Ухвала

від 03.12.2024 по справі 953/7913/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/7913/24 (1-кс/953/8269/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1380/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні 22024220000000781 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України,-

УСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого.

Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на 60 днів у межах строку досудового розслідування до 04 січня 2025 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановлено до 04 січня 2025 року включно.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що ОСОБА_8 хоча і є раніше не судимим, проте на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану, покарання за яке, за умови визнання його винуватим, передбачене у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що свідчить про надзвичайно високу суспільну небезпечність таких дій, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову скасувати, ухвалити нову, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу у мінімальному розмірі.

Вважає, що ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не доведені, жодного доказу на підтвердження зазначених ризиків до клопотання не додано.

ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає разом з дружиною ОСОБА_9 та донькою ОСОБА_10 , 2019 року народження. Має малолітню доньку, яка потребує його допомоги. Працює соціальним робітником в Громадській організації «Наша допомога». 26.07.2017 року ОСОБА_8 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи. Сукупність зазначених обставин свідчать про наявність міцних соціальних зв`язків та відсутність мотивації у ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування.

Суд необгрунтовано послався, що підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України. По-перше, згідно законодавства про мобілізацію перетин кордону для чоловіків від 18 до 60 років заборонено. По-друге, клопотання старшого слідчого не має доказів на підтвердження спроби підозрюваного на незаконний перетин кордону.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, яка підтримала свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.

Слідчий обґрунтовує підозру наступними доказами: даними протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; даними протоколів допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії - контроль за вчиненням злочину; документами, отриманими від оперативного підрозділу на виконання доручення слідчого, що містять інформацію про обставини вчинення кримінальних правопорушень та іншими матеріалами кримінального провадження.

Так з матеріалів провадження вбачається, що слідчий відділ Управління СБ України в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000781 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України.

Так санкція ч.1 ст. 114-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Таким чином злочин, який інкримінується підозрюваному є тяжким та має підвищену суспільну небезпеку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Крім того, підтверджений ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні.

Ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не доведений слідчим , оскільк у клопотанні жодних обґрунтувань на підтвердження їх існування не наведено, зокрема, не зазначено, які саме речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення може знищити, спотворити або совати підозрюваний.

Також, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановлених ризиків.

Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею було встановлено існування ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і з такими висновками колегія суддів погоджується.

Врахував слідчий судді і відомості про особу підозрюваного, який має зареєстроване місце мешкання, однак у м. Донецьк, фактично мешкає за у м. Харкові, одружений, має малолітню дитину, 2019 року народження, офіційно працює, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану.

В той же час враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1ст.177КПК України, наявність яких не спростовано захисником, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи ,що дії ОСОБА_8 , за вчинення якого повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів, за таких обставин є неефективним.

Даних які б вказували на неможливість підозрюваного за станом здоров`я перебувати в умовах СІЗО станом як на час розгляду клопотання так і під час апеляційного розгляду не надано.

Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Колегія суддів також погоджується з рішення слідчого судді щодо не визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, оскільки зважаючи на кваліфікацію кримінального правопорушення за ч.1 ст. 114-1 КК України дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваного інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану у відповідності до положень ч. 3, 4 ст. 183 КПК України

За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні 22024220000000781 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді