Постанова

від 03.12.2024 по справі 400/3656/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3656/24

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника позивача адвоката Босонченко О.М.

представника відповідача Годунко М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі № 400/3656/24 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма " Україна " до Головного управління ДПС у Волинській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 31.03.2023 №8544714/03764353, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма " Україна " звернулось з вищевказаним адміністративним позовом до суду у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області № 8544714/03764353 від 31 березня 2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 5 від 29 листопада 2022 року, складену Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма УКРАЇНА в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами здійснення господарських операцій, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, за результатами обробки, реєстрацію податкових накладних зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупиненої податкової накладної разом із копіями всіх наявних в нього документів, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних винесено протиправно, позивач звернувся до суду з позовом..

Головне управління ДПС у Волинській області проти задоволення позову заперечувало, надало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначило, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Також зазначена додаткова інформація: товаро-супроводжуючі документи оформлені неналежним чином (відсутні підписи приймаючої сторони). Не підтвердження операцій із перевезення. Відтак, спірне рішення є правомірним, оскільки позивач не дотримався свого обов`язку щодо документального підтвердження показників податкової звітності (абз.2 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05 серпня 2024 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №8544714/03764353 від 31 березня 2023 року.

Зобов`язав Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., буд. 8, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну № 5 від 29 листопада 2022 року, складену Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма УКРАЇНА в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма УКРАЇНА судовий збір в сумі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не дослідив питання поважності пропуску позивачем строку звернення до суду;

- безпідставним є твердження суду першої інстанції, що посилання у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних на п. 1 Критеріїв ризиковості не розкриває зміст та не конкретизує підстав зупинення реєстрації податкових накладних, а також не відображає переліку документів, необхідних податковому органу для реєстрації таких накладних.

- суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позивачем надано повний пакет документів щодо надання послуг.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма УКРАЇНА (далі СГ ТОВ Агрофірма УКРАЇНА) зареєстровано як юридична особа в установленому законом порядку. Відомості щодо юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Між СГ ТОВ Агрофірма "Україна" (Продавець) та ТОВ Явкино Холдинг (код ЄДРПОУ 43877851) (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №13-12-21-к-й-пш від 31.10.2022. Відповідно п. 1.1. договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (пшеницю) в кількості 5724 т. На виконання договору купівлі-продажу №13-12-21-к-й-пш від 31.10.2022 СГ ТОВ Агрофірма "Україна" направлено рахунок на оплату № 14 від 31 жовтня 2022 року щодо пшениці (код товару згідно УКТ ЗЕД 1001) в кількості 5 724 т на загальну суму 26 902 819,46 грн., в т.ч. ПДВ . 3 303 855,02 грн.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем складено та направлено до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН): податкову накладну №5 від 29.11.2022 на загальну суму операції 26 902 819,46 грн., в тому числі ПДВ 3 303 855,02 грн. за фактом здійснення оплати за пшеницю.

Відповідно до квитанції № 9270765894 від 15.12.2022 реєстрація вказаної податкової накладної зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України: Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Платнику запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 5 від 29.11.2022, реєстрацію якої зупинено з додатками.

За результатами розгляду вказаних документів Комісією Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №8544714/03764353 від 31.03.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Також зазначена додаткова інформація: товаро-супроводжуючі документи оформлені неналежним чином (відсутні підписи приймаючої сторони). Не підтвердження операцій із перевезення.

Не погоджуючись із таким рішенням Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано вимоги контролюючого органу та надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Щодо посилання Головного управління ДПС у Волинській області на те, що товаро-супроводжуючі документи оформлені неналежним чином (відсутні підписи приймаючої сторони), суд першої інстанції зазначив, що неістотні недоліки в товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для невизнання господарської операції, оскільки останні взагалі не стосувалися підстав складення спірної податкової накладної на ТОВ ЯВКИНО ХОЛДИНГ.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ключовим питанням, що підлягає вирішенню, у контексті розгляду даної справи, є дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта про пропуск позивачем строку звернення позивачем до суду із цим позовом, а також зловживання процесуальними правами, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із пунктом 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, що позивач використав право на досудове вирішення спору шляхом оскарження рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області до ДПС України. Рішення за результатами розгляду скарги було прийнято 20.04.2023 (а.с.77,т.2). Таким чином, строк на звернення до суду закінчився 19.07.2023.

Отже, граничний строк оскарження рішення податкового органу №8544714/03764353 від 31 березня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної закінчився 20.07.2023. При цьому, позовна заява у справі № 400/3656/24 подана 19.04.2024, тобто зі значним пропуском строку, що становить дев`ять місяців.

Водночас, позивач звертаючись до суду першої інстанції із позовною заявою просив поновити строк звернення до суду посилаючись на введення воєнного стану.

Зокрема позивач зазначив, що сукупність факторів- відсутність електропостачання, відсутність інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми, переміщення документів підприємства, наявність постійної загрози обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність директора призвели до того, що своєчасне звернення до суду було не можливим.

Суд першої інстанції ухвалою від 06.04.2024 відкрив провадження у справі, та зазначив, що адміністративний позов подано з додержанням вимог статей 160 - 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, не зважаючи на те, що позов подано лише 19.04.2024, фактично ухвала про поновлення строку звернення до суду відсутня, оскільки суд першої інстанції взагалі не надав оцінку наведеним обставинам які, на переконання позивача, слугували причиною пропуску строку.

Колегія суддів уважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Такий правий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №460/626/19, від 10 листопада 2022 року у справі №320/11921/20, від 23 серпня 2023 року у справі № 420/4959/20 та багатьох інших.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів зазначає про таке.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Апеляційний суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками ( див. постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19).

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява № 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

З уваги на вже висловлені мотиви, суд апеляційної інстанції звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини, в якому суд висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що «строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.».

Статтею 123 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

Вказана норма за своєю правовою природою є нормою процесуального права.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду України від 15.10.2013 у справі № 21-240а13.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження у даній справі є визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №8544714/03764353 від 31 березня 2023 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 29.11.2022 №5.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023у справі № 400/13939/23 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність Агрофірма "Україна" 15.11.2023 звернулося до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, у тому числі і рішення №8544714/03764353 від 31 березня 2023 року.

Так, відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі 400/13939/23 судом установлено, що позивач скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішеннями, зокрема №36797/03764353/2 від 20.04.2023

Разом з тим, у прохальній частині позову позивач клопотав про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду послався на обмежувальні заходи з метою запобігання поширення короновірусу та введення на території України воєнного стану.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 за результатами аналізу доводів та доказів позивача позовну заяву залишив без руху з підстав недотримання процесуальних строків на звернення до суду та визнання неповажними підстав, наведених позивачем. Позивач не скористався своїм правом на подання клопотання про поновлення строку, внаслідок чого ухвалою від Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов було повернуто.

Водночас представник позивача надаючи пояснення щодо поважності причин пропуску звернення до суду із позовною заявою по цій справі зазначив, що про попереднє звернення до суду із позовною заявою по справі № 400/13939/23 йому не відомо.

Обґрунтовуючи причини попуску строку звернення із позовом у справі що розглядається позивач зазначив, що сукупність факторів: введення воєнного стану, відсутність електропостачання, відсутність інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми, переміщення документів підприємства, наявність постійної загрози обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність директора призвели до того, що своєчасне звернення до суду було не можливим.

Щодо додаткових обставин на які послався представник позивача як на підставу поновлення строку, а саме перебування на лікарняному керівника товариства колегія суддів зазначає , що вони є недостатніми, оскільки як вбачається із медичних виписок наданих до суду директор ТОВ агрофірма «Україна» був ще і директором ТОВ «Трейд ла грейн», тобто був керівником двох підприємств.

У ситуації, коли особа виступає як керівник двох підприємств, вона має велику відповідальність та як керівник, він повинен усвідомлювати важливі аспекти та наслідки своїх рішень і дій для обох підприємств, включаючи фінансові, виробничі, кадрові та правові питання.

До того ж попереднє звернення позивача до Миколаївського окружного адміністративного суду спростовують посилання його представника на не можливість звернення до суду до 19.04.2024 (дата звернення із цією позовною заявою) через хворобу керівника та його вимушений переїзд до міста Києва та нівелюють доводи щодо неможливості звернення до суду у строки визначені КАС України.

Варто зауважити, що, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 по справі № 340/7858/23 наголосив, що суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що зупинення роботи підприємства (простій) та перебування директора у відпустці у період з 26.12.2022 по 26.03.2023 за власним рішенням позивача є суб`єктивними обставинами та не доводять існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.

Окрім того, факт попереднього звернення до суду спростовує посилання позивача як підставу для поновлення строку непрацюючу техніку та вихід із ладу сервера.

Так, позивач не навів доказів того, що не працюючі сервери перешкоджали здійсненню господарської діяльності, проте на переконання позивача така обставина перешкоджала зверненню саме із цим позовом, хоча податковий орган під час розгляду справи зазначав, що у спірний період позивач неодноразово звертався із позовами до суду.

Також, у супереч пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС, в адміністративному позові у даній справі ТОВ агрофірма «Україна» зазначило, що ним не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав(а.с.19, об,т.1).

Вказане, на переконання колегії суддів, дає підстави розцінити як спосіб штучного утворення підстав для поновлення строку звернення до суду.

Принагідно слід зазначити, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного про повернення позовної заяви від 11.12.2023 по справі № 400/13939/23 не була оскаржена позивачем до суду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи наведене, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом 19.04.2024, та наявність попереднього рішень Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/13939/23, про яке позивач звертаючись до суду не вказав та не зазначив інших поважних причин пропуску строку, аніж ті які ним вже зазначались із попередніми зверненнями та які були визнанні Миколаївським окружним судом у справі № 400/13939/23 не поважними, не оскарження такого рішення до апеляційного суду свідчить про неповажність не поважність пропуску строку звернення до суду, зловживання правами та не добросовісну поведінку товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА.

Як вже зазначалось вище, про обставини попереднього звернення до суду позивач у позовній заяві не зазначив.

Разом з тим, апеляційний суд, вважає за доцільне означити, що згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасниками судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначенні цим Кодексом.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання процесуальними правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/12191/18 та від 15.07.2021 у справі № 420/698/21.

Як зазначив Верховний Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 640/11396/19, подання двох однакових за змістом позовів породжує обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача, за змістом статті 45 КАС України такі дії відповідають поняттю зловживання процесуальними правами, відтак дискредитує дії позивача в цілому - як щодо другого, так і щодо першого позову.

Про заборону зловживання процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами. Відповідно до ст. 46 Конвенції суди при розгляді адміністративних справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)., 28 липня 2021 року у справі № 380/744/20 (адміністративне провадження № К/9901/19704/21).

Отже, як підсумок наведене свідчить про наявність додаткових підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки звертаючись до суду позивач не зазначив про свою попередню поведінку, а саме, що він вже звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами до тих самих відповідачів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Принагідно колегія суддів наголошує, що позивач у цій справі просить зареєструвати податкову накладну за фактом першої події, водночас, він не позбавлений права звернутись до податкового органу задля можливості реєстрації податкової накладної за фактом другої події - поставки товару, відповідно приписів статті 200 ПК України.

Оскільки при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми УКРАЇНА до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №8544714/03764353 від 31 березня 2023 року та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №5 від 29 листопада 2022 року датою її подання слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі № 400/3656/24 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма " Україна " до Головного управління ДПС у Волинській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 31.03.2023 №8544714/03764353 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 5 від 29 листопада 2022 року залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 09 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк