Постанова

від 05.12.2024 по справі 922/1335/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1335/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства «АКВА» Шевченківської селищної ради - Жукова В.М., адвокат (ордер від 04.11.2024),

відповідача - акціонерного товариства «Харківобленерго» - Коновалов М.І., адвокат (дов. від 12.06.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу комунального підприємства «АКВА» Шевченківської селищної ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (головуючий суддя: Россолов В.В., судді: Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)

у справі № 922/1335/24

за позовом комунального підприємства «АКВА» Шевченківської селищної ради (далі - КП «АКВА» Шевченківської селищної ради)

до акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго»)

про зобов`язання вчинити певні дії.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

КП «АКВА» Шевченківської селищної ради звернулося до суду з позовом до АТ «Харківобленерго» про зобов`язання відповідача визначити щомісячні обсяги спожитої позивачем електричної енергії за розрахункові місяці, а саме: за квітень, жовтень та листопад 2022 року, за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідач неправомірно не визначив об`єми спожитої (розподіленої) позивачем електричної енергії за договором від 01.01.2019 № 65-478 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за квітень, жовтень та листопад 2022 року окремо, а безпідставно включив споживання за ці місяці в рахунок за листопад 2022 року за ціною листопада 2022 року без урахування вартості електроенергії за попередні місяці. Такі дії, за твердженням позивача, призводять до безпідставно нарахованого доходу електропостачальною організацією, яка постачала електричну енергію за ціною, яка протягом 2022 року неодноразово змінювалася в сторону збільшення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2024 у справі № 922/1335/24 позов задоволено повністю, з посиланням, зокрема, на те, що у даному випадку фактичні покази невідомі за спірні місяці 2022 року, тому Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) передбачає, що після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі, після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача). Отже, оператор системи, тобто відповідач, зобов`язаний був у період дії вказаного Положення визначити обсяги споживання після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі, після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача) без заяви споживача. Для даного способу визначення обсягів подання заяви цим Положенням не передбачається.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Здійснено новий розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою позову у цій справі є те, що всупереч Положенню відповідач неправильно визначив обсяги спожитої електроенергії, що призводить до завищення вартості нарахувань за електроенергію. Тобто, позивач прагне іншого розрахунку, оскільки це безпосередньо впливає на суму оплати. Водночас станом на час ухвалення місцевим господарським судом рішення у справі № 922/1335/24, в інших судових справах № 922/3722/23 та № 922/3726/23 вже був встановлений факт правомірності проведеного розрахунку обсягу розподіленої електричної енергії позивачу на підставі поданих звітів та підписаних актів про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2022 року. Таким чином, взаємозв`язок між цими справами полягає в тому, що у справах № 922/3722/23 та № 922/3726/23 вже надано правову оцінку правомірності визначення щомісячних обсягів спожитої електричної енергії позивачу за квітень, жовтень та листопад 2022 року, та стягнуто, виходячи з цього, заборгованість за спожиту електроенергію на підставі обсягів, які оскаржуються позивачем у справі № 922/1335/24. За висновком суду апеляційної інстанції, обраний позивачем спосіб захисту є превентивним, оскільки спрямований на усунення правової невизначеності в майбутньому, а не на вирішення поточного спору щодо нарахування та стягнення заборгованості за електроенергію. Позивач фактично намагається уточнити та змінити вже визначені обсяги споживання, що впливатимуть на майбутні розрахунки, але не усуває поточних фінансових зобов`язань, які вже стягуються в судових справах № 922/3722/23 та № 922/3726/23, рішення в яких набрали законної сили, де стягнуто заборгованість за спірний період. Судом апеляційної інстанції враховано, що коли кредитор вже ініціював судовий процес і судом винесено рішення про стягнення заборгованості на підставі встановлених обсягів, боржник не може звертатися з окремим позовом, щоб визнати відсутність права вимоги у кредитора або вимагати перегляду обсягів споживання. У ситуації, коли вже існує рішення суду, боржник повинен захищати свої права у відповідному провадженні, заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості, зокрема, доводячи неправильність нарахувань або розрахунків. Таким чином, у світлі принципу правової визначеності (legal certainty) та принципу res judicata, задоволення вимог позивача у даному провадженні не буде належним способом захисту його прав, оскільки питання обсягів спожитої електроенергії та нарахувань заборгованості вже були вирішені і підтверджені судовими рішеннями, які набули законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі КП «АКВА» Шевченківської селищної ради, з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням її уточнення) скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норми права, а саме прецедентів розгляду справ судами, пов`язаних з реалізацією Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 та наслідків застосування цього наказу у вигляді зобов`язання вчинити певні дії.

Доводи інших учасників справи

АТ «Харківобленерго» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням, зокрема на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для надання Верховним Судом висновку щодо приписів наведеного скаржником Положення, з огляду на підстави для відмови судом в задоволенні позову у цій справі - обрання позивачем неналежного способу захисту прав.

Згідно з ухвалою Суду від 02.12.2024 зі справи задоволено заяви КП «АКВА» Шевченківської селищної ради та АТ «Харківобленерго» про участь в судовому засіданні у справі № 922/1335/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відповідно до пункту 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 № 312 позивач приєднався до публічного договору АТ «Харківобленерго» - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщений на офіційному сайті АТ «Харківобленерго», на умовах договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 65-478, що підтверджується заявою - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 65-478 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 3.4 Договору споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.

У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 3.5 Договору визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі, для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом лютого - жовтня 2022 року позивачем звіти про покази засобів обліку не подавались не з вини позивача, у зв`язку з об`єктивними причинами.

Так, 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення на територію України.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що територія Шевченківської селищної територіальної громади, де розташоване підприємство позивача, з перших днів повномасштабного вторгнення (з 26.02.2022) була окупована, та офіційно територію було деокуповано 08.09.2022, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». У період окупації на території Шевченківської селищної територіальної громади, де розташоване підприємство позивача, був відсутній зв`язок та Інтернет. На території самого підприємства постійно знаходилась армія Російської Федерації, працівники підприємства працювали під повним контролем поставлених військових та у цей період у працівників позивача не було доступу до приладів обліку електроенергії, фізичної та технічної можливості передавати у цей період АТ «Харківобленерго» покази обліку електричної енергії. Але в цей період підприємство не зупиняло свою діяльність ні на день, а надання послуг з водопостачання та водовідведення передбачає щоденне використання електроенергії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

У листопаді представниками позивача та відповідача було підписано акт від 30.11.2022 № 65- 478/30112022 про обсяги розподіленої електричної енергії з розбивкою по постачальникам за Договором, згідно з яким станом на 18.11.2022 обсяг розподіленої електричної енергії по постачальнику ПрАТ «Харківенергозбут» становить 32109 кВт/год.

З 18.11.2022 постачальник електричної енергії змінився, покази передано вчасно.

За період лютий - жовтень 2022 року акти про обсяги розподіленої електричної енергії сторонами Договору не підписувалися.

Як вказує позивач у позові, для порівняння з аналогічним періодом: згідно з відомостями про витрати електричної енергії за аналогічний період за листопад 2021 року за Договором фактично спожито 3840 кВт/год.

Покази по постачальнику відповідачем зафіксовано станом на 18.11.2022. Тобто, за 18 днів позивач технічно не міг використати 32109 кВт/год.

За доводам позивача, за умовами Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, відповідач зобов`язаний був визначити обсяг електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).

На запит позивача від 28.02.2024 № 31 до відповідача щодо надання наявної у відповідача інформації щодо:

1. обсягів спожитої (розподіленої) електричної енергії позивачем помісячно за 2022 рік за Договором;

2. поданих позивачем звітів про покази засобів обліку за розрахункові місяці 2022 року за Договором, з наданням копій цих звітів за 2022 рік, -

відповідачем надано довідку про обсяги розподіленої електричної енергії за період з січня 2022 року по грудень 2022 року споживачу - КП «АКВА» Шевченківської селищної ради відповідно до Договору, в якій (довідці) вказано визначені об`єми спожитої електричної енергії за січень, лютий, березень, листопад, грудень 2022 року. Інші місяці: квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень - об`єми не визначено, відповідно напроти цих місяців стоїть 0 кВт споживання.

При цьому надано три звіти за 2022 рік: за січень, листопад та грудень, які надавалися відповідачу позивачем.

У відповіді АТ «Харківобленерго» від 14.03.2024 р № 56РРЕ/49-109 зазначено, що: «У зв`язку з ненаданням звіту про покази засобів обліку, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця».

У відповіді також вказано, що за березень 2022 року звіт надати немає можливості, оскільки немає доступу до архіву. На думку позивача, за березень 2022 обсяг було визначено таким самим способом, як за лютий 2022 року, так як позивачем звіт за березень не подавався.

На підставі викладеного позивач зазначає, що відповідач неправомірно не визначив об`єми спожитої (розподіленої) позивачем електричної енергії за Договором № 65-478 за квітень, жовтень та листопад 2022 року окремо, а безпідставно включив споживання за ці місяці у рахунок за листопад 2022 року за ціною листопада 2022 року без урахування вартості електроенергії за попередні місяці.

Такі дії, за твердженням позивача, призводять до безпідставно нарахованого доходу електропостачальною організацією, яка постачала електричну енергію за ціною, яка протягом 2022 року неодноразово змінювалася в сторону збільшення.

В період не визначення об`ємів розподіленої енергії електропостачальною організацією для позивача було ПрАТ «Харківенергозбут».

Згідно з цінами на електричну енергію, зазначеними на сайті ПрАТ «Харківенергозбут», за квітень 2022 року ціна на електроенергію складала 4 242,720 грн, за травень 2022 року - 3 707,376 грн, за червень 2022 року - 4 070,268 грн, за липень 2022 року - 4 509,564 грн, за серпень 2022 року - 4 425,732 грн, за вересень 2022 року - 4 747,176 грн, за жовтень 2022 року - 5 495,868 грн, за листопад 2022 року - 6 103,908 грн.

Тобто, результатом наведених неправомірних дій відповідача, за доводами позивача, є рахунок ПрАТ «Харківенергозбут», виконаний у листопаді 2022 року, за використані позивачем кВт*год у період часу квітень - листопад 2022 року за ціною листопада 2022 року у розмірі 6 103,908 грн, без урахування вартості електроенергії за попередні місяці 2022 року.

Позивач у своєму позові вказує, що при такому розрахунку несе суттєві збитки, враховуючи, крім того, незадовільний фінансовий стан підприємства після окупації, знищення майна позивача, в тому числі, під час ракетних обстрілів, втрату великої кількості документів, що ускладнює функціонування підприємства, яке є єдиним підприємством, що здійснює надання житлово-комунальних послуг: водопостачання, водовідведення та теплопостачання на території Шевченківської селищної територіальної громади Куп`янського району, та є об`єктом критичної інфраструктури, що становить значний суспільний інтерес.

Позивачем було направлено лист відповідачу від 29.03.2024 № 59, в якому позивач просив визначити обсяги спожитої електричної енергії за квітень, жовтень та листопад 2022 року відповідно до Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148.

Також у листі позивачем запропонований такий розподіл обсягів споживання електричної енергії за Договором без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача:

- квітень 2022 року - 24000 кВт; жовтень 2022 року 5000 кВт; листопад 2022 року - 3109 кВт.

Станом на час подання позову до суду відповіді від АТ «Харківобленерго» до КП «АКВА» Шевченківської селищної ради не надходило.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача визначити щомісячні обсяги спожитої позивачем електричної енергії за розрахункові місяці, а саме: за квітень, жовтень та листопад 2022 року, за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом касаційної скарги КП «АКВА» Шевченківської селищної ради як підставу касаційного оскарження визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, за доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норми права, а саме прецедентів розгляду справ судами, пов`язаних з реалізацією Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 та наслідків застосування цього наказу у вигляді зобов`язання вчинити певні дії.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Як зазначено вище та встановлено судом попередньої інстанції, позивачем у цій справі обрано неналежний спосіб захисту його прав, оскільки питання обсягів спожитої електроенергії та нарахувань заборгованості вже були вирішені і підтверджені судовими рішеннями, які набули законної сили.

За висновком суду апеляційної інстанції, коли кредитор вже ініціював судовий процес і судом винесено рішення про стягнення заборгованості на підставі встановлених обсягів, боржник не може звертатися з окремим позовом, щоб визнати відсутність права вимоги у кредитора або вимагати перегляду обсягів споживання.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором (превентивний спосіб захисту), є належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У ситуації, коли вже існує рішення суду, боржник повинен захищати свої права у відповідному провадженні, заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості, зокрема, доводячи неправильність нарахувань або розрахунків. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Суд зазначає, що доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України не стосуються питання ефективності/неефективності обраного позивачем способу захисту, а фактично спрямовані на вирішення питань по суті спору (безпосереднього застосування приписів Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, яке затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, до спірних правовідносин).

Проте оскільки обрання позивачем у цій справі неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові, то зазначене виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки аргументам скаржника, які стосуються безпосередньо суті спору.

При цьому висновок суду апеляційної інстанції (який не спростований скаржником у передбаченому процесуальним законом порядку) стосовно уникнення множинності спорів концептуально узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема у пунктах 57, 64 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Отже, зважаючи на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту прав, доводи скаржника щодо необхідності формування висновку з питань застосування приписів наведеного вище Положення до спірних правовідносин, колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Інших підстав касаційного оскарження, визначених ГПК України, касаційна скарга КП «АКВА» Шевченківської селищної ради не містить.

Доводи, викладені АТ «Харківобленерго» у відзиві на касаційну скаргу щодо необґрунтованості доводів касаційної скарги та відсутність підстав для надання Верховним Судом висновку щодо приписів наведеного скаржником Положення, з огляду на підстави для відмови судом в задоволенні позову у цій справі - обрання позивачем неналежного способу захисту прав, - знайшли своє підтвердження.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновку суду попередньої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту прав, та не довів у зазначеному аспекті неправильного застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «АКВА» Шевченківської селищної ради залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/1335/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок