Ухвала

від 04.12.2024 по справі 520/4820/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

04 грудня 2024 р. Справа № 520/4820/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Походенко А.І.,

за участі:

представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом) - Ригіна О.В.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Протасова В.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника Харківського апеляційного суду про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду по справі за позовом Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Харківський апеляційний суд звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського апеляційного суду заборгованість у сумі 247 469,47 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зустрічним позовом до Харківського апеляційного суду, в якому просив суд: визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо утримання нарахованої грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 200 767,22 грн.; стягнути з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 200 767,22 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року позов Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського апеляційного суду заборгованість у сумі 247 469,47 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та стягнення суми залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 року по справі №520/4820/21 заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від зустрічного позову задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від частини зустрічних позовних вимог про визнання протиправними дій Харківського апеляційного суду щодо утримання нарахованої грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 107 438,50 грн. та стягнення з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 107 438,50 грн. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року по справі №520/4820/21 про відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині визнано нечинним. Провадження у справі в цій частині зустрічних позовних вимог закрито. Апеляційну скаргу залишено без задоволення. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 по справі №520/4820/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі №520/4820/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/4820/21 скасовано, а справу №520/4820/21 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У вказаній постанові від 12 березня 2024 року Верховний Суд вказав, що вважає передчасним висновок суду першої інстанції, з яким погодився також і апеляційний суд, що позивач за первісним позовом з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду із цією позовною заявою.

Серед іншого, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив: позивач за первісним позовом з невстановлених причин першопочатково звернувся до цивільного суду за захистом порушеного, на його думку, права. Так, позовну заяву до Жовтневого районного суду міста Харкова позивач подав 13 серпня 2020 року.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що Харківський апеляційний суд про порушення свого права дізнався щонайменше з моменту звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а саме: з 20 травня 2020 року, коли головою Харківського апеляційного суду було видано наказ №05-04/69-ос про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського апеляційного суду.

Позивач за первісним позовом наполягає, що до спірних правовідносин має бути застосований 3-місячний строк звернення до суду, а тому вважає, що першочергово до цивільного суду він звернувся у межах цього строку, помилившись лише із юрисдикцією спору.

З таким доводом Харківського апеляційного суду Верховний Суд не погоджується і констатує, що як вже зазначалось до цієї категорії спорів належить застосовувати місячний строк на звернення до суду, адже це питання пов`язане із проходженням особою публічної служби.

У той же час колегія суддів зазначає, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання повернення надмірно виплачених сум суддівської винагороди, навіть якщо подання відповідного позову про стягнення указаних сум відбувається після її звільнення з публічної служби.

Ба більше, остаточну ясність у предметній юрисдикції цього та подібних спорів внесла Велика Палата Верховного Суду ще постановою від 14 лютого 2018 року у справі №757/70264/17-ц, віднісши їх саме до юрисдикції адміністративних, а не цивільних судів.

Позивач, будучи суб`єктом владних повноважень, який безпосередньо здійснює правосуддя, був (мав бути) обізнаний про указане судове рішення Великої Палати Верховного Суду, адже її висновки є обов`язковими до врахування судами нижчих інстанцій. >

Після повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи вищенаведені висновки Верховного суду, за результатами розгляду заяви Харківського апеляційного суду про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 вказану заяву залишено без задоволення, адміністративний позов Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 520/4820/21 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У вказаній постанові зазначено, що позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 247469,47 грн. Однак, суд першої інстанції в ухвалі від 02.07.2024 надав оцінку лише частині суми, яка складає загальний розмір вимог за первісним позовом, а саме щодо залишку суми виплаченої вихідної допомоги у розмірі 61341,49 грн. Суд першої інстанції не надав в повній мірі оцінки правовій природі кожній окремо сумі, яка складає загальну ціну позову, підстави її виникнення та не надано оцінку моменту, з якого починає свій відлік строк звернення до суду щодо стягнення кожної з таких сум, зокрема щодо суми матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, без встановлених обставин по справі, дійшов передчасного висновку щодо залишення без розгляду позову Харківського апеляційного суду, тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На виконання вказаного, судом зобов`язано представника Харківського апеляційного суду надати до суду пояснення щодо правової природи кожній окремо сумі, яка складає загальну ціну позову, підстави її виникнення.

Представником позивача за первісним позовом надано до суду письмові пояснення від 28.11.2024 року, які приєднанні до матеріалів справи, а також надано пояснення в судовому засіданні, відповідно до яких сума 186 127,98 (247469,47 - 61341,49) є виключно суддівською винагородою, яка була переплачена ОСОБА_1 за період з січня по травень 2020 року.

Загальна заборгованість ОСОБА_1 на момент звільнення складала 409 087,16 грн. (56 507,75 грн. (квітень) + 352 579,41 грн. (травень)). Вказана сума заборгованості (409 087,16 грн.) зменшилась за рахунок компенсації за невикористану відпустку (161617,69 грн.) та частини вихідної допомоги (61 341,5 грн.) (409 087,16 - 161617,69 - 61 341,5 = 186 127,98).

Отже, на підставі зазначеного, у урахуванням пояснень, наданих представником Харківського апеляційного суду, суд робить висновок, що:

сума заборгованості у розмірі 186 127,98 за своєю правовою природою є суддівською винагородою;

підставами її виникнення є перерахунок у квітні, травні 2020 року Харківським апеляційним судом безпідставно (на думку позивача) отриманої ОСОБА_1 суддівської винагороди;

момент, з якого починає свій відлік строк звернення до суду щодо стягнення такої суми є квітень та травень 2020 року відповідно.

Щодо строку, протягом якого позивач за первісним позовом повинен був звернутися до суду по даній адміністративній справі та наявності поважних причин пропуску такого строку, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У постанові по даній справі від 12 березня 2024 року колегія Верховного Суду вказала, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання повернення надмірно виплачених сум суддівської винагороди, навіть якщо подання відповідного позову про стягнення указаних сум відбувається після її звільнення з публічної служби. У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб позивач визначився чи звертатиметься він до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача - Харківського апеляційного суду поважних причин через які було пропущено строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить його поновлювати.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

З адміністративним позовом по даній справі позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 24 березня 2021 року.

Одночасно із поданням позовної заяви позивач просив суд поновити йому строк на звернення до адміністративного суду, оскільки він пропущений з поважних причин. Так, позивач за первісним позовом зазначав, що першочергово з позовною заявою до ОСОБА_1 аналогічного змісту та вимог він звернувся до Жовтневого районного суду міста Харкова у порядку цивільного судочинства. Проте, оскільки постановою Полтавського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року провадження у цивільній справі за позовом Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення спірної заборгованості було закрито, як таке що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позивач невідкладно (після отримання указаної постанови Полтавського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду вже у порядку адміністративного судочинства.

В додаткових письмових поясненнях та в поясненнях, наданих в судових засіданнях представник позивача вказував, що недотримання встановлених статтею 122 КАС України строків звернення до суду обумовлено неоднозначною та неусталеною судовою практикою щодо визначення юрисдикції даного спору, що вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У постанові по цій справі від 12 березня 2024 року Верховний Суд вказав, що остаточну ясність у предметній юрисдикції цього та подібних спорів внесла Велика Палата Верховного Суду ще постановою від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17-ц, віднісши їх саме до юрисдикції адміністративних, а не цивільних судів.

Крім того, аналогічні висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №761/33941/16-ц.

Позивач, будучи суб`єктом владних повноважень, який безпосередньо здійснює правосуддя, був (мав бути) обізнаний про вказані судові рішення Великої Палати Верховного Суду, адже їх висновки є обов`язковими до врахування судами нижчих інстанцій.

Отже, враховуючи статус позивача за первісним позовом, суд не може визнати як поважну причину пропуску звернення до суду ту обставину, що спочатку Харківський апеляційний суд звернувся до районного суду цивільної юрисдикції.

Окремо суд зазначає, що і звернення до Жовтневого районного суду міста Харкова у порядку цивільного судочинства з аналогічним позовом відбулося з порушенням строку, встановленому частиною 5 статті 122 КАС України, оскільки позов було подано до суду 13 серпня 2020 року, а як вказала колегія Верховного Суду у постанові по цій справі від 12 березня 2024 року зі змісту спірних правовідносин вбачається, що Харківський апеляційний суд про порушення свого права дізнався щонайменше з моменту звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а саме з 20 травня 2020 року, коли головою Харківського апеляційного суду було видано наказ №05-04/69-ос про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського апеляційного суду.

Вказаний висновок також підтверджується і наданими позивачем поясненнями від 28.11.2024 року, в яких зазначено, що на момент звільнення ОСОБА_1 загальна сума заборгованості складала 409 087,16 грн.

Також необхідно зазначити, що приписами частини 4 статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

З яких причин позивач за первісним позовом не скористався такою можливістю і не подав відповідну заяву до суду апеляційної інстанції судовим розглядом не встановлено, обґрунтованих пояснень з цього приводу представник позивача в судовому засіданні не надав.

Щодо частини суми, яку позивач за первісним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 в розмірі 61 341,50 грн. і яка була заявлена до стягнення шляхом подачі 27 вересня 2021 року заяви про збільшення позовним вимог, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що подача заяви про збільшення позовним вимог обумовлена тим, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо утримання з вихідної допомоги ОСОБА_1 грошових коштів та зобов`язано Харківський апеляційний суд виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 61 341,50 грн.

Після перерахування вказаної суми на користь ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення суду позивач за зустрічним позовом звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог.

З цього приводу суд зазначає, що вчинення в минулому роботодавцем - суб`єктом владних повноважень певних дій, які в подальшому визнанні в судовому порядку протиправними, не може бути розцінене судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду, відлік якого, як вже зазначалося обраховується з моменту звільнення відповідача за первісним позовом, тобто з 20 травня 2020 року.

Щодо посилання представника позивача за первісним позовом на те, що позивачем було застосовано процедуру досудового порядку вирішення спору, суд зазначає, що діючим законодавством не передбачений досудовий порядок врегулювання такого виду спору.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищезазначеного, суд не знаходить підстав для визнання поважними причини пропуску звернення до суду та його поновлення, а отже приходить до висновку про необхідність залишення первісного позову без розгляду.

Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 240, 241-243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Харківського апеляційного суду про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - залишити без задоволення.

Адміністративний позов Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 09 грудня 2024 року.

Суддя О.В.Шевченко