Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/6555/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6555/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників сторін:

ТОВ "РІТ-Україна ПЛЮС" - Владимирова В.В.,

ТОВ "РІТ-УКРАЇНА" - Галетій І.І.,

Державна податкова служба України - Слив`юк С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТ-Україна ПЛЮС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024

у справі № 910/6555/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТ-Україна ПЛЮС».

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Голосієво».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 здійснено заміну назви боржника у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Школа активної дитини Голосієво» на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІТ-Україна ПЛЮС» (далі - ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС», боржник).

Ухвалою попереднього засідання від 02.08.2021 ТОВ «РІТ Україна» визнано конкурсним кредитором ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» на загальну суму 11 108 241,60 грн, а саме: 81 240,00 грн - перша черга (судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, авансування винагороди арбітражного керуючого, судовий збір за подання кредиторської заяви), 11027001,60 грн - четверта черга (586 000, 00 грн - основний борг, визнаний ухвалою суду про відкриття провадження у справі про банкрутство; 10 441 001,60 грн - основний борг, додатково заявлені грошові вимоги), затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» відповідно до п. 1 резолютивної частини цієї ухвали, вирішено інші процедурні питання.

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022, зокрема, визнано банкрутом ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» арбітражну керуючу Бєлову Олену Анатоліївну.

17.11.2023 від Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України ( далі - ГУ ДПС у місті Києві, Управління) надійшла заява про визнання кредитором ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» на суму 5 247 360,00 грн. Заявлені грошові вимоги до боржника ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні від 16.06.2023 № 00420090702.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Головним державним інспектором відділу перевірок у сфері маркетингу та реклами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м.Києві та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері маркетингу та реклами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м.Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РІТ-УКРАЇНА ПЛЮС». Перевірка проводилась з 18.05.2023 по 24.05.2023.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» від 31.05.2023 №40736/26-15-07-02-06-03/43391710.

Акт перевірки був отриманий 31.05.2023 представником боржника за довіреністю - Мостіпанською А.В.

Як вбачається з висновку акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС»:

- пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК), підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК, пункту 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, статті 4 Закону України «Про фінансовий облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2021 року на 4 197 888 грн;

- пункту 49.1. підпункту 49.18.3., пункту 49.18. статті 49 ПК, в результаті чого встановлено неподання податкової звітності за 1 півріччя 2021 року.

На підставі вищезазначеного акта винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 00420090702 від 16.06.2023 на загальну суму 5 247 360,00 гривень, з яких нараховано основний борг за податковими зобов`язаннями на суму 4197888,00 гривень та штрафні санкції в сумі 1 049 472,00 гривень.

Заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у місті Києві до боржника ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні від 16.06.2023 № 00420090702.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.12.2023 відмовив ГУ ДПС у місті Києві, відокремленому підрозділу ДПС у визнанні кредитором ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» на загальну суму 5 252 728,00 грн.

В обґрунтування висновку про відмову зазначив, що грошове зобов`язання за заявленими кредиторськими вимогами ГУ ДПС у місті Києві, яке ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні від 16.06.2023 № 00420090702, виникло після визнання ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тому в силу положення частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства у ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» не може виникати жодних додаткових зобов`язань з дня винесення постанови господарським судом про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 26.01.2022.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ГУ ДПС у місті Києві звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 скасував та ухвалив нове рішення. Визнав ГУ ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС кредитором з грошовими вимогами до ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» у сумі 5 247 360,00 грн.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи постанову констатував, що нарахування заборгованості здійснено на підставі податкового повідомлення-рішення (форми «Р») № 00420090702 від 16.06.2023 на загальну суму 5 247 360,00 грн, винесеного на підставі акта від 31.05.2023 за результатами перевірки, яким встановлено порушення ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС» за 1 півріччя 2021 року, тобто нарахування заборгованості здійснено за період до моменту відкриття провадження про банкрутство.

Короткий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

ТОВ "РІТ-Україна ПЛЮС" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 в силі в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС у визнанні кредитором ТОВ «PIT-Україна ПЛЮС».

В обґрунтування підстав зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - незастосування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду, та у відповідних постановах Верховного Суду у справах № 916/3743/19, №922/3062/20, № 922/2632/20, №904/3214/18, №904/1693/19, та обставини, визначені пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було наведено жодних підстав для визнання податкового органу кредитором, не надано оцінку жодному доводу боржника, а формальне зазначення про «нарахування заборгованості здійснено до моменту відкриття провадження про банкрутство» тільки свідчить про те, що не було досліджено характер правовідносин між боржником, його кредиторами та контролюючим органом.

Крім того, скаржник повідомляє, що податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №00420090702 оскаржується у Київському окружному адміністративному суді. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 320/48054/23 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС», розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відтак, грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 16.06.2023 № 00420090702 є неузгодженим; визнання неузгодженого грошового зобов`язання ГУ ДПС у місті Києві порушить права та інтереси решти кредиторів ТОВ «РІТ-Україна ПЛЮС», вимоги яких є безспірними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ГУ ДПС у місті Києві подало відзив, в якому не погоджується з викладеним в касаційній скарзі, просить відмовити в її задоволені, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 залишити без змін.

Користуючись правом, передбаченим частиною 2 статті 42 ГПК України, Управління надало додаткові пояснення щодо суті порушень, встановлених під час проведеної Управлінням перевірки, та щодо визнання безнадійної заборгованості при поворотній фінансовій допомозі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14).

Абзацом 11 частини 1 статті 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).

Пунктом 14 статті 39 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 статті 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у частині 1 статті 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 частини 4 статті 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами частини 6 статті 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного ч. 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з вимог КУзПБ обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18).

Відтак, саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Слід також зазначити, що норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.

Предметом судового розгляду у даному випадку є заява ГУ ДПС у м. Києві з кредиторськими вимогами до боржника - ТОВ «PIT-Україна ПЛЮС» у загальному розмірі 5 247 360,00 грн, які складаються з 4197888,00 грн основного боргу та 1049 472,00 грн штрафних санкцій.

В їх обґрунтування ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що заборгованість у ТОВ «PIT-Україна ПЛЮС» виникла до моменту визнання банкрутом, оскільки податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №00420090702, винесене на підставі Акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «PIT-Україна ПЛЮС» від 31.05.2023 №40736/26-15-07-02-06-03/43391710, яким встановлено такі порушення, як: заниження податку на прибуток за 1 квартал 2021 року та не подання податкової звітності за 1 півріччя 2021 року, тобто до визнання ТОВ «РІТ- Україна ПЛЮС» банкрутом (26.01.2022).

Місцевий господарський суд, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника за ППР від 16.06.2023, із застосуванням положень статті 59 КУзПБ вважав податкове зобов`язання кредитора таким, що виникло після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, не здійснив правового аналізу заявлених кредиторських вимог податкового органу, нарахованих штрафних санкцій та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань).

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що кредиторські вимоги ДПС не є такими, що додатково виникли у розумінні статті 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо застосування положень статті 59 КУзПБ.

Між тим, і суд першої інстанції, і апеляційний суд, надали оцінку заявленим грошовим вимогам податкового органу лише на предмет застосування положень КУзПБ при визначенні характеру (конкурсні чи поточні) грошових вимог податкового органу, які складають зобов`язання боржника як платника податку зі сплаті податків і зборів.

Тоді як було зазначено вище, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 зазначено про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник в запереченнях щодо вищезазначених обставин кредитора, зазначав, що при винесенні податкового повідомлення-рішення Управлінням не було враховано зустрічне зарахування, як погашення заборгованості по позиці. Вказував, що враховуючи положення пункту 3.7 Договору оренди, статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України, а також обставини неповернення поворотної фінансової допомоги ТОВ «РІТ-УКРАЇНА» листом від 20.04.2021 заявила про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог ТОВ «РІТ-УКРАЇНА» до Платника податків згідно із договором №07/2020/ФД поворотної фінансової допомоги від 19.03.2020 у розмірі 12 310 598,40 грн; та вимог Платника податків до ТОВ «РІТ-УКРАЇНА» щодо відшкодування вартості поліпшень громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами, літ. «А», загальною площею 1098,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Римського- Корсакова, буд. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2103710980000, які неможливо відокремити без завдання шкоди цьому нерухомому майну, відповідно до переліку (додається) у розмірі 12310 598,40 грн.

Таким чином, за доводами боржника, розмір неповерненої поворотної фінансової допомоги зменшився на розмір зарахування зустрічних однорідних вимог - 12310598,40 гри, що не було відображено в Акті перевірки та податкового повідомлення-рішення та складає -11011 001,60 грн.

Вказані обставини покладено боржником в основу поданої до адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 № 00420090702, на підставі якого Управлінням заявлено грошові вимоги до боржника.

Втім, постановляючи ухвалу та ухвалюючи постанову за результатами розгляду заяви Управління з грошовими вимогами до боржника суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили зміст наданих податковим органом акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, не надали належну оцінку обставинам щодо підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру та відповідності чинному законодавству, їх правової природи та обґрунтованості на підставі поданих документів, попри аргументи боржника в запереченнях проти них.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок надання правового аналізу заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що прийняті в даній справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині грошових вимог Управління не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, адже, як було зазначено вище, оцінка заявленим вимогами була надана судами лише на предмет застосування положень статті 59 КУзПБ.

Водночас, не з`ясування фактичних обставин стосовно встановлення підстав, розміру та моменту виникнення грошових вимог податкового органу до боржника, та доказів на їх підтвердження, свідчить про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції як про визнання, так і про відмову у визнанні вказаних вимог Управління у цій справі.

Крім того, ні судом першої, ні апеляційної інстанції не було досліджено та не надано вмотивованих відповідей на заперечення боржника щодо зазначених кредитором обставин.

Разом з тим, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому прийняті ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій щодо кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також враховуючи обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог податкового органу до боржника у цій справі про банкрутство, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТ-Україна ПЛЮС" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/6555/21 скасувати.

3. Справу № 910/6555/21 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Білоус В.В.

Картере В.І.