Ухвала

від 27.11.2024 по справі 917/1154/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1154/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Кременчуцької гімназії № 20

Кременчуцької міської ради

Кременчуцького району

Полтавської області - не з`явився,

Полтавського обласного комунального

виробничого підприємства теплового

господарства «Полтаватеплоенерго» - Данілової Н. Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької гімназії №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 (у складі колегії суддів: Стойка О. В. (головуючий), Радіонова О. О., Попков Д. О.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 (суддя Ківшик О. В.)

у справі № 917/1154/23

за позовом Кременчуцької гімназії №20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Кременчуцька гімназія № 20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Гімназія) звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, встановленого Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» з початку опалювального сезону 2022 року здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за двоставковим тарифом, який є значно вищим ніж одноставковий тариф, що діяв для позивача станом на 24.02.2022.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів апеляційної та першої інстанцій, у вересні 2024 року Гімназія подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1154/23 за касаційною скаргою Гімназії на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2024.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У судовому засіданні 20.11.2024 у справі № 917/1154/23 за касаційною скаргою Гімназії оголошено перерву до 27.11.2024.

Гімназія у судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Гімназії ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що Гімназія не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Гімназії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Гімназії на праві оперативного управління належить приміщення за адресою: вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук. До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»). Але, починаючи з опалювального періоду 2022-2023 років, позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є відповідач.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 «Про встановлення ТОВ « Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 за № 1867 «Про встановлення ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів» з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.

Зазначеними рішеннями для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав з 25.10.2021 2 862,85 грн за 1 Гкал, а з 30.12.2021 - 3 281,22 грн за 1 Гкал. Такий тариф застосовувався до позивача на час введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), що підтверджується відповідним рахунком, направленим позивачу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє до тепер.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було повністю зруйновано, через що останнє припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану» рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 (пункт 1).

Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (набрав чинності 19.08.2022) запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання. Так, статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішенням Полтавської обласної ради від 22.09.2022 № 473 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально- методичний центр з газової безпеки».

В подальшому, рішенням Полтавської обласної ради від 14.10.2022 № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», прийнятим на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (пункт 1); вирішено після затвердження акту приймання-передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» (пункт 4).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 «Про визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов`язків згідно чинного законодавства.

Надалі рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508» внесено зміни до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508, зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574 «Про початок опалюваного періоду 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у Кременчуцькій міській територіальній громаді», опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01.11.2022.

01.11.2022 між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та Гімназією (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7106, відповідно до умов якого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщення споживача за адресою: вул. Академіка Маслова (Радянська), 12 школа № 20, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 1).

Пунктом 33 договору передбачено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 136 068,84 грн /Гкал/год (без ПДВ).

В розрахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (пункт 34 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 (згідно частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін (пункти 43, 44 договору).

Вказаний договір підписано представникам сторін та скріплено печатками сторін.

У 2023 році між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 7106, відповідно до умов якої пункт 33 договору викладено у наступній редакції: «Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).».

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Сторони домовились, що умови даної додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023 (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України) (пункт 3 додаткової угоди).

30.01.2023 між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та Гімназією (замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7106/2023, відповідно до умов якого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов`язується з 01.01.2023 по 31.12.2023 постачати позивачу теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

У Пункті 1.2. договору сторони погодили кількість товарної продукції: очікувані обсяги постачання теплової енергії з 01.01.2023 по 31.12.2023 становлять 379,000 Гкал.

Згідно з пунктом 3.1 договору сума цього договору становить 1 048 836,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 174 806,00 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися, виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції. Керуючись пунктом 7 статті 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», сторони погодили, що у разі зміни регульованих цін (тарифів) на теплову енергію, яка постачається на підставі договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ціна на такий товар може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками і є невід`ємною частиною договору.

Отже, починаючи з 01.11.2022 відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу згідно з укладеним договором № 7106 та з 01.01.2023 згідно з договором № 7106/2023, що визнається сторонами у справі.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» направило Гімназії рахунки на оплату теплової енергії, поставленої за договором від 01.11.2022 № 7106, в яких була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу 2 197,08 грн без ПДВ) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу 136 068,84 грн без ПДВ).

У цих рахунках відповідачем були застосовані тарифи, визначені у Додатку 1 до рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (далі - рішення Полтавської обласної ради № 477), яке було опубліковане на офіційному сайті Полтавської обласної ради.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, у справі № 440/6193/23 відмовлено у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», про визнання протиправним та нечинним пункт 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в частині встановлення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «Для потреб бюджетних установ» відповідно до Додатку 1 до цього рішення.

Вважаючи здійснені ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» розрахунки такими, що суперечать приписам статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», Гімназія звернулась до суду з відповідними позовними вимогами.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою, відповідач самостійно не встановлює тарифи на постачання теплової енергії споживачам, а отже, і не може самостійно їх змінювати; у договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 7106 та договорі про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 30.01.2023 № 7106/2023, укладених вже під час дії в Україні воєнного стану, сторони погодили застосування саме тих тарифів, які відповідають тарифам, встановленим у рішенні Полтавської обласної ради № 477, які залишилися на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286, що були введені в дію з 01.11.2021, тобто ці тарифи не змінювались (не підвищувались) після набрання чинності Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», отже підстави для постачання позивачу теплової енергії за тарифами, які були встановлені для іншого суб`єкта господарювання - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», а також для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Полтавською обласною радою, у відповідача відсутні.

У поданій касаційній скарзі Гімназія на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 та порушення норм процесуального права, зокрема частини 4 статті 236 ГПК України.

Також Гімназія у касаційній скарзі послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції Закону від 30.06.2023 № 3220-ІХ)у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції Закону від 30.06.2023 № 3220-ІХ), постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану».

Разом з тим у справі № 917/1154/23, що розглядається, правовідносини стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих/отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу, тоді як у справі № 917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.

Отже, правовідносини у справі № 917/730/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 917/1154/23, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 (пункт 18.8) зазначено, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору.

Водночас у справі № 917/730/23 (постанова від 04.04.2024), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд не формував висновку щодо питання застосування статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», на неоднакове застосування яких вказує скаржник у касаційній скарзі у справі, що розглядається, а з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, зазначив про те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній, що не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, та виснував про недоведеність скаржником необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми права (статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (зі змінами)) у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Також, на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Гімназія, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції Закону від 30.06.2023 № 3220-ІХ) у правовідносинах, які виникли між суб`єктами господарювання у сфері постачання теплової енергії та надання послуг з постачання теплової енергії під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо з`ясування наявності/відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначає таке.

Надаючи оцінку наведеним вище доводам скаржника, Верховний Суд встановив, що у касаційному порядку переглядалася справа № 917/1389/23 за позовом Кременчуцької гімназії № 31 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача.

Позовні вимоги у зазначеній справі були обґрунтовані позивачем аналогічними підставами, що й у справі № 917/1154/23, що розглядається.

За результатами розгляду справи № 917/1389/23 Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 дійшов висновку про незастосовність норми статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» до подібних правовідносин, зокрема, зазначивши таке:

«Відповідно до змісту частини першої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на:

послуги з розподілу природного газу;

теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас до частини 1 зазначеної статті Закону були внесені зміни згідно із Законом України від 30.06.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» (набрав чинності з 27.07.2023) та викладено статтю 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» у такій редакції:

«Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення».

За доводами позивача, відповідач всупереч мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, який встановлений згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з початку опалювального сезону 2022-2023 здійснює нарахування позивачу плати за надані послуги за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв станом на 24.02.2022, та самочинно, без відповідного погодження визначив позивачу двоставковий тариф (у той час як раніше для позивача діяв одноставковий тариф).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Отже, тариф (ціна) на теплову енергію нерозривно пов`язаний з особою, яка здійснює виробництво, транспортування, постачання такої теплової енергії.

Частиною третьою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Приписами статті 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Частиною третьою статті 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання (статті 190 ГК України).

Державні регульовані ціни, у розумінні частин першої-другої статті 191 ГК України, запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» та іншими законами.

Пунктом 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції від 03.04.2019 № 291), визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, КП «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області; згідно зі статутом КП «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада; тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою; застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку № 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477; тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а, отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука; тариф КП «Полтаватеплоенерго» єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

Суд зазначає, що стаття 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:

- містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;

- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин».

Таким чином, у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 917/1389/23 у подібних правовідносинах сформовано висновок щодо застосування положень статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», про відсутність якого зазначає скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій у справі № 917/1154/23, що розглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду у зазначеній вище справі, а підстави для відступу від таких висновків відсутні.

Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Гімназії з підстав, передбачених пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцької гімназії № 20 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 у справі № 917/1154/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко