Рішення

від 09.12.2024 по справі 520/19563/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 р. Справа № 520/19563/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року, а також додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року;

- зобов`язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№ 43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а також додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11 березня 2020 по 01 серпня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року, а також додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №520/19563/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі №520/19563/24 скасовано, справу № 520/19563/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 справа № 520/19563/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернулася до Харківського окружного адміністративного суду 20.09.2024, що підтверджується відтиском штампу канцелярії суду, передана на розгляд судді - 23.09.2024, що підтверджується Реєстром передачі адміністративних справ суддям.

Ухвалою судді від 24.09.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у відповідача дані щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно за оскаржуваний період та підстави для нарахування останньої.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказав, що заперечує проти позову, посилаючись на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 (в редакції постанови КМУ № 793) передбачає виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, починаючи з самого початку дії воєнного стану, а саме з 24.02.2022. Відповідач зазначає, що у спірний період позивачу була виплачена додаткова винагорода в повному обсязі. Щодо нарахування та виплати позивачу додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375, відповідач зазначив, що відсутні докази для виплати позивачу зазначеної доплати, оскільки відсутні відомості щодо того, що в спірний період позивач щомісячно забезпечував життєдіяльності населення та внаслідок виконання службових обов`язків мав безпосередній контакт з населенням. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11.11.2024 витребувано в Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)": розрахунок нарахованої та виплаченої позивачу додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року; відомості щодо норми робочого часу для позивача за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року за кожен відповідний місяць та дані щодо кількості відпрацьованих позивачем днів відповідного місяця за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду 18.11.2024 подав до суду заяву, разом з якою надав до суду копії наказів про виплату позивачу додаткової винагороди та довідки про розмір нарахованої позивачу додаткової винагороди.

Також, 03.12.2024 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів, разом з якою надав до суду листи Міністерства юстиції України щодо виплати додаткової винагороди та таблицю норми часу в 2022 році, що застосовувалась для обрахунку розміру додаткової винагороди згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а саме в Державній установі «Харківська виправна колонія (№ 43)», що не заперечується сторонами.

Позивач звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (за власним бажанням) з 30.11.2023, що вбачається з наказу (витягу) Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» від 30.11.2023 № 265/ОС-23 «Про особовий склад». (а.с. 87)

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач вважає, що Державною установою «Харківська виправна колонія (№ 43)» не було здійснено йому нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць під час проходження ним служби за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану".

Також, позивач вважає, що має право на нарахування та виплату йому додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року, однак така доплата відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу взагалі.

Представник позивача звертався до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» з запитом про нарахування та виплату позивачу, зокрема, спірних додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020.

ДУ «Харківська виправна колонія (№ 43)» листом від 24.06.2024 повідомила, що ОСОБА_1 не залучався за період з 11.03.2020 по 30.11.2023 до забезпечення життєдіяльності населення; виконання посадових обов`язків за займаною посадою з безпосереднім контактом з населенням (громадянами) не пов`язано, тому доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 позивачу не встановлювалася та не виплачувалася. Також, у зазначеному листі відповідач повідомив, що додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 нараховувалась та виплачувалась позивачу. (а.с. 85-86)

Як встановлено судом з матеріалів справи, додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 виплачувалася позивачу в розмірі 30 000,00 грн пропорційно фактичній кількості годин несення служби, що не заперечується сторонами.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач не погоджується з обрахунком додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, здійсненим відповідачем за період з 24.02.2022 по 01.09.2022, оскільки, на думку позивача, за спірний період йому мала бути виплачена додаткова винагорода саме в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а не пропорційно фактичній кількості годин несення служби.

Також, позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової доплати в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11.03.2020 по 01.08.2023.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі за текстом - Закон № 2713-IV).

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону № 2713-IV, особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Частиною 2 статті 23 Закону № 2713-IV визначено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.23 ЗУ №2713-IV).

Пунктами 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі за текстом - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній станом на 24.03.2022) було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Так, суд зазначає, що приписами Постанови №168 було передбачено щомісячне нарахування додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Разом з тим, 01.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 754, яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Суд зазначає, що до спірних у даній справі правовідносин підлягає застосуванню Постанова № 168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.

Досліджуючи спірний у даній справі період служби позивача з 24.02.2022 по 01.09.2022 та його право на отримання в спірний період додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 168, суд зазначає, що в період роботи позивача з 24.02.2022 по 31.05.2022 діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Тобто зазначена норма передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи з розміру 30 000,00 гривень щомісячно.

Суд зазначає, що вказані вище зміни, внесені в подальшому до постанови КМУ № 168, у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, що було передбачено постановою № 168 у первинній редакції.

Аналогічне тлумачення змісту постанови КМУ №168 наведене, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, якою внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), відповідно до пункту 2 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Так, суд зазначає, що розмір додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, починаючи з 01.06.2022 визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, а саме відповідно вимог постанови КМУ № 168 зі змінами, внесеними постановою № 754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується з 01.06.2022, винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач з 01.06.2022 також мав право на виплату додаткової винагороди, однак вже не в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, тобто з урахуванням Постанови № 754.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач у спірний період мав право на виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи із розрахунку 30 000,00 грн на місяць та у період з 01.06.2022 по 01.09.2022 із розрахунку 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби на місяць.

Так, у матеріалах справи містяться розрахунки розміру нарахованої позивачу додаткової винагороди, з якої вбачається нарахування позивачу додаткової винагороди наступним чином:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в розмірі 2 142,86 грн за фактичну кількість годин несення служби - 48;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в розмірі 8 709,68 грн за фактичну кількість годин несення служби - 216;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 в розмірі 8 000,00 грн за фактичну кількість годин несення служби - 192, за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 в розмірі 820,83 грн за фактичну кількість годин несення служби - 20;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 8 737,90 грн за фактичну кількість годин несення служби - 220;

- за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в розмірі 4 925,00 грн за фактичну кількість годин несення служби - 120;

- за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в розмірі 1 612,90 грн за фактичну кількість годин несення служби - 40;

- за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 в розмірі 8 064,52 грн за фактичну кількість годин несення служби - 200.

Тобто, судом встановлено, що за спірний період (з 24.02.2022 по 01.09.2022) позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн пропорційно часу несення служби.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, позивач у спірний період мав право на нарахування йому додаткової винагороди наступним чином - за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи із розрахунку 30 000,00 грн на місяць та у період з 01.06.2022 по 01.09.2022 із розрахунку 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби на місяць.

Однак, судом встановлено, що за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивачу нараховувалася додаткова винагорода з розрахунку 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби, що, зважаючи на вищевикладені висновки суду та норми законодавства, є неправомірним.

Так, відповідач мав нараховувати позивачу додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно та зобов`язати Державну установу "Харківська виправна колонія (№ 43)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, щодо частини спірного періоду з 01.06.2022 по 01.09.2022, то, як вже зазначалося судом, позивач мав право на отримання додаткової винагороди за зазначений період із розрахунку 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби на місяць.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем нараховувалася позивачу додаткова винагорода за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 пропорційно часу несення служби, на підтвердження чого відповідачем було надано відповідні розрахунку з зазначенням кількості годин несення служби та відповідної суми, нарахованої позивачу додаткової винагороди.

Так, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 позивачу нараховувалася додаткова винагорода в розмірі 4 925,00 грн за фактичну кількість годин несення служби - 120 годин, за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 - в розмірі 1 612,90 грн за фактичну кількість годин несення служби - 40 годин, за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 - в розмірі 8 064,52 грн за фактичну кількість годин несення служби - 200 годин.

Також, відповідачем на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів було надано таблицю норми часу у 2022 році, згідно якої вбачається, що за червень 2022 року норма часу становила - 720 годин, за липень 2022 року - 744 години, за серпень 2022 року - 744 години.

Тобто, судом встановлено, що фактична кількість годин несення позивачем служби за спірний період є меншою за встановлену норму часу у 2022 році.

Так, за спірний період додаткова винагорода позивачу виплачувалась, проте не у розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а в розмірі відповідно до фактично відпрацьованого позивачем часу, що є правомірним, зважаючи на норми постанови КМУ №168, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, та викладені вище висновки суду.

Доводів та відповідних доказів щодо невірності розрахунку відповідачем додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 або несення позивачем служби в іншій кількості годин, ніж зазначено відповідачем у відповідних документах, позивачем до суду не надано. Отже, судом не встановлено та позивачем не наведено підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 в розмірі 30 000,00 грн.

Судом не встановлено наявності протиправної бездіяльності відповідача чи невірності розрахунку відповідачем спірної додаткової винагороди позивачу за період з 01.06.2022 по 01.09.2022.

Отже, позовні вимоги щодо перерахунку додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 11 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова № 375) установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Пунктом 4 Постанови № 375 визначено, що Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Однак, суд зазначає, що співробітники кримінально-виконавчої служби у Постанові № 375 не передбачені, відповідно жодних підстав для створення Переліку посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, та Персонального переліку працівників, яким встановлюється доплата, не було.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним працівникам та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" виділення додаткових коштів працівникам кримінально-виконавчої служби не передбачалося.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що дія постанов Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 та 10.06.2020 №485 на особовий склад кримінально-виконавчої служби не поширювалася, відповідачем правомірно не проводилось нарахування та виплата вказаної доплати позивачу.

Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач був задіяний у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення, виконував обов`язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок виконання яких мав би безпосередній контакт з населенням у спірний період.

Натомість, ДУ «Харківська виправна колонія (№43)» у листі від 24.06.2024 повідомила, що ОСОБА_1 не залучався за період з 11.03.2020 по 30.11.2023 до забезпечення життєдіяльності населення; виконання посадових обов`язків за займаною посадою з безпосереднім контактом з населенням (громадянами) не пов`язано, тому доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 позивачу не встановлювалася та не виплачувалася.

Позивачем доводів та відповідних доказів на спростування зазначених обставин не надано.

Так, позивачем у позовній заяві вказані лише загальні доводи щодо протиправності бездіяльності відповідача, що виразилась у ненарахуванні та невиплаті йому доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно, та щодо його права на отримання такої доплати, однак відповідних документів, що б підтверджували виконання позивачем умов для призначення спірної доплати, позивачем до суду не надано.

Отже, за викладених обставин судом встановлено, що у відповідача не виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу спірної доплати.

Отже, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених у даній справі обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, ЄДРПОУ 08564558) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

Зобов`язати Державну установу "Харківська виправна колонія (№ 43)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН