Постанова

від 27.11.2024 по справі 206/1161/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8339/24 Справа № 206/1161/24 Головуючий упершій інстанції: Нестеренко Т. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)на рішенняСамарського районногосуду м.Дніпропетровська від12червня 2024року посправі запозовом ОСОБА_1 до Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),Державного підприємства«СЕТАМ»,третя особа Головнеуправління Державноїказначейської службиУкраїни уДніпропетровській області,про стягненнягрошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ДП «СЕТАМ» 07.08.2018, на підставі поданих для проведення реалізації майна документів Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, здійснено реалізацію арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт в мережі Інтернет. Реалізовано земельну ділянку площею 0,0981 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, що знаходиться за адресою в районі вулиці Олешківської у місті Дніпро. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №350282 від 07.08.2018 (лот.№2292875) переможцем став ОСОБА_1 , ціна продажу склала 61803,00 грн. Продаж вказаного майна здійснено в межах виконавчого провадження №52194939 щодо примусового виконання виконавчого напису №3032, вчиненого 14.04.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., що перебувало у провадження старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області. Позивачем було сплачено підприємству «СЕТАМ» грошові кошти в сумі 3090,15 грн, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області - 58712,85 грн. Позивач звернувся до нотаріуса для отримання Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) та реєстрації права власності на придбану земельну ділянку. Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.09.2023 у справі №206/56/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ДП «Сетам», ОСОБА_1 . Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 07 серпня 2018 року з продажу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:09:192:0378. Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 22 серпня 2018 року в межах виконавчого провадження №52194939. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, видане ОСОБА_1 25 лютого 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А. за реєстровим №335. Скасовано рішення державного реєстратора від 25 лютого 2021року про державну реєстрацію (індексний номер 56807660) права власності (номер запису 40727996) ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 цю земельну ділянку. Питання про повернення учасників прилюдних торгів у стан, який існував до їх проведення, судом не вирішувалося. Тобто судом не вирішувалося питання щодо повернення позивачу сплачених за земельну ділянку грошових коштів. ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку, площею 0,0981га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378. Позивач 24.01.2024 направив на адресу ДП «Сетам» заяву про повернення готових коштів в сумі 3090,15 грн., отриманих 06.08.2018 як гарантійний внесок за участь у торгах №294317 з продажу земельної ділянки. Станом на день звернення із даним позовом заява позивача залишена ДП «Сетам» без відповіді, грошові кошти не повернуті. Тому ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошові кошти в сумі 58712,85грн., сплачені 17.08.2018 за придбання 07.08.2018 на публічних торгах земельної ділянки, площею 0,0981 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, що розташована в районі вул. Олешківської у місті Дніпро, 3% річних в сумі 786,59 грн. та втрати від інфляції в сумі 1421,54 грн; стягнути з ДП «СЕТАМ» на користь позивача грошові кошти в сумі 3090,15 грн., отримані 06.08.2018 ДП «Сетам» як гарантійний внесок за участь у торгах №294317 з продажу вказаної земельної ділянки, а також 3% річних в сумі 41,40 грн. та втрати від інфляції в сумі 74,82 грн.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «СЕТАМ» про стягнення грошових коштів у розмірі 3080,15 грн (а.с. 174 т.1).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 58712,85 грн, сплачені 17.08.2018 за придбання 07.08.2018 на публічних торгах ділянки, площею 0,0981 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, що розташована в районі вулиці Олешківської у місті Дніпро, а також 3% річних в сумі 786,59 грн та втрати від інфляції в сумі 1421,54 грн. Стягнуто також з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1151,30 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19000,00 грн.

З ДП«СЕТАМ» накористь ОСОБА_1 стягнуто загрошові коштиотримані 06.08.2018 ДП«Сетам» якгарантійний внесокза участьу торгах№294317з продажувказаної земельноїділянки,3%річних всумі 41,40грн.та втративід інфляціїв сумі74,82грн.Стягнуто зДП «СЕТАМ»на користь ОСОБА_1 сплачений судовийзбір урозмірі 60,60грн тавитрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 1000,00 грн.

В апеляційній скарзі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 14 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №3032, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3001699,93 грн. за кредитним договором №2008-МК-49 від 23.09.2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 24-27 т.1).

На підстав вказаного вище виконавчого напису старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області Макушевим Є.П. відкрите виконавче провадження №52194939 (а.с. 24-27 т.1).

14 лютого 2018 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушева Є.П. про опис та арешт майна боржника описано та накладено арешт на майно земельну ділянку площею 0,0981га у районі вулиці Олешківської, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою у районі вулиці Олешківської у м. Дніпро, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с. 28-41 т.1).

ОСОБА_1 являвся учасником електронних торгів №350282, що проводились на веб-сайті ДП «СЕТАМ», з метою примусової реалізації відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області в рамках виконавчого провадження №52194939 щодо примусового виконання виконавчого напису №3032 від 14.04.2016 (а.с. 16 т.1).

07 серпня 2018 року відбулися електронні торги з продажу належної ОСОБА_2 земельної ділянки за ціною 61803,00 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №350282 та актом про проведення електронних торгів від 22 серпня 2018 року (а.с. 16-18 т.1).

Згідно протоколу проведення електронних торгів №350282 від 07 серпня 2018 року та акту про проведення електронних торгів від 22 серпня 2018 року переможцем став ОСОБА_1 .

17 серпня 2018 року позивач сплатив 58712,85 грн на користь Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з призначенням платежу - кошти на придбання на СЕТАМ прот. 350282 від 07.08.2018 лот 292875, ЕДР ВП 52194939, переможець: ОСОБА_1 , що підтверджується копією квитанції №0.0.1110806180.1 від 17.08.2018 (а.с. 20 т.1).

На депозитний рахунок відділу 20.08.2018 надійшли кошти в розмірі 58712,85 грн. від позивача як переможця торгів, які розподілені відповідно до ст.ст. 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» та перераховані 29.08.2018:

53307,50 грн. на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" на р/р № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, згідно з виконавчий напис №3032, виданого 14.04.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., що підтверджується платіжним дорученням №1290 від 27.08.2018 (а.с. 111 т.1);

5055.35 грн виконавчого збору: на р/р №31317305004005 в УДКСУ Соборного р-ну м. Дніпро, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37989269, що підтверджується платіжним дорученням №1289 від 27.08.2018 (а.с. 112 т.1);

350,00 грн витрат на проведення виконавчих дій на спеціальний реєстраційний рахунок Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області: на р/р №31258232100157 в Держказначейська служба України, м. Київ , МФО 820172, код за ЄДРПОУ 34984907, що підтверджується платіжним дорученням №1288 від 27.08.2018 (а.с. 113 т.1).

Вказане вище також визнано відповідачем Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно змісту його відзиву на позовну заяву (а.с. 101-109 т.1).

Крім того, позивачем було сплачено Державному підприємству «СЕТАМ» гарантійний внесок у сумі 3090,15 грн, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №350282 від 07.08.2018, актом від 22.08.2018 та копією квитанції від 06.08.2018 року (а.с.16-19 т.1).

25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Ніною Афанасіївною було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності (зареєстроване в реєстрі за №335) на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0981га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, розташовану за адресою: м.Дніпро, у районі вулиці Олешківської (а.с. 21 т.1).

Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 56807660) від 25 лютого 2021року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності (номер запису 40727996) ОСОБА_1 на вказану вище земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, що підтверджується копією витягу з вказаного реєстру №245939113 від 25.02.2021 (а.с. 22-23 т.1).

Установлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2022 року у цивільній справі №200/12103/17 задоволено позов ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М., визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за №3032, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №2008-МК-49 від 23.09.2008 в розмірі 2999999,93 грн. за період з 23.09.2008 року по 11.02.2016 року, а також витрат пов`язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн. Рішення набрало законної сили 11.07.2022 року (а.с. 24-27 т.1).

Також, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у цивільній справі №206/56/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2023 року скасовано. Задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ДП «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа - АТ КБ «ПриватБанк», про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна. Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 07 серпня 2018 року з продажу нерухомого майна земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0981га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, у районі вулиці Олешківської, оформлені протоколом №350282 проведення електронних торгів від 07 серпня 2018року. Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження від 22 серпня 2018року, складений старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Євгеном Петровичем в межах виконавчого провадження ВП №52194939. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0981 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, розташовану за адресою: м. Дніпро, у районі вулиці Олешківської, видане ОСОБА_1 25 лютого 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Ніною Афанасіївною та зареєстроване в реєстрі за №335. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Ніни Афанасіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 56807660) від 25 лютого 2021року про державну реєстрацію права власності (номер запису 40727996) ОСОБА_1 на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0981 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151844012101. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0981га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 28-41 т.1).

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року (провадження №61-14940ск23) касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі №206/56/23 повернуто заявнику.

Отже, постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у цивільній справі №206/56/23 набрала законної сили 19 вересня 2023 року.

12 грудня 2023 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:192:0378 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 , на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року №206/56/23 та рішення Дніпровської міської ради від 21.12.2016 №49/17 про передачу земельної ділянки у власність (а.с. 44 т.1).

05 березня 2024 року ДП «СЕТАМ» повернуло ОСОБА_1 грошові кошти за сплату гарантійного внеску в сумі 3090,15 грн. (які були перераховані до постановлення ухвали суду про відкриття провадження у даній справі від 08.03.2024), відповідно до платіжної інструкції №2759 від 05 березня 2024 року (а.с. 138 т.1).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, просив стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на свою користь 58712,85 грн відшкодування сплачених ним коштів за придбане майно на прилюдних торгах, які визнанні судом недійсними, 3% річних та інфляційні витрати.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, а отже, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з нормами статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, згідно з якими публічні (у даному випадку, електронні) торги належать до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24 жовтня 2012 року в справі №6-116цс12, та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року в справі №910/856/17 (провадження №12-128гс18).

У даній справі установлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі №206/56/23 визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 07 серпня 2018 року з продажу нерухомого майна земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0981га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0378, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, у районі вулиці Олешківської, оформлені протоколом №350282 проведення електронних торгів від 07 серпня 2018 року та визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 22 серпня 2018року, складений старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Макушевим Євгеном Петровичем в межах виконавчого провадження ВП №52194939.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

За змістом частин першої і другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Норми статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, а продавцем за таким договором може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.

Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов договору, що укладається між державною виконавчою службою та спеціалізованою організацією, яка проводить прилюдні торги.

У разі якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору є представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відповідно і продавцем, є державна виконавча служба. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відповідно і продавцем, є спеціалізована організація.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15 та у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №165/711/16 (провадження №61-31591св18), від 21 червня 2023 року у справі №464/6630/20 (провадження №61-11651св22).

Враховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.

Листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.10.2024 №55656/11.4-14 повідомлено, зокрема, що для проведення електронних торгів Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не укладаєдоговори на проведення електронних торгів арештованим майном в СЕТАМ, вказане питання регулюється чинним законодавством та Порядком реалізації арештованого майна згідно наказу Міністерства юстиції України №847/5 від 25.03.2023. Надати більш детальну інформацію за виконавчим провадженням №52194939 не є можливим, оскільки відповідно до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, у зв`язку зі спливом терміну зберігання, вказане виконавче провадження знищено, (акт знищення від 12.01.2022 порядковий номер виконавчого провадження в акті знищення №1423).

Згідно змісту копії протоколу проведення електронних торгів №350282 від 07.08.2018, у реквізитах продавця значиться - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, а ДП «СЕТАМ» є організатором торгів (а.с. 16 т.1).

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - це державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження та реалізації майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком (пункт 1 Розділу 1 Порядку).

Тобто, ДП «СЕТАМ лише надавало послуги з організації і проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець. Крім того, саме виконавча служба отримала грошові кошти в якості оплати за нерухоме майно, яка у подальшому провела їх розподіл та перерахувала стягувачу у виконавчому провадженні, а також вказані кошти були спрямовані на сплату виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій.

У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №489/7680/18 (провадження №61-15397св19) зазначено, що, встановивши, що, реалізовуючи квартиру на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, суди обґрунтовано виходили з того, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з відділу державної виконавчої служби.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №285/3523/18 (провадження №61-19213св19) вказано, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах; дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину, і у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна продавцем є саме Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача у порядку реституції на підставі статті 216 ЦК України коштів сплачених ОСОБА_1 у розмірі 58712,85 грн за придбане ним майно (земельну ділянку) на прилюдних торгах, визнаних у подальшому недійсними.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 липня 2021 року у справі №161/2823/19 (провадження №61-6515св20), від 03 листопада 2021 року у справі №334/4600/15 (провадження №61-1045св20) від 11 серпня 2023 року в справі №505/2614/17 (провадження №61-13097св22), від 14 лютого 2020 року в справі №185/4328/17 (провадження №61-13340св19), від 21 червня 2023 року в справі №464/6630/20 (провадження №61-11651св22), від 15 листопада 2023 року в справі №307/3192/19 (провадження №61-5668св22).

Заперечення відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що після реалізації майна кошти були перераховані на рахунок стягувача - ПАТ КБ «ПриватБанк») не позбавляє орган ДВС статусу продавця у спірних правовідносинах.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2022 року в справі №711/4125/20 (провадження №61-19804св21).

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин, а тому враховуючи, що саме Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є продавцем за вказаним договором, то саме він має повертати покупцеві сплачені ним грошові кошти, незважаючи на який рахунок вони сплачені.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року в справі №185/4328/17 (провадження №61-13340св19).

Установлено, що судове рішення про визнання прилюдних торгів недійсними набрало законної сили 19 вересня 2023 року. Станом на час звернення позивачем до суду з цим позовом відповідач Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не повернуло йому грошові кошти, сплачені за придбання з прилюдних торгів спірного нерухомого майна, у розмірі 58712,85 грн.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної вище норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №552/5052/20 (провадження №61-3585св21) зазначено, «що в разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми (акцесорне зобов`язання (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19)). Оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17), відповідно, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, настають наслідки недійсності правочину. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири, укладений за результатами електронних торгів, визнано недійсним, то позивачу підлягають поверненню сплачені ним грошові кошти. Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки між сторонами наявні деліктні, а не зобов`язальні правовідносини. Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України, оскільки з набранням законної сили судовим рішенням про визнання торгів недійсними у відповідачів як продавців виник обов`язок повернути грошові кошти, отримані від покупця. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з дня наступного за днем проведення торгів по день перерахування частини коштів, проте такі вимоги підлягають задоволенню частково, тільки за період з дня набрання чинності судовим рішення про визнання торгів недійсними і до дня звернення до суду з цим позовом».

Таким чином, установивши, що між відповідачем та позивачем існує невиконане грошове зобов`язання з повернення сплаченої суми коштів за результатами придбання земельної ділянки на електронних торгах, колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з виконавчої служби 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Зазначене також узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 червня 2023 року у справі №464/6630/20 (провадження №61-11651св22).

Встановивши, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не повернуло кошти ОСОБА_1 , сплачені ним за майно, що свідчить про прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення сум на підставі статті 625 ЦК України на суму грошового зобов`язання (58712,85 грн) за період з 20.09.2023 (наступний за днем набрання законної сили судовим рішенням про визнання електронних торгів недійсними) по 29.02.2024 включно (у межах позовних вимог).

Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......; ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. IIc (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) = 1.02728444.

Таким чином інфляційне збільшення за вказаний вище період становить 58712,85 x 1.02728444 - 58712,85 = 1601,95 грн.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Усього 3% річних за період з 20.09.2023 по 29.02.2024 на суму грошового зобов`язання 58712,85 грн становить 58712,85 x 3 % x 163 : 365 : 100 = 786,59 грн.

Однак, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, до стягнення на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 786,59 грн та збитки від інфляції у сумі 1421,54 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) 58712,85грн відшкодування сплачених коштів за придбане майно, 3% річних у сумі 786,59 грн, збитки від інфляції у сумі 1421,54 грн, а всього 60920 (шістдесят тисяч дев`ятсот двадцять) грн 98 коп., шляхом їх списання Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а в разі відсутності у зазначеному державному органі відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №307/3192/19.

ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2015 року №1885/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» (який був чинним на час проведення електронних торгів) та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 є організатором електронних торгів та уповноважений відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Згідно п. 1 Порядку гарантійний внесок - це грошова сума, що зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5 %, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком зі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів.

Відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку реалізації арештованого майна від 29.09.2016 року №2831/5, організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ДП «Сетам» в повній мірі виконало свої зобов`язання перед учасниками торгів оскільки надало учасникам доступ до системи електронних торгів арештованим майном, здійснило публікацію інформаційного повідомлення на підставі наданих виконавцем документів, вчинило дії з оформлення результатів проведених торгів.

Сторонами договору купівлі-продажу є державний виконавець, як продавець, та ОСОБА_1 , як покупець. ДП «Сетам» є відповідальним лише за організацію торгів та не є особою, відповідальною за виконання продавцем чи покупцем взятих на себе обов`язків.

Позивач 24 січня 2024 року направив на адресу ДП «Сетам» заяву, в якій просив повернути йому грошові кошти в сумі 3090,15 грн, отримані останнім як гарантійний внесок за участь у торгах №294317 (а.с. 45-46, 54 т.1).

Вказана вище вимога була отримана ДП «Сетам» 29 січня 2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 49 т.1).

05 березня 2024 року, тобто у день подання позовної заяви та до відкриття провадження у даній справі 08 березня 2024 року, ДП «Сетам» сплатило на користь ОСОБА_1 грошові кошти за сплату гарантійного внеску в сумі 3090,15 грн, відповідно до платіжної інструкції №2759 від 05.03.2024 (а.с. 61, 138 т.1).

Оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про повернення сторін у стан, який існував до укладення недійсного правочину (реституція), при цьому не зазначаючи про будь-яке порушення встановленого порядку щодо проведення торгів зі сторони ДП «Сетам»; враховуючи також, що вказаний відповідач після отримання письмової заяви (вимоги) позивача у добровільному порядку повернув ОСОБА_1 грошові кошти за сплату гарантійного внеску в сумі 3090,15 грн до відкриття провадження у справі, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо вказаного грошового зобов`язання та стягнення з ДП «Сетам» на користь позивача 3% річних в сумі 41,40 грн. та втрат від інфляції у розмірі 74,82 грн.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, залишив також поза увагою спосіб стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі (1211,20грн х94,99%) 1150,52 грн (а.с. 59 т.1).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення судових витратна професійнуправничу допомогупозивачем наданокопію договору№10/02/2024про наданняпрофесійної правничоїдопомоги від01.02.2024 року, укладеного з адвокатом Штойка Д.С. (а.с. 132-133 т.1), копію акту виконаних робіт від 10.06.2024 до вказаного договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2366 від 17.10.2011 (а.с. 135 т.1).

Згідно пункту3.1договору №10/02/2024про наданняпрофесійної правничоїдопомоги від01.02.2024 року, гонорар адвоката за надання правничої допомоги за цим договором є фіксованим та складає 20000,00 грн, який сплачується клієнтом протягом 10 робочих днів з дати набрання законної сили рішенням у справі.

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Штойка Д.С. та погоджений в акті від 10.06.2024, що підтверджуються матеріалами справи.

У запереченнях на відповідь на відзив Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заперечувало щодо стягнення судових витрат на правничу правову допомогу, зокрема, у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи, часом витраченим на надання правничої допомоги (а.с. 152 т.1).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги ціну позову (64127,35 грн), а також погоджений в акті виконаних робіт від 10.06.2024 обсяг наданої професійної правничої допомоги, - колегія дійшла висновку, що понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності зі складністю справи, ціною позову, часом, витраченим на виконання робіт і тому підлягають зменшенню до 12000,00 грн та стягненню на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам (12000,00 грн х 94,99%) у розмірі 11398,80 грн.

Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Отже, з відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 12549,32 грн (1150,52 грн + 11398,80 грн).

Судові витрати Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не відшкодовуються, адже позовні вимоги до цього відповідача фактично задоволені у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) задовольнити частково.

Рішення Самарського районногосуду м.Дніпропетровська від12червня 2024року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )58712,85грн відшкодування сплачених коштів за придбане майно, 3% річних у сумі 786,59 грн, збитки від інфляції у сумі 1421,54 грн, а всього 60920 (шістдесят тисяч дев`ятсот двадцять) грн 98 коп., шляхом їх списання Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а в разі відсутності у зазначеному державному органі відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доДержавного підприємства«СЕТАМ» простягнення грошовихкоштів відмовити.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 12549 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 32 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова