Рішення

від 04.12.2024 по справі 760/21846/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:760/21846/21

Провадження №: 2/755/1894/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехнології Плюс» про спонукання до укладення договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця у редакції позивача, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехнології Плюс» про спонукання до укладення договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця у редакції позивача.

Згідно заявлених вимог, позивач просить зобов`язати ТОВ «Євротехнології Плюс» укласти з ним договір про компенсацію витрат на утримання машиномісця у редакції, запропонованій ОСОБА_1 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач з 01 лютого 2021 року є власником машиномісця за адресою: АДРЕСА_1 . Наприкінці лютого 2021 року представниками ТОВ «ЖК «Сервіс Груп», яка є керуючою компанією за договорами по надання послуг з управління багатоквартирним будинком, позивачу було надано проект договору про компенсацію втрат на утримання парко-місця з ТОВ «Євротехнології Плюс». У зв`язку із пропозиціями та зауваженнями, 03 березня 2021 року позивачем було направлено на адресу відповідача протокол розбіжностей до запропонованої ним редакції договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця з ТОВ «Євротехнології Плюс», за умови внесення яких договір мало бути ним підписано. 09 квітня 2021 року відповідач звернувся до позивача із вимогою надати документи, що підтверджують право власності на машиномісце. Позивачем була надана відповідна інформація. 01 червня 2021 року позивач отримав лист від 12 травня 2021 року №12/05/2, яким повідомлено, що протокол розбіжностей ще перебуває на опрацюванні у відповідача, проте вимагається сплатити нараховану у односторонньому порядку відповідачем заборгованість. 03 червня 2021 року позивач направив відповідачу лист, в якому нагадав про наданий протокол розбіжностей, повідомив про відсутність будь-яких підтверджень понесених відповідачем витрат та запитав у відповідача копії документів. Листом від 18 червня 2021 року відповідачем відмовлено в наданні запитуваної інформації, протокол розбіжностей договору залишився не вирішеним. Враховуючи, що сторони не досягли згоди у істотних умовах договору, позивач змушений звернутися за захистом своїх прав та інтересів у судовому порядку.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року цивільну справу за даною позовною заявою передано на розгляд Дніпровському районному суду міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін.

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано 03 червня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником машиномісця за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8)

За змістом позовної заяви, ОСОБА_1 03.03.2021 направив до ТОВ «Євротехнології Плюс» протокол розбіжностей до проекту договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця з ТОВ «Євротехнології Плюс» (а.с. 10-11).

Згідно відповіді ТОВ «Євротехнології Плюс» від 09.04.2021 вих. №09/04/2, товариство відмовилось від підписання наданого ОСОБА_1 протоколу розбіжностей, оскільки позивачем не було надано жодних підтверджуючих документів того, що він є власником парко-місця/гаражу АДРЕСА_2 . Після надання вказаних документів, товариство зможе повернутися до розгляду наданого протоколу розбіжностей. (а.с. 12)

В подальшому, 12.05.2021 вих. №12/05/2 ТОВ «Євротехнології Плюс» скерувало до позивача лист із повідомленням, що з лютого 2021 року вартість послуг з утримання парко-місця становить 600,00 грн, та проханням сплатити суму заборгованості за утримання парко-місця станом на 12.05.2021 в розмірі 2 400,00 грн. Щодо підписання протоколу розбіжностей, відповідач відмовився, пославшись на значний обсяг такого протоколу та необхідність тривалішого часу для його опрацювання. (а.с. 13-14)

03.06.2021 ОСОБА_1 в своєму листі до ТОВ «Євротехнології Плюс» для відшкодування позивачем фактично понесених відповідачем витрат на утримання парко-місця просив надати можливість ознайомитися з документами відповідача, повідомив, що відповідальність за неукладання договору про компенсацію витрат на утримання машиномісця несе «Євротехнології Плюс», а наданий останнім прокут договору не відповідає нормативно затвердженим типовим договорам про надання комунальних послуг. (а.с. 15-16)

18.06.2021 вих. № 18/06/1 ТОВ «Євротехнології Плюс» разом із супровідним листом направив ОСОБА_1 погоджений зі сторони товариства протокол розбіжностей до проекту договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця №К60/273 від 01 лютого 2021 року. В наданні копій запитуваних ОСОБА_1 документів відповідачем було відмовлено. (а.с. 17, 18-23)

05.08.2021 ОСОБА_1 , на лист ТОВ «Євротехнології Плюс» від 18.06.2021, підписав листа, додатком до якого вказано проект договору на 3 аркушах - редакція договору про компенсацію витрат на утримання машиномісця із частково прийнятими зауваженнями та пропозиціями утримувача (ТОВ «Євротехнології Плюс»). (а.с. 24, 25-26)

Як зазначає позивач, спір між сторонами виник щодо укладання договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Євротехнології Плюс» не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв`язку з чим останній змушений звернутися до суду.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та споживачем, який отримує послуги з утримання нежитлового приміщення/приміщень, що розташоване/ні в підземному/наземному паркінгу, урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статті 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частиною третьою статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Закон передбачає істотні (обов`язкові) умови договору на надання житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним.

Так, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов`язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту типового договору.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642 - 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, статті 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини три статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ТОВ «Євротехнології Плюс» укласти з позивачем договір про компенсацію витрат на утримання машиномісця у редакції, запропонованій ОСОБА_1 , яка долучена до позову (а.с.4-5)

Разом із тим, належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів відмови відповідача від укладання запропонованого другою стороною договору матеріали справи не містять. Так, судом установлено, що 05.08.2021 позивач підготував лист, додатком до якого був проект договору, однак доказів його скерування відповідачу позивачем надано не було.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивачем підтверджено той факт, що між сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору, що суперечить ст. 638 ЦК України, у зв`язку із чим не вбачає підстав спонукати іншу сторону до укладення такого договору.

При вирішенні даних позовних вимог суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 577/3125/15-ц, згідно якої, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, необхідно доводити правомірність кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. У справі позивач звернувся з позовними вимогами про установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідного договору. Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 6, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5 ЦПК України) можна дійти висновку, що у разі відмови енергопостачальної організації чи споживача укласти договір про постачання електричної енергії, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. Отже, проаналізувавши вказані норми закону та врахувавши встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, не надано умови, на яких вони просили зобов`язати укласти договір, а відтак відсутні законні підстави для задоволення таких позовних вимог.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехнології Плюс» про спонукання до укладення договору про компенсацію витрат на утримання паркомісця у редакції позивача.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд відновить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок даржави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 3, 16, 208, 626, 627, 638, 639, 641, 642 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехнології Плюс» (ЄДРПОУ: 38050964, місцезнаходження: м. Київ, вул. Василенка, буд. 7-А) про спонукання до укладення договору про компенсацію витрат на утримання парко-місця у редакції позивача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: