Постанова

від 03.12.2024 по справі 320/47680/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/47680/23 Головуючий у 1 інстанції: Парненко В.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кобаля М.І.

Кучми А.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та нечинними абзаци перші підпунктів першого та другого пункту другого Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», а саме до Порядку виплат грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 263 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280, в редакції від 24.03.2023, для отримання компенсації за належні для отримання жилі приміщення замість умови, що особа має перебувати не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, було введено іншу додаткову умову, а саме: особа має бути облікована, як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року. Таким чином, апелянт вказує про звуження внесеним змінами обсягу його прав і свобод.

07 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 12 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Крім того, 21 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Міністерства у справах ветеранів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , дата видачі 06.11.2015.

Відповідно до довідки від 24 березня 2022 року №7102-5000477562, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради від 06 червня 2023 року №03-06/17459, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку за місцем проживання складом сім`ї 2 особи: він та дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1. В списку загальної черги з 23.05.2023.

01 травня 2024 року Комісією з розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб прийнято рішення №242 про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 .

Відмову обґрунтовано, посилаючись на пункт 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280.

Кабінетом Міністрів України 18.04.2018 прийнято постанову «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» №280 (далі - Постанова №280).

Вказаною постановою затверджено:

- Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

- Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, в редакції, яка діяла станом на 02.08.2022, ці Порядок та умови визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція), включені у списки осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими цим пунктом (далі - квартирний облік), і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно пункту 1 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280, в редакції, яка діяла станом на 02.08.2022, цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Пунктом 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, в редакції, яка діяла станом на 02.08.2022, право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - внутрішньо переміщені особи) і які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних).

24 березня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», якою Кабінет Міністрів України постановив:

1. З метою забезпечення житлом в умовах воєнного стану внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - внутрішньо переміщені особи), установити, що у 2023 році:

1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій) подають Міністерству у справах ветеранів за формою згідно з додатком до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 35, ст. 1231; 2021 р., № 66, ст. 4187), інформацію про потребу в наданні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення:

станом на 1 березня 2023 р. щодо внутрішньо переміщених осіб - до 25 березня 2023 р.;

станом на 1 червня 2023 р. щодо внутрішньо переміщених осіб, яким було призначено грошову компенсацію до 24 лютого 2022 р. на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та не виплачено і які після цієї дати перемістилися із зазначених територій, за місцем їх перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб - до 15 червня 2023 р.;

2) Міністерство у справах ветеранів у межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених на 2023 рік за бюджетною програмою 1511050 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов", здійснює розподіл субвенції на підставі інформації, поданої згідно з абзацами другим і третім підпункту 1 цього пункту.

2. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280 "Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 35, ст. 1231; 2021 р., № 66, ст. 4187; 2022 р., № 33, ст. 1763, № 62, ст. 3738) зміни, що додаються.

У Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженому зазначеною постановою, внесені наступні зміни:

1) у пункті 1:

в абзаці першому слова "і перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб" замінити словами і цифрами "які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24 лютого 2022 р. і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних";

2) у пункті 2:

в абзаці першому слова "і які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)" замінити словами і цифрами ", які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24 лютого 2022 року".

Не погоджуючись із внесеними змінами в пункти 1 та 2 Постанови №280, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 113 закріплено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII.

Частиною 2 статті 1 вищевказаного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

За приписами частин 1-2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 48-1 Житлового кодексу України, порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов?язок визначення порядку та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення покладено саме на Кабінет Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України та статті 48-1 Житлового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» було затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України, на підставі статей Бюджетного кодексу України та Житлового кодексу України постановою від 24.03.2023 № 263 «Деякі питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» було внесено зміни до постанови від 18.04.2018 № 280.

Відповідно до частини 8 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Так, апелянт вказує, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 263 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 280, в редакції від 24.03.2023, для отримання компенсації за належні для отримання жилі приміщення замість умови, що особа має перебувати не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, було введено іншу додаткову умову, а саме: особа має бути облікована, як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб до 24 лютого 2022 року.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб`єкта владних повноважень.

Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 826/9779/17, перебування позивача у відносинах, які регулюються оскаржуваним нормативно-правовим актом є ключовим критерієм у визначенні права його оскаржити.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Матеріали справи свідчать, що 01 травня 2024 року Комісією з розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб прийнято рішення №242 про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 .

Дана відмова обґрунтована посиланням на пункт 2 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280.

Разом з тим, згідно довідки Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради від 06.06.2023 №03-06/17459, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку за місцем проживання складом сім`ї 2 особи: він та дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1. В списку загальної черги з 23.05.2023.

Отже, з вищевказаного вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 23 травня 2023 року, тобто, після набрання 28 березня 2023 року чинності оскаржуваними Змінами.

З вищевказаного вбачається, що станом на день звернення ОСОБА_1 із заявою про постановлення на квартирний облік (20.04.2023), та постановлення його на квартирний облік (23.05.2023), вже діяла постанова Кабінету Міністрів України №280 в редакції змін, внесених Постановою №263.

Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент постановлення позивача на квартирний облік вже були чинними норми Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в редакції Постанови №263.

Як наслідок, доводи апелянта про звуження його прав та свобод є необґрунтованими, оскільки, до постановлення на квартирний облік за нормами Постанови №280, в редакції станом на 02.08.2022, він не набув права на отримання відповідної грошової компенсації.

В силу вимог п. 10 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, обов`язково має бути зазначено: відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Оскільки, норми Постанови №280, в редакції 02.08.2022, не розповсюджувались на правовідносини позивача з державою, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача, у зв`язку з внесенням змін у Постанову №280.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 16 липня 2020 року у справі 826/13664/18, відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб, в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на відсутність порушення його прав.

Крім того, слід зазначити, що в апеляційній скарзі позивачем не наведено обґрунтувань, у чому полягає неправильність чи неповнота встановлення судом першої інстанції обставин справи або невірність застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кобаль М.І.

Кучма А.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2024 р.