Постанова

від 04.12.2024 по справі 739/2916/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/2916/23

Головуючий у першій інстанції Кочура О. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1460/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,-

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський сирзавод»,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» про стягнення середнього заробітку,-

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський сирзавод" (далі по тексту - ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», ПрАТ «НССЗ»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за період із 12.04.2023 по 14.09.2023 у розмірі 91 648,48 грн.

Позов обґрунтовував тим, що він є працівником ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод». Із 12.04.2023 по 14.09.2023 відповідно до наказу №04д/23 від 12.04.2023 перебував на службі у добровольчому формуванні Новгород-Сіверської міської територіальної громади № 1.

За період служби позивача в добровольчому формуванні, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу суму заробітної плати.

14.11.2023 у відповіді на адвокатський запит ПрАТ «НССЗ» зазначило про відсутність підстав для виплати середнього заробітку із посиланням на положення ч. 3 ст. 119 КЗпП України та внесені законом від 01.07.2022 № 2352 зміни, які набули чинності із 19.07.2022.

Позивач уважав, що положення ч.3 ст. 119 КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Натомість у ч. 1 ст. 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12.08.2024 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» про стягнення середнього заробітку - задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 12.04.2023 по 14.09.2023 в розмірі 141 429,12 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» на користь держави судовий збір у розмірі 1414,29 грн.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з 12.04.2023 між сторонами були тимчасово призупинені трудові відносини, у відповідача був відсутній обов`язок забезпечувати позивача роботою та заробітною платою, а у позивача обов`язок виконання роботи за укладеним трудовим договором, тобто відсутній робочий час, а тому гарантія, передбачена ч. 1 ст. 119 КЗпП України, на нього не може розповсюджуватись.

Зазначає, що укладення контракту добровольця територіальної оборони жодним чином не впливає на правову природу призупинення трудового договору та не відміняє сам факт призупинення трудового договору.

Посилається на висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 06.06.2024 у справі №359/7077/22 та від 08.05.2024 у справі №359/5261/22, щодо неможливості стягнення з підприємства середнього заробітку на користь добровольця територіальної оборони, у разі призупинення з ним трудового договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, уважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що з 19.07.2022 за працівниками, призваними до лав Збройних сил України зберігалось лише місце роботи і посада на підприємстві без заробітної плати, проте положення ч. 3 ст. 119 КЗпП України не стосується добровольців добровольчих формувань, а лише військовослужбовців Збройних сил України, тому за працівником, який є добровольцем територіальної оборони зберігається як місце роботи (посади), так і середній заробіток.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» - адвоката Капшученка Ю.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на ОСОБА_1 поширюються положення ч. 1 ст. 119 КЗпП України і йому гарантується збереження місця роботи і середнього заробітку, оскільки останній не був призваний на військову службу, а був залучений до виконання та/або громадських обов`язків, що підтверджується укладеним контрактом добровольця територіальної оборони.

З таким висновком районного суду апеляційний суд погоджується, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», з 16.06.2020 займає посаду водія автотранспортних засобів ( а.с. 55-56).

12.04.2023 між командиром добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади №1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт № 65 добровольця територіальної оборони строком на три роки, відповідно до якого ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контакту, відповідно до вимог, визначених Законом України «Про основи національного спротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим контрактом (а.с. 51-54).

12.04.2023 командиром добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади № 1 ОСОБА_2 видано наказ №04д/23 про зарахування добровольцем до лав добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади №1 громадянина ОСОБА_1 на підставі укладеного контракту (а.с. 22).

Наказом ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» №61-К від 13.04.2023 увільнено від роботи ОСОБА_1 , водія АТЗ, з 12.04.2023 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони із збереженням місця роботи, посади без збереження середнього заробітку на період виконання таких обов`язків, на підставі листа Добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади №1 №16-В від 12.04.2023, контракту №65 від 12.04.2023 (а.с. 127).

Листом №64-В від 03.08.2023 Добровольче формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади №1 повідомило ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», що їх працівник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно, починаючи з 12.04.2023 протягом всього минулого часу, по сьогоднішній день включно, був задіяний в добровольчому формуванні весь робочий час в повному обсязі (а.с. 33).

Наказом Добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади №1 від 14.09.2023 №26/23-дв на підставі рапорту, добровольця ОСОБА_1 , відраховано з лав добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади №1, припинивши (розірвавши) контракт 14.09.2023 за власним бажанням добровольця (а.с. 124).

Наказом ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» №156-К від 20.09.2023 увільнено ОСОБА_1 , водія АТЗ, від роботи з 15.09.2023 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на основний період, зі збереженням місця роботи на період проходження військової служби (а.с. 126).

Наказом ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» №155-К від 20.09.2023 скасовано наказ №61-К від 13.04.2023 про увільнення від роботи ОСОБА_1 , водія АТЗ, у зв`язку з відрахуванням з лав добровольчого формування Новгород-Сіверський міської територіальної громади №1 припинивши контракт за власним бажанням 14.09.2023, на підставі наказу №26/23-дв від 14.09.2023 від Добровольчого формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади № 1 (а.с. 123).

14.11.2023 ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» надано відповідь на адвокатський запит в якій указано, що з 19.07.2022 (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022) немає законодавчої підстави виплачувати працівникам-військовослужбовцям середній заробіток (а.с. 28-29).

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) №31 від 19.02.2024 середньоденна заробітна плата (дохід) ОСОБА_1 становить 1 262,76 грн (а.с. 125 зворот).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Законом України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року № 1702 (далі - Закон № 1702) та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449.

Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702).

Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).

Національний спротив - комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України (п.8 ч.1 ст. 1 Закону №1702).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1702 територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та ДФТГ, які залучаються до територіальної оборони.

За приписами статті 8 цього Закону діяльність ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

Сили територіальної оборони Збройних Сил України - це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (пункт 15 частини 1 статті 1 Закону № 1702).

За змістом ст. 23 цього Закону фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1702 на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449, встановлено (пункт 21), що контракт добровольця тероборони укладається між особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні та її командиром. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма такого контракту затверджується Міністерством оборони України.

Форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643).

Пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.

Отже наведеними нормами матеріального права передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, який може відбуватися шляхом проходження військової служби або добровільного спротиву, шляхом добровільної участі, як доброволець територіальної оборони органу місцевого самоврядування, що не включає проходження військової служби у Збройних Сил України або альтернативної служби, яка регулюється Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про ДФТГ, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Редакція частини 3 статті 119 КЗпП України, яка була чинною на час укладення позивачем контакту добровольця, передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким у ч. 3 ст. 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, гарантії для працівників, визначені у частині першій і третій ст. 119 КЗпП, є різними, оскільки частиною першою гарантовано право працівника на збереження місця роботи і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків, не пов`язаних з проходженням працівником військової служби, а частиною третьою даної статті передбачені гарантії працівникам під час проходження військової служби.

Колегія суддів уважає, що районний суд у повній мірі проаналізувавши вищенаведені норми та надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не відносився до категорії працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду, а був членом добровольчого формування територіальної громади - воєнізованого підрозділу, сформованого на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом в постанові від 25 липня 2023 року в справі №683/1255/22 (провадження № 61-4326св23) викладено правовий висновок, згідно якого на осіб, які перебувають у складі добровольчого формування територіальної оборони, поширюються гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, установивши, що на ОСОБА_1 поширюються гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, встановлені ч. 1 ст. 119 КЗпП України, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період з 12.04.2023 по 14.09.2023 (112 робочих днів) у сумі 141 429,12 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що з 12.04.2023 між сторонами були тимчасово призупинені трудові відносини, у відповідача був відсутній обов`язок забезпечувати позивача роботою та заробітною платою, а у позивача обов`язок виконання роботи за укладеним трудовим договором, оскільки в матеріалах справи відсутній наказ відповідача про призупинення укладеного між Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод» та ОСОБА_3 трудового договору, натомість наявний наказ №61-К від 13.04.2023, яким ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони з 12.04.2023. Таким чином, у ході розгляду цивільної справи факт призупинення трудового договору не встановлений.

Не є слушними посилання відповідача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №359/7077/22 та від 08.05.2024 у справі №359/5261/22, так як рішення у цих справах та у справі, що переглядається, ухвалені за різних фактичних обставин.

Так, у справах №359/7077/22 та №359/5261/22 судом установлено, що наказом роботодавця від 30 березня 2022 року на підставі статті 13 Закону №2136-IX відповідачем було призупинено дію трудового договору з позивачем, яким передбачено збереження за позивачем місця роботи і посади до скасування правового режиму воєнного стану без виплати йому заробітної плати, які позивач не оскаржував та які є чинними.

У справі, що переглядається, відповідачем наказ про призупинення трудових відносин з позивачем не видавався.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12.08.2024 - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» залишити без задоволення.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: О.І. Онищенко

Н.В.Шитченко