Ухвала
від 25.11.2024 по справі 761/35609/24
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурор - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024001410000008 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме мобільного телефону Tecno Camon 19 Pro модель TecnoCI8n (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який тимчасово вилучений у ході проведення обшуку за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання у частині накладення арешту на мобільний телефон Tecno Camon 19 Pro модель TecnoCI8n (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_8 .

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, зокрема, слідчим суддею взагалі не було досліджено та не надано оцінку доказам, наданим під час судового розгляду, не з`ясовано обставини справи, які мали суттєве значення при прийнятті законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , яке не має жодного значення для кримінального провадження, що призвело до порушення конституційного права власності.

Вказує, що ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, матеріали кримінального провадження взагалі не містять належного обґрунтування можливої причетності ОСОБА_8 до будь-яких незаконних дій, крім того у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 не має статусу підозрюваної.

Окрім цього, адвокат наголошує, що жодного обґрунтування підстав для обмеження конституційних прав ОСОБА_8 та накладення арешту на її мобільний телефон слідчим суддею не наведено, вилучене під час обшуку майно не має відношення до вказаного кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення ухвали без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 72024001410000008 від 28.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 20.09.2024 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 72024001410000008 від 28.05.2024 речовим доказом.

26.09.2024 прокурорпершого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме мобільного телефону Tecno Camon 19 Pro модель TecnoCI8n (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який тимчасово вилучений у ході проведення обшуку за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власників майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо повідомлення власниці майна підозри в рамках даного кримінального провадження не можуть слугувати підставою для відмови в арешті майна.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Твердження апелянта про те, що зазначене в клопотанні майно не має відношення до кримінального провадження спростовуються переліченими вище матеріалами, доданими на обґрунтування клопотання про арешт майна.

Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК України передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК України).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Враховуючи обставини можливого вчинення злочину, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024001410000008 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме мобільного телефону Tecno Camon 19 Pro модель TecnoCI8n (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який тимчасово вилучений у ході проведення обшуку за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:




ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6783/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 761/35609/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення25.11.2024
Оприлюднено11.12.2024
Номер документу123601023
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —761/35609/24

Ухвала від 25.11.2024

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Рибак Іван Олексійович

Ухвала від 04.10.2024

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Трубніков А. В.

Ухвала від 04.10.2024

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Трубніков А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні