Постанова

від 28.11.2024 по справі 331/1904/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.11.2024 Справа № 331/1904/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1904/23 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.

Провадження №22-ц/807/1896/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Богач Алли Олександрівни на рішенняЖовтневого районногосуду м.Запоріжжя від16липня 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до Міністерства юстиції України, третя особа: Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 09 квітня 2019 року була призначена на посаду директора Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України згідно із Контрактом № 5 від 09 квітня 2019 року, укладеним між нею та виконуючим обов`язки Державного секретаря, керівником Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України строком до 08 жовтня 2019 року.

Відповідно до Додаткової угоди про продовження терміну дії Контракту від 09 квітня 2019 року № 5, укладеної 20 серпня 2019 року продовжено термін дії вказаного Контракту на 5 (п`ять) років до 08 жовтня 2024 року.

21 грудня 2022 року наказом Міністерства юстиції України № 5751/5 Контракт № 5 від 09 квітня 2019 року було припинено до закінчення терміну його дії у зв`язку із невиконанням позивачем обов`язків, передбачених законодавством та звільнено з займаної посади відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України та пункту 17 Контракту.

На підставі Наказу Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5 «Про припинення контракту та звільнення», 20 січня 2023 року за наказом в.о. директора Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 28-к/тр, позивачку звільнено з посади директора з 23 січня 2023 року до закінчення терміну дії Контракту, у зв`язку з невиконанням обов`язків, передбачених законодавством, статутом та Контрактом, згідно пункту 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, пунктом 17 Контракту № 5 від 09 квітня 2019 року ( зі змінами). На підставі Наказу Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5 «Про припинення контракту та звільнення».

Позивач зазначає, що причиною її незаконного звільнення стали висновки комісії викладені в Акті про планову виїзну комплексну перевірку діяльності Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за період з 2020 по жовтень 2022 включно від 02 грудня 2023 року, яка була проведена відповідно до повідомлення Департаменту експертного забезпечення правосуддя від 10 листопада 2022 року, на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 2800/7 від 04 листопада 2022 року. Проте, план проведення перевірки діяльності Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України не узгодженим і не регламентованим з Порядком проведення перевірок діяльності науково дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України №3475/5 від 11 листопада 2019 року, оскільки ним додатково передбачено ще три напрямки для перевірки, а саме: дотримання вимог антикорупційного законодавства ( п. 3), організація та впровадження заходів, що вживаються для протидії правопорушень та дотримання законодавства під час виконання завдань покладених на Інститут (п. 4), матеріально технічне забезпечення (п. 6). Відповідно до п. 5 розділу V Порядку проведення перевірок діяльності науково дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України №3475/5 від 11 листопада 2019 року, упродовж п`яти робочих днів з моменту отримання акту, тобто 06 грудня 2022 року, що підтверджується супровідним листом № 115279/6.1/27-22, а саме 13 грудня 2022 року за вих. № 3449/02/2-22, позивачем був направлений до Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України План заходів щодо усунення недоліків, встановлених актом від 02 грудня 2022 року, за результатами перевірки діяльності Інституту із зазначенням, що заперечення до акту перевірки будуть направлені у термін до 27 грудня 2022 року. Вказаний план заходів щодо усунення недоліків, затверджений наказом від 12 грудня 2022 року № 51 од та розрахований до виконання на 2 місяці. Однак, до спливу вказаного терміну, тобто 23 січня 2023 року, Позивача було звільнено із займаної посади. Позивач вважає висновки комісії, що відображені в Акті перевірки від 02 грудня 2023 року такими, що побудовані виключно на припущеннях, а дії Міністерства юстиції України щодо її звільнення незаконними, так як при проведенні планової виїзної комплексної перевірки комісія вийшла за межі повноважень, наданих Порядком проведення перевірок діяльності науково дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України №3475/5 від 11 листопада 2019 року, результат якої фактично було визначено як причину її звільнення з посади.

Своє звільнення позивач вважає незаконним з підстав відсутності вини в порушенні, за яке відбулося звільнення, та за відсутності факту порушення, оскільки в наказі Міністерства юстиції України № 5751/5 від 21 грудня 2022 року порушення умов контракту не конкретизовані, не підтверджуються допустимими та належними доказами. В наказі є лише посилання на п. 17 контракту (підстави розірвання контракту), передбачені його умовами, але немає мотивування, в чому саме полягає порушення законодавства чи не виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, які саме умови контракту вона не виконувала чи неналежним чином виконувала, якими доказами це підтверджується та в чому полягає її вина.

Відповідач в наказі № 5751/5 від 21 грудня 2022 року про припинення контракту посилається на акт за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за період з 2020 року по жовтень 2022 року від 02 грудня 2022 року, однак зазначений акт не є актом індивідуальної дії стосовно позивачки, оскільки фіксує собою діяльність всієї установи та відповідно посадових та/або службових осіб, а не лише ОСОБА_1 ..

Зазначає, що підстави для звільнення, викладеній у п. 17 вказаного контракту - систематичне порушення директором умов цього контракту ніяким чином нею не порушувалися, та такі порушення ніяким чином не викладені в Акті перевірки, а також у наказі Міністерства юстиції України № 5751/5 від 21 грудня 2022 року про припинення з нею контракту та її звільнення.

Вказує, що раніше вона ніколи не притягувалася до дисциплінарних стягнень, ніяких зауважень та нарікань на її роботу з боку відповідача не було, напроти, вона неодноразово нагороджувлася за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків за досягнення у професійній діяльності.

Зазначає, що у порушення ст. 149 КЗпП України у неї не відбиралися пояснення та її позиція з приводу проведеної перевірки відповідачем витребувана не була, порушені строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбачені ст. 148 КЗпП України.

Також позивач зазначає, що незаконне звільнення спричинило для неї моральних страждань та переживань. Через втрату роботи вона та її родина своєчасно не отримали кошти, на які вправі були розраховувати при плануванні свого бюджету. У зв`язку із втратою роботи позивач мала докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що спричинило розлад здоров`я.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 прохала суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №5751/5 від 21 грудня 2022 року про припинення Контракту №5 від 09 квітня 2019 року ( зі змінами) до закінчення терміну його дії та звільнення її з посади директора Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 Контракту, та визнати протиправним і скасувати винесений на підставі вказаного наказу Міністерства юстиції України - наказ №28-к/тр від 20 січня 2023 року в.о директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з 23 січня 2023 року до закінчення терміну дії контракту, у зв`язку із невиконанням нею обов`язків, передбачених законодавством, статутом та контрактом, відповідно до пункту 8 частини першої частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 Контракту. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Стягнути з Міністерства юстиції України на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 січня 2023 року по дату ухвалення рішення. Стягнути з Міністерства юстиції України на її користь моральну шкоду у розмірі 100000,00 гривень та судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , представник, адвокат Богач Алла Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного судум.Запоріжжя від16липня 2024рокускасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що судпершої інстанції дійшов помилково висновку, що з аналізу змісту акту за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 грудня 2022 року вбачається встановлення при проведенні перевірки численних порушень вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів та наказів Міністерства юстиції України, що свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків, передбачених п. 6 Контракту, а саме здійснювати належну організацію роботи та керівництво діяльністю Дніпропетровського науково дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції України.Перевірку діяльності Дніпропетровського науково дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції Українипроводила комісія, Головою якої був призначений заступник директора департаменту начальник відділу організаційно-управлінського забезпечення діяльності НДІСЕ Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Розумний С.М., який безпосередньо особисто проводив перевірку організаційної роботи з планування роботи, виконання запланованих заходів, виконання наказів та доручень Міністерства юстиції України. У подальшому, всупереч приписів Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 розділу ІІ Наказу №3475/5 при існуванні конфлікту інтересів, ним особисто було подано заяву та 22 грудня 2022 року ОСОБА_2 наказом № 5782/5 призначено в.о. директора Дніпропетровського науково дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції Україниз 23 грудня 2022 року на умовах контракту на період тимчасової непрацездатності директора ОСОБА_1 .. Зазначені обставини свідчать про особисту зацікавленість у негативних висновках перевірки голови комісії, упередженість і заганжованість комісії, необ`єктивність та необґрунтованість висновків Акту перевірки. Вказана перевірка проводилась у період з 15 по 18 листопада 2022 року. Останній день проведення перевірки був 18 листопада 2022 року, а відтак і останній день, коли Комісія могла виявити відповідні, на її думку порушення. У свою чергу ст. 148 КЗпП України встановлено місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення до працівника з моменту виявлення дисциплінарного поступку та шість місяців з моменту його вчинення. Разом з тим, значна частина порушень, які начебто ставляться в провину позивачці за актом перевірки, були вчинені раніше як за шість місяців до їх виявлення комісією. Зазначене підтверджується як обставинами справи у цілому, так і змістом службової записки № 1439-6.1-22 від 15 грудня 2022 року, яка покладена в основу оскаржуваного наказу «Про припинення контракту та звільнення» від 21 грудня 2022 року. Отже, відповідачем було пропущено строк для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення, яке виразилося у припиненні з нею контракту та звільнення. Підставою звільнення позивачки з займаної посади є нібито порушення нею п. 17 контракту №5 від 09 квітня 2019 року, яким визначено чіткі підстави для його розірвання з позивачкою з ініціативи Уповноваженого органу. Кожна з підстав є окремою та самостійною. Чотири підстави розірвання контракту не залежать одна від одної та не пов`язані між собою. Однак, оскільки позивачку звільнено з посади за наслідками саме проведення перевірки, то до моменту надання наказу відповідача про припинення контракту та звільнення, мало б минути 2 місяці, які викладені їй для усунення недоліків, встановлених такою перевіркою, що узгоджувалося б з п. 17 Контракту, як підстава для звільнення у зв`язку з неусуненням відповідних недоліків. Проте, звільнення позивачки відбулося до закінчення двох місячного строк та усунення відповідних недоліків встановлених наведеним актом. Більш того, при формуванні службової записки №1439-6.1-22 від 15 грудня 2022 року та винесені Наказу №5751/5 від 21 грудня 2022 року «Про припинення контракту та звільнення» не зазначено про врахування відповідачем листа від 13 грудня 2022 року, яким зазначено намір позивачки надати обгрунтовані заперечення до акту перевірки, що є грубим порушенням трудового права, закріпленого ст. 149 КЗпП України. Така підстава для звільнення як одноразове грубе порушення директором вимог законодавства, статуту та контракту до позивачки не може бути застосована, оскільки вказаною перевіркою не констатовано жодного порушення, яке б підпадало під поняття грубе та така підстава не значиться в оскарженому наказі. Не може бути застосована до позивачки така підстава для звільнення як невиконання директором наказів та доручень Міністерства, оскільки всі такі доручення та накази позивачка виконувала вчасно та у відповідності до встановлених процедур. Також зазначила, що систематичного порушення умов контракту позивачкою не допущено, про що свідчить відсутність щодо неї винесених у минулих періодах будь-яких дисциплінарних стягнень, зауважень, тощо та такі систематичні порушення умов контракту не були виявлені в Акті перевірки. Відповідач протиправно посилався у своєму наказі №5751/5 від 21 грудня 2022 року на п.17 Контракту, як комплекс підстав для звільнення. Суд при розгляді справи поверхнево розглянув відповідні порушення наведені в акті перевірки, та не навів висновків якими саме доказами вони підтверджуються. Звузив позивачу перелік засобів доказування шляхом неприйняття письмових доказів та відхилення клопотань про виклик свідків для отримання їх пояснень у суді. Суд першої інстанції відображаючи показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у оскаржуваному рішенні суттєвим чином їх перекручує та не зазначає дійсного змісту таких показань. При розгляді цієї справи, судом першої інстанції було грубо порушено висновок Консультативної ради європейських судів №11 (2008).

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України та Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції, кожний окремо зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача довів за допомогою належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 як директор Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України порушила вимоги контракту, положень чинного законодавства, статуту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що стало підставою для її звільнення, а тому підстави для поновлення її на роботі відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 09 квітня 2019 року між Міністерством юстиції України та ОСОБА_1 директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України укладено Контракт № 5 терміном на шість місяців з 09 квітня 2019 по 08 жовтня 2019, який регулює трудові відносини між Уповноваженим органом та Директором (т.1 а.с.10-14).

Додатковою угодою про продовження терміну дії Контракту з директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України укладеного від 09 квітня 2019 року № 5, 20 серпня 2019 року продовжено термін дії Контракту на п`ять років по 08 жовтня 2024 року (т.1 а.с.15).

Наказом Міністерства юстиції України від 09 квітня 2019 року № 949/к ОСОБА_1 призначено на посаду директора Дніпропетровського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на умовах контракту (т.1 а.с. 16).

Наказом Міністерства юстиції України від 20 серпня 2019 року № 2385/к продовжено термін дії Контракту від 09 квітня 2019 року №5 з ОСОБА_1 по 08 жовтня 2024 року (т.1 а.с. 17).

Наказом Міністерства юстиції України затверджено Порядок перевірок діяльності науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (т.1 а.с.33-41).

Листом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2022 року № 2800/7 Наказ про проведення перевірки направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Наказ Міністерства юстиції України від 10 листопада 2022 року № 2893/7 «Про внесення змін до додатка 2 до наказу Міністерства юстиції України від 04 листопада 2022 року № 2800/7» направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз листом Міністерства юстиції України від 10 листопада 2022 року № 105322/2893/7/6.1 (т.1 а.с.42).

Відповідно до наказу від 04 листопада 2022 року №2800/7 про проведення перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України наказано провести планову виїзну комплексну перевірку діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за період з 2020 року по жовтень 2022 року включно. Визначити склад комісії для проведення перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Перевірку провести в термін з 15 по 18 листопада 2022 року (т.1 а.с.43).

Додатком 1 до наказу від 04 листопада 2022 року №2800/7 є план проведення перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (за період з 2020 року по жовтень 2022 року включно) (т.1 а.с.44).

Додатком 2 до наказу від 04 листопада 2022 року №2800/7 є склад комісії для проведення перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т.1 а.с.45-47).

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 04 листопада 2022 року № 2800/7 в термін з 15 по 18 листопада 2022 року комісією у затвердженому цим наказом складі проведена планова виїзна комплексна перевірка діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за період з 2020 року по жовтень 2022 року.

За результатами проведеної планової виїзної комплексної перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України комісією складений Акт від 02 грудня 2022 року, яким встановлені порушення вимог Контракту, положень чинного законодавства, Статуту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, наказів Міністерства юстиції, невиконання доручень керівництва Міністерства юстиції України з боку ОСОБА_1 (т.1 а.с.49-220).

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку перевірок Акт було направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України листом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2022 №115279/6.1/27-22 (т.1 а.с.48).

Директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Коваленко О.В. 13 грудня 2022 року на адресу Міністерства юстиції України надісланий План заходів щодо усунення порушень, викладених в акті за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Також повідомлено, що план заходів обговорено на засіданні директорату та заперечення до акту перевірки будуть направлені відповідно до вимог п.5 Розділу V Порядку (т.1 а.с.221-235).

Заперечення стосовно фактів та висновків, зазначених в акті, ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України не надано.

Відповідно дослужбової запискивід 15грудня 2022року,яка булавитребувана судомза клопотаннямпредставника позивача,встановлено,що зурахуванням п.7розділу 5Порядку,на підставіакту,Директор Департаментуекспертного забезпеченняправосуддя Н.Т.Ткаченкопропонує Мініструюстиції УкраїниД.Молюсцірозглянути питаннящодо вжиттязаходів реагуванняза виявленимипід часперевірки фактамипорушень вроботі директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зокрема ініціювати дострокове розірвання Контракту з ОСОБА_1 (т.8 а.с.109).

Наказом Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5, припинено з 22 грудня 2022 року Контракт № 5 з директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до закінчення терміну його дії, у зв`язку з невиконанням директором обов`язків, передбачених законодавством, Статутом та Контрактом та звільнено ОСОБА_1 з посади директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 Контракту. З наказом ознайомлена ОСОБА_1 23 січня 2023 року (т.1 а.с.20-21).

Підставами звільнення в наказі Міністерства юстиції України № 5751/5 від 21 грудня 2022 року зазначено: пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, пункти 10, 17 Контракту № 5 від 09 квітня 2019 року, службова записка Департаменту експертного забезпечення правосуддя від 15 грудня 2022 року № 1439-6.1-22, Акт за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 грудня 2022 року, погодження Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 20 грудня 2022 № 5353/0/526-22 (т.2 а.с.53-54).

На підставі цього наказу був винесений наказ № 28 к/тр від 20 січня 2023 року в.о. директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з 23 січня 2023 року до закінчення терміну дії контракту, у зв`язку із невиконанням нею обов`язків, передбачених законодавством, статутом та контрактом, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, пункту 17 контракту № 5 від 09 квітня 2010 року (зі змінами). Підстава-Наказ Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5 «Про припинення контракту та звільнення», листок непрацездатності ОСОБА_1 від 14 січня 2023 року № 6356828-2012189350-1( статус лікарняного листа закритий) (а.с. 22 т. 10).

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21КЗпП України (тут і далі - в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (стаття 23 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору визначені у статті 36 КЗпП України.

За змістом пункту 8 частини першої статті 36КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Трудовий договір може бути припинений, а контракт - розірваний внаслідок вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 452/970/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі N 452/970/17 (провадження N 14-157цс19) вказала, що звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933- Х11, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Зматеріалів справивбачається тасудом встановлено,що Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України є державною спеціалізованою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України і відповідно до законодавства здійснює судово-експертну та наукову діяльність у галузі судової експертизи і криміналістики.

Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України очолює директор, який працює за контрактом з Міністерством юстиції України, та призначається на посаду і звільняється з посади наказом Міністерства юстиції України. Директор Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, здійснює загальне керівництво Інституту, організовує експерту, наукову, та фінансово - господарську діяльність Інституту; відповідає за результати діяльності Інституту та звітує перед Міністерством юстиції України відповідно до умов контракту. Виконує інші доручення та накази Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 3 Контракту № 5 від 09 квітня 2019 року директор здійснює керівництво Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, організовує його експертну, науково - дослідну, виробничо господарську, соціально побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Інституту, передбачених законодавством, статутом Інституту та цим контрактом, і несе відповідальність за результати роботи Інституту, а також за виконання покладених на нього обов`язків директора Інституту законодавством, статутом Інституту та цим контрактом.

Згідно пункту 10 Контракту невиконання або неналежне виконання Директором своїх обов`язків, передбачених законодавством, статутом, колективним договором та цим контрактом, є підставою для дострокового розірвання цього контракту з ініціативи Уповноваженого органу управління.

Згідно пунктів 15,17 Контракту з ініціативи Уповноваженого органу управління контракт може бути розірвано у разі одноразового порушення Директором вимог законодавства, обов`язків, передбачених законодавством, статутом та/або цим контрактом (т.1 а.с.10-14).

Суд встановив, що Контракт №5 з ОСОБА_1 як з директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України наказом Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року №5751/5, припинено з 22 грудня 2022 року до закінчення терміну його дії у зв`язку з невиконанням директором обов`язків, передбачених законодавством, Статутом та контрактом, та звільнено ОСОБА_1 з посади директора 22 грудня 2022 року відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 Контракту.

Підстава : пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, пункти 10, 17 Контракту № 5 від 09 квітня 2019 року (зі змінами), службова записка Департаменту експертного забезпечення від 15 грудня 2022 року № 1439-6. 1-22, Акт за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України наказом Міністерства юстиції України (за період з 2020 року по жовтень 2022 року включно) від 02 грудня 2022 року, погодження Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 20 грудня 2022 року № 5353/0/526-22 ( а.с. 20-22 т. 1).

Згідно з пунктом 10 контракту передбачено, що невиконання або неналежне виконання директором своїх обов`язків, передбачених законодавством, статутом Інституту, колективним договором та цим контрактом, є підставою для дострокового розірвання цього контракту з ініціативи Уповноваженого органу управління.

Згідно з пунктом 15 контракту, цей контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за угодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту: за ініціативою Уповноваженого органу управління, за ініціативою директора, у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно директора за вчинення злочину, у разі набрання законної сили рішення суду про притягнення директора до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення; г) згідно з інших підстав, передбачених законодавством та/або цим контрактом.

Згідно з пунктом 17 контракту з ініціативи Уповноваженого органу управління контракт може бути розірвано у разі:

- одноразового грубого порушення директором вимог законодавства, обов`язків, передбачених законодавством, статутом інституту та цим контрактом;

- невиконання директором наказів та доручень Міністерства або його обов`язків, передбачених законодавством, статутом інституту та цим контрактом;

- не усунення протягом 2-х місяців недоліків, встановлених документальною ревізією фінансово-господарської діяльності інституту, а також подальшого допущення порушень в організаційній та фінансово-господарській діяльності інституту;

- систематичного порушення директором умов цього контракту.

Відповідно до пункту 13 контракту, цей контракт укладено терміном на 6 місяців з 09 квітня 2019 року по 08 жовтня 2019 року.

Відповідно до пункту 1,4 додаткової угоди про продовження строку дії контракту з директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 09 квітня 2019 року №5, укладеної 20 серпня 2019 року, яка є невід`ємною частиною контракту, продовжено термін дії контракту строком на 5 років, по 08 жовтня 2024 року (т.1 а.с.15).

Аналізуючи зміст оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №5751/5 від 21 грудня 2022 року «Про припинення контракту та звільнення» вбачається, що в ньому є посилання на пункт 17 контракту. У той час, як згідно пункту 17 Контракт може бути розірваний, а припинення контракту передбачено іншим пунктом, а саме пунктом 15 контракту, який в наказі не зазначено.

Водночас, наказ Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5 «Про припинення контракту та звільнення» ОСОБА_1 не містить посилання на конкретні умови контракту, які позивач не виконувала чи виконувала неналежним чином та не зазначені конкретні порушення.

Підставою для звільнення позивачки з займаної посади, як зазначено в наказі Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5 є порушення позивачкою пункту 17 Контракту № 5 від 09 квітня 2019 року.

Однак, пунктом 17 Контракту, як зазначено вище визначено чіткі підстави для його розірвання з позивачкою з ініціативи Уповноваженого органу.

Кожна з підстав є окремою та самостійною. Чотири підстави розірвання контракту не залежать одна від одної та не пов`язані між собою.

Оскільки, позивачку звільнено з посади за наслідками саме проведення перевірки, то до моменту видання наказу відповідача про припинення Контракту та звільнення, мало б минути 2 місяці, які відведені їй для усунення недоліків, встановлених такою перевіркою, що узгоджувалося б з п. 17 наведеного вище Контракту, як підстава для звільнення у зв`язку з не усуненням відповідних недоліків. Проте, як слідує з обставини справи, звільнення позивачки відбулося задовго до закінчення двомісячного строку на усунення недоліків встановлених Актом від 02 грудня 2022 року. При цьому, відповідачем не враховано листа ОСОБА_1 від 13грудня 2022року направленого на адресу Міністерства юстиції України та надісланий План заходів щодо усунення порушень, викладених в акті за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Також повідомлено, що план заходів обговорено на засіданні директорату та заперечення до акту перевірки будуть направлені відповідно до вимог п.5 Розділу V Порядку (т.1 а.с.221-235).

Таким чином, твердження викладені судом першої інстанції про те, що ОСОБА_1 заперечень стосовно фактів та висновків зазначених в акті у встановлений строк не надала, є невірними, оскільки спростовуються вищезазначеними обставинами справи.

Така підстава для звільнення як одноразове грубе порушення директором вимог законодавства, статуту та контракту до позивачки не може бути застосовано, оскільки вказаною перевіркою не констатовано жодного порушення, яке б підпадало під поняття «грубе» та така підстава не значиться у оскаржуваному наказі.

Підстава для звільнення як невиконання директором наказів та доручень Міністерства юстиції України також не може бути застосована до позивачки, оскільки відповідачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження невиконання таких наказів та доручень, тобто (коли, про що, та який саме наказ чи доручення не було виконано позивачкою).

Матеріали справи не містять належних та достовірних доказів на підтвердження систематичного порушень умов контракту позивачкою, про що свідчить відсутність щодо неї винесених у минулих періодах будь-яких дисциплінарних стягнень, зауважень, тощо та такі систематичні порушення умов контракту не були виявлені в Акті перевірки від 02 грудня 2022 року.

Напроти, в матеріалах справи містяться подяка Міністерства юстиції України за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків з нагоди відзначення державного свята Дня незалежності України, почесна грамота Міністерства юстиції України, якою ОСОБА_1 нагороджується з метою відзначення особистих досягнень у професійній діяльності працівників органів юстиції, нотаріату, підприємств, установ організацій, що входять до сфери управління Міністерства юстиції України (а.с. 18-19 т. 1).

Таким чином, посилання відповідача у наказі № 5751/5 від 21 грудня 2022 року на п. 17 Контракту, як комплекс підстав для звільнення, є безпідставним.

В Наказі Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5751/5 про припинення та звільнення позивачки як підставою для звільнення є посилання на пункт 10 Контракту, відповідно до якого, невиконання або неналежне виконання директором своїх обов`язків, передбачених законодавством, статутом Інституту, колективним договором та цим контрактом, є підставою для дострокового розірвання цього контракту з ініціативи Уповноваженого органу управління, а також посилання на Акт перевірки від 02 грудня 2022 року.

Тобто, цей пункт Контракту носить загальний характер щодо невиконання або неналежне виконання директором своїх обов`язків, які передбачені Контрактом

В п. 3 Контракту № 5 від 09 квітня 2019 року передбачено, що директор здійснює керівництво Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, організовує його експертну, науково - дослідну, виробничо господарську, соціально побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Інституту, передбачених законодавством, статутом Інституту та цим контрактом, і несе відповідальність за результати роботи Інституту, а також за виконання покладених на нього обов`язків директора Інституту законодавством, статутом Інституту та цим контрактом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач неналежним чином виконувала свої обов`язки, передбачених статутом та контрактом, як директор Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо організації роботи інституту чим порушила вимоги контракту.

При цьому, суд не вказав які саме конкретні положення контракту, що стали причиною його дострокового припинення позивачка порушила, які саме обов`язки, передбачені статутом та контрактом завдання нею не були виконані або були виконані неналежним чином, та коли саме, які саме конкретні порушення вчинила позивачка та якими доказами вони підтверджуються, а обмежився лише посиланням на те, що ОСОБА_1 , як директор Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, підпорядкованого, підзвітного та підконтрольованого Міністерству юстиції України допустила численні порушення умов контракту та статуту за період з 2020 року по жовтень 2022 рік, які були виявлені та встановлені в Акті перевірки, чим порушила вимоги контракту.

Дійсно, за результатамипроведеної плановоївиїзної комплексноїперевірки діяльності Дніпропетровськогонауково-дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції України,комісієюскладений Акт перевіркивід 02грудня 2022року,яким нібитовстановлені порушеннявимог Контракту,положень чинногозаконодавства,Статуту Дніпропетровськогонауково-дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції України,наказів Міністерства юстиції, невиконання доручень керівництва Міністерства юстиції України з боку ОСОБА_1 .. Однак, Акт за результатами перевірки не є актом індивідуальної дії стосовно позивачки, оскільки фіксує собою діяльність всієї установи та відповідних посадових та/або службових осіб, а не лише ОСОБА_1 ..

В Акті перевірки від 02 грудня 2022 року за період з 2020 року по жовтень 2022 року зазначені відповідні порушення та недоліки, які мали місце в діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Так, наприклад: були встановлені порушення строків встановлених керівництвом Міністерства юстиції України при направлені до Міністерства юстиції України на рецензування копій висновків судових експертів у 2020, 2021 та 2022 році; протягом 2020,2021 років до Міністерства юстиції України Дніпропетровського науково-дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції України,систематично надавались недостовірна інформація про результати розгляду звернень громадян за звітний період; в порушення вимог п. 156 Розділу ІІІ частини другої Інструкції з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2021 року №870/5, не здійснюється окрема реєстрація звернень громадян та запитів на інформацію в ході проведення перевірки, комісією були встановлені факти порушень Інструкції з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2021 року ;№870/5; директором ОСОБА_1 та іншими відповідальними особами у порушення пункту 32 розділу ІІ частини ІІ Інструкції, не проставлені дати при затвердженні плану роботи лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень Інституту на І півріччя 2022 року; система документообігу «ВАS документообігу КОРП» не відповідала вимогам нормативно-правових актів у сфері захисту інформації та не мала програмного забезпечення для інтеграції до СЕВ та АСКОД з квітня 2021 по лютий 2022 року; Директор не забезпечила впровадження електронного документообігу нормативно-правових актів у сфері захисту інформації, який відповідав вимогам нормативно-правових актів у сфері захисту інформації та мав програмне забезпечення для інтеграції до СЕВ та АСКОД; проекти наказів з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, кадрових питань (особового складу) залежно від їх видів не візувалися Уповноваженою особо Дніпропетровського науково-дослідногоінституту судовихекспертиз Міністерстваюстиції Українина протязі 2020 року та в період з січня до травня 2021 року, що є порушенням вимог підпункту 20 пункту 2 розділу ІІ Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом Національного агенства з питань запобігання корупції від 17 березня 2020 року №102/20, чинного на момент вчинення порушення; встановлені порушення пунктів 4.13, 4.16 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 18 жовтня 1998 року, в частині відсутності синтезуючого розділу та відсутності підпису у дослідницькій частині висновку наприкінці дослідження кожного питання, що розглядаються окремо експертом та інше.

Тобто,зі змістуАкту перевіркивід 02грудня 2022року вбачається,що вДніпропетровському науково-дослідномуінституті судовихекспертиз Міністерстваюстиції України були допущенівідповідні недолікищодо організаціїйого роботиза 2020-2022роки.Проте,суд першоїінстанції невстановив,та незазначив, якісаме конкретніпорушення вчинилапозивачка іякими належнимита допустимимидоказами вонипідтверджуються,вину позивачки,наявність причинногозв`язкуміж їїдіями (бездіяльністю)та невиконаннямабо неналежнимвиконанням покладенихна неютрудових обов`язків,передбачених контрактом,що свідчитьпро недоведеністьскладових дисциплінарногопроступку,що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, а недоведеність відповідачем будь-якої складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

Матеріали справи, в тому й числі, Акт перевірки від 02 грудня 2022 року, не містить доказів порушення позивачкою умов контракту в межах строків, передбачених статтею 148 КЗпП України для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки перевірка проводилася за період з 2020 року по жовтень 2022 року, а в Акті перевірки зазначені загальні строки щодо допущених недоліків в роботі Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме, перше півріччя 2020 року, друге півріччя 2020 року, перше півріччя 2021 року, 2022 року, протягом 2020, 2021 року, тобто не зазначена конкретна дата вчинення таких порушень ОСОБА_1 .. Тому доводи відповідача, що порушення, які ставляться в провину позивачці за Актом перевірки від 02 грудня 2022 року, були вчинені раніше як за шість місяців до їх виявлення комісією не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Разом з тим, значна частина порушень, які наведені в акті перевірки від 02 грудня 2022 року були вчинені пізніше шести місяців з дня прийняття оскаржуваного наказу про дострокове припинення контракту та звільнення позивачки

Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України без формулювання причин невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатись законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157 цс19), у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 357/11936/18 (провадження № 61-9348 св19), від 27 вересня 2023 року у справі № 677/1181/22 (провадження № 61-6104 св23).

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до пункту 4 розділу V Порядку перевірок Акт було направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України листом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2022 №115279/6.1/27-22 для ознайомлення та усунення порушень, викладених в Акті та надання відповідних пояснень строком 2 місяці відповідно до вимог пункту 5 розділу V Порядку. На виконання Порядку проведення перевірок, позивачка надіслала до Міністерства юстиції України лист від 13 грудня 2022 року та План заходів щодо усунення порушень, викладених в акті за результатами перевірки діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зазначила, що заперечення до акту перевірки будуть направлені відповідно до вимог пункту 5 розділу V Порядку (а.с. 221- 259 т. 1). Проте, в порушення зазначеного порядку, відповідач не врахував зазначений лист, не надав належної оцінки Плану заходів щодо усунення порушень, та не дочекавшись спливу двох місяців для надання позивачкою відповідних заперечень до акту перевірки, прийняв оскаржуваний наказ задовго до спливу двох місяців для надання таких пояснень та заперечень. Зазначені дії відповідача свідчать про порушення останнім положень ст. 149 КЗпП України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перевірку діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проводила комісія, головою якої був призначений заступник директора департаменту начальник відділу організаційно-управлінського забезпечення діяльності Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Розумний С.М., який безпосередньо проводив перевірку організаційної роботи з планування роботи, виконання запланованих заходів, виконання наказів та доручень Міністерства юстиції України ( стор 5 Акту перевірки).

Водночас, 22 грудня 2022 року ОСОБА_2 особисто було подано заяву та наказом №5782/5 Міністерства юстиції України призначено в.о. директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з 23 грудня 2022 року на умовах контракту на період тимчасової непрацездатності директора ОСОБА_1 .

Отже, зазначені обставини викликають сумніви щодо не упередженості комісії, об`єктивності та обгрунтованості висновків акту перевірки.

Ураховуючи наведене та встановивши відсутність належних і допустимих доказів невиконання чи виконання позивачкою неналежним чином умов контракту, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених нею конкретних порушень, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що звільнення позивачки із займаної посади відповідач здійснив без порушення трудового законодавства України.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Норми ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Контракт має строковий характер, тому однією з основних підстав його припинення є закінчення його дії (ст. 21 КЗпП України).

Щодо питання про укладення, продовження та припинення трудових контрактів з керівниками державних підприємств, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, то ці обставини знаходяться поза компетенцією суду.

У зв`язку з тим, що строк дії Контракту закінчився 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 не може бути поновлена на попередній посаді.

Дострокове розірвання Контракту з ініціативи роботодавця, всупереч закону, дає підстави вважати ОСОБА_1 звільненою з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії Контракту №5 від 09 квітня 2019 року, який додатковою угодою від 20 серпня 2019 року продовжений до 08 жовтня 2024 року, з 09 жовтня 2024 року.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 390/310/22 ( провадження № 61-4779 св24).

ОСОБА_1 в позовній заяві просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідача Міністерства юстиції України, починаючи з дня припинення контракту, тобто з 23 січня 2023 року по дату постановлення рішення.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин ( постанова Великої Палати Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16).

Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та є похідною вимогою від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, а тому апеляційний суд вважає, що є підстави для відшкодування ОСОБА_1 середнього заробітку за час її перебування у вимушеному прогулі, починаючи з 23 січня 2023 року по день закінчення строку дії контракту, тобто до 08 жовтня 2024 року, виходячи із середнього заробітку працівника, який визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок N 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку N 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку N 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Установлено, що наказом Міністерства юстиції України про припинення контракту та звільнення від 21 грудня 2022 року № 5751/5 з ОСОБА_1 було достроково припинено контракт та звільнено з посади директора з 22 грудня 2022 року. З 20 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, про що свідчать листки непрацездатності (а.с.23-29т.1). Відповідно до наказу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 січня 2023 року № 28-к/тр позивачка була звільнена з посади директора з 23 січня 2023 року, до закінчення терміну дії контракту з урахування знаходження на лікарняному з 20 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Тобто, розрахунковим періодом є жовтень та листопад 2022 року.

Відповідно до довідки про доходи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що заробітна плата позивачки за жовтень 2022 року становить - 85090,46 грн, за листопад -85202,26 грн, що разом становить - 170292,72 грн (а.с. 31 т. 1). Загальна кількість робочих днів за два місяці становить 40 днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить - 4257,32 грн ( 85090, 46+ 85202, 26 =170292,72:40).

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 23 січня 2023 року (день звільнення) по 08 жовтня 2024 року (день закінчення строку дії контракту) становить - 1903 022, 04 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів (4257,32 х 447 робочих днів).

Проте Міністерство юстиції України не є відповідальним за нарахування та виплату заробітної плати.

Як встановлено апеляційним судом, і сторони такий факт визнають, нарахування і виплата заробітної плати позивачу проводилась Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Так, відповідно до п. 1.6 Статуту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України останній є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України. Функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз виконує Міністерство юстиції України.

Дніпропетровський науково-дослідний інституту судових експертиз входить до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету Міністерства, як розпорядник коштів нижчого рівня.

Заробітна плата ОСОБА_1 , яка працювала на посаді директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, нараховувалася згідно листівпогоджень Міністерства юстиції України (з визначеними сумами та надбавок) та наказів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, виплачувалася з реєстраційного рахунку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відкритого в Державній казначейській службі України в межах кошторисних призначень, затвердженим головним розпорядником на відповідний бюджетний рік.

Нарахування та виплата заробітної плати, компенсаційних виплат при звільненні та проведення розрахунку директору ОСОБА_1 здійснювались Дніпропетровським науково-дослідним інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за бюджетною програмою КПКВК 3601070 «Проведення судової експертизи і розробка методики проведення судових експертиз».

Отже, відповідальним за нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 є Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, який у справі є третьою особою. Клопотань про притягнення до участі у справі співвідповідачем Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України позивачка до суду першої інстанції не подавала.

Цивільно-процесуальним кодексом України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно із специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Визначення відповідачів, предмета та підстави спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи ( аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 ц (провадження № 14-61 цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс18)

З огляду на зазначене, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Слід також зазначити, що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі N 6-23цс12, від якої Верховний Суд у своїх рішеннях не відступив.

Враховуючи, що даною постановою встановлено незаконність звільнення позивачки з посади, наказ про дострокове припинення контракту та звільнення був прийнятий Міністерством юстиції України, колегія суддів вважає, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, як відшкодування понесених нею втрат немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси, порушенням нормального способу та укладу свого життя і необхідністю прикладання суттєвих додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

При цьому, колегія суддів враховує, що для відновлення попереднього стану, який існував до її звільнення, позивачка змушена була докладати суттєвих додаткових зусиль, для чого вона змушена була звертатися до суду з позовом для відновлення своїх трудових прав, що не могло не викликати у позивача почуття невпевненості, душевних страждань через необхідність доказування незаконності свого звільнення.

Виходячи із принципу розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом стягнення в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди із відповідача Міністерства юстиції України в розмірі 20 000,00 грн, а не 100 000,00 грн, як просила позивачка.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, внаслідок чого невірно застосовано норми при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №5751/5 від 21 грудня 2022 року про припинення Контракту №5 від 09 квітня 2019 року (зі змінами) з директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 09 квітня 2019 року (зі змінами) до закінчення терміну його дії та звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 22 грудня 2022 року, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 Контракту, та визнати протиправним і скасувати винесений на підставі вказаного наказу Міністерства юстиції України наказ №28-к/тр від 20 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з 23 січня 2023 року, до закінчення терміну дії контракту, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 обов`язків, передбачених законодавством, статутом та контрактом, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 контракту № 5 від 09 квітня 2019 року (зі змінами) та частково задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно відмовити з підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї постанови.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Розподіл судових витрат.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За п. 6. ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат із Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) в дохід держави підлягає стягненню 3220, 80 гривень судового збору, який підлягав сплаті при подані позовної заяви та апеляційної скарги за вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення (1073,60*20000:100000=214,72+1073,60=1288,32*150%=1932,48+1288,32=

3220,80).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Богач Алли Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від16липня 2024року скасувати.Ухвалити новерішення,яким позовнівимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №5751/5 від 21 грудня 2022 року про припинення Контракту №5 від 09 квітня 2019 року (зі змінами) з директором Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 09 квітня 2019 року (зі змінами) до закінчення терміну його дії та звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 22 грудня 2022 року, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 Контракту. Визнати протиправним та скасувати винесений на підставі наказу Міністерства юстиції України наказ №28-к/тр від 20 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з 23 січня 2023 року, до закінчення терміну дії контракту, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 обов`язків, передбачених законодавством, статутом та конктрактом, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 17 контракту № 5 від 09 квітня 2019 року ( зі змінами).

Вважати ОСОБА_1 звільненою за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії контракту з 09 жовтня 2024 року.

Стягнути з Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 20000.00 ( двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ 00015622) в дохід держави 3220, 80 гривень судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 06 грудня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.