Ухвала

від 09.12.2024 по справі 533/891/24

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.12.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/891/24

Провадження № 1-кп/533/114/24

УХВАЛА

про розгляд клопотання про арешт майна

05 грудня 2024 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілого Козельщинської селищної ради ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

представника органу пробації ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний державний реєстр досудових розслідувань 20.09.2024 за № 12024170520000588, за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2024 року до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 20.09.2024 за № 12024170520000588, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 03 жовтня 2024 року (а.с. 43-44), яке у подальшому неодноразово відкладалося за клопотаннями учасників провадження.

У підготовчому судовому засіданні 19.11.2024 прокурором було подано клопотання про арешт майна, яке підтримано у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.11.2024 було оголошено перерву до 05.12.2024.

Клопотання прокурора розглянуто у підготовчому судовому засіданні 05.12.2024 за участю сторін та інших учасників провадження.

1. Обґрунтування клопотання

У клопотання прокурор виклав суть обвинувачення, яке знайшло своє відображення в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

В обґрунтування клопотання прокурор, посилаючись на положення пункту 2 та абзацу сьомого частини 6, ч. 7 статті 100, ст. 132, ч. 1 ст. 170, п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170, ч. 1 ст. 96-2 КПК України, ч. 1 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 9, абз. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 21, абз. 1 ч. 1 ст. 19, абз. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 21, абз. 2 ч. 2 ст. 21, ч. 4, 8 ст. 21, ст. 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» (заява № 12954/87 від 22.02.1994), ураховуючи наявність обґрунтованої підозри, а також правові підстави для накладення арешту на майно, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, стверджував, що виникла необхідність у накладенні арешту на майно та просив суд:

1. Накласти арешт на майно, а саме на земельні ділянки, що утворилися у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322084900:00:001:1164, а саме:

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1171;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1172;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1173;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1174;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1175;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1176;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1177

- 11,2830 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1178;

- 1,7170 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1179;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1180;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1181;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1182;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1183;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1184;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1185;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1186

шляхом заборони власнику та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою на майном на ній.

2. Передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації відповідних речових доказів або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», земельні ділянки, що утворились у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322084900:00:001:1164, а саме:

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1171;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1172;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1173;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1174;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1175;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1176;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1177

- 11,2830 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1178;

- 1,7170 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1179;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1180;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1181;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1182;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1183;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1184;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1185;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1186.

3. Зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів забезпечити реєстрацію прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали суду про передачу Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт земельні ділянки, що утворились у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322084900:00:001:1164, а саме:

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1171;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1172;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1173;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1174;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1175;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1176;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1177

- 11,2830 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1178;

- 1,7170 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1179;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1180;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1181;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1182;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1183;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1184;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1185;

- 20,0000 га, кадастровий номер 5322084900:00:001:1186.

Прокурор стверджував, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті невжиття заходів збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативнихнаслідків допідозрюваних уразі винесенняобвинувального висновку стосовно останніх, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Окрім цього, враховуючи положення ст. 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», надходження у результаті вжиття заходів щодо управління арештованим майном, сприяють наповненню державного бюджету, відтак застосування відповідних заходів обумовлено захистом економічних інтересів держави.

Разом з тим, вжиття заходівщодо управліннявказаним арештованиммайном,спрямовані назахист інтересівпідозрюваних, оскільки гарантує власникам майна збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Зважаючи на викладене, з метою досягнення цілей накладення арешту на майно, виходячи з наявності об`єктивної необхідності, а також забезпечуючи досягнення завдань кримінального провадження, уважав, що його клопотання підлягає задоволенню у повному обсязі.

2. Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_3 прохав задовольнити клопотання про арешт.

Представники потерпілого (Козельщинської селищної ради) - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , заперечували проти накладення арешту на земельні ділянки, зазначені у клопотанні прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_11 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Представник органу пробації покладався на розсуд суду.

3. Оцінка та мотиви суду

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною третьою ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другоюстатті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4частини третьоїстатті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду (ч. 1 ст. 315 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд:

3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу (ч. 3 ст. 315 КПК України).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України.

Прокурор, обґрунтовуючи клопотання посилався на норми законів, які встановлюють таке:

-Абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України:

«Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом»

-ч. 1 ст. 132 КПК України:

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

-П. 1 ч. 2 ст.132 КПК України:

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.

-Ч. 1 ст. 170 КПК України:

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

-П. 2 ч. 2 ст.170 КПК України:

Арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

-Ч. 4 ст.170 КПК України:

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

-П. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України:

-

Спеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майно: 1)одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)були предметомкримінального правопорушення,крім тих,що повертаютьсявласнику (законномуволодільцю),а уразі,коли йогоне встановлено,-переходять увласність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

-Ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

-

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

-П. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

Національне агентство виконує такі функції організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.

-Ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

-Абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

-ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

-Абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

-Ст. 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

Надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

-Абз. 1 ч. 8 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»:

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику.

За обвинувальним актом, затвердженим начальником Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_8 та обвинувачена ОСОБА_9 обвинувачуються «у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованій системі, вчиненні особою, яка має право доступу до неї, вчиненні повторно за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло значну шкоду, зловживанні повноваженнями особами, які надають публічні послуги, що спричинило тяжкі наслідки за попередньою змовою групою осіб, складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесені до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за попередньою змовою групою осіб», тобто у вчиненні «складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України».

Обвинувачення стосується дій обвинувачених, пов`язаних з реєстрацію речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0987, 53822084900:00:001:0988, 5322084900:00:001:0989 та 5322084900:00:001:1164.

У клопотанні прокурор просив накласти арешт на земельні ділянки, що утворилися у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322084900:00:001:1164.

У судовому засіданні пояснив, що внаслідок неправомірних дій (на думку сторони обвинувачення) така земельна ділянка вибула з власності Козельщинської територіальної громади та передана у власність держави, але у подальшому за рішенням суду була повернута з державної власності у комунальну власність. У подальшому Козельщинською селищною радою тобто потерпілим було розподілено спірну земельну ділянку на декілька, з метою передачі в оренду.

Суд зазначає, що ніщо не свідчить про те, що поділ земельної ділянки відбувся через незаконні дії обвинувачених.

Посилання прокурора на рішення ЄСПЛ у справі «Раймондо проти Італії» (Raimondo v. Italy), від 22 лютого 1994 року, суд уважає безпідставним, оскільки таке рішення є нерелевантним до обставин даної справи. Так, у наведеному прокурором рішенні ЄСПЛ стягнення у вигляді конфіскації стосувалося активів, які вважалися такими, що мали незаконне походження, а арешт був накладений на майно безпосередньо особи, що обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення.

Тоді, як у даній справі, майно, на яке прокурор просить накласти арешт та передати в управління АРМА, належить територіальній громаді в особі Козельщинської селищної ради, яка є потерпілою особою за обвинувальним актом. Усі дії щодо поділу земельної ділянки відповідно до доказів, наданих прокурором до клопотання, було вчинено також за ініціативою та на підставі волевиявлення потерпілого, а не обвинувачених. Більш того, виходячи зі змісту обвинувального акту, на думку прокурора саме Козельщинська селищна територіальна громада і є власником земельної ділянки, яка була розподілена на декілька нових за рішенням сесій Козельщинської селищної ради, копія якого надана прокурором.

Отже незрозумілим є взаємозв`язок між заявленим клопотанням та пред`явленим обвинуваченням. Адже усі заходи щодо арешту майна та його збереження шляхом передачі в управління АРМА мають бути спрямовані саме на перешкоджанню можливим неправомірним діям обвинувачених та/або третіх осіб, а не перешкоджанню діяльності потерпілого, якого до того ж сторона обвинувачення уважає належним власником земельної ділянки.

Якщо прокурор уважає, що саме з боку потерпілого вчиняються якісь дії неправомірного характеру щодо земельної ділянки, яка перед цим була предметом злочину, вчиненого обвинуваченими, то імовірно, що захист такої земельної ділянки від неправомірних дій інших осіб має відбуватися не в рамках цього кримінального провадження, а в іншій спосіб, шляхом ініціювання прокурором іншого цивільного чи кримінального провадження відносно посадових осіб, які на його думку, вчиняють незаконні дії.

Прокурор також у судовому засіданні підтвердив, що обвинувачені не мають жодного відношення до поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322084900:00:001:1164 та утворених у результаті її поділу нових 16-ти земельних ділянок. Жодна з цих земельних ділянок не є речовими доказами у рамках даного кримінального провадження.

Питання прозастосування спецконфіскаціївідносно перелічениху клопотанніпрокурора земельнихділянок непостає ізформулювання обвинувачення.Крім того,виходячи звизначення самоїспецконфіскації таїї мети(ст.96-1КПК),що полягаєу примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави майна, така спеціальна конфіскація у даному провадженні призвело б до того, що право власності на земельну ділянку знову б було змінено з комунальної на державну власність, що є нелогічним та позбавленим сенсу, виходячи з обвинувачення, що пред`явлено обом обвинуваченим.

Безпідставним є твердження прокурора, що вжиття заходів щодо управління вказаним у клопотанні майном, спрямоване на захист інтересів підозрюваних (обвинувачених), адже це майно обвинуваченим не належить.

З цих самих підстав помилковим суд уважає й твердження прокурора, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті невжиття заходів збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі винесення обвинувального висновку стосовно останніх, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Суд не погоджується з доводами прокурора в тім, що накладення арешту на майно у даному провадженні є об`єктивно необхідним та спрямоване на забезпечення досягнення завдань кримінального провадження, та не вбачає жодних законних підстав ані для накладення арешту на земельні ділянки, перелічені у клопотанні прокурора, ані для передачі їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Отже суд відмовляє у задоволенні клопотання повністю.

Керуючись статтями 2, 55, 131, 170, 314-315, 369, 372, 376КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 09.12.2024. Повний текст не оголошувався у зв`язку з неявкою учасників на проголошення ухвали у призначений час.

Суддя ОСОБА_1