Окрема думка

від 12.11.2024 по справі 922/1064/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1064/24

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случа О. В.

до ухвали Верховного Суду від 12.11.2024

за заявою фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 922/1064/24

за позовом фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича

до Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича,

про переведення прав та обов`язків покупця за договором та визнання окремої частини договору недійсною,

Судове рішення

12.11.2024 ухвалою Верховного Суду відмовлено в ухваленні додаткової постанови за заявою фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на судові рішення за наслідками вирішення питання про забезпечення позову у справі № 922/1064/24.

Ухвала мотивована тим, що вирішення питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, якими вирішено питання про забезпечення позову, не відповідає положенням статті 129 Господарського процесуального кодексу України і на цьому етапі судового провадження є передчасним.

Суть окремої думки

Не погоджуюсь із зазначеною ухвалою і вважаю, що Суд не міг ухвалювати відповідне рішення без відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 910/12504/21 і від 16.02.2022 у справі № 910/12405/21, якими судові витрати після перегляду в касаційному порядку судових рішень про забезпечення позову (і їх скасування) покладено на заявника таких заходів, а також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 911/880/23 (пункт 37), від 30.05.2024 у справі № 916/2027/23 (пункт 7.1), від 06.06.2024 у справі № 904/6234/23 (пункт 7.1), від 06.11.2024 у справі № 910/7485/24 (пункт 6.1) , від 07.11.2024 у справі № 925/740/24 (пункт 9), якими за результатами перегляду в касаційному порядку судових рішень про забезпечення позову (і залишення їх без змін) судові витрати покладено на скаржника.

Також хибними вважаю посилання Суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 ("питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору з ухваленням рішення суду"), оскільки безпосередньо із зацитованої частини цього судового рішення Великої Палати Верховного Суду вбачається, що остання не виходила із виключності зазначених у ній же випадків, про що свідчить наявність у відповідній частині тексту вставного слова / прислівника «зазвичай» (більше того, в зазначеній постанові ситуація, аналогічна ситуації у справі № 922/1064/24, не розглядалася, з подібних підстав у розподілі судових витрат не відмовлено).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України мав передати цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суддя Верховного Суду О. В. Случ