Постанова

від 09.12.2024 по справі 756/2187/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 756/2187/24

номер провадження 22-ц/824/15484/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» Валерія Зукіна

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року /суддя Яценко Н.О./

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач через свого представника адвоката Скрицьку Н.А. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просить суд: стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошові кошти в розмірі 75115 грн.82 коп., з яких 57806 грн. - сума боргу за договором № 48-Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» від 20 січня 2022 року , а також 3325 грн. 18 коп. - три проценти річних та інфляційні втрати - 13984 грн. 64 коп.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором про надання медичної допомоги в розмірі 57806 грн., 3 % річних в розмірі 2911 грн. 28 коп., інфляційні втрати в розмірі 7956 грн., судовий збір в сумі 1107 грн. 32 коп., витрати понесені за отриману правничу допомогу в сумі 5000 грн. В задоволенні інших вимог - відмовлено. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочку судового рішення - відмовлено. /а.с. 222-229/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відмові розстрочити виконання судового рішення, представник ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» В. Зукін звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в цій частині скасувати, відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 4817, 16 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилався на те, що вимоги позивачки про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України задоволенню не підлягали, оскільки такі нарахування є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, тоді як будівля пологового будинку зазнала значних пошкоджень через бойові дії, робота була призупинена і введення військового стану офіційно визнається форс-мажорною обставиною, а тому положення статті 617 ЦК України звільняють ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, про що вже зазначалося у низці постанов Київського апеляційного суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказувала, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, посилання на практику апеляційного суду не заслуговують на увагу в розрізі положень ЦПК України. Наголошувала і на тому, що Київський апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо розстрочення рішення суду першої інстанції. Також просила стягнути 8310 грн витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, сплачених позивачкою за підготовку та подання відзиву.

Апелянт звернувся з поясненнями на відзив, просив зменшити витрати на правову допомогу до 1000 грн, з урахуванням обставин справи, скрутного фінансового становища, співмірності, відсутності складності справи, реальності витрат.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 20.01.2022 року було укладено договір № 48Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет « Комфорт ».

Відповідно до умов договору медичний заклад бере на себе зобов`язання надати пацієнту медичну допомогу.

Згідно п. 8.1 Договору вартість послуг, наданих за цим договором становить 59606 грн.

Крім того, між позивачем та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» укладено договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003576. Агентом страховика виступає ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Страховий платіж в розмірі 1800 грн.

Згідно з п. 8.1, 8.4 договору № 48 Р/01/2022 вартість послуг, наданих за цим договором, становить 91284 грн. та сплачена в якості авансового платежу за попереднім договором № 41 РП/02/2022 від 31.01.2022 року.

Відповідно до рахунку-фактури № 63477 від 01.09.2021 року позивачем сплачено 59606 грн., включаючи страховий платіж 1800 грн. Із них 57806 грн. позивачем сплачено на рахунок відповідача, а сума 1800,00 грн. була сплачена позивачем на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до п. 3.1 Договору № 48 Р/01/2022 від 20.01.2022, медичний заклад зобов`язаний надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу Пацієнту в межах цього Договору.

Пунктами 9.3, 9.4 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього Договору у разі виникнення особливих обставин з об`єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки. До таких обставин віднесено, зокрема війну та воєнні дії.

Відповідно до п. 9.5 Договору, сторона яка не може виконувати свої договірні відносини, внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 Договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити.

Пунктом 11.2 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 8.4 Договору, і діє до остаточного виконання зобов`язань.

Згідно з п. 10.1 Договору, він може бути достроково припинений з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги.

Судом встановлено, що позивачем сплачено відповідачу 57806 грн., а 1800 грн. була оплачена на користь страховика - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Позивач зверталася до відповідача з заявами про повернення грошових коштів, оскільки медичні послуги їй надані не були і дитину вона народжувала в іншому пологовому будинку, разом з тим кошти їй не були повернуті.

Стягуючи 3% річних та інфляційні втрати, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 625 ЦПК України яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до правовідносин, що виникли між сторонами підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України і кошти підлягають стягненню за період, з 17.06.2022 року по 19.02.2024 року 3 % річних, виходячи з наступного розрахунку. Кількість днів прострочення з 17.06.2022 року по 19.02.2024 року (сума боргу 57806 грн., а не 59606 грн., як рахує позивач), а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі - 2911 грн. 28 коп. та інфляційні втрати підлягає стягненню за період з 17.06.2022 року по 31.01.2024 року в розмірі 7956 грн. 76 коп.

Доводи апеляційної скарги, щодо звільнення від відповідальності за ст. 617 ЦК України, не заслуговують на увагу.

Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22).

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання, а даному випадку повенення коштів за ненадані послуги.

Відповідач, вказуючи на те, що з 06 березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через введення воєнного стану на території України, надання пологовим будинком медичної допомоги пораненим військовослужбовцям, територіальній обороні, мирним жителям, породіллі, обстріли будівлі пологового будинку, не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку саме з повернення позивачу коштів за договором.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Київського апеляційного суду по іншим справам за позовами фізичних осіб до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» також відхиляються апеляційним судом як такі, що не ґрунтуються на вимогах ч. 4 ст. 263 ЦПК України, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (а не апеляційних судів).

Відтак, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів, у нього виник обов`язок сплатити позивачу 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які правомірно були стягнуті з нього на користь позивача судом першої інстанції.

Щодо розстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції також правомірно відмовлено, оскільки таке клопотання передчасно подано.

Суд апеляційної інстанції також вважає таке клопотання, заявлене в суді першої інстанції передчасним, неможливість виконання одноразовим платежем остаточного рішення суду підлягає окремому доказуванню, апеляційний суд не змінює рішення суду першої інстанції, а отже і питання розстрочки виконання належить до компетенції суду першої інстанції у відповідності до ст. 435 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Представником позивача заявлено про стягнення 8310 грн витрат на правову допомогу за подання відзиву, за оскарження рішення суду на суму 10 867, 28 грн.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Крім цього, суд враховує те, що правова позиція сторони позивача у справі у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала свої заперечення та інші обставини.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги заперечення відповідача ТОВ «Пологовий Будинок «Лелека» про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що відшкодування заявленої представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт, зважаючи на предмет оскарження - 10 867, 28 грн і зміст відзиву.

Колегія суддів вважає, що з огляду на подані представником позивача процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, з урахуванням відсутності даних щодо витраченого адвокатом часу на відзив, обґрунтованими та справедливими є витрати на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» Валерія Зукіна на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відмови розстрочити виконання рішення - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (ЄДРПОУ 39155132, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) витрати понесені за отриману правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: