Рішення

від 28.11.2024 по справі 947/9218/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9218/24

Провадження № 2/947/2772/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника прокуратури Ломей Н.М.

представника ОМР Бутрик А.О.

представника відповідача адвоката Побєдаш Х.М.

розглянувши за правилами загального провадження цивільну справу за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 15.03.2024 надійшла позовна заява Київської окружної прокуратури міста Одеси , поданої в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Турецького О.С. №57139747 від 17.03.2021, яким зареєстровано право приватної власності на господарську будівлю загальною площею 89,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231463551101) а також зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розмірами 12,5х9,3м шляхом знесення господарської будівлі загальною площе 89,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначена земельна ділянка, яка належить територіальної громаді, не відводилась у користування будь-якої особі, а тому об`єкт нерухомості який збудований на вказаній земельної ділянці є самочинним, на нього не можливо зареєструвати право власності та за вимогою власника земельною ділянці такий об`єкт підлягає знесенню за рахунок особи, який здійснила будівництво.

У судовому засіданні позовні вимоги були підтримані у повному обсязі представником прокуратури та міської ради.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, його представник подав письмовий відзив який підтримав у судовому засіданні, та наполягав на тому, що вказаний об`єкт нерухомості не був збудований відповідачем а придбано вже існуючий який згодом, до 1992 року було реконструйовано а тому всі дії відповідача щодо узаконення існуючого права власності на об`єкт нерухомості який не відноситься до самочинного, є правомірним.

Як встановлено судом 17.03.2021 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Турецьким О.С. прийнято рішення за індексним номером 57139747 від 17.03.2021 про державну реєстрацію права приватної власності на господарську будівлю загальною площею 89,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2314636551101) за ОСОБА_1 .

Підставою такої реєстрації стали: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 05.03.2021, видавник: ТОВ «КШВ МІСТО БУД», довідка, серія та номер: б/н, виданий 09.03.2021, видавник: ТОВ «КИЇВ МІСТО БУД».

Відповідно до довідки господарська будівля літ «А» була побудована до 05.08.1992, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 за №127, вона не є самочинним будівництвом та не підлягає введенню в експлуатацію.

Також для здійснення державної реєстрації заявником подано Довідку про резервування у Реєстрі поштового обслуговування Одеської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» поштової адреси об`єкту, як самостійної поштової одиниці.

Відповідно до відомостей, наданих Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради від 27.09.2022 №01-19/1134, в Департаменті відсутня інформація стосовно прийняття Одеською міською радою рішення щодо передачі у власність (користування) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області за №10-15-0.3-3106/2-22 від 12.10.2022, згідно з книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі не зареєстровано державних актів та договорів оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Також відсутня інформація щодо оформлення документів у теперішній час (висновків по проектах землеустрою та технічних документаціях, довідок за формою 6-зем, довідок про наявність або відсутність сервітутів та обмежень тощо) за фізичними та юридичними особами на земельну ділянку за вищевказаною адресою.

Згідно відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №1883/03.01-09 від 10.10.2022 станом на 31.12.2012 інформація про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у КП «БТІ» ОМР відсутня. Крім того, інформовано, що інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою відсутня.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР №01-6/56-пр від 02.05,2023 відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовності об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-6/56-пр від 02.05.2023 прокуратуру повідомлено, що комісією у складі посадових осіб Управління, Київської районної адміністрації ОМР та Департаменту земельних ресурсів здійснено комісійне обстеження за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якої встановлено, що земельна ділянка огороджена металевим парканом, на якій розміщена існуюча двоповерхова будівля з мансардним поверхом, в якій розташовано підприємство «Бізнес-Центр «Парк» та на північній стороні земельної ділянки розміщено окрему одноповерхову споруду загальними зовнішніми габаритними розмірами орієнтовно 12x8 м, до складу конструктивних елементів якої входять: фундаменти - бетонні, зовнішні стіни - металевий каркас, огороджувальні конструкції якого виконані з панель, покриття - металеве, про що складено акт обстеження від 01.05.2023.

З візуального огляду окремо розташована одноповерхова споруда на вказаній території відповідає характеристикам, зазначеним у технічному паспорті на допоміжну (господарську) будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленому ТОВ «КШВ МІСТО БУД» від 05.03.2021.

Відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування ОМР №01-15/209п від 20.09.2022 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, будівельні паспорти забудови та документація стосовно відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в архіві Департаменту не значаться.

Листом Київської районної адміністрації ОМР №644/01-11 від 10.05.2023 прокуратуру повідомлено, що 16.02.2023 було проведено вищеописане комісійне обстеження за адресою: АДРЕСА_1 , яким зафіксовано розміщення окремо розташованої споруди, яка з візуального огляду належить за фізичними характеристиками до технічного паспорту на допоміжну (господарську) будівлю за адресою: м, ОдеЬа, АДРЕСА_3 . До листа додано Акт обстеження з фотофіксацією та план-схемою, на якій позначена дана споруда.

Крім того, до Київської окружної прокуратури м. Одеси надійшов лист КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР №403/03.01-09 від 28.02.2023 з копіями правовстановлюючої та технічної документації на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаного листа та додатків до нього, вбачається, що на території земельної ділянки за вказаною адресою допоміжна (господарська) будівля з площею 89,2 кв. м не розташована.

Також згідно листа Департаменту архітектури та містобудування ОМР №01-15/38 від 14.02.2023, за даними архіву та відділу загального листування містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, будівельний паспорт забудови земельної ділянки, землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в Департаменті не значиться.

Крім того, за фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , 926 слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023163010000016 від 13.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст, 197-1 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні 22.08.2023 призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. На виконання клопотання експертів та на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 із залученням судових експертів ОНДЕКЦ Фодолей Є.Є. та ОСОБА_2 проведено огляд земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що на даній території біля ТОВ «Бізнес-Центр «Парк» розміщене нежитлове приміщення - допоміжна господарська будівля загальною площею 89,2 кв. м. Даний об`єкт поділений на два приміщення та має два входи. Дана будівля містить сходи та стіни, вимощені з бетону. Вхід до будівлі здійснюється через металеві двері.

Згідно висновку експертів Одеського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру №КСЕ-19/116-23/14548 від 29.01.2024 досліджуваний об`єкт (допоміжна господарська будівля), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 має загальну площу 89,2 кв. м, фактичні межі по периметру об`єкту - плями забудови 12,5 х 9,3 м. Дана допоміжна господарська будівля загальною площею 89,2 кв, м, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 89,2 кв, м, яка не належить до садибного, дачного та садового будинку з фізичними характеристиками, зазначеними в технічному паспорті від 05.03.2021, відповідно до представлених документів та проведеного натурного огляду є нерухомим майном (капітальною спорудою, переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення).

При вирішенні питання щодо залучення вказаного експертного дослідження , яке було проведено у рамках кримінального провадження , в якості доказу у цивільної справі, судом враховується правовий висновок , зазначений Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 по справі 461/3675/17. У зазначеної постанові суддями Верховного Суду було зазначено, що «місцевий суд правильно врахував, що висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України. Колегія суддів врахувала допустимість висновку експерта як доказу у цивільної справі, оскільки експертиза яка проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений».

Листом ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ЦОСТАЧАЬШЯ» №5.0-1213408 від 26.12.2022, який надійшов до прокуратури 27.12.2022 за №7433-22 повідомлено, що постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» не здійснювало, договір щодо постачання природного газу за вказаною адресою з жодним споживачем не укладався.

Крім того, листом Філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» ТОВ «ІНФОКС» №3936- 04/8639 від 28.12.2022, який надійшов до прокуратури 29.12.2022 за №7519-22 повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 абоненти Філії відсутні, договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не укладався; демонтаж, монтаж, перевірка лічильників холодної води та улаштування терміналів для дистанційної передачі показників не проводились.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із захистом права власності на земельну ділянку врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ) та Земельним Кодексом України ( далі ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та другастатті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина першастатті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другоїстатті 14 Конституціїпро те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України(частина другастатті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четвертастатті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав на земельну ділянку є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів (стаття 152 ЗК України).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил ( ч. .1 ст. 376 ЦК України).

Частиною 2 ст. 376 ЦК України визначено що , особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок ( ч.4 ст. 376 ЦК України).

Згідно з частиною другою, пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Управовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №5-92 цс13) зазначено, щоосновною метою статті1 Першого протоколу доКонвенції єпопередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації таінших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому усвоїх рішеннях Європейський суд зправ людини постійно вказує нанеобхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства танеобхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від23вересня1982року усправі «Спорронґ іЛьоннрот проти Швеції», від 22лютого2005року «Новоселецький проти України», від1червня2006року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено вструктурі статті1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами тапереслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи їївласності.

Таким чином, особу може бути позбавлено їївласності лише вінтересах суспільства, наумовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства таправами власника.

У даному випадку суд приймає до уваги відсутність будь-яких даних про виділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ( передача в оренду, для будівництва у власність тощо).

Посилання представника позивача що вказаний об`єкт нерухомості було придбано шляхом написання розписки, без відсутності належних та допустимих доказів , не приймається к підтвердження легітимного придбання наявного об`єкта нерухомості.

Суд, також, критично ставиться до питання що вказаний об`єкт було передано відповідачу як частина об`єкта розташованого за адресою АДРЕСА_1 на якому розташовано декілька об`єктів нерухомості, так як виділ частки зі спільної власності здійснюється за порядком визначеним главою 26 ЦК України, та у відповідності до вимог ст. 364 ЦК України, доказів чого також не надано. Крім того із наданих графічних відомостей об`єктів за адресою АДРЕСА_1 за різні роки об`єкта такої площі та конфігурації або східного із ним який розташовано на місці наявності спірного об`єкта не вбачається.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч.1 ст. 81 ЦПК України).

З наданих сторонами доказів можливо встановити що вказаний об`єкт нерухомості з`являється вже як такий що збудований саме відповідачем без доведеності його побудови іншою особою раніш або здійснення відповідачем реконструкції об`єкта так як з наданих до державного реєстратора документах міститься інформація про вже наявний об`єкт тотожній існуючому із визначенням його побудови до 1992 року.

Вказані обставини дозволяють суду прийти до висновку що спірний об`єкт нерухомості було збудовано на земельної ділянці , яка не була відведена територіальною громадою, а тому зазначений об`єкт нерухомого майна набув ознак об`єкта самочинного будівництва, відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, |яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до пункту 17 постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України про правовий режим самочинного будівництва», позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 642/1536/17-ц сформовано наступний правовий висновок: системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. п. 39, 40 постанови у справі № 911/3454/17 від 27.10.2020 обґрунтовано визначено, що за змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У разі, якщо право власності чи право користування земельною ділянкою не оформлене, забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, у випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.08.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17, Верховний Суд зауважив, що, дійшовши спочатку правильних висновків щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію, згідно з яким неправомірно було зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва, та похідний характер позовної вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, у подальшому суд дійшов непослідовного висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги, яка є негаторним позовом і водночас ефективним способом захисту прав позивачів на земельну ділянку державної власності, оскільки відповідає положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України.

Здійснення державним реєстратором Великодолинської селищної ради Турецьким О.С. незаконної реєстрації права власності на господарську будівлю загальною площею 89,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2314636551101) за ОСОБА_1 порушує права територіальної громади міста Одеси на земельну ділянку під спірним об`єктом, що є підставою для захисту інтересів держави в особі Одеської міської ради в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону про реєстрацію рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 № 916/1415/19, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Наведений пакет документів, який був визнаний державним реєстратором достатнім для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлову господарську будівлю, не відповідає вимогам законодавства, що було проігноровано державним реєстратором та призвело до незаконної легалізації державою факту виникнення такого права власності.

Крім цього, як вже зазначалося вище, надані заявником документи не містили належного підтвердження факту будівництва об`єкта нерухомого майна до 05.08.1992 року, з урахуванням чого підлягали застосуванню норми законодавства, передбачені для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт.

Враховуючи що рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Турецького О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 57139747 від 17.03.2021 прийняте з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, прийняте без документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, без документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та без документів, що підтверджують речове право на земельну ділянку, наявні всі підстави для визнання його незаконним та скасування даної реєстрації.

Таким чином суд вражає доведеним що заявлені позовні вимоги щодо захисту права територіальної громади на право власності на землю та яки стосуються втручання у мірне володіння майном відповідача, основані на законі та мають законну мету у вигляді поновлення порушеного право на вільне володіння та користування земельною ділянкою.

При розгляді даної справи суд виходить з того що стороною відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу того що відповідач придбав у власність будь-який об`єкт нерухомості , який перетворив у існуючий за рахунок реконструкції, та цей об`єкт знаходиться на земельної ділянці яка на законних підставах виділялась під вказаний об`єкт.

Також не доведено і того факту що вказаний отримано шляхом його виділення з іншого об`єкта нерухомості.

У сукупності вказані обставин надають суду можливість прийти до висновку що у даному випадку втручання у мирне володіння відповідача майном об`єктом який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , є законним , має законну мету та при вказаному втручанні, у спосіб обраний позивачем, буде дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства таправами власника.

Що стосується сприйнятливості права прокуратури на подання вказаного позову судом приймається до уваги, що згідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Земля єосновним національним багатством, якеперебуває під особливою охороною держави (стаття14 Конституції України).

У даному випадку суд вважає доведеним законний інтерес держави у вигляді територіальної громади міста Одеси стосовно порушення її прав на земельну ділянку яку не було відселено будь-яким особам та , на якої , без правових підстав було збудовано самочинна побудова, та право прокурора звертатись до суду із відповідним позовом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

У даному випадку сплачений при подачі позову судовий збір у розмір 7630,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи що сплата судового збору здійснено з рахунку Одеської обласної прокуратури, у підпорядкування до якої знаходиться Київська окружна прокуратура міста Одеси, то стягнення судового збору повинно відбуватись саме на рахунок Одеської обласної прокуратури.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Київської окружної прокуратури міста Одеси (код ЄДРПОУ Одеської обласної прокуратури 03528552, місцезнаходження : м. Одеса вул Краснова, 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, буд. 1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.

Визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Турецького О.С. №57139747 від 17.03.2021, яким зареєстровано право приватної власності на господарську будівлю загальною площею 89,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231463551101).

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розмірами 12,5х9,3м шляхом знесення господарської будівлі загальною площе 89,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 231463551101).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 03528552 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у загальному розмірі 7630,00 ( сім тисяч шістсот тридцять ) гривень.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 09.12.24

Суддя В. О. Луняченко