Постанова

від 03.12.2024 по справі 922/5379/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5379/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Зубрич Д. О.,

відповідача за первісним позовом -Лисенко В. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Аюпової Р. М.

від 25.04.2024 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Істоміна О. А., Медуниця О. Є., Радіонова О. О.

від 14.08.2024

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

про стягнення шкоди у розмірі 16 223 572,59 грн

та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 616 421,73 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 16 223 572,59 грн майнової шкоди, з яких: 14 602 108,16 грн - втрати газу, спричинені внаслідок аварії на газопроводі, 1 621 464,76 грн - витрати на відновлення пошкодженого газопроводу.

В свою чергу Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 616 421,73 грн (вартість відновлення пошкодженого каналізаційного колектору).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12.05.2023 було виявлено руйнування Північного колектору Глибокого Яру від проспекту Гагаріна до вулиці Комунальної на ділянці в районі проспекту Гагаріна, 201-Б, глибиною до 5 метрів, обвал ґрунту на ділянці 300 погонних метрів.

Зазначені споруди належать на праві господарського відання Комунальному підприємству "Харківводоканал" на підставі договору про передачу майна на праві господарського відання №641 від 27.10.1997.

Вздовж проїжджої частини проспекту Гагаріна в м. Харкові, зокрема в районі аварійної ділянки, проходять споруди інженерних мереж Комунального підприємства "Харківводоканал" та Акціонерного товариства "Харківміськгаз".

В зв`язку із вищевказаною аварійною ситуацією, яка могла призвести до порушення (зупинки) безперервного процесу відведення стоків від споживачів, і, як наслідок, призвести до затоплення прилеглих територій каналізаційними стоками з усіма наслідками екологічного та санітарного характеру, на підставі рішення позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Харківської міської ради, було визначено здійснити термінові заходи щодо недопущення розвитку аварії та виникнення надзвичайної ситуації на Північному колекторі Глибокого Яру, що відображено в протоколі №4 від 15.05.2023.

На виконання рішення Харківської міської ради Комунальне підприємство «Харківводоканал» приступило до виконання аварійних робіт з відновлення пошкодженого каналізаційного колектору. В порушення ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» роботи з відновлення каналізаційного колектору проводились без укріплення стінок виїмки глибиною до 5 метрів; а також без отримання відповідачем за первісним позовом погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ відповідно до пунктів 7 та 8 глави 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем. Порушення працівниками Комунального підприємства «Харківводоканал» Державних будівельних норм призвело до розриву по зварному з`єднанню газової труби середнього тиску діаметром 700 мм та витоку газу.

13.06.2023 працівниками Акціонерного товариства «Харківміськгаз» видано та вручено під розпис відповідальній особі Комунального підприємства «Харківводоканал» попередження щодо заборони проведення будь-яких земляних, монтажних та інших робіт, пов`язаних з розриттям ґрунту в місцях проходження підземних газопроводів без письмового дозволу і без присутності представника Оператора ГРМ.

20.06.2023 о 19:05 до аварійно-диспетчерської служби Акціонерного товариства «Харківміськгаз» надійшла аварійна заявка №4044 від диспетчера Комунального підприємства «Харківводоканал» Дейко тел. 15-33 про механічне пошкодження працівниками Комунального підприємства «Харківводоканал» газопроводу середнього тиску, діаметром 700 мм за адресою пр. Гагаріна, 193-201.

20.06.2023 о 19:15 працівниками аварійної бригади Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних мереж «Харківміськгаз», які прибули на місце аварії та здійснили обстеження, встановлено, що пошкоджено газопровід середнього тиску діаметром 700 мм по пр-т. Гагаріна, у м. Харкові, який знаходився на балансі Акціонерного товариства «Харківміськгаз», інвентарний номер 0202****50**16, державний код 163450000330200420, також фахівцями позивача за первісним позовом було виявлено витік газу внаслідок механічного пошкодження газопроводу середнього тиску.

За розрахунками позивача за первісним позовом вартість аварійно-відновлювальних робіт із заміни пошкодженої ділянки газопроводу середнього тиску діаметром 700 мм складає 1 621 464,76 грн, вартість збитків, зумовлених витоком газу з пошкодженого газопроводу - 14 602 108,16 грн. Позивачем наданий розрахунок об`ємів витоку газу відповідно до пунктів 6, 7 розділу 4 глави 11 Кодексу газорозподільних систем об`єм витоку (витрати) природного газу.

Відповідно до розрахунку вартості втрат природного газу Акціонерного товариства «Харківміськгаз» від 20.06.2023, ціна газу при прориві газопроводу визначена за ціною договору купівлі-продажу №101/ПГ-3760-ОГРМ від 20.12.2022, укладеного між Акціонерним товариством «Харківміськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Витрати по аварійно-відновлювальним роботам, з усунення наслідків аварії на газопроводі, склали 1 621 464,76 грн, що підтверджується довідкою про витрати, пов`язані з аварійно-відновлювальними роботами, актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2023, відомістю ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2023, кошторисом на будівельні роботи №02-001-001.

Робітниками Акціонерного товариства «Харківміськгаз» були проведені роботи по ліквідації аварії з витоку природного газу, але приблизно 20.06.2023 о 22:20 год відбулось загоряння залишків природного газу, що знаходився в трубі.

Відповідно до акта про пожежу від 20.06.2023, який складений комісією у складі Головного інспектора ВЗНС по Слобідському району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області, представника Акціонерного товариства "Харківміськгаз" та Фізичної особи - підприємця Демченко О.М., повідомлення про пожежу надійшло 20.06.2023 о 22-25 год, місце виникнення пожежі - зварювальне з`єднання металевої труби газопроводу 700 мм, пожежу локалізовано 21.06.2023 о 07-25 год, а ліквідовано 21.06.2023 о 09-55 год. Пожежею знищено, в тому числі, ділянку пластикової каналізаційної мережі діаметром 1200 мм.

Внаслідок загоряння газу було знищено ділянку каналізаційного колектору марки SPIRO загальною довжиною 42 метри (7 блоків по 6 метрів), яка була укладена на заміну зруйнованого залізобетонного каналізаційного колектору 1962 року введення в експлуатацію. Пошкоджена ділянка каналізаційного колектору зазнала термічного впливу, внаслідок чого була пошкоджена пластикова захисна оболонка колектору і подальша його експлуатація стала неможливою та підлягала заміні.

Комунальне підприємство "Харківводоканал" виконало роботи із демонтажу пошкоджених внаслідок пожежі блоків каналізаційного колектору SPIRO та укладки нових блоків каналізаційного колектору також марки SPIRO діаметром 1200 мм.

Відповідно до наданих відповідачем за первісним позовом копій документів первинного бухгалтерського обліку та висновку експерта №23024 від 06.12.2023 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», яким проводилось економічне дослідження на замовлення Комунального підприємства "Харківводоканал", розрахунок розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, на підставі наданих замовником документів становить 1 616 421,73 грн. Представником позивача за первісним позовом заперечувався факт завдання шкоди майну відповідача за первісним позовом, в зв`язку з відсутністю каналізаційного колектору в місці виникнення пожежі.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/5379/23 первісний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" 16 223 572,59 грн майнової шкоди, з яких: 14 602 108,16 грн - втрати газу, спричинені внаслідок аварії на газопроводі, 1 621 464,76 грн - витрати на відновлення пошкодженого газопроводу. Зустрічний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" матеріальну шкоду в розмірі 1 616 421,73 грн (вартість відновлення пошкодженого каналізаційного колектору).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- всупереч законодавчо встановленому порядку, працівники Комунального підприємства "Харківводоканал" виконували земляні роботи бурильною установкою, без відповідних дозволів та за відсутності представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз";

- внаслідок грубого порушення технології розробки та ведення земельних робіт працівниками Комунального підприємства "Харківводоканал" із застосуванням установки повздовжнього безтраншейного буріння, стався зсув ґрунту, який призвів до механічного пошкодження з розривом та деформацією газопроводу середнього тиску;

- перевіривши розрахунок вартості втрат природного газу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, у відповідності до пункту 6 розділу 4 глава 11 Кодексу газорозподільних систем, відтак, розрахунковий об`єм витоку (витрати) природного газу в даній аварійній ситуації, через пошкодження газопроводу, становить 692,507 тис. м. куб;

- відповідно до розрахунку вартості втрат природного газу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" від 20.06.2023, ціна газу при прориві газопроводу визначена за ціною договору купівлі-продажу № 101/ПГ-3760-ОГРМ від 20.12.2022, укладеного між Акціонерним товариством «Харківміськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- витрати по аварійно-відновлювальним роботам, з усунення наслідків аварії на газопроводі, склали 1 621 464,76 грн, що підтверджується довідкою про витрати, пов`язані з аварійно-відновлювальними роботами, актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2023, відомістю ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2023, кошторисом на будівельні роботи № 02-001-001;

- позивачем за первісним позовом доведено повний склад цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування завданої йому шкоди;

- з наданого до матеріалів зустрічного позову звіту про причину виникнення пожежі від 22.06.2023, який виконаний Відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Слобідському району Харківської міської територіальної громади вбачається, що ймовірною причиною виникнення пожежі на газопроводі середнього тиску діаметром 700 мм є дія джерела запалювання електричної природи. Також в обґрунтування зустрічного позову, позивачем надано висновок № В/13-2023 від 29.06.2023, який виконаний дослідно-випробувальною лабораторією Центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Харківській області, з якого вбачається, що зона утворення первинного вогнища пожежі (виникнення первинного горіння) знаходилася в місці розгерметизації газової мережі по зварювальному шву. Наявна велика ймовірність виникнення горіння внаслідок дії джерела запалювання електричної природи;

- внаслідок загоряння газу, було знищено ділянку каналізаційного колектору марки SPIRO загальною довжиною 42 метри (7 блоків по 6 метрів), яка була укладена на заміну зруйнованого залізобетонного каналізаційного колектору 1962 року введення в експлуатацію. Пошкоджена ділянка каналізаційного колектору зазнала термічного впливу, внаслідок чого була пошкоджена пластикова захисна оболонка колектору і подальша його експлуатація стала неможливою та підлягала заміні;

- Комунальне підприємство "Харківводоканал" виконало роботи із демонтажу пошкоджених внаслідок пожежі блоків каналізаційного колектору SPIRO та укладки нових блоків каналізаційного колектору також марки SPIRO діаметром 1200 мм;

- відповідно до висновку експерта № 23024 від 06.12.2023 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», яким проводилось економічне дослідження на замовлення Комунального підприємства "Харківводоканал", розрахунок розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, на підставі наданих замовником документів становить 1 616 421, 73 грн;

- дані з акта про пожежу, зі звіту про причину виникнення пожежі та висновку про дослідження пожежі, свідчать про те, що руйнівним фактором був термічний вплив на навколишнє середовище, підтверджують спосіб руйнування пластикового колектору внаслідок пожежі з осередком у місці роз`єднання газової труби;

- позивачем за зустрічним позовом також надано до суду висновок експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення експертного комплексного комісійного пожежно-технічного та інженерно-технічного дослідження безпеки життєдіяльності № 23023 від 19.04.2024, висновки якого свідчать про наступне: "1. Технічною причиною пожежі (загоряння природного газу на ділянці газового трубопроводу "дефлаграційного вибуху"), що виникла орієнтовно о 22:30 год. 20.06.2023 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 201-Б, є займання газоповітряної суміші найбільш ймовірно під впливом непередбачуваного іскрового розряду, який виник від низки можливих чинників, що викладені в дослідницькій частині висновку. 2. В обсязі наданих матеріалів встановлено, що дії (бездіяльність) осіб АТ "Харківміськгаз", відповідальних за належне утримання підземних колодязів з запірною арматурою (засувками), знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків (тривале горіння газової суміші) від пожежі внаслідок довготривалого припинення газопостачання на дільницю пошкодженого магістрального газопроводу за рахунок незадовільного стану колодязя з запірною арматурою (засувками)";

- враховуючи те, що одна із засувок на газопроводі середнього тиску поряд з пошкодженим каналізаційним колектором була затоплена, що не спростовано відповідачем за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" матеріальної шкоди в розмірі 1 616 421,73 грн.

Постановою від 14.08.2024 Східний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/5379/23 в частині стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" 14 602 108,16 грн - втрат газу, які спричинені внаслідок аварії на газопроводі. Прийняв в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" в частині стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" 14 602 108,16 грн - втрат газу, які спричинені внаслідок аварії на газопроводі, відмовив. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/5379/23 залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- матеріали справи містять численні фото та відеоматеріали, які дозволяють зробити висновок про відсутність укріплення стінок траншеї (котловану), і в судовому засіданні представниками відповідача за первісним позовом не спростовано даний висновок. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про наявність вини відповідача за первісним позовом у завданні шкоди майну позивача за первісним позовом у вигляді пошкодження труби газопроводу середнього тиску, але за іншими підставами, які викладені у постанові;

- перевіривши розрахунки суми робіт на відновлення газопроводу середнього тиску діаметром 700 мм, колегія суддів дійшла висновку про їх арифметичну вірність та належне їх підтвердження відповідними бухгалтерськими документами;

- норми Кодексу газорозподільних систем безумовно встановлюють обов`язок Оператора ГРМ організовувати у складі підприємства аварійно-диспетчерські підрозділи (служби), діяльність яких обумовлюється планом локалізації і ліквідації аварій та планом взаємодії служб екстреного виклику інших організацій (локальними нормативними документами). Проте, матеріали справи не містять копій вищевказаних локальних нормативних документів, складених підприємством позивача за первісним позовом. В ході судового засідання представником позивача за первісним позовом не спростовані заперечення відповідача за первісним позовом про відсутність плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків;

- враховуючи надану відповідачем за первісним позовом копію листа ГУ ДСНС України в Харківській області №65020-797/65112 від 26.01.2024, колегія суддів приходить до висновку про наявність порушень Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" приписів нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність аварійно-диспетчерських служб підприємства позивача за первісним позовом;

- окремо слід зазначити, що відповідно до приписів пунктів 8.8, 8.10 глави VIII Правил безпеки систем газопостачання, пункту 9 глави ХІІІ Кодексу ГРС, вбачається, що працівники аварійно-диспетчерських бригад Оператора ГРМ повинні бути належним чином споряджені та бути обізнані із місцем та характеристиками споруд, що експлуатується Оператором ГРМ, негайно вживати заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, висновки господарського суду про те, що правилами безпеки систем газопостачання, Кодексом ГРМ, Законом України «Про ринок природного газу» не встановлено вимог до тривалості локалізації та ліквідації наслідків аварій, є хибним;

- крім того, господарським судом при розгляді зустрічного позову зроблено вірні висновки про наявність в діях працівників Оператора ГРМ порушень, які призвели до тривалого витікання газу. Так, у висновку експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" за результатами проведення експертного комплексного комісійного пожежно-технічного та інженерно-технічного дослідження безпеки життєдіяльності №23023 від 19.04.2024, зазначено про наявність води у підземному колодязі з запірною арматурою (засувкою), що унеможливлювало своєчасне перекриття даної засувки та є порушенням пункту 2.11 Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, які затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010 №11;

- таким чином, висновки господарського суду про наявність вини Комунального підприємства «Харківводоканал» у завданні шкоди у вигляді витоку газу протягом тривалого часу не знаходять підтвердження у доказах, що містять матеріали справи;

- натомість колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем за первісним позовом норм, що регулюють діяльність аварійно-рятувальних служб підприємства, неналежного утримання споруд та устаткування газорозподільних систем, що могло призвести до неможливості вжити заходи з негайного, у найкоротший час припинення витоку газу, тобто локалізації аварійної ситуації;

- також, колегія суддів критично ставиться до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку обсягів втраченого внаслідок аварії газу, враховуючи невідповідність кількості отворів, через які відбувався виток газу, відсутність документального обґрунтування даних, які використовувались в розрахунку. Визначення об`єму витоку газу за формулою з пункту 6 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем можливо виключно за наявності акта про порушення, який не був складений, як того вимагають приписи пункту 1 глави І розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. Відсутність же акта про порушення виключає правомірність застосування формули, наведеної у пункті 6 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, тобто застосування наведеної формули для розрахунку витоку газу є неправомірним;

- господарським судом зроблено вірні висновки про порушення АТ "Харківміськгаз" встановлених норм утримання споруд газорозподільних мереж, зокрема пункту 2.11 Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, що призвело до неможливості в найкоротші строки виконати перекриття аварійної ділянки та припинити виток газу за допомогою запірної арматури (засувок), що у наслідку призвело в подальшому до загоряння газової суміші та вибуху, яким було пошкоджено пластиковий колектор марки SPIRO діаметром 1200 мм. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, а також з розрахунком суми завданої майнової шкоди у сумі 1 616 421,73 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить: скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 922/5379/23 в частині задоволення зустрічної позовної заяви; скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі №922/5379/23 в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства "Харківводоканал" 14 602 108,16 грн втрат газу, які спричинені внаслідок аварії на газопроводі; прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовільнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:

- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: судом апеляційної інстанції застосовано статтю 1166 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15, від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц;

- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутність висновку Верховного Суду в частині застосування пункту 1 глави 1 розділу ХІ, пунктів 6-7 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30.09.2015.

Крім того, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" повторно зауважило, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили приписи статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час ухвалення оскаржуваних рішень не надали належної правової оцінки письмовим доказам у справі в їх сукупності, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Комунальне підприємство "Харківводоканал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15, від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц, щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

У справі № 686/10520/15, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Судами першої та апеляційної інстанцій у позові відмовлено. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що: відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суди не спростували факт залиття квартири ОСОБА_3 саме з квартири ОСОБА_4, який встановлений актом ЖЕК від 28 листопада 2013 року № 6, а відповідач ОСОБА_4 не спростував презумпцію своєї вини; відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 січня 2016 року № 78/15 вартість відновлювального ремонту приміщень (ванної та туалетної кімнат) квартири ОСОБА_3 становить 1 309 грн. Оскільки у позовній заяві ОСОБА_3 просив стягнути майнову шкоду у розмірі 700 грн, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 700 грн; оскільки позивачу спричинено душевні страждання, яких він зазнав у зв`язку із залиттям квартири, враховуючи вимоги розумності і справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

У справі № 922/2026/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що: апеляційним судом встановлено, що за своїм змістом постанова Апеляційного суду Харківської області від 31.01.2015 не встановлює фактичні обставини вини водія ОСОБА_6 та вчинення останнім адміністративного правопорушення (протиправність дій працівника Фірми), а встановлює лише обставини невинуватості ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП; крім того, зазначення Апеляційним судом Харківської області у постанові, що в діях іншого учасника ДТП ОСОБА_7 вбачаються ознаки порушення пунктів 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, визнано апеляційним господарським судом судженням суду, а не встановленим фактом; таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що Товариством у даній справі пред`явлено позов за відсутності та недоведеності всіх обов`язкових підстав для деліктної відповідальності Фірми, а саме протиправності дій її працівника та вини такого працівника у заподіянні шкоди майну Товариства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У справі № 910/19960/15, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про відшкодування шкоди та зобов`язання Державної казначейської служби України безспірно списати з відповідного казначейського рахунку Державної фіскальної служби України та перерахувати зазначені кошти на рахунок позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб Державної фіскальної служби України в рамках кримінального провадження були пошкоджені речі позивача (шкіряні та хутряні вироби), які були вилучені під час проведення обшуку та повернені із дефектами, що є шкодою, яка підлягає відшкодуванню. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що: колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо того, що з огляду на встановлені обставини справи, а саме не промисловий характер дефектів товару та виникнення їх (дефектів) під час знаходження речей на зберіганні у відповідача-1, у контексті нормативних приписів, що покладають на відповідач-1 обов`язок забезпечити схоронність вилучених речей від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, має місце бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України, які не виконали відповідний обов`язок, який перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням речей; при цьому, колегія суддів не погодилася із висновком апеляційного господарського суду та відповідними доводами відповідача-1 про відсутність вини та причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною позивачу шкодою та діями відповідача-1, оскільки він не відповідає положенням частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, який покладає обов`язок доведення відсутності вини на відповідача, та не підтверджується матеріалами справи.

У справі № 686/11256/16-ц, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про солідарне стягнення збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири, та моральної шкоди. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено частково. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що: встановивши те, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачами; відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Проаналізувавши зміст наведених постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, та зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається (з урахуванням встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні рішень) за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку, що вказані справи є неподібними до спірних правовідносин, адже різняться підставами позову та фактично-доказовою базою; рішення у справах ухвалені за іншого правового регулювання та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність як за правовим регулюванням, так і за змістовним критерієм.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про стягнення вартості втрат газу, спричинених внаслідок аварії на газопроводі, неправильно застосував пункту 1 глави 1 розділу ХІ, пунктів 6-7 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30.09.2015, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про стягнення вартості втрат газу, спричинених внаслідок аварії на газопроводі, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем визначений обов`язок Оператора ГРМ мати, в тому числі, у своєму складі аварійно-диспетчерські служби та інші виробничі підрозділи, у тому числі кваліфікований персонал, необхідні для належної експлуатації газорозподільних систем.

Пунктами 1, 2 глави 2 розділу III Кодексу газорозподільних систем встановлений обов`язок оператора ГРМ із забезпечення попереджувальних заходів для безаварійної експлуатації газорозподільних систем та локалізацію і ліквідацію аварійних ситуацій в газорозподільній системі; а також для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій Оператором ГРМ організовуються підрозділи аварійно-диспетчерської служби (АДС) з цілодобовою роботою, включаючи вихідні та святкові дні.

Окрім того, пунктом 4 глави 2 розділу III Кодексу газорозподільних систем визначено, що діяльність аварійних бригад з локалізації і ліквідації аварійних ситуацій повинна обумовлюватися планом локалізації і ліквідації аварій та планом взаємодії служб екстреного виклику інших організацій, розробленими Оператором ГРМ з урахуванням місцевих умов.

Приписами пункту 9 розділу XIII Кодексу газорозподільних систем визначено, що у разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці функціонування ГРМ, Оператор ГРМ негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши наведені норми суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони безумовно встановлюють обов`язок Оператора ГРМ організовувати у складі підприємства аварійно-диспетчерські підрозділи (служби), діяльність яких обумовлюється планом локалізації і ліквідації аварій та планом взаємодії служб екстреного виклику інших організацій (локальними нормативними документами).

Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять копій вищевказаних локальних нормативних документів, складених підприємством позивача за первісним позовом. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в ході судового засідання представником позивача за первісним позовом не спростовані заперечення відповідача за первісним позовом про відсутність плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків.

Разом з тим, враховуючи надану відповідачем за первісним позовом копію листа ГУ ДСНС України в Харківській області №65020-797/65112 від 26.01.2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність порушень Акціонерним товариством «Харківміськгаз» приписів нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність аварійно-диспетчерських служб підприємства позивача за первісним позовом.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що Правилами безпеки систем газопостачання, Кодексом газорозподільних систем, Законом України «Про ринок природного газу» не встановлено вимог до тривалості локалізації та ліквідації наслідків аварій з огляду на приписи пунктів 8.8, 8.10 розділу VIII Правил безпеки систем газопостачання, пункту 9 розділу XIII Кодексу газорозподільних систем, якими передбачено, що працівники аварійно-диспетчерських бригад Оператора ГРМ повинні бути належним чином споряджені та бути обізнані із місцем та характеристиками споруд, що експлуатується Оператором ГРМ, негайно вживати заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду, зробленими при розгляді зустрічного позову, про наявність в діях працівників Оператора ГРМ порушень, які призвели до тривалого витікання газу. Так, у висновку експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" за результатами проведення експертного комплексного комісійного пожежно-технічного та інженерно-технічного дослідження безпеки життєдіяльності №23023 від 19.04.2024, зазначено про наявність води у підземному колодязі з запірною арматурою (засувкою), що унеможливлювало своєчасне перекриття даної засувки та є порушенням пункту 2.11 Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, які затверджені Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010 №11.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки місцевого господарського суду про наявність вини Комунального підприємства «Харківодоканал» у завданні шкоди у вигляді витоку газу протягом тривалого часу не знаходять підтвердження у доказах, що містять матеріали справи.

Натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення позивачем за первісним позовом норм, що регулюють діяльність аварійно-рятувальних служб підприємства, неналежного утримання споруд та устаткування газорозподільних систем, що могло призвести до неможливості вжити заходи з негайного, у найкоротший час припинення витоку газу, тобто локалізації аварійної ситуації.

Касаційна скарга не містить доводів з обґрунтуванням підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо непогодження із такими висновками суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення об`єму витоку газу за формулою, наведеною у пункті 6 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем можливо виключно за наявності акта про порушення, який не був складений, як того вимагають приписи пункту 1 глави І розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. В свою чергу, відсутність акта про порушення, за висновками апеляційного господарського суду, виключає правомірність застосування формули, наведеною у пункті 6 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, тобто застосування наведеної формули для розрахунку витоку газу є неправомірним.

Так, відповідно до пункту 1 глави І розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу. При виявленні порушень по ГДП, ВБМ чи суміжному Оператору ГРМ, об`єкт якого підключений до ГРМ, дії та принципи щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу зазначеним суб`єктам аналогічні діям та принципам, визначеним цим розділом до споживача та несанкціонованого споживача.

Згідно із пунктом 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.

Отже, положення пункту 1 глави І розділу ХІ та пункту 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачають складання акта про порушення щодо споживача або несанкціонованого споживача.

Водночас, у цій справі позовні вимоги про стягнення вартості втрат природного газу заявлені до Комунального підприємства «Харківводоканал», яке не є споживачем або несанкціонованим споживачем у розумінні наведених положень Кодексу газорозподільних систем, і ці втрати природного газу обґрунтовані пошкодженням газопроводу.

На такі правовідносини розповсюджується пункт 7 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, яким передбачено, що об`єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.

При цьому, ні пунктом 7 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем ні іншими нормами Кодексу газорозподільних систем не передбачено обов`язок представників Оператора ГРМ складати акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу, за пошкодження газопроводу третіми особами.

Отже, доводи скаржника про неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 1 глави 1 розділу ХІ, пунктів 6-7 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем знайшли своє підтвердження.

Однак, дане порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки суд апеляційної інстанції встановив відсутність вини Комунального підприємства "Харківводоканал" у завданні шкоди у вигляді витоку газу протягом тривалого часу та дійшов висновку про порушення позивачем за первісним позовом норм, що регулюють діяльність аварійно-рятувальних служб підприємства, неналежного утримання споруд та устаткування газорозподільних систем, що могло призвести до неможливості вжити заходи з негайного, у найкоротший час припинення витоку газу, тобто локалізації аварійної ситуації. При цьому, як вже було зазначено, касаційна скарга не містить доводів з обґрунтуванням підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо непогодження із такими висновками суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, у Суду відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства "Харківводоканал" 14 602 108,16 грн втрат газу, які спричинені внаслідок аварії на газопроводі.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили приписи статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/5379/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 922/5379/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 922/5379/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 922/5379/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 922/5379/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова