Ухвала

від 09.12.2024 по справі 400/11486/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

09 грудня 2024 р. № 400/11486/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, шосе Херсонське, буд. 48/8, м.Миколаїв, 54028,

прозаява про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування припису № 6/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого 08.11.2024 першим заступником начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Мазуром Тимофієм Володимировичем, що містить вимогу до позивача про усунення порушень на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 шляхом розроблення та належним чином затвердження проектної документації на об`єкт будівництва за вказаною адресою.

У позовній заяві позивач також заявив прохання забезпечити позов шляхом зупинення дії припису № 6/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого 08.11.2024 першим заступником начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Мазуром Тимофієм Володимировичем, що містить вимогу до позивача про усунення порушень на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 шляхом розроблення та належним чином затвердження проектної документації на об`єкт будівництва за вказаною адресою.

06.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення без розгляду заяву позивача про забезпечення позову.

06 грудня 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом зупинення дії припису № 6/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого 08.11.2024 першим заступником начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Мазуром Тимофієм Володимировичем, що містить вимогу до позивача про усунення порушень на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 шляхом розроблення та належним чином затвердження проектної документації на об`єкт будівництва за вказаною адресою.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що у разі невиконання ним оскаржуваного припису відповідач застосує до нього адміністративний штраф у розмірі 45420 грн, що є для нього, як особи з інвалідністю ІІ групи, надмірним фінансовим навантаженням. У разі ж можливого задоволення позову у цій справі повернення сплачених коштів вимагатиме від позивача додаткових зусиль та витрату часу. Крім цього, на переконання позивача, вказаний припис є очевидно неправомірним. Розроблення та належним чином затвердження проектної документації на об`єкт будівництва вимагає від позивача значних витрат пов`язаних з оплатою послуг проектної документації, а повернення вже витрачених коштів у таких випадках можливо лише шляхом звернення до суду з відповідним позовом до відповідача, що також вимагатиме від нього додаткових зусиль та витрат часу.

Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.

Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.

Водночас суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

По-перше, відповідно до оскаржуваного припису позивача зобов`язано його виконати до 08.12.2024. Відтак зупинення дії цього припису після 08.12.2024 жодним чином не вплине на юридичну кваліфікацію дій (бездіяльності) позивача щодо виконання ним у встановлені строки припису органу державно-будівельного контролю.

По-друге, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті. Мотивація заяви про необхідність забезпечення позову зводиться до протиправності оскаржуваного припису і відсутність підстав для застосування штрафу на майбутнє.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Водночас суд наголошує на тому, що порушене право заявника/позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із вище викладених обставин. За переконанням суду, вжиття заходів забезпечення позову може свідчити про передчасне ухвалення рішення без вирішення спору по суті.

Суд вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі, оскільки відсутні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного припису та докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви належить відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.12.2024 про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 09.12.24.

3. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.Г.Ярощук