Рішення

від 03.12.2024 по справі 607/8751/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2024Справа №607/8751/24

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участю секретаря с/з Тинкалюк Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до відповідачів ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», ОСОБА_3 , про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної сумісної власності. На підставі договору від 10.12.2007 у даній квартирі встановлена автономна система теплопостачання. 14.02.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомунерго» Тернопільської міської ради з письмовою заявою, з приводу демонтажу транзитного стояка централізованого опалення, який проходить через її квартиру. 13.04.2023 року у відповідь на дане звернення КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР зазначило, що у відповідності до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в склад яких в тому числі входить обслуговування внутрішньо будинкової системи централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_2 здійснює ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс». В подальшому, позивач звернулась із заявою про демонтаж стояка транзитного опалення до ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс». 16.02.2023 року менеджером ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» проведено обстеження стояка у квартирі АДРЕСА_3 , що належить позивачам та квартирі АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_3 , та знаходиться над квартирою АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено відсутність «стояка опалення» у квартирі АДРЕСА_4 . 22.06.2023 року слюсар-сантехнік ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», демонтував стояк в квартирі АДРЕСА_3 . 18.10.2023 року під час запуску центрального спалення відбулось затоплення квартири позивачів. Також позивачі зазнали страждань та і переживань, у зв`язку із затопленням квартири.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у заяві про уточнення позовних вимог, позивачі просять позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19345 грн та моральну шкоду у розмірі 21845 грн, стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 19345 грн та моральну шкоду у розмірі 21845 грн, та судові витрати.

Позивачі та їх представник, адвокат Присяжнюк М.О. у судове засідання не з`явились, однак представником позивачів подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася та не подала заяву про розгляд справи без її участі.

22.04.2024 ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі.

31.10.2024 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області затверджено мирову угоду, укладену між сторонами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представником відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» в особі Тернопільської філії ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» Сахнюк Я.О. Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди закрито.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.11.2002 № 35469, є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачам на праві спільної сумісної власності.

На підставі договору від 10.12.2007 у даній квартирі встановлена автономна система теплопостачання.

14.02.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомунерго» Тернопільської міської ради з письмовою заявою, з приводу демонтажу транзитного стояка централізованого опалення, який проходить через її квартиру.

13.04.2023 року у відповідь на дане звернення КП «Тернопільміськтеплокомунерго»

ТМР зазначило, що у відповідності до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в склад яких в тому числі входить обслуговування внутрішньо будинкової системи централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_2 здійснює ТОВ «Керуюча компанія

«Будсервіс».

ОСОБА_1 звернулась із заявою про демонтаж стояка транзитного

опалення до ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс».

16.02.2023 року менеджером ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» проведено обстеження стояка у квартирі АДРЕСА_3 , що належить позивачам та квартирі АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_3 , та знаходиться над квартитою АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено відсутність «стояка опалення» у квартирі АДРЕСА_4 .

22.06.2023 року слюсар-сантехнік ТФ ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс»,

демонтував стояк в квартирі АДРЕСА_3 (квартира позивачів).

18.10.2023 року під час запуску центрального опалення відбулось затоплення квартири.

За наслідками залиття квартири позивачів комісією в складі головного інженера ТФ ТОВ «Єврокомунсервіс», менеджера ТФ ТОВ «КК «Будсервіс» складено 2 Акти залиття квартири від 18.10.2023 року та від 19.10.2023 року, затверджені директором ТФ ТОВ

«Керуюча компанія «Будсервіс», якими встановлено затоплення квартири

АДРЕСА_2 , а саме: «... затоплено стелі у спальній кімнаті, яка зроблена із гіпсокартону (вигнута дугою), на стіні біля демонтованого стояка відклеїлись шпалери, по всій кімнаті розійшлись шви на шпалерах, вздулася ламінатна підлога, матрац мокрий, два комоди та шафа купе-ніжки з фанери розбухли, ламелі ліжка намокли, ніжки парти розбухли.

18.10.2023 року під час запуску центрального опалення відбулось затоплення квартири АДРЕСА_3 причиною якого стало приховання та надання неправдивої інформації про наявність стояка центрального опалення у квартирі АДРЕСА_4 , який був зашитий в ніші фальш стіною.

Таким чином, гр. ОСОБА_4 порушено п. 6 технічних умов № 20599 від 29.10.2010 року виданих КП «Тернопільміськтеплокомунерго» ТМР, згідно яких стояки існуючої системи опалення залишаються відкритими та не переносяться, не залишаються в ніші.

Згідно Звіту з оцінки вартості пошкодженого рухомого майна і ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 18.10.2023р., виготовленого на замовлення позивача вартість пошкодженого рухомого майна і ремонтно-відновлювальних робіт необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки 18.10.2023р. складає 77 380 (сімдесят сім тисяч триста вісімдесят) грн. без ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачі як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача шкоду заподіяну внаслідок затоплення квартири.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частина 2 ст. ст. 383 ЦК України визначає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У відповідності до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний висновок зроблено КЦС Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи №757/31418/15-ц.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Причиною залиття квартири АДРЕСА_2 , власником якої є позивачі, відповідно до актів залиття квартири від 18.10.2023 року та від 19.10.2023 року, є приховання та надання неправдивої інформації про наявність стояка центрального опалення у квартирі АДРЕСА_4 , який був зашитий в ніші фальш стіною.

Відповідач в судове засідання не з`явилась та не надала жодних доводів та належних доказів на спростування своєї вини у залитті квартири АДРЕСА_2 , хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов переконання, що позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача в користь позивачі завданої матеріальної та моральної шкоди.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Зап. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачі просять стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі43690,00 грн, яка виразилась в душевних стражданнях внаслідок страждань та переживань, у зв`язку із затопленням квартири.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд визначаючи розмір моральної шкоди, виходить із власного переконання, враховуючи факт страждань та переживань, у зв`язку із затопленням квартири, ступінь вини ОСОБА_3 , характер та обсяг душевних страждань позивачів, пережитому нервовому стресі, тривалість завданої позивачам моральної шкоди, позбавлення позивачів сталого життя, необхідність здійснення ремонту квартири, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, які полягають у тому, що винна особа повинна очікувати настання для неї несприятливих наслідків, які, зокрема, виражаються у відшкодуванні у достатньо значному розмірі моральної шкоди.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3200,00 грн, у якості відшкодування моральної шкоди. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 3200,00 грн, у якості відшкодування моральної шкоди

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідноіз ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ізст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: 1)у разі задоволення позову-на відповідача; 2)у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги до відповідача задоволено частково на загальну суму 45090,00 грн. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 54,73 % (45090*100/82380).

Отже, підлягає розподілу судовий збір в сумі 2422,40 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 2422,40 * 54,73/100 = 1325,78 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Також, 2422,40 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 2422,40 * 54,73/100 = 1325,78 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 19345 грн (дев`ятнадцятьтисяч тристасорок п`ятьгривень 00копійок),моральну шкодув розмірі3200,00грн (тритисячі двістігривень 00копійок),а такожсудовий збірв розмірі1325,78 грн (одна тисяча триста двадцять п`ять гривень 78 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 19345 грн (дев`ятнадцятьтисяч тристасорок п`ятьгривень 00копійок),моральну шкодув розмірі3200,00грн (тритисячі двістігривень 00копійок),а такожсудовий збірв розмірі1325,78 грн (одна тисяча триста двадцять п`ять гривень 78 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

позивач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1

відповідач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_5 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк