Рішення

від 03.12.2024 по справі 564/1827/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 564/1827/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову вказує, що позивач ОСОБА_1 , перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Костопільського районного суду у Рівненській області від 09 жовтня 2012 року у справі № 1710/2-424/12. Від шлюбу у сторін є спільний син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2012 року по справі № 1710/2-428/12 було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, за якою місцем постійного проживання малолітнього сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначається місце проживання його батька, ОСОБА_1 .

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 березня 2017 року у справі № 564/106/17 з відповідача стягуються аліменти на утримання сина, у розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 24.01.2017 р. до досягнення дитиною повноліття. Аліменти відповідачка не сплачувала жодного разу, тому заборгованість зі сплати аліментів на момент подачі цього позову становить більше 200 000,00 грн. Жодної іншої участі в утриманні дитини вона не приймає.

Мати дитини жодним чином не бере участі в житті самої дитини. Так, позивач сам ходить до лікаря на прийом, коли син хворіє. Сам його повністю фінансово забезпечує, син має найкраще харчування, одяг, взуття, все необхідне для навчання. Також має відповідно дуже позитивні характеристики, адже процесом навчання теж займається позивач. Про це свідчать численні подяки, грамоти, відзнаки.

Мати дитини самоусунулася від процесу виховання дитини. Життям сина вона не цікавиться, не приймає участі у його фізичному, моральному та духовному вихованні, не цікавиться його розвитком, станом здоров`я, не надає жодної матеріальної допомоги.

В зв`язку з цим звертається до суду з даною позовною заявою.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань, про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Рівне, його батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Рішенням Костопільського районного суду у Рівненській області від 09 жовтня 2012 року у справі № 1710/2-424/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , було розірвано.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2012 року по справі № 1710/2-428/12 було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, за якою місцем постійного проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначається місце проживання його батька, ОСОБА_1 .

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 березня 2017 року у справі № 564/106/17 з відповідача стягуються аліменти на утримання сина, у розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 24.01.2017 р. до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно розрахунку заборгованості Костопільського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області від 10.04.2024 № 8779, ОСОБА_3 станом на березень 2024 року мала заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 196 908.92 грн.

В судовому засіданні позивач повідомив, що частина аліментів у розмірі 173 000 грн сплачена ОСОБА_6 в 2024 році.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Костопільської міської ради №1499/02-10 від 29.07.2024 р. орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З даного висновку слідує, що працівники служби у справах дітей 08.07.2024 відвідали сім`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом із сином будинку АДРЕСА_1 , займається його вихованням та утриманням. Умови проживання задовільні, ОСОБА_7 проживає в окремій кімнаті, наявне спальне місце, комп`ютерна техніка, одяг та взуття відповідно до сезону та віку, місце для підготовки уроків (акт обстеження умов проживання від 08.07.2024). ОСОБА_8 стверджує, що мати його сина із 2012 року не піклується і не цікавиться його здоров`ям, навчанням та життям, він самостійно виховує, утримує його, допомагають у цьому його дружина та мати.

Із розмови з неповнолітнім ОСОБА_9 з`ясовано, що це його ініціатива позбавити матір батьківських прав, оскільки одного разу вона не впізнала його на вулиці. Мати не допомагає йому матеріально, не цікавиться навчанням та інтересами, не готує його до самостійного життя, він не отримує від матері ні психологічної, на моральної підтримки.

В судовомузасіданні син ОСОБА_4 судупояснив,що матидо ньоготелефонує рідкораз впів року.Останній размати донього дзвонила06вересня 2024р.В мамиокрім ньогоє щедві дитини.Одного разу мати не впізнала його на вулиці.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що позивач ОСОБА_1 це її чоловік, з яким вони перебувають у шлюбі з 2013 році. Свідку відомо, що мати ОСОБА_11 ніколи не водила його до школи. Були випадки коли ОСОБА_3 до сина телефонувала, але це було в стані алкогольного сп`яніння. Вона не цікавилася станом здоров`я дитини. Також свідку відомо, що ОСОБА_3 подарувала сину телефон.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 суду показали, що ОСОБА_3 рідко телефонує до сина ОСОБА_11 , його успіхами у школі не цікавиться, участі у вихованні сина не бере. Свідкам відомо, що у ОСОБА_17 є ще дві дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, вказане зазначено у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. У своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Тобто, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Як визначено в статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов`язків.

Як убачається з акту оцінки потреб сім`ї/особи, виданим комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Костопільської міської ради міської ради від 15.07.2024 № 500 ОСОБА_6 повідомила, що має трьох дітей. Донька повнолітня, має свою сім`ю, неповнолітній син ОСОБА_7 , який проживає з батьком, та малолітній ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_6 повідомила, що батьківські обов`язки щодо ОСОБА_11 належним чином виконувати не може, оскільки батько дитини налаштовує його негативно проти неї, вона заперечує, щоб її позбавляли батьківських прав матері, вона має бажання брати участь у вихованні сина ОСОБА_11 . До виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 здатна.

Суд встановив, що відповідачка рідко, однак підтримує контакт з сином, про це в судовому засіданні повідомив сам ОСОБА_19 , на протязі останнього часу відповідач подарувала йому телефон покази свідка ОСОБА_10 , стороною позивача не заперечується факт сплати відповідачкою заборгованості по аліментах, отже наведені обставини свідчать, що відповідачка намагається встановити з сином контакт та брати участь у його житті.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів вчинення протиправних дій відповідачкою, які б свідчили про негативний вплив на дитину.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак позовна заява не підлягає до задоволення.

Однак, враховуючи, що відповідачка недостатньо приділяє уваги дитині, суд вважає за необхідне попередити відповідачку ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків.

У випадку, якщо відповідачка в подальшому буде ухилятись від виховання дитини, позивач може порушити питання про позбавлення відповідачки батьківських прав, як крайнього заходу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та роз`яснити, що у випадку ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, вона може бути позбавлена батьківських прав відносно нього.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду, через Рівненський міський суд Рівненської області або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду .

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Костопільської міської ради, місце знаходження: 35000, м.Костопіль, вул. Незалежності, 7.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2024 року.

Суддя Харечко С.П.