Постанова

від 06.12.2024 по справі 359/2689/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 359/2689/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15950/2024Головуючий у суді першої інстанції - Чирка С.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Синиченка О.Ю. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Синиченком Олексієм Юрійовичем, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Релігійної організації "Релігійна Громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви України с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області" до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Релігійна організація «Релігійна Громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви України с.Петропавлівське Бориспільського району Київської області» звернулася до Бориспільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 18.06.2022 протоколом рішення Загальних зборів релігійною громадою Української Православної Церкви Петра і Павла с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області було прийняте рішення про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначено, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київській Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви України (Православної Церкви України).

Крім того, було прийняте рішення про припинення повноважень керівника Релігійної громади відповідача ОСОБА_2 , колишнього настоятеля храму.

21.09.2022 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу. Було змінено інформацію для здійснення зв`язку, змінено відомості про органи управління юридичної особи, змінено керівника юридичної особи, змінено місцезнаходження юридичної особи, змінено найменування юридичної особи, змінено склад засновників, змінено фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також зміни до установчих документів, тощо. Так, керівником та настоятелем з 15.09.2022 є ОСОБА_4 .

Позивачу на праві приватної власності належить будівля церкви загальною площею 198,2 м.кв., нежитлова будівля - недільна школа, загальною площею 142,3 м.кв. гараж, погріб, вбиральня, замощення, огорожа.

Однак, з моменту прийняття рішення Релігійною громадою щодо зміни підлеглості у канонічних і організаційних питаннях та підпорядкування колишній настоятель ОСОБА_2 , умисно почав перешкоджати позивачу вільно користуватись своїм майном. Відповідач всупереч неодноразовим зверненням не звільняє спірне приміщення, не віддає ключі від вхідних дверей храму та приміщення недільної школи, створює релігійній громаді перешкоди в користуванні будівлями. ОСОБА_2 самовільно зачиняє двері храму та нікого в приміщення церкви та недільної школи не пускає. Впродовж тривалого часу парафіяни, маючи у власності ними ж побудовану церкву, змушені в будь-яку погоду і час доби проводити літургію під будівлею храму.

Таким чином, відповідачем самоправно, без відповідної правової підстави було закрито приміщення церкви і здійснюється систематичне порушення права власності позивача, відповідачем самовільно, для проживання його родини, було зайняте приміщення нежитлової споруди - недільної школи. Його відповідач використовує в особистих, приватних цілях для проживання, називаючи це своїм особистим майном. Жодної юридичної підстави, яка надає йому право на проживання в будівлі недільної школи, немає.

У зв`язку з вище вказаним, позивач просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна № 918517532208, а саме будівлею церкви, нежитловою будівлею-недільною школою, гаражем, погребом, вбиральнею, огорожею за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільненням ОСОБА_2 вищевказаних споруд.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.07.2024 позов задоволено. Зобов?язано ОСОБА_2 усунути перешкоди Релігійній організації «Релігійна громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Петропавлівське Бориспільського району Київської області» у здійсненні права користування та розпорядження об?єктом нерухомого майна № 918517532208, а саме будівлею церкви, нежитловою будівлею-недільною школою, гаражем, погребом, вбиральнею, огорожею за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення вищевказаних споруд. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Петропавлівське Бориспільського району Київської області» судовий збір в розмірі 2684 грн. (т. 3, а.с. 72-77).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що відповідач тривалий час проживає у церковному будинку, сплачував витрати на його будівництво та утримання, ремонт майна та інші обов`язкові платежі, тобто має тривалий зв`язок із спірним будинком, як з житлом.

Тобто, тривалий час проживання відповідача у спірному будинку, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати його житлом відповідача у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції допущена необгрунтована відмова у прийнятті доказів відповідача, а також неправильно досліджені та оцінені докази, а в основу мотивувальної частини рішення суду покладені неправдиві показання свідка.

Також, зауважує, що висновок суду першої інстанції про існування порушення права власності позивача через дії відповідача не відповідає обставинами справи, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач, як учасник вищого органу управління позивача, не має права користуватися власністю позивача (т. 3, а.с. 81-102).

Відповідач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2013 на загальних зборах релігійної громади Української Православної Церкви Петра і Павла с. Петровське Бориспільського району Київської області, членами релігійної громади в кількості 14 чоловік, було прийняте рішення збудувати церковний будинок біля церкви та звернутися до Вишиньківської сільської ради щодо внесенні змін до договору оренди земельної ділянки (т.1, а.с.152-153).

Протоколом зборів церковної двадцятки храму Св. Апостолів Петра і Павла від 20.10.2013, де до питань порядку денного було включено будівництво церковного будинку (житлового), прийнято рішення про початок будівництва коробки з весни (т. 1, а.с.154-159).

Рішенням Вишеньківської сільської ради від 25.04.2014 №1146-49-УІ передано в постійне користування Релігійній організації українська православна церква «Петра і Павла» земельну ділянку з кадастровим номером 3220881303:02:004:0014 площею 0,65га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (для будівництва церкви) (т. 1, а.с.173).

18.06.2022 протоколом рішення Загальних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Петра і Павла с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області було прийняте рішення про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначено, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київській Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви України (Православної Церкви України). Крім того прийнято рішення про викладення та прийняття Статуту Релігійної громади в новій редакції. Також припинено повноваження керівника Релігійної громади ОСОБА_2 з 18.06.2022 (т., 1 а.с. 37, 38).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 22.02.2023 вбачається, що зареєстровано Релігійну організацію «Релігійна громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області», далі- скорочено РО «РГ Парафія Апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви ПЦУ ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» керівником та настоятелем з 15.09.2022 року якої є ОСОБА_4 (т., 1 а.с. 22-28).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №320919268 від 24.01.2023, позивачу на праві приватної власності належить будівля церкви загальною площею 198,2 кв.м., недільна школа, загальною площею 142,3 кв.м., гараж, погріб, вбиральня, замощення, огорожа (т., 1 а.с.21).

Актами від 18.02.2023 та 11.03.2023 засвідчено недопуск уповноважених представників вищезазначеної парафії Апостолів Петра і Павла та парафіян до приміщення культової споруди «Церкви Петра і Павла» в с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області, що належить на праві власності Релігійній організації «Релігійна громада парафія Апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української православної церкви (Православна Церква України ) с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області» код ЄДРПОУ 25689876, що чиниться колишнім настоятелем ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушує права власності позивача, а саме без достатніх правових підстав користується вищенаведеними приміщеннями для власних потреб, в тому числі і для свого проживання.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та обгрунтованим, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п 4.1 розділу 4 Статуту релігійної організації «Релігійна Громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви України с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області», релігійна громада здійснює володіння, користування та розпорядження майном, що належить їй на праві власності та інших правових підставах.

Майно Парафії формується з джерел, не заборонених законодавством України, у тому числі за рахунок: безоплатних та благодійних внесків, добровільних пожертвувань юридичних та/або фізичних осіб; продукції (зокрема, релігійного призначення, релігійної літератури тощо) та доходів, одержаних у результаті здійснення нею некомерційної господарської діяльності, а також у результаті здійснення господарської діяльності підприємствами, установами і організаціями, заснованими Парафією; доходів від володіння корпоративними правами; майна, придбаного в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому чинним законодавством України порядку; іншого майна, майнових прав, набутих на підставах, не заборонених чинним законодавством України ( п. 4.2 Статуту).

Положеннями статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.08.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997 №475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Крім того, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13.05.2008 року, п. 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.2010 року).

При цьому, навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, що її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів ст. 8 Конвенції.

Разом з тим, у спірних правовідносинах право позивача як власника спірного майна захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у ряді рішень зауважує, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також встановлені обставини справи, суд першої інстанції, встановивши відсутність жодних правових підстав у відповідача для користування спірними приміщеннями, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди Релігійній організації «Релігійна громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с.Петропавлівське Бориспільського району Київської області» у здійсненні права користування та розпорядження об?єктом нерухомого майна № 918517532208, а саме будівлею церкви, нежитловою будівлею-недільною школою, гаражем, погребом, вбиральнею, огорожею за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення вищевказаних споруд.

Посилання апелянта на те, що він на законних підставах проживає в приміщенні нежитлової споруди недільної школи, колегія суддів відхиляє, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку, відповідач користувався майном церкви, як настоятель храму. Водночас, як вже зазначалося вище, протоколом зборів релігійна громада його усунула та обрала іншого керівника.

Відтак, з цього часу відповідач, як колишній керівник релігійної громади, втратив право користування майном церкви, проте не позбавлений права відвідувати церкву і користуватися церковним майном як член релігійної громади або прихожанин, поряд з іншими громадянами.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що новий керівник релігійної громади, діючи в інтересах релігійної громади, набув право користування майном церкви за рішенням загальних зборів, зобов`язання відповідача, як колишнього керівника релігійної громади, усунути перешкоди у користуванні майном церкви відповідає критерію нагальної суспільної необхідності і направлене виключно на захист інтересів усієї релігійної громади.

Також, слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до даних реєстру дозвільних документів, отриманих з Порталу Єдиної Державної електронної системи у сфері будівництва, 23.04.2015 була подана декларація про початок будівельних робіт Української Православної церкви «Петра і Павла», код будівлі за ДК018 1272.1 «Церкви, собори, костьоли, мечеті, синагоги тощо» Української Православної Церкви «Петра і Павла», декларація про готовність об`єкта до експлуатації подана 18.03.2016. Код будівлі за ДК018 1272.1 «Церкви, собори, костьоли, мечеті, синагоги тощо» згідно даних Державного класифікатора будівель та споруд, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 відноситься до нежитлових будівель.

Також, згідно з даними інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що міститься в матеріалах справи, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 918517532208, тип об`єкта зазначений як громадський будинок Українська православна церква «Петра і Павла», що не є об`єктом житлової нерухомості. Складовою частиною об'єкта нерухомого майна є недільна школа, загальною площею 142,3 кв.м., ці дані відображені також і в технічному паспорті, виготовленому станом на 26.05.2023 та внесеному в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.

З огляду на викладене, у даній справі не встановлено невиправданого втручання у право на володіння житлом, так як нерухоме майно, яким без належних правових підстав користується відповідач, не є житлом, є власністю релігійної громади і остання має право його використовувати задля задоволення духовних потреб громадян України.

Отже, вищевстановлені обставини спростовують доводи апелянта щодо законності проживання та використання у власних інтересах для власного проживання об`єкту, що не відноситься до житлової забудови.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (гуртожииток), тобто він має право користування житлом.

Більш того, встановлено, що відповідач має у власності земельні ділянки для житлового будівництва. Відтак, за наявності у відповідача права користування іншим житлом та права власності на землю з цільовим призначенням для будівництва житла, відсутні належні підстави для висновку про позбавлення відповідача єдиного житла, яке, як встановлено, не відноситься до такого і є нежитловим.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Також, слід наголосити, що наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його запереченнями щодо позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Синиченком Олексієм Юрійовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Релігійної організації "Релігійна Громада Парафія Апостолів Петра і Павла Київської єпархії Української Православної Церкви України с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області" до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 09 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова