Рішення

від 09.12.2024 по справі 127/33210/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/33210/24

Провадження 2/127/4874/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Вінницького обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся Вінницький обласний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка з 29.01.2018 перебувала на обліку в Правобережному районному центрі зайнятості м Вінниця, правонаступником якого є Вінницький міський центр зайнятості. Відповідачці 30.01.2018 надано статус безробітної та з 06.02.2018 розпочато виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу. 27.12.2018 відповідачці припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв`язку з початком зайнятості та припинено реєстрацію як безробітної у зв`язку з її працевлаштуванням. За період з 06.02.2018 по 02.11.2018 загальна сума виплаченої відповідачці допомоги складає 12798, 84 гривень. За період перебування відповідачки на обліку в статусі безробітної, в результаті обміну даними від реєстру застрахованих осіб, позивачу стало відомо про отримання відповідачкою від Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради грошової допомоги/компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом. У ході перевірки на підставі листа Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 15.03.2024 встановлено, що відповідачка з 08.09.2017 отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з надбавкою на догляд. Таким чином, оскільки відповідачка перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення та отримує державну соціальну допомогу, а таким чином відноситься до зайнятого населення, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отримана відповідачкою допомога по безробіттю, є безпідставною та неправомірною, а тому підлягає поверненню. Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 29.05.2018 № 56 «Про створення Вінницького міського центру зайнятості» у Вінницькій обласній службі зайнятості 03.09.2018 утворений Вінницький міський центр зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці. Згідно із наказом Міністерства економіки України № 3905 від 18.10.2022 «Про реорганізацію Вінницького міського центру зайнятості», останній реорганізовано шляхом його приєднання до Вінницького обласного центру зайнятості. Дебіторська заборгованість, яка була на балансі Вінницького міського центру зайнятості передана на баланс Вінницького обласного центру зайнятості.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Вінницького обласного центру зайнятості допомоги по безробіттю за період з 06.02.2018 по 02.11.2018 в сумі 12798, 84 гривень.

Ухвалою суду від 09.10.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із процесуальними документами направлені відповідачці за адресою її місця перебування зареєстрованою у встановленому законом порядку, отримано відповідачкою особисто 20.10.2024, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 39).

Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.

У строк, визначений ухвалою суду від 09.10.2024, від адвоката відповідачки 30.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов. Зі змісту вказаного відзиву вбачається, що відповідачка позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки працівниками центру зайнятості відповідачку при прийнятті документів не було проінформовано про законодавчі норми, які обмежують її право на отримання допомоги по безробіттю, а не надання інформації про догляд за дитиною з інвалідністю було покликано непоінформованістю про необхідність подання таких документів. Адвокат відповідачки просив залишити позовну заяву без розгляду та повернути її позивачеві у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

01.11.2024, у строк визначений ухвалою суду від 09.10.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що фахівець центру зайнятості при взятті відповідачки на облік не міг зробити висновок про отримання нею допомоги на догляд за дитиною з інвалідністю та надбавки на догляд, оскільки відповідачка підписуючи заяву про надання (поновлення) статусу від 30.01.2018 підтвердила відсутність отримання такої допомоги. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме на відповідачку покладено відповідальність за достовірність поданих даних та документів, а також обов`язок своєчасно повідомляти про обставини, що впливають на умови виплати. Також позивачем зазначено, що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк позовної давності до даних правовідносин не застосовується, оскільки отримана відповідачкою виплата є дебіторською заборгованістю, тобто такою, яка підлягає поверненню.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката відповідачки про залишення позовної заяви без розгляду та повернення її позивачеві.

08.11.2024 на адресу суду від адвоката відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив із змісту яких вбачається, що відповідачка не могла нести відповідальність за достовірність поданих даних, оскільки на момент подання заяви про взяття на облік, відповідачка не мала статусу «зареєстрованого безробітного». Крім того, позивач є неналежним позивачем у справі, а повноваження накладати стягнення мають керівники територіальних органів та їх заступники, а не виконуючий обов`язки керівника, як те має місце у даній справі. Станом на час розгляду справи, відповідачка має право на отримання статусу зареєстрованого безробітного та отримання допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», а відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Адвокат відповідачки просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

08.11.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення на заперечення на відповідь на відзив зі змісту яких вбачається, що відповідачка не належить до категорії - одинока мати, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, а також до категорії - мати дитини з інвалідністю підгрупи А, а тому не має права на отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. Позивач є територіальним органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України та має право здійснювати самопредставництво регіонального центру зайнятості та Фонду у судах, тому є належним позивачем у справі. Крім того, наказами позивача саме на виконуючого обов`язки директора покладено виконання обов`язків керівника Вінницького обласного центру зайнятості.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30.01.2018 ОСОБА_1 звернулась до Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного.

Підписуючи вищевказану заяву відповідачка проінформувала Правобережний районний центр зайнятості м. Вінниці, зокрема про те, що вона не отримує відповідно до законодавства допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною-інвалідом, а також ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». (а.с. 6)

30.01.2018 ОСОБА_1 звернулась до Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці із заявою про призначення (поновлення) виплати по безробіттю, яку відповідно до резолюції директора центру зайнятості/філії ОЦЗ призначено з 06.02.2018. (а.с. 7)

Із заяв по суті справи вбачається, що стороною відповідача не заперечується підписання особисто відповідачкою вищевказаних заяв.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 29.05.2018 № 56 «Про створення Вінницького міського центру зайнятості» у Вінницькій обласній службі зайнятості 03.09.2018 утворений Вінницький міський центр зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці та Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці. Дана інформація перебуває у публічному доступі та є загальнодоступною.

Наказом Міністерства економіки України № 3905 від 18.10.2022 « Про реорганізацію Вінницького міського центру зайнятості», останній реорганізовано шляхом його приєднання до Вінницького обласного центру зайнятості, який є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Вінницького міського центру зайнятості. (а.с. 18-19)

Листом № 08-09/2223-22 від 28.10.2022 про розслідування страхового випадку Вінницький міський центр зайнятості на підставі виявленої інформації про отримання ОСОБА_1 соціальних виплат, а саме грошової допомоги/компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом, звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про підтвердження вказаної інформації. (а.с. 9)

Вінницький міський центр зайнятості листом № 08-09/2500-22 від 01.12.2022 повторно звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради що підтвердження вищевказаної інформації. (а.с. 10)

Згідно відповіді Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № 08/00/008/166006 від 02.12.2022, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та з 08.09.2017 отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з надбавкою на догляд. (а.с. 11)

На підставі отриманої відповіді актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» № 08-15/570 від 06.12.2022 встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку у Вінницькому міському центрі зайнятості з 30.01.2018 по 27.12.2018, з 08.09.2017 отримує надбавку на догляд на дитину з інвалідністю, що порушує вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у зв`язку з чим сума виплаченого ОСОБА_1 матеріального забезпечення на випадок безробіття, починаючи з 30.01.2018 має бути стягнута з неї на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». (а.с. 8)

Відповідно до розрахунку від 06.12.2022 сума матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 , за період з 06.02.2018 по 02.11.2018 становить 12798, 84 гривень (а.с. 12)

Листами № 09-06/2560-22 від 09.12.2022 та № 09-06/310-23 від 22.12.2023 Вінницький міський центр зайнятості звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про добровільне повернення отриманих коштів в сумі 12798, 84 гривень. (а.с. 14-15)

Листом № 10.3-14/1029-23 від 08.03.2024 про розслідування страхового випадку Вінницький обласний центр зайнятості на підставі виявленої інформації про отримання ОСОБА_1 соціальних виплат, а саме грошової допомоги/компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом, звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про отримання інформації. (а.с. 16)

Згідно відповіді Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № 08/00/008/119992 від 15.03.2024, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та з 08.09.2017 по теперішній час отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з надбавкою на догляд. Крім того, повідомлено, що ОСОБА_1 не належить до категорії одинока мати, яка здійснює догляд за дитиною інвалідом, а також до категорії мати дитини з інвалідністю ОСОБА_3 (а.с. 17)

Відповідно до довідки про суму дебіторської заборгованості, що підлягає поверненню № 05-20/3283-24 від 02.10.2024, станом на 02.10.2024 на балансі Вінницького обласного центру зайнятості рахується дебіторська заборгованість в сумі 12798, 84 гривень, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 . (а.с. 25)

Відповідно дост.43Закону України«Про зайнятістьнаселення»,в редакціїчинній намомент виникненняспірних правовідносин,статусу безробітногоможе набути,зокрема,особа працездатноговіку допризначення пенсії(зокремана пільговихумовах абоза вислугуроків),яка черезвідсутність роботине маєзаробітку абоінших передбаченихзаконодавством доходів,готова таздатна приступитидо роботи.Статус безробітногонадається зазначениму частиніпершій цієїстатті особамза їхособистою заявоюу разівідсутності підходящоїроботи зпершого дняреєстрації утериторіальних органахцентрального органувиконавчої влади,що реалізуєдержавну політикуу сферізайнятості населеннята трудовоїміграції,незалежно відзареєстрованого місцяпроживання чимісця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Водночас, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. (ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи.

Судом встановлено, що при зверненні 30.01.2018 ОСОБА_1 до Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці із заявами про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати по безробіттю, вона перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з надбавкою на догляд з 08.09.2017. Крім того, судом встановлено, що станом на 30.01.2018, ОСОБА_1 не належала до категорії одинока мати, яка здійснює догляд за дитиною інвалідом, а також до категорії мати дитини з інвалідністю підгрупи А.

Зважаючи на доводи сторони відповідача, викладені в заявах по суті справи, суд звертає увагу, що відповідальність за достовірність поданих даних покладається на безробітного, тобто на особу, яка звертається з відповідною заявою про надання статусу безробітного, про що чітко роз`яснено відповідачці, як те вбачається із заяв від 30.01.2018 про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати по безробіттю.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що звернувшись до Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, ОСОБА_1 надала недостовірну інформацію, що було виявлено позивачем внаслідок проведення перевірки даних.

За змістом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Щодо доводів адвоката відповідачки про сплив позовної давності і застосування позовної давності до даних правовідносин, суд виходить з наступного.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 3 і ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Суд вважає, що про порушення свого права Правобережний районний центр зайнятості м. Вінниці та/або його правонаступник - Вінницький міський центр зайнятості м. Вінниці могли дізнатися протягом усього періоду перебування відповідачки на відповідному обліку та отриманню останньою коштів, тобто в період з 31.01.2018 до 02.11.2018. Так, у відповідності до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону таЗаконом України«Про зайнятість населення», взаємодіють з органами доходів і зборів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону; у відповідності до ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Фонд має право, зокрема, перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду. Також Фонд зобов`язаний, зокрема, контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62 і постановою ПФУ 13.02.2009 № 7-1 було затверджено і зареєстровано в МЮУ 12.03.2009 за № 232/16248 Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Так,у відповідностідо вищевказаногоПорядку,в редакціїчинній начас виникненняспірних правовідносин,перевірка проводитьсярайонними, міськрайонними,міськими тарайонними у містах центрами зайнятості, на які покладеновиконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фондузагальнообов`язковогодержавного соціального страхування Українина випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця якплатника внесківна загальнообов`язковесоціальне страхування на випадокбезробіття у разі,зокрема,коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Перевірка достовірностіданих,які єпідставою длянадання особістатусу безробітноїта виплатиїй матеріальногозабезпечення,проводиться центрамизайнятості шляхом: звіряннянаданої особоюінформації звідомостями,наявними вДержавній податковій адміністрації України, Пенсійномуфонді України,у державнихреєстраторів; використанняданих вищевказаних органів,Державного департаментунагляду задодержанням законодавствапро працю, контрольно-ревізійнихорганів цільовоговикористання коштівФонду; проведенняцентром зайнятості перевіркидостовірності зазначениху довідкахпро середнюзаробітну платуданих тазаписів утрудових книжкахбезпосередньо на підприємствах, в установах,організаціях тау фізичнихосіб,які використовуютьнайману працю,у порядку,встановленому законодавством.

Отже, крім відповідальності застрахованої особи, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», даним Законом покладено й обов`язки на Фонд. Тому неналежне виконання таких обов`язків Фондом, в даному випадку спрямованих на вчасний контроль правильноті призначення та виплати застрахованій особі допомоги по безробіттю, не впливає на обчислення строків позовної давності.

Те, що Вінницький міський центр зайнятості м. Вінниці довідався про те, що відповідачка без достатньої правової підстави отримувала допомогу по безробіттю в 2018 році лише в грудні 2022 року, також не впливає на обчислення строків позовної давності, в даному випадку, а свідчить лише про вищезазначене.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Таким чином, суд вважає, що особа, чиї права було порушено відповідачкою, могла довідатися про порушення такого права в період з 31.01.2018 до 02.11.2018 і звернутись протягом трьох років до суду за відповідним захистом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із даним позовом лише 07.10.2024.

Посилання позивача на те, що грошові кошти, які є предметом спору, є дебіторською заборгованістю, яка набута позивачем внаслідок реорганізації Вінницького міського центру зайнятості, тобто правонаступництва, не спростовують вищевказаного і не є підставою для відліку позовної давності з моменту її набуття.

Також посилання позивача на положення ч. 3 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» суд вважає необґрунтованими й безпідставними, адже зі змісту положень цієї статті вбачається, що вони регулюють відповідальність саме роботодавця за порушення цього Закону.

Водночас, слід врахувати, що із 12.03.2020 на усій території України був установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених зокремаст.ст.257,258 ЦК України, на строк дії такого карантину.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.

Згідно ізп.19розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно, запровадження на території України карантину і введення воєнного стану припадають на період у який позивач мав би реалізувати своє право на звернення до суду.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд прийшов до висновку, що строк на звернення позивачем із цим позовом до суду, не сплив. Відповідно, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Щодо тверджень адвоката відповідачки про те, що позивач є неналежним позивачем у даній справі, а повноваження накладати стягнення мають керівники територіальних органів та їх заступники, а не виконуючий обов`язки керівника, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно доч.1ст.8 Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування навипадок безробіття» фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, зокрема здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно п. 19 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Як встановлено судом, Вінницький міський центр зайнятості, який є правонаступником Правобережного районного центру зайнятості м. Вінниці та Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці, реорганізовано шляхом його приєднання до Вінницького обласного центру зайнятості, який в свою чергу є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Вінницького міського центру зайнятості.

Відповідно до Положення про Вінницький обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державного центру зайнятості № 194 від 20.11.2023, Вінницький обласний центр зайнятості є регіональним центром зайнятості, неприбутковою державною установою, яка підпорядкована та підзвітна Державному центру зайнятості та утворений для реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції на території Вінницької області. Пунктом 5.1 Положення передбачено, що регіональний центр зайнятості має право здійснювати самопредставництво регіонального центру зайнятості та Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у судах України на усіх стадіях судового процесу.

Також судом встановлено, що згідно наказу Державного центру зайнятості № 155-К від 28.10.2024 виконання обов`язків директора Вінницького обласного центру зайнятості покладено на Геннадія Бамбуру з 28.10.2024, який відповідно до Положення про Вінницький обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державного центру зайнятості № 194 від 20.11.2023, має повноваження, зокрема, на накладення стягнень.

Таким чином, заперечення адвоката відповідачки в цій частині є необґрунтованими, а Вінницький обласний центр зайнятості є належним позивачем у даній справі.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що свідома поведінка відповідачки на незаконне отримання нею допомоги як безробітної підтверджується її особистим підписом у заяві про надання статусу безробітного, у якій чітко вказано, зокрема, що вона не отримує відповідно до законодавства допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною-інвалідом, а твердження та заперечення адвоката відповідачки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право, зокрема, стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно ізч.1ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зв`язку з поданням ОСОБА_1 недостовірної інформації при зверненні із заявою про надання статусу безробітного, на підставі якої вона отримала статус безробітної та їй нараховувалась допомога по безробіттю, виплачена ОСОБА_1 допомога по безробіттю за період з 06.02.2018 по 02.11.2018 в сумі 12798, 84 гривень підлягає поверненню Вінницькому обласному центру зайнятості, як незаконно отримана.

Враховуючи те, що грошові кошти в сумі 12 798, 84 гривень були набуті відповідачкою як матеріальна допомога за наявності недобросовісних дій з її боку, положення ст. 1215 ЦК України застосуванню до даних правовідносин не підлягають.

Відповідно дост.15ЦК Україникожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання.Кожна особамає правона захистсвого інтересу,який несуперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно доч.1і ч.2ст.77ЦПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст.83ЦПК України сторонита іншіучасники справиподають доказиу справібезпосередньо досуду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 09.10.2024 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно доч.2і ч.3ст.12ЦПК Україниучасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зп.2,п.4,п.6 п.7ч.2ст.43ЦПК Україниучасники справизобов`язані: сприятисвоєчасному,всебічному,повному таоб`єктивному встановленнювсіх обставинсправи; подаватиусі наявніу нихдокази впорядку тастроки,встановлені закономабо судом,не приховуватидокази; виконуватипроцесуальні діїу встановленізаконом абосудом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку, пояснення, викладені позивачем в позовній заяві, та докази, надані разом із нею.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені сторонами у заявах по суті справи, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачки отриманої без достатньої правової підстави допомоги по безробіттю за період з 06.02.2018 до 02.11.2018 в сумі 12 798, 84 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 6712 від 03.10.2024. (а.с. 26)

Тому, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028,00 гривень.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», ст.ст. 12, 15, 16, ч. 1 ст. 1166, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницького обласного центру зайнятості отриману без достатньої правової підстави допомогу по безробіттю за період з 06.02.2018 до 02.11.2018 в сумі 12 798, 84 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницького обласного центру зайнятості судовий збір в сумі 3028,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вінницький обласнийцентр зайнятості: код ЄДРПОУ 05392714, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд. 3-А.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено 09.12.2024.

Суддя: