Ухвала

від 03.12.2024 по справі 481/1900/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1900/24

Провадж.№ 4-с/481/6/2024

У Х В А Л А

іменем України

03.12.2024 року м.Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді УманськоїО.В., за участю секретаря Кузьміної Н.П., в режимі відеоконференції представника скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг, скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лисий Микола Іванович, заінтересовані особи: Військова частина № НОМЕР_1 , Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на рішення та дії державного виконавця щодо виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2024 року адвокат Лисий М.І., в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця щодо виконання судового рішення, в якій просив:

- визнати прийняті старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добровольською О.Ю. в рамках виконавчого провадження ВП № 75882362 рішення: від 23 серпня 2024 року про арешт коштів боржника ОСОБА_2 ; від 23 серпня 2024 року про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 ; від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 ; від 09 жовтня 2024 року про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника ОСОБА_2 у банку для здійснення видаткових операцій, на підставі яких ОСОБА_2 обмежено виплату грошового забезпечення, яке він отримує під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, - неправомірними;

- зобов`язати старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добровольську О.Ю. або іншу посадову особу Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення (поновити порушене право заявника ОСОБА_2 ) шляхом: 1) зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 75882362 від 23 серпня 2024 року на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із проходженням боржником ОСОБА_2 військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до закінчення проходження боржником ОСОБА_2 військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) зняття арешту, накладеного на грошові кошти боржника ОСОБА_2 ; 3)винесення повідомлення про припинення дії постанов старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добровольської О.Ю. у виконавчому провадженні ВП № 75882362: від 23 серпня 2024 року про арешт коштів боржника ОСОБА_2 ; від 23 серпня 2024 року про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 ; від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 ; від 09 жовтня 2024 року про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника ОСОБА_2 у банку для здійснення видаткових операцій, або іншим визначеним судом за результатом розгляду цієї скарги способом.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що в жовтні 2024 року було зменшено розмір грошового забезпечення, яке ОСОБА_2 отримує під час проходження військової служби. Під час з`ясування причин зменшення розміру грошового забезпечення, 23 жовтня 2024 року ОСОБА_2 стало відомо що у Першому відділі державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні знаходиться виконавче провадження № 75882362 щодо ОСОБА_2 відкрите на підставі заяви стягувача про прийняття до виконання виконавчого листа №2-92 виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24.04.2007 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ВЧ НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505737,43 гривень. Ознайомившись 23 жовтня 2024 року з матеріалами виконавчого провадження ВП №75882362, ОСОБА_2 встановлено, що 23 серпня 2024 року в рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято рішення про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору з боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також 09 жовтня 2024 року прийнято рішення про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, на підставі яких йому обмежено виплату грошового забезпечення, яке він отримує під час проходження військової служби. Разом з тим в постанові від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державним виконавцем указано, що ОСОБА_2 проходить військову службу і отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , що свідчить про обізнаність про проходження ОСОБА_2 військової служби і відсутність підстав для стягнення грошового забезпечення ОСОБА_2 під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вважає зазначені рішення та дії протиправними, такими, що порушують право скаржника на соціальний захист, з огляду на наявність обов`язку у державного виконавця зупинити виконавче провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». З цих підстав просить суд вимоги скарги задоволити.

19.11.2024 року на адресу суду від Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу у якому останній просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що у відділі перебуває виконавче провадження 75882362 відкрите за заявою В/Ч НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-92-2007 виданого виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24.04.2007 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ВЧ НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505737,43 гривень. В рамках вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем було проведено виконавчі дії та винесені рішення відповідно до чинного законодавства.

Крім того, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», для зупинення виконавчого провадження з підстав передбачених даним пунктом крім факту військової служби необхідна наявність, ще двох умов: якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Вважає, що підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п.1ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з можливістю проведення виконавчих дій без участі боржника відсутні.

19.11.2024 року адвокат Лисий М.І., в інтересах ОСОБА_2 , надав уточнену скаргу, відповідно до якої останній до зазначених вище обґрунтувань додав, що у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття нового виконавчого провадження , оскільки в період з 2007 року до 30.04.2022 року органами ПФУ відповідно до вищевказаного виконавчого листа здійснювалося утримання коштів з призначеної ОСОБА_2 пенсії, яке у зв`язку з введенням воєнного стану та внесенням відповідних змін в законодавство з 01.05.2022 року було припинено , тому на думку скаржника підстави для відкриття нового виконавчого провадження відсутні. Крім того зазначив, що подану ОСОБА_2 01.11.2024 року заяву про зупинення виконавчого провадження, в якій останній крім зупинення виконавчого провадження також просив зняти арешт накладений на грошові кошти боржника та припинити дії інших постанов - державним виконавцем проігноровано.

20.11.2024 року на адресу суду від Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на уточнену скаргу у якому останній крім заявлених раніше заперечень додав, що підстав для зняття арешту з рахунку боржника відповідно до ч.10 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» взагалі відсутні, оскільки кошти належать боржнику. Крім того зазначив що на адресу відділу заяви стягувача про зупинення виконавчого провадження не надходило.

27.11.2024 року адвокат Лисий М.І., в інтересах ОСОБА_2 , надав уточнену скаргу, відповідно до якої останній до зазначених вище обґрунтувань додав що стягувачем пропущено трирічний строк звернення виконавчого документа до виконання, оскільки дані про закриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №2-92 виданого 24.04.2007 року на користь ВЧ НОМЕР_1 в рахунок відшкодування шкоди 505737,43 гривень відсутні. Стягувач з заявою про поновлення строків до суду не звертався. Разом з тим відповідно до вимог п.2ч.4ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ має бути повернутий стягувачу без прийняття до виконання. Натомість відкриття провадження та подальше проведення виконавчих дій свідчить про недотримання належної правової процедури, що тягне за собою порушення права особи на справедливий суд.

29.11.2024 року на адресу суду від Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на уточнену скаргу від 27.11.2024 року у якому останній крім заявлених раніше заперечень додав, що згідно відмітки у виконавчому листі № 2-92 виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24.04.2007 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 , що розташована в Первомайську Миколаївської області в рахунок відшкодування шкоди залишок нестягнутої суми 505737,43 грн. стягнення проводилось з пенсії боржника до 01.05.2022 року, який було повернено з Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на підставі підпункту 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», що сам боржник підтверджує в поданій до суду скарзі. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже, строки на прийняття до виконання виконавчого документу відсутні. З огляду на вищезазначене просив у задоволенні скарги відмовити.

В судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість від останнього на електронну адресу суду надійшли довідки про наявність відкритих рахунків у банках для отримання пенсійних виплат та заробітної плати.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 , адвокат ЛисийМ.І. заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився. Від останнього надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відділу. В задоволенні скарги просив відмовити з підстав зазначених у відзивах.

В судове засідання представник стягувача ВЧ НОМЕР_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових пояснень та клопотань про відкладення розгляд у справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію представника скаржника, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Так, судом встановлено, що 04.04.2007 року Новобузьким районним судом Миколаївської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВЧ НОМЕР_1 в рахунок відшкодування шкоди 590471 грн 38 коп .

На підставі, виданого на виконання вказаного судового рішення, виконавчого листа №2-92/2007 за заявою стягувача від 08.08.2024 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Добровольською Оксаною Юріївною (далі-державним виконавцем) 23.08.2024 року відкрито виконавче провадження №75882362.

23.08.2024 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню , що становить 50573,74 гривень.

23.08.2024 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження для боржника ОСОБА_2 у розмірі 319,00 гривень.

23.08.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та внесено інформацію про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім того 23.08.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку визначеному ст.35-1 ПК України, коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат у розмірі 556630,17 гривень.

29.08.2024 року державним виконавцем у зв`язку з встановленням факту проходження боржником військової служби у ВЧ НОМЕР_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника де зазначено про необхідність здійснення відрахувань із суми доходів боржника у розмірі 20 % доходів щомісячно.

09.10.2024 року на підставі заяви боржника, останньому було визначено поточний рахунок для здійснення видаткових операцій у АТ КБ «ПриватБанк» з рахунку НОМЕР_3 .

Відповідно до розпорядження державного виконавця від 07.10.2024 року на погашення заборгованості перед стягувачем 07.10.2024 року було перераховано 88457,81 гривень та 8845,78 гривень виконавчого збору.

31.10.2024 скаржником було подано старшому державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ДобровольськійО.Ю. заяву про зупинення виконавчого провадження у зв`язку із проходження ним військової служби та виконанням бойових завдань та зняття арешту з належних останньому коштів.

На час розгляду справ виконавче провадження не зупинене та відповідно до пояснень представника Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), підстави для його зупинення - відсутні

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Щодо бездіяльності державного виконавця щодо невжиття заходів, а саме зупинення виконавчого провадження судом встановлено наступне.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної правової норми випливає, що існують три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/230, провадження № К/990/15420/23, від 06 грудня 2023 року у справі №583/3097/23, провадження № 61-16360ск23).

Так, в обґрунтування вимоги про зупинення виконавчого провадження, ОСОБА_2 долучено посвідчення про відрядження до м.Карлівка Полтавської області та накази командира № НОМЕР_4 та НОМЕР_5 про прибуття 10.06.2024 року та вибуття 06.09.2024 року. Крім того в матеріалах справи мається довідка від 26.08.2024 року про перебування на військовій службі за мобілізацією скаржника у ВЧ НОМЕР_2 з 01.03.2022 року по теперішній час.

Разом з тим, ОСОБА_2 не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідно до умов проходження ним військової служби абсолютно немає можливості вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні №75882362.

Довідка про те, що боржник ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині ВЧ НОМЕР_2 з 01.03.2022 року по теперішній час та його тимчасове відрядження, строк якого на момент звернення зі скаргою закінчився, не є підставою вважати, що здійснення виконавчих дій щодо стягнення із нього грошових коштів для погашення заборгованості є неможливим.

Суд наголошує на тому, що вчинення таких виконавчих дій, як звернення стягнення грошові кошти на рухунку боржника та на заробітну плату боржника з метою забезпечення виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості не потребує безпосередньої участі ОСОБА_2 , його постійної присутності або систематичної явки.

Суд дійшов висновку, що саме лише проходження боржником військової служби не є перешкодою для стягнення заборгованості за виконавчим листом. Оскільки у цій справі боржник хоча і є військовослужбовцем, втім спосіб виконання ним судового рішення не потребує його безпосередньої участі та не створює перешкод для проходження ним військової служби.

Примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості не вимагає особистої присутності боржника, у зв`язку з цим відсутня обов`язкова умова для зупинення виконавчого провадження, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неможливості проведення виконавчих дій згідно з умовами служби боржника, тому підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволені скарги в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог скаржника про зняття арешту, накладеного на грошові кошти боржника ОСОБА_2 судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі №756/8815/20.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» може та повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 року у справі №756/8815/20 також вказала, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату, пенсію боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, пенсії, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію таке обмеження не розповсюджується.

Крім того за змістом п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції на час розгляду скарги) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Як вбачається з матеріалів справи боржник ОСОБА_2 31.10.2024 року звертався до старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Добровольською Оксаною Юріївною з клопотанням про зняття арешту з рахунків боржника. Разом з тим матеріалами справи не доведено надання державному виконавцю інформації щодо перебування на рахунках коштів, на які накладення арешту заборонено законом. Хоча під час розгляду справи представником скаржника неодноразово наголошувалося на тому, що у скаржника з його доходу (грошового забезпечення) стягується більше 50 % його розміру та на підтвердження правової природи (статус) цих грошових коштів скаржником до суду було надано відповідні довідки.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 27.11.2024 року, ОСОБА_2 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_6 ( НОМЕР_3 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Згідно з довідкою ТВБВ №10014/0118 філії- Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» України від 28.11.2024 року ОСОБА_2 має відкритий рахунок НОМЕР_7 для отримання пенсійних виплат.

З огляду на вищевикладене підстав для визнання вчинених дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження незаконними судом не виявлено.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що під час виконання судового рішення 29.08.2024 року постановою державного виконавця було звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 , який отримує дохід у в/ч НОМЕР_2 , у розмірі 20% доходів щомісяця, відтак звернення стягнення на решту його заробітної плати, яка знаходиться на банківському рахунку боржника, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі накладення арешту на такі кошти, є безпідставним, а накладений виконавцем арешт підлягає зняттю.

Крім того відповідно до п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні припиняється звернення стягнення на пенсію, відтак звернення стягнення на грошові кошти які є пенсією та які знаходиться на банківському рахунку боржника, відкритому в ТВБВ №10014/0118 філії- Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» України, в тому числі накладення арешту на такі кошти, є безпідставним, а накладений виконавцем арешт підлягає зняттю.

Щодо посилання представника скаржника не пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання судом встановлено наступне.

Згідно відмітки на виконавчому листі №2-92 виданому Новобузьким районним судом Миколаївської області 24.04.2007 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ВЧ НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505 737,43 гривень, зробленої ТУ ПФУ у Миколаївській області, останнім здійснювалося стягнення заборгованості до 01.05.2022 року та залишок боргу становить 505737,43 гривень.

Крім того з інформації наданої ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Миколаївській області на його запит - з 01.05.2022 року стягнення за вищевказаним виконавчим документом було зупинено на підставі п.п.3 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» , відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні припиняється звернення стягнення на пенсію. Та виконавчий лист повернено стягувачу листом від 22.07.2024 року на підставі його запиту.

Відповідно доположень ст.12ЗУ «Провиконавче провадження»виконавчі документиможуть бутипред`явлені допримусового виконанняпротягом трьохроків,крім посвідченькомісій потрудових спорахта виконавчихдокументів,за якимистягувачем єдержава абодержавний орган,які можутьбути пред`явленідо примусовоговиконання протягомтрьох місяців. Строкипред`явлення виконавчогодокумента довиконання перериваютьсяу разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

На час розгляду справи обмеження встановлені п.п.3 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» дію не припинили.

Крім того відповідно до п.п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX - визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на вищевикладене стягувачем строки пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу №2-92 виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24.04.2007 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ВЧ НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505 737,43 гривень не пропущено.

Щодо посиланняпредставника скаржникана відсутністьпостанови про завершеннявиконавчого провадженнясуд роз`яснює,що відповіднодо ст.68ЗУ «Провиконавче провадження»606-XIV(в редакціїстаном надату видачівиконавчого документата початкуйого виконання) відрахування із заробітної плати (заробітку)чи стипендіїгромадян проводитьадміністрація підприємств,установ іорганізацій на підставі надісланих їм державним виконавцемвиконавчих документів. Натомість відповідно до ст.40 Закону виконавчий документ, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення скарги та необхідності скасування арешту грошових коштів, які є заробітною платою та пенсією.

Керуючись ст. ст., 447- 452 ЦПК України, ст. ст. 1, 5, 12, 18, 24, 34 Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця у виконавчому провадженні з приводу виконання виконавчого листа №2-92 виданого 24.04.2007 року Новобузьким районним судом Миколаївської області- задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, та які обліковуються на рахунку НОМЕР_8 IBAN НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я " ОСОБА_2 ", ІПН НОМЕР_9 .

Зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), скасувати арешт грошових коштів, які є пенсійними виплатами, та які обліковуються на рахунку НОМЕР_10 , відкритому в ТВБВ №10014/0118 філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я " ОСОБА_2 ", ІПН НОМЕР_9 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2024 року.

Суддя