Постанова

від 09.12.2024 по справі 759/20149/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 759/20149/24

№ апеляційного провадження:22-ц/824/17794/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Ул`яновська О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛР ЮА» про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року,

встановив:

у вересні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки в розмірі 90,17 євро та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У своїй апеляційній скарзі позивачка посилається на те, що судом першої інстанції було повернуто позовну заяву з порушенням норм процесуального права та не враховано, що вона звернулась до суду за захистом своїх споживчих прав, а тому звільнена від сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва позовну заяву було залишено без руху.

Вирішуючи питання про залишення без руху позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано вимог статті 175 ЦПК України щодо оформлення позовної заяви, а також в якості учасників справи зазначено інших осіб, вимог до яких не заявлено та процесуальний статус яких не вказано.

05 жовтня 2024 року позивачкою було подано заяву про усунення недоліків разом із позовною заявою у новій редакції. Позивачкою було вказано відповідачем ТОВ «КЛР ЮА», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключено зі складу учасників.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у повному обсязі недоліки позовної заяви усунуті не були, оскільки вона не містить відомостей, передбачених у п.п.6-10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений із порушенням норм процесуального права.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України. Підпунктами 6-10 ч. 3 вказаної статті, про недотримання вимог яких зазначав суд першої інстанції, визначено, що позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач дотрималась вказаних вимог процесуального закону.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала відомості про вжиття нею заходів досудового врегулювання спору, а саме про направлення нею претензії ТОВ «КЛР ЮА». Також позивачем було зазначено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, та підтверджено те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.

Підстави вважати, що оригінали наданих до суду через електронний кабінет копій документів знаходяться не у позивачки, відсутні. При цьому у випадку наявності у суду сумнівів щодо наданих копій документів, він не позбавлений можливості витребувати від позивача їх оригінали.

Так, зі змісту позовної заяви не вбачається зазначення позивачкою орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які вона планує понести. Разом з тим, позивачка вказувала, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а про укладення договору про надання правничої допомоги та понесення нею відповідних витрат не зазначала, що свідчить про те, що понести судові витрати по справі вона не планує.

Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.

Зі змісту ухвали суду першої інстанції про залишення без руху позовної заяви та ухвали суду про її повернення неможливо встановити, які саме недоліки було виявлено судом та яким чином позивачці слід було їх усунути.

Суд першої інстанції не був позбавлений можливості продовжити позивачці термін для усунення недоліків позовної заяви, конкретно вказавши про те, які саме недоліки вона містить, тоді як суд обмежився загальним посиланням на положення ст. 175 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «DeGeouffredelaPradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц вказав на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В даному випадку повернення позовної заяви з підстав недотримання позивачкою вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, без конкретизації таких недоліків, було б проявом надмірного формалізму.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

В даному випадку оскаржувана ухвала суду була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу позивачки слід задовольнити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді