:30 год.

Представник позивача, адвокат Коннова Ніна Іванівна, в судове засідання не з`явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 28.11.2024 подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника та без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД»</a> у судове засідання свого представника не направив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що 09.07.2021 між ОСОБА_1 , який перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Вежа Буд» було укладено договір про спільну діяльність № 090721 (а.с. 20-21), згідно умов якого договір є змішаним, який містить елементи інвестиційного договору та договору підряду на будівництво, а також містить усі інші істотні умови, відносно яких, за згодою сторін, досягнуто згоду.

Згідно п. 1.2 Договору компанія зобов`язується на свій ризик, за кошти Інвестора виконати увесь комплекс робіт по будівництву об`єкта нерухомості: багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці за кадастровим номером 3220489500:02:021:0589 за адресою: Україна, Київська область, Білоцерківський р-н., в межах Шкарівської сільської ради. Ввести об`єкт в експлуатацію та передати Інвестору житлове приміщення (квартиру), які визначені Сторонами в Додатку №1 до Договору (надалі - Об`єкт нерухомості).

Згідно п. 1.3 Договору в поняття Об`єкт нерухомості згідно з цим Договором крім самого Об`єкту нерухомості входять також системи електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, будь-які інженерні та інші комунікації, якими обладнаний об`єкт, що забезпечує можливість використання Об`єкту нерухомості за призначенням. Вимоги Інвестора щодо Об`єкта нерухомості, стоки, кошториси будівництва та інші умови визначаються в Додатку №1 до даного Договору.

Згідно п. 4.1 Договору запланований термін введення в експлуатацію об?єкту нерухомості разом з усіма видами 01.04.2023.

Згідно п. 8.6 Договору додатки до цього договору є його невід?ємними частинами, зокрема, додаток №1 Інформація щодо об?єкту нерухомості, додаток №2 Графік фінансування будівництва, додаток №3 Перелік робіт.

Згідно з додатком № 1 до даного договору (а.с. 22) сторони погодили наступні специфікації об`єкту нерухомості: місце знаходження об`єкту нерухомості: місцезнаходження нерухомості: Київська область, Білоцерківський район, в межах Шкарівської сільської ради, АДРЕСА_1 , 5-й поверх (п. 1.1), загальна площа об`єкту нерухомості (квартири) повинна становити 75,2 кв.м. (п. 1.2), попередня вартість площі об`єкта нерухомості (квартири) на час закінчення виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомості (Додаток №1), що планується збудувати, становить: 1105440,00 грн (Один мільйон сто п`ять тисяч чотириста сорок грн. 00 коп.) за 75,2 кв.м. (п.1.3).

Згідно додатку № 2 до даного договору (а.с. 22 на звороті-23) сума договору про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021 року становить: 1105440,00грн. До підписання Договору Інвестор сплатив Компанії завдатки в розмірі:269280,00 грн(Протокол інвестиції №050721 від 05.07.2021, платник ОСОБА_3 ) та 136000,00 грн (Протокол інвестиції №070721 від 07.07.2021, платник ОСОБА_3 ). Під час підписання Договору Інвестор сплачує Компанії (за мінусом сплачених завдатків загальною сумою 405280,00 грн.) грошові кошти в розмірі: 257984,00 грн.В строк, не пізніше «09» жовтня 2021 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше «09» січня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше «09» квітня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше «09» липня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше «09» жовтня 2022 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн, в строк, не пізніше «09» січня 2023 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 55 272,00 грн.До моменту отримання права власності (до 01 квітня 2023 року) інвестор має в загальному сплатити Компанії 90% від суми Договору. 10% від суми Договору, а саме 110544,00 грн інвестор сплачує після отримання права власності на Об`єкт нерухомості (квартиру), а також після підписання оглядового акту приміщення та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 5-ти денного терміну після настання даних обставин.

Згідно додатку №3 до даного договору (а.с. 24), сторони уклали додаток про наступне: 1.Зведення капітальної споруд з обштукатурювання внутрішніх стін.2.3акриття віконних отворів та зовнішніх фасадних дверних отворів склопакетними конструкціями, тильних дверних отворів - металевими дверима або вхідними групами згідно з проектом. 3.Зведення комунікацій в об`єкт будівництва (квартиру): водопостачання з монтажем лічильника (без розведення труб), водовідведення (каналізація), автономне опалення (автономний котел у квартирі), електропостачання з монтажем лічильника. 4. Ремонт території загального користування та облаштування прибудинкової території.

Відповідно до квитанції від 12.09.2021 про отримання коштів згідно Договору №090721 від 09.07.2021 прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36850,00 грн та відповідно до квитанції від 22.10.2021 про отримання коштів згідно Договору №090721 від 09.07.2021 прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 55272,00 грн (а.с. 25, 27).

В ході розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Вежа Буд»</a>, згідно Договору №090721 від 09.07.2021, було перераховано кошти в загальному розмірі 980 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 28) та не заперечується відповідачем, тобто позивач виконав всі свої зобов`язання своєчасно та у повному обсязі, натомість відповідач жодного зі своїх зобов`язань не виконав.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 42 Конституцій України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Отже, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено вище у рішенні, пунктом 2.2.3 Договору, визначено, що інвестор зобов?язується вносити платежі на умовах, узгоджених сторонами і обумовлених в Додатку № 2 до Договору та згідно з вказаним додатком до моменту отримання права власності (до 01 квітня 2023 року) інвестор має в загальному сплатити Компанії 90% від суми Договору, а залишок у розмірі 110544,00 грн, а саме 10% від суми Договору, інвестор сплачує після отримання права власності на Об`єкт нерухомості (квартиру), а також після підписання оглядового акту приміщення та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 5-ти денного терміну після настання даних обставин.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що запланований термін введення в експлуатацію об`єкта нерухомості разом з усіма видами робіт -01.04.2023.

Відповідно до п. 2.1 Договору ТОВ «Біла Вежа Буд» зобов`язалося здійснити будівництво об?єкту нерухомості власними силами або із залученням субпідрядних організацій, забезпечити будівництво об?єкту нерухомості проектно-кошторисною документацією, погодженою та затвердженою у встановленому порядку, забезпечити організацію виконання робіт по обладнанню систем електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, технічний та авторський нагляд за будівництвом об?єкту, після завершення робіт, забезпечити проведення робочої комісії для виявлення та усунення недоліків та можливості введення об`єкта нерухомості в експлуатацію, для передачі у власність об`єкта нерухомості, компанія зобов`язувалася надати інвестору (позивачу) наступні документи акт прийому-передачі об?єкту нерухомості, довідку про оплату в повному обсязі вартості об?єкту нерухомості.

Позивач сплатив відповідачу вартість будівельних робіт у розмірі 980000,00 грн, тобто виконав умови договору в частині оплати вартості будівельних робіт, згідно Додатку №2 Графіку фінансування будівництва.

П. 5.2 Договору передбачено, що порушення умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Як вбачається із змісту ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Вказана правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 04.02.2021 у справі №607/1579/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та від 15.03.2023 у справі № 295/3792/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за спірним договором, а ТОВ «Біла Вежа Буд» було допущено порушення умов договору щодо обов`язку збудувати та по закінченні будівництва передати позивачу у власність квартиру, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання, оскільки позивач значною мірою позбавляється того, на що міг розраховувати за таким договором, а саме - отримання завершеного будівництвом житлового приміщення за адресою: Україна, Київська область, Білоцерківський р-н., в межах Шкарівської сільської ради, АДРЕСА_1 , 5-й поверх.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За змістом ст. 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі № 607/5403/18, від 09.09.2020 у справі № 607/1585/19, від 30.12.2020 у справі №607/5404/18.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Біла Вежа Буд» було складено графік повернення коштів в сумі 980000 грн, сплачених інвестором ОСОБА_1 до Договору про спільну діяльність №90721 від 09.07.2021 (а.с. 28), відповідно до якого ТОВ «Біла Вежа Буд» у період з 18.12.2023 по 09.02.2024 зобов`язується повернути трьома платежами всі вкладені інвестором кошти, а саме з 18.12.2023 по 08.01.2024 у розмірі 400000,00 грн, з 09.01.2024 по 26.01.2024 у розмірі 250000,00 грн, з 27.01.2024 по 09.02.2024 у розмірі 330000,00 грн.

Також, з видаткового касового ордеру від 01.02.2024 (а.с. 29), вбачається, що ОСОБА_1 було видано кошти в сумі 190000,00 грн, згідно Договору про спільну діяльність №080721 від 09.07.2021 та залишок компанії перед інвестором згідно Договору про спільну діяльність №090721 від 09.07.2021 становить 790000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Біла Вежа Буд» допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеного будівництвом житлового приміщення (квартири), чим позбавило права ОСОБА_1 розраховувати на закінчення будівництва і отримання об`єкта нерухомості за внесенні кошти, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми, сплачених ним коштів в розмірі 790000,00 грн.

Також, відповідно до п.5.6. Договору за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором Компанія сплачує Інвестору або ж Інвестор сплачує Компанії штраф у розмірі 1,5% від суми несплачених коштів (у випадку невиконання зобов`язання Інвестором) та 1,5% від суми фактично оплачених коштів (у випадку невиконання зобов`язання Компанією) за кожен календарний місяць.

Так, з урахуванням узгодженого графіку останнє повернення коштів повинно було відбутися 09 лютого 2024 року та станом на дату подання даної позовної заяви компанія не виконувала зобов?язання 4 місяці.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, відповідно до п. 5.6 Договору, що становить 47400,00 грн (11850 грн (1,5% від 790000 грн) х 4 місяці).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача коштів, у відповідності до ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

За змістом ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чиномст.599 ЦК України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №758/1303/15-ц, провадження №14-68цс18) ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами у справі, виникло саме на підставі Договору про спільну діяльність №90721 від 09.07.2021 та зокрема, на підставі графіку повернення коштів в сумі 980000 грн, сплачених інвестором ОСОБА_1 до Договору про спільну діяльність №90721 від 09.07.2021, та за своїм характером є грошовим зобов`язанням, оскільки, полягає в тому, що ОСОБА_1 має право вимагати від ТОВ «Біла Вежа Буд» сплатити грошові кошти за невиконання грошового зобов`язання, в свою чергу, ТОВ «Біла Вежа Буд» зобов`язано сплатити грошові кошти на користь ОСОБА_1 .

Тому, враховуючи ту обставину, що відповідач ТОВ «Біла Вежа Буд» порушило грошове зобов`язання з повернення позивачу внесених коштів розмір яких, визначений графіком платежів,відповідно до якого ТОВ «Біла Вежа Буд» у період з 18.12.2023 по 09.02.2024 зобов`язується повернути трьома платежами всі вкладені інвестором кошти, у ОСОБА_1 виникло право на застосування наслідків такого порушення, зокрема у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми 790000,00 грн за період з 09.02.2024 по 09.06.2024 в розмірі 8223,77 грн.

Разом з тим, станом на 09.02.2024 борг ТОВ «Біла Вежа Буд» перед ОСОБА_1 складав 790000,00 грн, кількість днів прострочення за період з 09.02.2024по 09.06.2024 складає 122 дні, а отже, розмір трьох відсотків річних за вказаний період становить 7900,00 грн, з розрахунку 790000,00 грн х 3% х 122 : 365, де 365 кількість днів на рік, 122 кількість днів прострочення виконання.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3% річних від простроченої суми за період з 09.02.2024 по 09.06.2024 у розмірі 7900,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період 09.02.2024 по 09.06.2024 у розмірі 12712,06 грн.

Згідно із інформацією про індекси інфляції розміщеної на офіційному сайті Держстандарту, за період з лютого по травень 2024 року, визначено такий сукупний індекс інфляції 101,609%.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та провівши розрахунок інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 09.02.2024 по 09.06.2024, дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 12712,06 грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

П. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір про спільну діяльність передбачає в подальшому набуття позивачем (покупцем) права власності на нежитлове приміщення, що має здатися в експлуатацію до 01.04.2023, тобто в даному випадку позивач є споживачем.

П. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п. 19 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Ст. 4 та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц та у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/3509/18.

Суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із порушенням його права, адже відповідачем не виконано умови договору, не дотримано строків здачі в експлуатацію об`єкта нерухомого майна та станом на даний час ОСОБА_1 залишився без житлового приміщення (квартири) для власних потреб та без коштів, які були внесені згідно умов договору на його будівництво -790000,00 грн, крім того, він мав обґрунтовані та законні очікування отримати у власність нерухомість відповідно до своїх фінансових вкладень (інвестицій).

Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Так, позивачем визначено моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн, разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з вказаним розміром моральної шкоди, враховуючи також, те, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 50000,00 грн, є дещо завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Встановлено, що бездіяльність відповідача, що полягає у невиконанні умов договору, призвели до порушення права власності позивача, завдання душевних переживань, спричинення емоційних переживань, порушення умов, позивач змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав, витрачати на це свій час та кошти на оплату правової допомоги, що, в свою чергу, спричинило позивачу психоемоційні переживання, хвилювання, нервування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості, глибини та ступеню моральних страждань, яких він зазнав, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 10000 гривень, що є достатнім та співмірним із характером завданої йому з боку відповідача немайнової шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, на підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 9837,55 грн.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 11, 15, 23, 526, 610, 611, 615, 626-629, 638, 651, 653 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД»</a> (код ЄДРПОУ: 42037881, місцезнаходження: вулиця Вернадського, будинок 10, квартира 187, місто Біла Церква, Київська область, 09106), про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення внесених за будівництво коштів та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Розірвати Договір про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором про спільну діяльність №090721 від 09 липня 2021року та додатковою угодою до нього, а саме: кошти внесені за будівництво - 790000,00 грн та згідно п.5.6 Договору - 47400,00 грн; інфляційні втрати - 12712,06 грн та 3% річних - 7900,00 грн; моральну шкоду - 10000,00 грн, всього 868012,06 грн (вісімсот шістдесят вісім тисяч дванадцять гривень 06 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД»</a> на користь держави судовий збір у розмірі 9837,55 грн (дев`ять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 55 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09.12.2024.

Суддя: О. В. Бондаренко