Постанова

від 04.12.2024 по справі 295/13519/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 295/13519/22

провадження № 61-9593 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2023 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Павицької Т. М., Галацевич О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , третя особа -служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 12 березня 2014 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У грудні 2021 року відповідачка залишила їхнє спільне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та переїхала проживати до іншого чоловіка. Між ним та ОСОБА_2 було досягнуто усної згоди щодо місця проживання доньок з ним за вказаною адресою. Періодично діти відвідують матір. Після чергового відвідування дітьми матері остання повідомила про намір звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей.

Вказував, що самостійно матеріально утримує дочок, піклується про них, займається їх вихованням. Мати дітей має можливість бачитися з ними, перешкод у спілкуванні між ними він не чинить.

Стверджував, що відповідачка у достатній мірі не приділяє належної уваги та турботи своїм дітям, відтак, визначення місця проживання дітей з ним відповідатиме якнайкращім інтересам дітей.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовомдо ОСОБА_1 , третя особа -служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що з 12 березня 2014 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року у справі № 295/9771/22 шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано.

Зазначала, що створила іншу сім`ю та проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Вказане житлове приміщення має належний стан та облаштоване під потреби дітей й забезпечення комфортних умов їхнього проживання. Її новий чоловік характеризується позитивно, не має шкідливих звичок та має постійну роботу, є відповідальним чоловіком та турботливим батьком. Між ним та доньками існують гарні товариські стосунки, адже він піклується про ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як рідний батько, проводить з ними час, бере участь у їх вихованні та матеріальному утриманні.

Також зазначала, що перебуває у стані вагітності, на цей час не працює, а отже має можливість проводити увесь свій час разом з доньками, приділяти їм достатньо уваги та турботи.

Вважала, що визначення місця проживання дітей з батьком суперечитиме інтересам дітей, адже ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, палить, часто вживає міцні напої у присутності дітей, про що останні неодноразово повідомляли. ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Також зазначала, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, закликає доньок не спілкуватися з нею та не відвідувати її.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суди виходили із того, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей, обидва батьки характеризуються позитивно, мають психоемоційний зв`язок з дітьми, надають їм свою любов та турботу, контролюють та цікавляться їх навчанням та відповідально ставляться до їх виховання, проте визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дітей.

Відхиляючи висновок органу опіки та піклуваннявід 05 липня 2023 року № 871, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що основним аргументом для прийняття органом рішення про доцільність визначення місця проживання дітей разом з батьком зазначено відсутність у матері власного житла та самостійного доходу. Водночас, висновок не містить й відомостей про розмір доходу батька та місця його отримання, наявності у батька власного житла.

Із наданих сторонами доказів судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку, який належить його матері ОСОБА_7 , доказів щодо його доходу матеріали справи не містять, що позабавляє суд можливості визначити їх достатність для утримання двох дітей. Мати дітей ОСОБА_3 проживає в орендованій квартирі. Відсутність у неї доходу є тимчасовою обставиною, зумовленою перебуванням у відпустці по догляду за дитиною, водночас її чоловік ОСОБА_8 має достатній дохід для утримання сім`ї. З вітчимом у дітей склалися доброзичливі стосунки.

Суди зауважили, що відсутність у сторін власного житла ставить їх в рівні умови щодо вказаних обставин, проте зібрані у справі докази свідчать про те, що і батьком, і матір`ю, за місцем проживання кожного з них, створено належні умови для проживання дітей. Визнаючи місце проживання дітей з матір`ю, суди виходили із більшої прихильності дітей саме до матері.

Окремо суд першої інстанції зазначив, що визначення місця проживання дітей з одним із батьків ніяким чином не перешкоджає іншому із батьків брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дітей, спілкуванні з ними, що передбачено чинним законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його первісного позову, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 08 вересня 2021 року у справі №607/25451/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 20 січня 2022 року у справі № 761/43925/19, від 22 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, від 10 січня 2024 року у справі №183/3958/20,

від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 295/13519/22 із Богунського районного суду м. Житомира.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що з вересня 2021 року діти постійно проживають разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , де створено належні умови для їх розвитку, виховання та піклування, забезпечення належного фізичного та психічного здоров`я. При цьому ОСОБА_2 не позбавлена можливості брати участь у вихованні дітей, бачитись з ними і запорошати їх до себе на кілька днів, як це було впродовж 2021-2024 років, і такий порядок зустрічей він вважає найприйнятнішим для дітей на цей час.

Вважає, що визначення місця проживання дітей з матір`ю, яка не має власного доходу та житла, не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Суди безпідставно не врахували обґрунтований висновок органу опіки та піклування від 05 липня 2023 року № 871 щодо доцільності визначення місця проживання дітей з ним, не вислухали думку дітей, а також не дослідили належним чином інформацію про проведення психодіагностування від 19 квітня 2024 року № 807, дійшли помилкових висновків про прихильність дітей саме до матері. При цьому судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дітей, ніж залишення їх проживати разом з батьком у звичному для них середовищі, в якому вони проживають від народження. ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дітей з батьком буде суперечити інтересам дітей та найкращому забезпеченню потреб та інтересів дітей батьком.

Також суди не врахували, що він має постійне місце роботи та сталий заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи та забезпечує належне виховання та матеріальне утримання доньок.

Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, відповідно до якої при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не розглянув можливість застосування принципу спільної фізичної опіки батька та матері з почерговим проживанням дітей за місцем їх реєстрації та проживання із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та з матір`ю ОСОБА_2 за її фактичним місцем проживання, за відповідним графіком та з урахуванням бажання дітей.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Горлов Є. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані рішення суду апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Суди надали належну оцінку висновку органу опіки та піклування та правильно визначили місце проживання дітей разом з матір`ю, що відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Звертає увагу на те, що на цей час ОСОБА_2 має самостійний дохід, а тому відповідні доводи касаційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та визначення місця проживання дітей з батьком.

Також зазначає, що протягом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій діти перебували як у матері, так і у батька, діти спілкуються з обома батьками, які по черзі заводять/забирають їх зі школи тощо.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 березня 2014 року, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року у справі № 295/9771/22 розірвано.

У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони разом із дітьми проживали у належному матері ОСОБА_1 житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 . Діти зареєстровані за вказаною адресою.

Восени 2021 року ОСОБА_2 залишила вказане житлове приміщення, обравши інше місце проживання та на цей час безкоштовно користується квартирою АДРЕСА_2 .

На даний час діти навчаються у ліцеї № 15 м. Житомира.

Акт обстеження умов проживання, затверджений начальником служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради від 22 вересня 2022 року, містить інформацію про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , створено належні умови проживання, наявні усі побутові зручності, зокрема окрема кімната для дітей, окремі спальні місця, місця для навчання та гри й відпочинку, наявні продукти харчування та готові страви, іграшки, канцелярія (а. с. 26, т. 1).

Акт обстеження умов матеріально-побутових умов, складений комісією ліцею № 15 м. Житомира, в якому навчається малолітня ОСОБА_5 , також містить інформацію про належні матеріально-побутові умови проживання за вказаною адресою (а. с. 111, т. 1).

ОСОБА_1 працює у ПП «Справжня імперія вікон» на посаді монтажника-складальника металопластикових конструкцій. За місцем роботи характеризується позитивно, врівноважений, спокійний, має добрі стосунки з колегами по роботі, користується авторитетом у колективі, випадків порушення трудової дисципліни не було, шкідливих звичок не має (а. с. 27, 28, т. 1).

12 лютого 2013 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП.

В суді першої інстанції досліджувався відеозапис, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 у присутності дітей перебував у стані алкогольного сп`яніння та вживав алкогольні напої (а. с. 96, т. 1).

Із виписки з медичної картки амбулаторного хворого убачається, що ОСОБА_2 27 квітня 2022 року зверталася до амбулаторно-поліклінічного закладу з приводу різаної рани н/3 правого передпліччя (порізала руку склом). Хвора вела себе агресивно, висловлювалася нецензурною лайкою, з рота відчувався запах алкоголю, на зауваження не реагувала (а. с. 25, т. 2).

Наявна в матеріалах справи характеристика ОСОБА_9 , надана за місцем навчання дитини (ліцей № 15 м. Житомира), свідчить про те, що дівчинка за час навчання зарекомендувала себе як старанна, активна, комунікабельна учениця, має значні успіхи у засвоєнні програмного матеріалу. Доброзичлива, наполеглива, справедлива, користується авторитетом серед однокласників, є лідером у дружньому спілкуванні, бере активну участь у громадському житті класу, до доручень ставиться відповідально. Батько систематично контролює навчання доньки та відповідально ставиться до її виховання, надає допомогу класному керівнику та виконує рекомендації вчителя. До навчального закладу, вранці, та після занять, в кінці дня, забирає додому тато або бабуся ОСОБА_7 один раз дитину забирала мати.(а. с. 112, т. 1).

Характеристика на неповнолітню ОСОБА_10 , надана 09 грудня 2022 року Житомирським дошкільним навчальним закладом № 40, який на той час відвідувала дівчинка, містить інформацію про те, що дитина добра, чуттєва, спокійна, активна, неконфліктна, життєрадісна, має стійкий інтерес до пізнавальної діяльності. У дитини сформовані життєво важливі уміння і навички, система ціннісних ставлень до світу та самої себе. Дівчинка виховується у повній сім`ї. Сім`я ОСОБА_11 матеріально забезпечена. За період перебування дитини у навчальному закладі мати та батько цікавляться діяльністю дитини, беруть активну участь в освітньо-виховному процесі, відвідують всі заходи для батьків, виконують рекомендації педагогів. З вересня 2022 року приводить та забирає дитину з дошкільного закладу батько, квитанції щодо оплати за харчування в закладі та відвідування гуртків надає батько (а. с. 113, т. 1).

У висновку органу опіки та піклування Житомирської міської ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету міськради від 05 липня 2023 року № 871 (а. с. 30-32, т. 2) зазначено, що після проведених психологічних методів діагностики психоемоційного стану ОСОБА_9 та активного вислуховування було з`ясовано, що дитина наразі перебуває у невизначеному стані через необхідність вибору свого місця проживання. Вона однаково любить обох батьків, має прив`язаність до них, проте емоційно близьким членом своєї сім`ї вважає матір, яка проживає окремо. Зі слів ОСОБА_5 можна зробити висновок, що вона хоче проживати з матір`ю, однак вона також не бажає розривати свої контакти з татом та його родиною, вона планує часто навідувати, проводити з ними вільний час, спілкуватися. Але у неї переживання, що через її рішення тато може образитися і змінити ставлення до неї.

Результати проективної методики «Малюнок сім`ї» вказують на те, що центральне місце у житті дитини займає мама, дівчинка хоче бути схожою на неї, наслідує її. Промальовані елементи на малюнках також вказують на потребу в підвищеній увазі з боку батьків, пошук надійного становища у своєму колі, підтриманні позитивних контактів з усіма членами сім`ї. Малюнок за проективною методикою «Три дерева» трактується психоемоційною близькістю дитини до матері та символізує потребу в її увазі, любові та турботі. У свою чергу, проективна методика також вказує на пошук опори та підтримки з боку батька дитини. В коментарях ОСОБА_5 зауважила, що хотіла б, щоб батьки знову були разом, проте це не може бути реальністю. Виконуючи завдання за методикою «Незакінчені речення», вона з теплотою та трепетом згадувала моменти, коли батьки проживали разом та неодноразово зауважила, що це і було її щасливе дитинство.

Міжособистісні стосунки в сім`ї як матері, так і батька, є доброзичливими відносно дитини. Коли дитина перебуває у матері, мати активно займається її розвитком, створює максимально комфортні умови для її перебування, проводить багато вільного часу з дочкою, цікавиться рівнем її знань та її успішністю у школі. Коли дитина проживає у тата, ОСОБА_5 також забезпечена усім необхідним, проте, зі слів дитини, вони проводять мало часу разом, оскільки тато багато працює, навчальну успішність та досягнення контролює бабуся з боку батька, яка проживає разом з ними.

Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають змогу безперешкодно спілкуватися та відвідувати обох батьків за домовленістю між ними та з врахуванням їх інтересів.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 від 23 червня 2023 року, наданого Житомирським міським центром соціальних служб міської ради, батько має самостійний та стабільний дохід, зареєстрований та проживає у частині приватного будинку, що належить бабусі дітей ОСОБА_7 , зі всіма побутовими зручностями. У квартирі обладнано окрему кімнату для обох дітей із засобами дистанційного навчання.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 від 23 червня 2023 року, наданого Житомирським міським центром соціальних служб міської ради, мати разом з новонародженою дитиною ОСОБА_12 та співмешканцем ОСОБА_8 проживають в орендованій двокімнатній квартирі, у якій створено належні умови проживання, наявні усі побутові зручності. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають окрему кімнату, у якій наявні необхідні для навчання та відпочинку меблі, засоби дистанційного навчання. ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, родина фактично проживає за рахунок коштів співмешканця ОСОБА_8 , який не має офіційного доходу.

Органом опіки та піклування також зазначено, що відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських обов`язків чи аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров`я, неможливості утримувати дітей чи приділяти достатню увагу їх вихованню, навчанню та духовному розвитку.

Зважаючи на викладені вище факти та обставини, відсутність у ОСОБА_2 власного житла та самостійного доходу, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з батьком.

Характеристики ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за місцем їх навчання містять інформацію про те, що діти доброзичливі, наполегливі, користуються авторитетом серед однокласників, легко засвоюють навчальний матеріал. Батьки цікавляться навчанням ОСОБА_6 . До навчального закладу вранці та після занять в кінці дня ОСОБА_6 супроводжують тато або мама, бабуся або дідусь, співмешканець мами (за попереднім узгодженням та телефонним попередженням мами).

Батько систематично контролює навчання ОСОБА_5 та відповідально ставиться до її виховання. Час від часу мама цікавиться дитиною.

До навчального закладу вранці та після заняття в кінці дня ОСОБА_5 забирав додому тато, декілька разів забирала мама, бабуся та дідусь.

На стадії апеляційного перегляду судом також досліджувалася інформація про проведення психодіагностування дітей, надана службою (управлінням) у справах дітей 19 квітня 2024 року. Зокрема психологом зазначено, що з пояснень дітей зрозуміло, що батьки доброзичливо ставляться до дівчат. Вони вільно до власних потреб, бажань та за домовленістю між батьками, можуть жити два тижні у матері, а потім два тижні у тата або навпаки. З їх слів, вони почуваються комфортно як у матері, так і у батька, хоча не дуже задоволені розлученням батьків. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 досі таємно мріють, щоб мама і тато жили разом, і у них буде все як раніше. Коли діти перебувають у матері, вона максимально піклується про дівчат, створюючи комфортні умови для їх перебування, займається розвитком дітей та турбується про успішність в школі. Коли дівчата перебувають у тата, вони також забезпечені усім необхідним для проживання та розвитку.

Проведені психодіагностичні методики та тести свідчать про те, що діти мають ознаки тривожності та розгубленості, які можуть бути пов`язані з розлученням батьків та змінами соціальних та міжособистісних зв`язків у родині. У ОСОБА_5 на малюнку є: її фігура, фігура матері, маленької сестрички та вітчима ОСОБА_1, а постать батька відсутня, що вказує на те, що мати є значимою особою в житті дитини. З матір`ю у ОСОБА_6 сформована позитивна емоційна прив`язаність, також прослідковується формування доброзичливо-приязних стосунків з вітчимом ОСОБА_1. На малюнках вищезазначених діагностичних методик ОСОБА_5 зображені постаті матері, батька, сестер, дідуся, бабусі, а постать самої дівчинки на малюнку відсутня, що може свідчити про цінність родинних зв`язків з матір`ю, батьком й іншими близькими людьми, але водночас присутнє несвідоме бажання дитини емоційно дистанціюватись від цього ж оточення, що вказує на наявність внутрішніх протиріч щодо сім`ї.

На малюку методики «Два будиночки» ОСОБА_6 розмістила себе, свою матір, сестер, вітчима ОСОБА_1 в червоному будиночку, що означає - дівчинка прихильна до цих людей. Вони для неї є соціально значимими людьми.

ОСОБА_5 на малюку методики «Два будиночки» розмістила у червоному будиночку себе, свою матір, батька, сестер, що означає - дівчинка прихильна саме до цих людей, для неї є соціально значимими саме ці люди.

Під час консультаційного процесу також піднімалося питання про можливість визначення постійного місця проживання, на що діти зреагували насторожено та збентежено, що вказувало на негативне сприйняття такої думки. Однак у випадку необхідності вибору місця проживання, ОСОБА_5 зазначила, що хотіла б більше жити у тата, тому що там для неї комфортніше, там її друзі, школа, речі, все їй знайомо, але це не виключає спілкування з мамою, сестричками, яких вона дуже любить. ОСОБА_6, навпаки, хотіла б жити у мами, їй більше подобається жити з мамою та її сім`єю, однак спілкування з татом теж хотіла б підтримувати. Дівчатам важливо, щоб кожен з батьків був у їхньому житті.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, як мінімум, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: а) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; б) стосунки між дитиною і батьками в минулому; в) бажання батьків бути опікунами; г) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; ґ) бажання дитини.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах(відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існує тривалий спір щодо визначення місця проживання їх спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони не змогли узгодити спірні питання щодо порядку участі кожного з них у вихованні та утриманні дітей в позасудовому порядку.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що як батько, так і мати дітей належним чином ставляться до виконання батьківських обов`язків, мають бажання виховувати дітей, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, створили належні умови для виховання та розвитку дітей. Сторони проживають в одному населеному пункті, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дітей.

Обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком чи з матір`ю, у цій справі не встановлено.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо забезпечення якнайкращих інтересів дітей при визначенні місця їх проживання з матір`ю виходили із прихильності дітей саме до матері.

Водночас, на стадії апеляційного перегляду справи суду надана інформація про проведення психодіагностування дітей від 19 квітня 2024 року № 807 (а. с. 34-36, т. 3), у якій психологом, зокрема зазначено, що з пояснень дітей відомо, що батьки доброзичливо до них ставляться; діти відповідно до власних потреб, бажань та за домовленістю між батьками можуть жити два тижні у матері, а потім два тижні у батька та навпаки. Зі слів дітей, вони комфортно почуваються як у матері, так і у батька, хоча не дуже задоволені розлученням батьків. Коли діти перебувають у матері, вона максимально про них піклується, створюючи комфортні умови для їх перебування, займається розвитком дітей та турбується про успішність в школі. Коли дівчата перебувають у батька, вони також забезпечені усім необхідним для проживання та розвитку.

Під час консультаційного процесу також піднімалося питання щодо можливості визначення постійного місця проживання дітей, на що діти зреагували насторожено та збентежено, однак у разі необхідності вибору місця проживання, ОСОБА_5 зазначила, що хотіла б проживати у батька, тому що там для неї комфортніше, там її друзі, школа, речі, все їй знайомо, але не виключає можливості спілкування з мамою, сестричками, яких вона дуже любить. ОСОБА_6 , навпаки, хотіла б проживати з мамою та її сім`єю, однак спілкування з батьком теж хотіла б підтримувати. Дівчатам важливо, щоб кожен з батьків був у їхньому житті.

Визначаючи місце проживання дітей, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вказані обставини, не врахували пояснення дітей щодо вибору місця проживання з урахуванням особистої прихильності кожної дитини до батьків, не дослідили обставини почергового проживання дітей у кожного з батьків та не надали їм оцінку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення місця проживання спільних дітей з матір`ю, зазначив, що навіть після набрання рішенням законної сили діти проживають разом з ним. При цьому ОСОБА_2 бере участь у вихованні дітей, періодично з ними зустрічається, забирає до себе на кілька днів і такий порядок зустрічей та участі матері у вихованні дітей склався з 2021 року. Вказує, що суд апеляційної інстанції не розглянув питання про доцільність застосування у даному випадку моделі спільної фізичної опіки батька та матері з почерговим проживанням дітей за місцем їх реєстрації та проживання із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та з матір`ю ОСОБА_2 за її фактичним місцем проживання, за відповідним графіком та з урахуванням бажання дітей.

ОСОБА_2 не надала суду актуальних пояснень, зокрема щодо виконання судового рішення або неможливості його виконання через певні перешкоди.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільна фізична опіка (розподіл батьківського часу) розглядається як координація між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність, у свою чергу, підтримувати та допомагати один одному, особливо у період воєнного стану, має покращити співпрацю між батьками та зменшити ризик потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20 (провадження № 61-6229св23), від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження № 61-10119св22), від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 (провадження № 61-13463св23), від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23) Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

У справі, що переглядається, суди встановили, що батьки мають постійне місце проживання в одному населеному пункті - у м. Житомирі. ОСОБА_1 проживає у належному його матері житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 користується квартирою АДРЕСА_2 на умовах оренди. І батьком, і матір`ю створені належні умови для проживання дітей, що підтверджується актами обстеження умов проживання.

Встановивши фактично рівні умови проживання, створені кожним з батьків, суди, разом з тим, не розглянули можливість та доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання з кожним з батьків за відповідним графіком).

Органи у справах дітей зайняли недостатньо активну позицію при вирішенні спору, не надали батьку, матері та дітям належної підтримки, не висвітлили свою позицію щодо можливості і доцільності застосування спільної фізичної опіки щодо дітей.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з нею.

У контексті наведеного доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору безпідставно надав перевагу одному з батьків при реалізації батьківських прав та обов`язків, не врахував думку дітей, є обґрунтованими.

Водночас Верховний Суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Незважаючи на те, що сторони є колишнім подружжям, однак усі найважливіші питання щодо життя їх дітей мають вирішуватися ними спільно, на засадах рівності, справедливості, добросовісності та розумності.

Сторонам перш за все необхідно налагодити стосунки між собою, спільно вирішувати суттєві питання щодо виховання і розвитку дітей, керуючись при цьому найкращими інтересами дітей.

Наявність особистісного конфлікту та непослідовні дії сторін пов`язані із вирішенням судових спорів, безпосередньо впливають на стан дітей та вочевидь не сприяють дотриманню права дітей на належне виховання та гармонійний розвиток, забезпечення якого є обов`язком обох батьків.

Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції.

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин, враховуючи строк розгляду справи судами та повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

З огляду на те, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат згідно положень ЦПК України та усталеної судової практики, повинен бути здійснений тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович