Рішення

від 05.09.2024 по справі 130/1332/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/63/2024

130/1332/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

за участю: секретарів судових засідань Лавріненко Ю.В., Корнійчук К.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_2 , із участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МХП-АГРОКРЯЖ", про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2023 року (згідно дати поштового відправлення) Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало до Жмеринського міськрайонного суду даний позов до ОСОБА_2 із вимогами конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 1,0141 га кадастровий номер: 0521085800:03:001:0239, розташовану на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, що належить на праві власності громадянину російської федерації ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2684 грн. У позовній заяві позивачем викладено наступні обставини. На виконання доручення Держгеокадастру від 08.12.2022 року №22-28-0.191-8314/2-22 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області вживаються заходи стосовно підготовки та подання позовів про конфіскацію земельних ділянок у осіб, яким такі земельні ділянки не можуть належати в силу закону. Листом Управління СБУ у Вінницькій області від 21.09.2022 року №53/5/2/125-1805ві, позивача повідомлено про факти не відчуження іноземними громадянами земельних ділянок сільськогосподарського призначення. В ході вжиття таких заходів було встановлено, що за ОСОБА_2 , як громадянкою російської федерації, на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2013 року по справі №130/3086/13-ц визнано 1/2 частки на право власності в порядку спадкування на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1,9952 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер: 0521085800:03:001:0081. Наявність громадянства російської федерації у відповідача підтверджується паспортними даними: серія та номер НОМЕР_2 , виданий 30.11.2009 відділом УФМС росії по ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , які наявні у Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_4 , громадянці ОСОБА_2 на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Також зазначені паспортні дані ОСОБА_2 містяться в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 329000807 від 13.04.2023 року. Наведене свідчить, що відповідач на момент прийняття рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2013 року у справі №130/3086/13-ц була громадянкою російської федерації (іноземцем). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500983122022 від 27.10.2022 року на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на територіх Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області 20.12.2013 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0521085800:03:001:0239 площею 1,0141 га, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. За даними інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку площею 1,0141 га, кадастровий номер 0521085800:03:001:0239 у даному Реєстрі 16.05.2014 року, номер відомостей про право власності 5701114. Також, 18.08.2014 року між відповідачем та ТОВ "Агрокряж 1" укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,0141 га, кадастровий номер 0521085800:03:001:0239, належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Крім того, додатковою угодою №СТАН/ПЗ/0239 від 10.08.2018 року внесено зміни до зазначеного вище договору та продовжено строк його дії до 18.08.2029 року. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2014 року, номер запису про інше речове право 7635132. Відповідно до вимог ч.4 ст.81 ЗК України відповідач протягом року зобов`язана була відчужити вказану земельну ділянку. ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином грубо порушила національне законодавство України, оскільки упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку площею 1,0141 га, кадастровий номер 0521085800:03:001:0239, не здійснила її відчуження, тому вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку ст.145 ЗК України.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 23.06.2023 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання та викликом учасників справи.

24.07.2023 року до суду представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Павел О.Ю. подано заява про застосування строків позовної давності, згідно якої вона просила застосувати до даного позову позовну давність та відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із тим, що позовні вимоги позивача заявлено після спливу строку позовної давності. Вказала, що у позовній заяві позивачем зазначено, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку площею 1,0141 га, кадастровий номер 0521085800:03:001:0239 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2014 року, номер відомостей про право власності 5701114. Тому, відповідач протягом року, починаючи з 16.05.2014 року до 16.05.2015 року, у відповідності до вимог ч.4 ст.81 ЗК України зобов`язана була відчужити вказану земельну ділянку. Тобто, 17.05.2015 року у позивача виникло право на звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки. З цього моменту починається відлік строків позовної давності за такими вимогами до відповідача. Проте Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області до 19.05.2023 року не було вжито жодних заходів щодо подання позовної заяви про конфіскацію земельної ділянки до ОСОБА_2 ані самостійно, ані за допомогою органів прокуратури. Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною спору, є підставою для відмови у позові. А отже, перебіг позовної давності за даним позовом розпочався 17.05.2015 року, а закінчився 17.05.2018 року (за п`ять років до звернення позивача із даною позовною заявою). У цей період часу у позивача були всі правові інструменти і можливості для подання позовної заяви про конфіскацію земельної ділянки до ОСОБА_2 .

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25.07.2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті із викликом учасників справи.

28.07.2023 року від представника позивача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Ковальчук В.І. надійшло заперечення на заяву про застосування строків позовної давності. Просила відмовити у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності від 21.07.2023 року, поданої стороною відповідача. Зазначила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Також, підпунктом 27 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру 23.12.2021 №603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 року №85) передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. У частині додержання земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановлення порядку набуття і реалізації прав на землю. Водночас, положеннями чинного законодавства системи моніторингу Головним управлінням фактів невідчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення особами, яким такі ділянки не можуть належати в силу закону (іноземцями), передбачено не було. У зв`язку з відсутністю зазначеної процедури у Головного управління була відсутня можливість встановити факт невідчуження відповідачем земельної ділянки площею 1,0141 га з кадастровим номером 0521085800:03:001:0239 у період з 16.05.2014 року до 16.05.2015 року. Про факт порушення відповідачем національного законодавства та невідчуження зазначеної земельної ділянки упродовж року після набуття права власності на неї Головному управлінню стало відомо 21.09.2022 року з листа Управління СБУ у Вінницькій області від 21.09.2022 року №53/5/2/125-1805. Згідно п.92 таблиці, яка міститься у додатках до даного листа встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521085800:03:001:0239 набута громадянкою російської федерації ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 19.05.2014. Вважає, що в силу ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності у даній справі почався 21.09.2022 року день, коли Головне управління дізналось про факт порушення відповідачем ч.4 ст.81, ч.1 ст.145 ЗК України. Тому строк звернення Головного управління із даним позовом до суду згідно положень ст.257 ЦК України закінчується 21.09.2025 року. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення" від 31.03.2020 року №552-IX (далі Закону №552-ІХ), який набрав чинності 01.07.2021 року, п.15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої до 1 січня 2024 року: а) загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом; б) забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі- продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)". Тобто, фактично лише з набранням чинності 01.07.2021 року Законом №552-ІХ у відповідача з`явилась можливість відчуження земельної ділянки площею 1,0141 та з кадастровим номером 0521085800:03:001:0239, яка за цільовим призначенням відноситься до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, до 01.07.2021 року на законодавчому рівні не було врегульовано порядку відчуження та права Головного управління на подання позовів про конфіскацію земельних ділянок у осіб, яким такі ділянки не можуть належати в силу закону.

В судовому засіданні представник позивача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Чугаєнко К.Є. підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Пояснила, що відповідач ОСОБА_2 , являючись громадянкою рф, упродовж року після набуття нею права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, що є підставою конфіскації цієї земельної ділянки. Також зазначила, що у даній справі трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено. Зауважила, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не передбачено повноважень позивача відстежувати своєчасність відчуження іноземними громадянами отриманих у власність земельних ділдянок сількогосподарського призначення. Додатково вказала, що подана позивачу затверджена технічна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки містила відомості, що її власник ОСОБА_2 є громадянкою рф, але у Земельному кадастрі, доступ лише до якого первісно мали працівники ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, було неможливо відстежити відомості про відчуження земельної ділянки у певний період, а доступ до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивачем отримано зовсім нещодавно до подачі даного позову. Тому про порушення віджповідачем оспорюваного права позивачу стало відомо лише 21.09.2022 року з доданого до позову листа УСБУ у Вінницькій області. Просила задоволити позов.

Решта учасників справи за їх викликом в судове засідання не з`явились, причин своєї неявки суду не повідомили, відзиву або письмових пояснень на позовну заяву чи інших клопотань не представили, що втім не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд доходить наступного.

З копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 (а.с.13) вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, та їй була видана посвідка на постійне місце проживання безстроково на території України за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2013 року по справі №130/3086/13-ц (а.с.15-17) вбачається, що судом задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Станіславчицької сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частинах, по 1/2 частині за кожною, право власності в порядку спадкування на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 1,9952 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер: 0521085800:03:001:0081.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.04.2023 року №329000807 (а.с.31-33) між відповідачем ОСОБА_2 , громадянкою російської федерації, яка є власником земельної ділянки площею 1,0141 га, кадастровий номер: 0521085800:03:001:0239, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Станіславчицької сільської ради Вінницької області, та СТОВ "АГРОКРЯЖ" 18.08.2014 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (а.с.30-32) та відповідно до додаткової угоди №СТАН/ПЗ/0239 до договору оренди земельної ділянки №0521085800:03:001:0239 від 10.08.2018 року (а.с.39) сторони правочину змінили строк дії договору та права оренди на десять років з дати його закінчення до 18.08.2029 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500983122022 від 27.10.2022 року (а.с.34-36) успадкована відповідачем ОСОБА_2 земельна ділянка площею 1,0141 га, кадастровий номер: 0521085800:03:001:0239, належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності приватна, розташована на території Станіславчицької сільської ради Вінницької області.

Відповідно до витягу №НВ-0500983092022 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.10.2022 року (а.с.52) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 0521085800:03:001:0239 становить 16626,75 грн.

З копії листа Управління СБУ у Вінницькій області від 21.09.2022 року №53/5/2/125-1805ві (а.с.53-54,149-150) вбачається, що ним повідомлено ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про факти невідчуження іноземними громадянами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, спірної земельної ділянки громадянкою РФ ОСОБА_2 , а також запропоновано розглянути питання організації проведення перевірки щодо виявлених фактів протиправного володіння громадянами російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які невідчужені протягом встановленого законодавством строку та в разі підтвердження викладеної у листі інформації, звернутись до суду з метою конфіскації таких земельних ділянок.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Так, положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно ч.5 ст.41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно ст.80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч.2 ст.81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч.3 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1,2 ст.38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч.1 ст.181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

Відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст.130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту "е" ч.1 ст.140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В разі невиконання вимог закону про невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені ч.2,4 ст.145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Згідно ч.1 ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.п.1 п.3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі Положення) основними завданнями Держгеокадастру є серед решти реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п.п.33 п.4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, за додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Так, відповідач ОСОБА_2 , будучи громадянкою російської федерації, в порушення вимог ч.4 ст.81 ЗК України, упродовж одного року після набуття 16.05.2014 року права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Вінницької області і дотепер добровільно не відчужила її.

Ці обставини, встановлені на підставі наведених вище письмових доказів, ні в яких спосіб не заперечені стороною відповідача.

Тобто заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, проте, не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Під час підготовчого розгляду, тобто до виходу суду в нарадчу кімнату, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності у вказаній справі, надаючи оцінку заяві, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 187, 188 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що одним із основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Державний земельний кадастр України єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно положень ч.2 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, серед яких інформація про її власників (користувачів), зазначена в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами п."а" ч.2 ст.30 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орган державної реєстрації прав одночасно з державною реєстрацією речового права на земельну ділянку надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію про суб`єкта права власності на земельну ділянку: для фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності); податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та серія паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб`єкта, що здійснив його видачу, тощо).

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про Державний земельний кадастр" порядок надання інформації, визначеної у частинах першій та другій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1 п.11 Порядку надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 року №118 (на час виникнення спірних правовідносин) орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію про зареєстровані права, що міститься в Державному реєстрі прав, а саме про суб`єкта права власності на земельну ділянку: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності); податковий номер (крім фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті); номер та серія паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті); реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб`єкта, що здійснив його видачу, тощо.

Згідно п.п.32 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності серед решти у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

У відповідності до вимог п.п.2 п.6 вказаного Положення, Держгеокадастр для виконання покладених на нього завдань має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Положеннями ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу). Отже, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно вимог ч.3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167,170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, тобто Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області зідно територіального розташування спірної земельної ділянки.

Так, будь-які документальні відомості щодо вжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, починаючи з 17.05.2015 року, а саме з наступного дгня після минування застереженого законом однорічного строку для відчуження спірної земельної ділянки, заходів з державного контролю, виявлення та усунення порушень земельного законодавства з боку відповідача ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулося з цим позовом до суду 20.05.2023 року.

Натомість, в порядку надання інформації про суб`єкта права власності на земельну ділянку, що для суб`єкта права власності на земельну ділянку фізичної особи виокремлена щодо іноземних громадян, а також безоплатно у відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування або безпосередньо у відповідача ОСОБА_2 сторона позивача згідено власних повноважень могла отримати відомості після минування обмеженого законом річного строку щодо невідчуження громадянкою рф ОСОБА_2 набутої у власність спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення. За таких обставин пояснення представника позивача є необгрунтованими та вказаних висновків суду не спростовують. При цьому є такоє неаргументованими твердження сторони позивача щодо можливості відповідача відчуджувати спірну земельну ділянку лише з набранням чинності 01.07.2021 року Законом №552-ІХ за посилання на наведені застереження п.п."б" п.15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки ними до вказаної дати встановлювалась заборона купівлі-продажу або відчуження в інший спосіб власне на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб, тобто не виключало у цей період право відчуження такої земельної ділянки іноземним громадянином на користь іншої фізичної особи, яка є громадянином України.

Відтак, у зв`язку з фактом невідчуження відповідачем земельних ділянок протягом одного року з дати набуття права власності, строк позовної давності розпочався для Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 17.05.2015 року, а завершився 17.05.2018 року.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин.

У даній справі стороною позивача поважних причини пропуску трирічного строку для звернення до суду з цим позовом не доведено, оскільки з урахуванням наведеного представлене письмове повідомлення УСБУ у Вінницькій області від 21.09.2022 року вочевидь не є єдиним можливим джерелом та засобом отримання відповідної інформації.

Отже, Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області об`єктивно могло бути відомо про таке порушення права власності держави на землю у визначений законом строк на подання зазначеного позову.

У рішенні ЄСПЛ в справі "Рисовський проти України" (п.70) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в порядку, в межах своїх повноважень та у спосіб встановлений законом звернулося до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, проте з порушенням строку позовної давності, який пропущено без поважних причин, позаяк за власної невиправданої бездіяльності уповноважений державою орган не вчинив покладених на нього законом обов`язків щодо виявлення по усунення порушень земельного законодавства відповідачем у відповідний строк звернення до суду, існування непереборних перешкод чому не є безумовно доведеним позивачем, а тому у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача, та за невстановлення судом поважних причин його пропуску позивачем, заявлені позовні вимоги підлягають залишенню судом без задоволення.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, а рештою учасниками справи не повідомлено про понесені судові витрати, підстав щодо їх розподілу судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 137, 141, 142, 256, 257, 259, 261, 263, 264, 267, 354-356 ЦПК України, ст.15, 30 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст.2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.181, 257, 267, 319, 321 ЦК України, ст.22, 80, 81, 125, 140, 145 ЗК України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо конфіскації у власність держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,0141 га, кадастровий номер 0521085800:03:001:0239, що розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницько області.

Повне судове рішення складено 16.09.2024 року.

Суддя Вернік В.М.