Постанова

від 21.01.2025 по справі 481/1900/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.01.25

22-ц/812/201/25

Провадження № 22-ц/812/201/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Ковальським Є.В.,

за участю представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Лисого М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №481/1900/24 за апеляційною скаргою Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу, яку постановив Новобузький районний суд Миколаївської області під головуванням судді Уманської Ольги Вікторівни у приміщенні цього суду 03 грудня 2024 року, повний текст складений 09 грудня 2024 року, за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина № НОМЕР_1 , Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на рішення та дії державного виконавця щодо виконання судового рішення,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник адвокат Лисий М.І., звернувся до суду зі скаргою на рішення тадії державного виконавця Першого відділудержавної виконавчої службиу Первомайськогорайоні Миколаївськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)(далі ПервомайськийВДВС) щодо виконання судового рішення.

Скарга мотивована тим, що в жовтні 2024 року було зменшено розмір грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 отримує під час проходження військової служби. Під час з`ясування причин зменшення розміру грошового забезпечення 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що у Первомайському ВДВС на виконанні знаходиться виконавче провадження №75882362, відкрите на підставі заяви стягувача про прийняття до виконання виконавчого листа №2-92, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24 квітня 2007 року, про стягнення з нього на користь військової частини НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505737 грн 43 коп. Ознайомившись 23 жовтня 2024 року з матеріалами виконавчого провадження №75882362, він з`ясував, що 23 серпня 2024 року державний виконавець прийняв рішення про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору з боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також 09 жовтня 2024 року - про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, на підставі яких йому обмежено виплату грошового забезпечення, яке він отримує під час проходження військової служби. Разом з тим в постанові від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державним виконавцем зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу і отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , що свідчить про обізнаність щодо проходження ОСОБА_1 військової служби і відсутність підстав для проведення стягнення з його грошового забезпечення під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Посилаючись на викладене, заявник вважав зазначені рішення та дії державного виконавця протиправними, такими, що порушують його право на соціальний захист, з огляду на наявність обов`язку у державного виконавця зупинити виконавче провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», тому, з урахуванням уточненої скарги, просив суд:

- визнати прийняті старшим державним виконавцем Первомайського ВДВС Добровольською О.Ю. у виконавчому провадженні №75882362 рішення: від 23 серпня 2024 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ; від 23 серпня 2024 року про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 ; від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 ; від 09 жовтня 2024 року про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника ОСОБА_1 у банку для здійснення видаткових операцій, на підставі яких ОСОБА_1 обмежено виплату грошового забезпечення, яке він отримує під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, - неправомірними;

- зобов`язати старшого державного виконавця Первомайського ВДВС Добровольську О.Ю. або іншу посадову особу Первомайського ВДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника ОСОБА_1 ) шляхом: 1) зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75882362 від 23 серпня 2024 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із проходженням боржником ОСОБА_1 військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до закінчення проходження боржником ОСОБА_1 військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період; 2) зняття арешту, накладеного на грошові кошти боржника ОСОБА_1 ; 3) винесення повідомлення про припинення дії постанов старшого державного виконавця Первомайського ВДВС Добровольської О.Ю. у виконавчому провадженні №75882362: від 23 серпня 2024 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ; від 23 серпня 2024 року про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 ; від 29 серпня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 ; від 09 жовтня 2024 року про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника ОСОБА_1 у банку для здійснення видаткових операцій, або іншим визначеним судом за результатом розгляду цієї скарги способом.

У відзиві на скаргу Первомайський ВДВС просить відмовити у задоволенні скарги.

Відзив мотивовано тим, що у відділі перебуває виконавче провадження №75882362, відкрите за заявою Військової частини НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-92-2007, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24 квітня 2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505737 грн 43 коп. В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем було проведено виконавчі дії та винесені рішення відповідно до чинного законодавства.

Зокрема, Первомайський ВДВС посилається на те, що для зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», крім факту перебування на військової служби необхідна наявність ще двох підстав, а саме: якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу, тоді як стосовно боржника ОСОБА_1 такі умов відсутні.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано державного виконавця Первомайського ВДВС: скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою та обліковуються на рахунку НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я « ОСОБА_1 », ІПН НОМЕР_5 ; та які є пенсійними виплатами та обліковуються на рахунку НОМЕР_6 , відкритому в ТВБВ №10014/0118 філії Миколаївське обласне управління АТ«Ощадбанк» на ім`я « ОСОБА_1 », ІПН НОМЕР_5 .

Ухвала судумотивована тим,що ОСОБА_1 не надавдоказів напідтвердження того,що відповіднодо умовпроходження нимвійськової службинемає можливостівчиняти виконавчідії увиконавчому провадженні№75882362,у зв`язкуз чимне вбачавпідстав длязупинення виконавчогопровадження.

Щодо вимог скаржника про зняття арешту, накладеного на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , суд виходив з того, що 29 серпня 2024 року постановою державного виконавця було звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у в/ч НОМЕР_2 у розмірі 20% доходів щомісяця, відтак звернення стягнення на решту його заробітної плати, яка знаходиться на банківському рахунку боржника, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі накладення арешту на такі кошти, є безпідставним, а накладений виконавцем арешт підлягає зняттю.

Щодо посилання представника скаржника на пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, то суд дійшов висновку, що стягувачем строки пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу №2-92, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 24 квітня 2007 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВЧ НОМЕР_1 шкоди у розмірі 505 737,43 гривень, не пропущено.

Щодо посилання представника скаржника на відсутність постанови про завершення виконавчого провадження суд роз`яснив, що відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV (в редакції станом на дату видачі виконавчого документа та початку його виконання) відрахування із заробітної плати (заробітку) чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів. Натомість відповідно до статті 40 цього Закону виконавчий документ, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача.

В апеляційній скарзі Первомайський ВДВС зазначає, що виконання ухвали суду першої інстанції є неможливим, й просить ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання скаржника на ухвалу Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 в частині, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі, які складають заробітну плату та пенсію боржника, не може застосовуватись на даний час, оскільки була сформована за своєрідного «правового вакууму», так як в законодавстві була відсутня пряма норма, що надавала боржнику можливість користуватись коштами в безготівковій формі. Згідно Закону України про внесення зміни до розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 3048-ІХ від 11 квітня 2023 року, який набрав чинності 06 травня 2023 року, до пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» внесено пункт 1 частини 7, згідно якого фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови, що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

На думку ПервомайськогоВДВС, варто враховувати, що у такому випадку арешт коштів боржника, які містяться на відкритих рахунках, не знімається і постанова про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій є іншим процесуальним рішенням ніж зняття арешту з коштів. Крім того, зауважує, що резолютивною частиною оскаржуваної ухвали суд зобов`язує державного виконавця вчинити дії, які не передбачені законодавством, а саме - скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, та арешт коштів, які є пенсійними виплатами, однак при цьому така процесуальна дія не передбачена Законом України «Про виконавче провадження» та порядком взаємодії органів автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1203/5 від 16 квітня 2019 року, отже виконання такої ухвали суду буде неможливим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 адвокат Лисий М.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, судове рішення відповідає завданню цивільного судочинства, а саме - є справедливим та неупередженим, спрямованим на своєчасне вирішення спору з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів боржника від порушень з боку державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника ОСОБА_1 -адвоката ЛисогоМ.І., дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Як встановивсуд першоїінстанції ітаке вбачаєтьсяз матеріалівсправи, рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 в рахунок відшкодування шкоди 590471 грн 38 коп.

З метою примусового виконання цього рішення суду був виданий виконавчий лист №2-92/2007 (а.с. 41-43), який перебував на виконанні, але був повернутий стягувачеві за заявою останнього. Згідно відміток на цьому виконавчому документі рішення суду виконано частково, залишок заборгованості становить 505737 грн. 43 коп.

За заявою стягувача - Військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2024 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Добровольською О.Ю.(далі-державний виконавець) 23 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження №75882362 (а.с. 44-47).

23 серпня 2024 року державним виконавцем винесені постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, що становить 50 573,74 гривень; про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження для боржника ОСОБА_1 у розмірі 319,00 гривень; про арешт майна боржника ОСОБА_1 , зокрема, грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку визначеному ст.35-1 ПК України, коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат у розмірі 556630,17 гривень, та внесено інформацію про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 43-58).

29 серпня 2024 року державним виконавцем у зв`язку із встановленням факту проходження боржником військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника де зазначено про необхідність здійснення відрахувань із суми доходів боржника у розмірі 20 % доходів щомісячно (а.с. 60-61).

09 жовтня 2024 року на підставі заяви боржника останньому було визначено поточний рахунок для здійснення видаткових операцій у АТ КБ «ПриватБанк» з рахунку НОМЕР_4 (а.с. 69-71).

Відповідно до розпорядження державного виконавця від 07 жовтня 2024 року на погашення заборгованості перед стягувачем 07 жовтня 2024 року було перераховано 88457,81 гривень та 8845,78 гривень виконавчого збору.

31 жовтня 2024 року скаржник подав старшому державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Добровольській О.Ю. заяву про зупинення виконавчого провадження у зв`язку із проходженням ним військової служби та виконанням бойових завдань та зняття арешту з належних останньому коштів.

На час розгляду справи судом першої інстанції виконавче провадження не зупинене та відповідно до пояснень представника Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) підстави для його зупинення відсутні.

Боржник ОСОБА_1 вважає усі прийняті старшим державним виконавцем Первомайського ВДВС Добровольською О.Ю. в межах виконавчого провадження №75882362 рішення незаконними, тому подав до суду скаргу.

Суд першої інстанції частково погодився зі скаргою, зобов`язавши державного виконавця скасувати арешт з грошових коштів, які є заробітною платою та пенсію, та обліковуються на банківських рахунках.

Перевіряючи правильність ухвали суду про задоволення скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII.)

За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно дочастини 7статті 26Закону №1404-VIIIу разіякщо взаяві стягувачазазначено рахункиборжника убанках,інших фінансовихустановах,небанківських надавачахплатіжних послуг,електронні гаманців емітентахелектронних грошей,виконавець негайнопісля відкриттявиконавчого провадженнянакладає арештна кошти/електроннігроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону№ 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Крім того, пункт 8 розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок на підставі викладених правових норм про те, що частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

У справі, яка переглядається, боржник у виконавчому провадження просить про скасування арешту, який накладений державним виконавцем у виконавчому провадженні, на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, на які надходять належні йому заробітна плата та пенсія.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. виносить постанову.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату та пенсію як особливі об`єкти, на які може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату та пенсію також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, інших доходів, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другоюта третьоюстатті 70Закону №1404-VIIIпередбачено,що іззаробітної платиборжника можебути утриманоза виконавчимидокументами допогашення уповному обсязізаборгованості:у разістягнення аліментів,відшкодування шкоди,заподіяної каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертюособи,у зв`язкуіз втратоюгодувальника,майнової та/абоморальної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діянням,-50відсотків;за іншимивидами стягнень,якщо іншене передбаченозаконом,-20відсотків.Загальний розмірусіх відрахуваньпід часкожної виплатизаробітної платита іншихдоходів боржникане можеперевищувати 50відсотків заробітноїплати,що маєбути виплаченапрацівнику,у томучислі уразі відрахуванняза кількомавиконавчими документами. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату та пенсію боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати та пенсії боржника покликане гарантувати людині щодо заробітної плати - право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, щодо пенсії право на отримання гарантованої законом виплати у разі досягнення пенсійного віку, наявності страхового стажу або за наявності умов за спеціальним законом, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати та пенсії, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, пенсію, що виплачені боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, пенсії, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язкуіз накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.»

Апеляційний судпри вирішенняцієї справитакож виходитьз того,що відповіднодо підпункту3пункту 10-2розділі ХІІІ«Прикінцеві таперехідні положення» Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунки, на які здійснюється нарахування його заробітної плати та пенсії.

Так, у справі, яка переглядається, встановлено, що 23 серпня 2024 року державним виконавцем винесена постанова про арешт грошових коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку визначеному ст.35-1 ПК України, коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат у розмірі 556630,17 гривень.

Також 29 серпня 2024 року державним виконавцем у зв`язку із встановленням факту проходження боржником військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника де зазначено про необхідність здійснення відрахувань із суми доходів боржника у розмірі 20 % доходів щомісячно.

09 жовтня 2024 року на підставі заяви боржника останньому було визначено поточний рахунок для здійснення видаткових операцій у АТ КБ «ПриватБанк» з рахунку НОМЕР_4 .

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_7 ( НОМЕР_4 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 114).

Згідно довідки ТВБВ №10014/0118 філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» України від 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 має відкритий рахунок НОМЕР_8 для отримання пенсійних виплат (а.с. 113).

Таким чином, державний виконавець, після відкриття провадження та винесення постанови про арешт грошових коштів на усіх рахунках боржника ОСОБА_1 , маючи у розпорядженні інформацію щодо його служби у військовій частині та наявних у нього відкритих рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» України не виконав свої обов`язки щодо контролю у виконавчому провадженні, а саме не з`ясував правовий статус грошових коштів на зазначених рахунків, не вчинив дій для отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має/немає спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, що дало б йому підстави для зняття арешту грошових коштів в порядку, визначеному статтею 59 Закону № 1404-VIII.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду про частково задоволення вимог скарги.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Так, державний виконавець в апеляційній скарзі не посилається і судами не було встановлено, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату та пенсію боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 вказаних коштів як джерела існування та порушує його право на отримання винагороди за працю та гарантованого державою соціального забезпечення.

Також не є обґрунтованим та таким, що впливає на судове рішення у цій справі, довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, з огляду на внесення у законодавство зміни доповнення пунктом 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

Так, відповідно до пункту 1 абзацу 7 вказаного пункту Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Аналіз таких змін до законодавства дає підстави для висновку, що запровадження можливості для боржника за наявного арешту коштів, що зберігаються на банківському рахунку, для часткового їх використання за спеціальною процедурою, не виключає дію положень статті 59 Закону № 1404-VIII щодо обов`язку виконавця зняти арешт з грошових коштів за наявності визначених у цій нормі умов.

Колегія суддів також не приймає аргумент апеляційної скарги про те, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали зобов`язує державного виконавця вчинити дії, не передбачені законом, а тому не може бути виконана.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зобов`язав державного виконавця «скасувати арешт грошових коштів», що зберігаються на банківських рахунках, тоді як у статті 59 Закону № 1404-VIII застосований термін «зняття арешту» з майна. Натомість застосований судом термін по суті є синонімічним словосполученню «зняттю арешту». До того ж у разі якщо зміст рішення є незрозумілим учасники справи мають право скористатися правом, наданим статтею 271 ЦПК України щодо його роз`яснення.

Інші доводи касаційної скарги не є такими, що потребують детального аналізу, та на висновки у цій справи не впливають.

Щодо висновків суду про відсутності підстав у задоволенні інших вимог скарги заявник будь-яких аргументів в апеляційній скарзі не виклав, тому в апеляційного суду відсутні підстави для оцінки правильності ухвали суду в цій частині.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду, яка в оскаржуваній частині прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, з урахуванням вимог статті 375 ЦПК України немає.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні з апеляційною скаргою Первомайський ВДВС сплатив 2920 грн. судового збору, що відповідає ставці, визначеній у підпункті 9, пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI в редакції закону, що була чинною на час справляння судового збору.

Натомість Законом № 4056-IX від 31 жовтня 2024 року, який набрав чинності 14 листопада 2024 року, внесені зміни до статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, відповідно до яких частина друга статті 3 викладена в новій редакції, згідно якої в судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки на день ухвалення цієї постанови апеляційним судом учасники провадження не мають сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, особа, яка подала апеляційну скаргу - Первомайський ВДВС помилково сплатив у справі судовий збір за подання апеляційної скарги, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат судом, натомість порядок повернення помилкового сплаченого судового збору визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 № 787.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному поряду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 22 січня 2025 року